Прикордонна торгівля

    Усім  центрам зовнішньої торгівлі щорічно  виділяються імпортні квоти за кожним із заявлених на майбутній рік  товарів, про що інформується відповідний  губернатор. Між магазинами квоти  розподіляються рішеннями Комісій до початку наступаючого року. Експорт та імпорт здійснюється на підставі звичайних митних декларацій. Власник магазину одержує сертифікат на право експорту та імпорту й подальший продаж товарів, причому тільки компаніям, зареєстрованим у межах прилеглого району (області). У сертифікаті на імпорт вказуються дані про імпортера й імпортований товар. Він повинен бути підписаний усіма членами Комісії. Строк його дії – 45 днів з дати видачі. Передача сертифіката іншим особам не дозволяється

    Власник магазину зобов'язаний продавати не менше 80% місцевим торговельним фірмам і не більше 20% пасажирам, що проходять  через відповідний центр. Це щомісяця перевіряється по рахункам-фактурам і спеціальним прибутково-видатковим книгам. Власники магазинів надають адміністрації центрів щомісячні звіти про імпорт та експорт, й реалізацію товарів.

    У законодавстві Індії поняття "прикордонна торгівля" (“border trade”) означає взаємну торгівлю Індії через державні кордони із суміжними країнами на основі двосторонніх угод. Нормативні документи, що визначають розуміння "прикордонної торгівлі" як торгівлі товарами між територіями в обмеженій зоні, що безпосередньо прилягає до кордонів із суміжними державами, в індійському законодавстві відсутні. На практиці поняття "прикордонна торгівля" використовується стосовно до товарообігу через сухопутні кордони . При цьому не має значення, зроблений, експортований чи імпортований товар у прикордонній зоні, беруть участь у товарообігу резиденти прикордонної зони або мова йде про транзит товарів з інших регіонів і країн. Незважаючи на розуміння значних вигод для регіонального розвитку, які дає прикордонна торгівля, а це – удосконалювання інфраструктури прикордонних територій, підвищення рівня життя населення цих територій, розвиток добросусідських і взаємовигідних професійних, торговельних і культурних відносин і багато чого іншого, – на політичному рівні в Індії й суміжних державах віддають перевагу поступовому рішенню існуючих проблем.

    В Естонії під терміном „прикордонна торгівля” мається на увазі торгівля по телефону, почті, електронна комерція, домашні візити в інші країни ЄС, здійснювані підприємством зареєстрованим в Естонії. Місце виробництва не грає ролі, головне, що покупець є громадянином любої іншої країни ЄС крім Естонії. Продаж продукції в магазинах чи надання послуг для осіб, які не є мешканцями Естонії, які перебувають в даній країні на канікулах чи здійснюють покупки, не є прикордонною торгівлею. Дуже цікаво, що підприємство може здійснювати торгівлю не лише на визначеній прикордонній території, а й в іншій країні ЄС, але бути зареєстрованим в Естонії.

    Прикордонна торгівля в Ірані здійснюється через систему місцевих кооперативів на бартерній основі з метою забезпечення населення прикордонних районів різними товарами, головним чином, товарами першої необхідності. При цьому промислова сировина, нафта й нафтопродукти, бензин не входять у перелік товарів, що підлягають обміну в рамках прикордонної торгівлі.

    Список  дозволених товарів представляється  органами місцевого самоврядування й потім затверджується разом з відповідними квотами урядом Ірану за узгодженням з міністерствами із справ торгівлі й промисловості. Учасники прикордонної торгівлі мають спеціальні торговельні карти, на них поширюється пільговий митний, податковий і візової режими. Створені в прикордонних районах Ірану вільні економічні зони не входять у систему прикордонної торгівлі. За спеціальними правилами регулюється й човникова торгівля.

    У Республіці Білорусь відповідно з Законом «Про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності» від 25 листопада 2004 року, прикордонна торгівля передбачає надання особливого сприятливого режиму зовнішньоторговельній діяльності щодо зовнішньої торгівлі товарами, зробленими в межах відповідних прикордонних територій і призначеними для споживання фізичними особами, що мають постійне місце проживання на цих територіях, і юридичними особами, що мають постійне місце знаходження на цих територіях, і здійснюється, як правило, на основі міжнародного договору Республіки Білорусь із суміжною іноземною державою (групою суміжних іноземних держав). При цьому прикордонна торгівля здійснюється тільки між резидентами Республіки Білорусь, що мають постійне місце знаходження (місце проживання) на прикордонній території Республіки Білорусь, і нерезидентами Республіки Білорусь, що мають постійне місце знаходження (місце проживання) на відповідній прикордонної території. Юридична особа здійснює прикордонну торгівлю для задоволення потреб населення на прикордонній території. [3] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     3. Еволюція прикордонної  торгівлі України

     Еволюція  прикордонної торгівлі України налічує 4 етапи:

     Перший  етап – кінець 80-х років

• Зародження прикордонної торгівлі в Україні відноситься до епохи ліберизації економіки та розвитку міжнародного туризму кінця 80-х років.

     Другий  етап – початок 90-х років

• Економічна криза в 1990-х роках - сильний чинник, який стимулював населення до здійснення прикордонної торгівлі. Прикордонна торгівля в якості стратегії, яку використовують жителі Європи в постсоціалістичному просторі, як засіб амортизаційного потрясіння.
• Недосконалість митного права.
• На товари, які ввозились в державу фізичними особами, довгий час не накладались мита, водночас, аналогічні товари, які ввозили в Україну фірми-імпортери, обкладались досить високими ставками мита.

     Третій  етап – кінець 90-х  років

• Митні реформи. При ввезенні на митну територію України звільняються від оподаткування товари, сукупна вартість яких не перевищує суму, еквівалентну 200 євро.
• Грошова реформа. Введення в обіг національної валюти України гривні, що сприяє проведенню радикальних ринкових реформ в Україні
• Податкові реформи. Спрощена система оподаткування - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

     Четвертий етап – початок 2000-х років

• Інтеграція сусідніх країн в ЄС та в Шенгенську зону.  Введення в дію правил малого прикордонного руху значно пожвавить прикордонну торгівлю.
• Вступ України до СОТ.

       Пункт 3 (а) статті ХХІV ГАТТ не заперечує застосування преференцій щодо прикордонної торгівлі і позитивне використання цього пункту може нівелювати підвищення бар’єрної функції кордону

     Розвиток  прикордонної торгівлі:

• створює конкурентне середовище на транскордонних ринках;
• в кризових ситуаціях дає можливість виживання;
• при стабільній ситуації сприяє прискоренню підвищення життєвого рівня населення.

     Прикордонна торгівля сприяє:

• самозайнятості частини населення;
• створенню нових дрібно-гуртової та роздрібної торгівельних мереж і робочих місць;
• розвитку малого підприємництва;
• забезпеченню мешканців споживчими товарами у широкому асортименті, часто дешевими і більш доступними;
• створенню конкурентного середовища та розбудові прикордонної інфраструктури.

     Суб’єкти  прикордонної торгівлі є значним  потенціалом для розвитку підприємництва із двох причин. По-перше, вони отримують досвід підприємницької діяльності. По-друге, більшість є освіченими людьми, які вимушено залишили свою професійну кар’єру, високий рівень загальної освіти дозволяє їм швидше опанувати новими видами діяльності.

     Інтерв’ю  з підприємцями показує, що багато хто  починав свою діяльність як домогосподарства з нелегальної прикордонної торгівлі та після нагромадження фінансового капіталу і досвіду - офіційно реєстрували свій бізнес. [2]

      Розвитку  прикордонної торгівлі перешкоджає  недосконалість законодавчої бази, відсутність  угод з сусідніми державами і  слабка інфраструктура прикордонних  районів.

     В Україні відносно прикордонної торгівлі відсутня будь-яка законодавча база, окрім згадок про неї в ст. 7 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» та в ст. 35 Закону «Про місцеве самоврядування», де відмічено, що у веденні виконавчих органів сільських, селищних, міських рад знаходяться організація і контроль прикордонної торгівлі. Проте, ніяких інших нормативних актів, в яких було б визначено, що таке «прикордонна торгівля», «прикордонна територія», «суб’єкти прикордонної торгівлі» тощо, й запропонованих механізмів і інструментів її регулювання немає. [4]

     Впровадження  організаційної моделі прикордонної торгівлі дозволить:

• стимулювати розвиток та розширення прикордонної торгівлі, яка забезпечує сотні робочих місць;
• вдосконалити взаємовигідні торговельно-економічні зв'язки між прикордонними регіонами України та суміжних держав;
• поглибити економічну інтеграцію і ефективне використання економічного потенціалу прикордонних регіонів держав, підвищити їх конкурентоспроможність;
• застосування преференцій щодо прикордонної торгівлі в умовах участі у СОТ  для вирішення проблем регіонального розвитку. [2]

     Список  використаних джерел:

1. http://library.if.ua/book/68/5020.html

2. http://cstei.lviv.ua/upload/pub/seminar/1215781729_98.ppt

3. http://niss.lviv.ua/analytics/68.htm

4. http://www.loga.gov.ua/netcat_files/File/gue/reforms/zed.doc