Причини втрати Англією світової економічної першості

      Технічне  відставання ряду галузей спричинило втрату конкурентоспроможності англійських  товарів на світовому ринку. Японці переважали англійців у торгівлі текстильними виробами, німці та поляки — за експортом кам'яного вугілля, американці — продукцією найновіших галузей промисловості. На світовому ринку англійські товари відзначалися довговічністю, високою якістю. Однак попит на них був обмежений, оскільки виготовлені вони на старому обладнанні з великими витратами. Конвеєрна система, що прискорювала масове, дешеве виробництво товарів, у Великобританії не набула належного розвитку.

      Проте Британська імперія у роки першої світової війни не тільки не розпалась, а й розширилася за рахунок німецьких колоній. У домініонах (Індія, Австралія, Канада, Південна Африка, Нова Зеландія) завдяки зростаючим інвестиціям англійських корпорацій виникли сучасні галузі економіки. До 1929 p. банкірам вдалося нормалізувати національну валюту — фунт стерлінгів, довівши його до довоєнного рівня. Було відновлено золотий стандарт.

      Проте одним з найбільших недоліків  післявоєнної економіки Великобританії була її залежність від імпорту сільськогосподарської  продукції та промислової сировини. В країну ввозили понад 60 % потрібних харчових продуктів, 100% бавовни, 2/3 залізної руди, 9/10 вовни тощо. Дисбаланс між імпортом і експортом негативно впливав на загальний стан господарства країни. Частка Великобританії у світовій торгівлі в 1929 p. становила всього 11% (порівняно з 1913 p. — 14%).

      Висновки: Так, з переходом до монополістичного капіталізму Англія втрачає свою промислову першість на світових ринках, якою вона користувалася в середині XIX ст. як країна, в якій уперше виникло фабричне виробництво. Починаючи з 70-х років XIX ст. темпи зростання промислового виробництва в Англії значно уповільнюються.

     Причини втрати Великобританією промислової  монополії були різними. Інтенсивний  процес індустріалізації США, Німеччини, Росії, Японії зумовив виникнення нових центрів промислового виробництва. Англійська промисловість втратила іноземні ринки за рядом товарів. Одночасно німецькі, американські товари, що були якіснішими та дешевшими, потрапляли на внутрішній ринок країни. Спостерігався застій у техніці. Фабрична індустрія працювала на морально застарілому обладнанні. Модернізація техніки відбувалася повільно, оскільки була справою складною та дорогою. Гальмуючу роль відігравала монополія на експлуатацію колоній, що забезпечувала високі прибутки попри застарілу техніку. Продукція нових галузей становила лише 6,5 % всієї промислової продукції країни. Електротехнічному виробництву присвячувалася неналежна увага, внаслідок чого Великобританія майже втричі відстала від Німеччини. У 1913 р. англійські заводи виготовляли лише 34 тис. автомобілів. Розвиток нових і технічне переобладнання старих галузей потребували великих інвестицій. Проте капітали не вкладались в розвиток національної промисловості, а експортувалися.

     Загострилася  проблема постачання сировини для нових галузей промисловості. Негативну роль відігравала політика протекціонізму з боку США, Німеччини, Франції. На 10 — 15 років пізніше почалося акціонування промисловості та утворення корпорацій. Хоча у структурі англійської промисловості й відбувалися якісні зміни так само, як і у США, Німеччині. Проте за кількісними показниками індустріалізація у Великобританії відбувалася повільно, непослідовно. Знизилися темпи економічного розвитку. З 1815 р. до 70-х років XIX ст. щорічний приріст промислової продукції становив 3,7 %, за 1870 — 1913 рр. — 1,7 %. Порівняно високі темпи характеризували важку промисловість, особливо нові галузі: сталеварну, електротехнічну, хімічну. В 7 разів збільшився обсяг залізничних перевезень (1200 млн. т). Зросла роль машинобудування. З традиційних галузей модернізувалося суднобудування. За 1870 — 1913 рр. тоннаж суден подвоївся, чистий доход судноплавства досяг 94 млн. ф. ст.. 3/5 нових кораблів світу будувалося у Великобританії. Але усі здобутки у цій галузі зійшли нанівець внаслідок значного удару по англійському флоту, завданого йому у роки війни. Протягом 1870 — 1913 рр. порівняно з американськими та німецькими незначними були темпи видобутку вугілля, виплавлення чавуну, споживання бавовни. На початку XX ст. за вартістю продукції легка промисловість продовжувала переважати важку в 1,7 раза.

      Крім  того, становище англійської економіки ускладнила світова аграрна криза, викликана надходженням на європейський ринок дешевого американського хліба. Негативно впливало на розвиток англійської економіки також недооцінювання значення використання електроенергії. У результаті частка Англії у світовому промисловому виробництві впала, вона втратила свою світову промислову першість.   
 
 
 
 

Список  використаних джерел: 

1. Лановик Б., Матисякевич З., Матейко Р. Економічна історія України і світу: Підручник. – К., 2005.
2. Гринчуцький В., Родіонова Л. Економічна історія зарубіжних країн. Курс лекцій. – Тернопіль, 2004.
3. Лановик Б., Лазарович М. Економічна історія: Курс лекцій. – 5-те вид., випр. – К.: Вікар, 2005.
4. История мировой экономики: Учебник для вузов / Под ред. Г.Б.Поляка, А.Н.Марковой. – М., 2000.
5. История мировой экономики. Хозяйственные реформы 1920–1990 гг. – Учеб. пособие / Под. ред. А.Марковой. – М., 1995.
6. Леоненко П., Юхименко П. Економічна історія: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2004.
7. Лортикян Э. История экономических реформ: Мировой опыт второй половини XIX–XX вв. – Харьков, 1999.
8. Конотопов М., Сметанин С. История экономики: Учебник для вузов. – М., 2000.
9. Єрофеєв М.А. “Промышленная революция в Англии.”-М., 1963 р.
10. ”Міжнародні економічні відносини: Історія міжнародних економічних відносин” Підруч./ За ред. А.С.Філіпенка.-К., 1992 р.