Порядок формування власного капіталу в умовах різних організаційно правових форм

Міністерство  освіти і науки України

Херсонський національний технічний університет

Кафедра обліку і аудиту 
 
 
 

Науково-дослідна робота на тему: «Порядок формування власного капіталу в умовах різних організаційно правових форм» 
 
 
 

Виконала                                                                студентка групи 2Б1

                                                                            

Керівник                                                                  ст. викладач

                                                                                   
 

Херсон 2010

Зміст 

ВСТУП

1.Економічна  сутність власного капіталу……………………………………

2.Порядок формування  власного капіталу підприємств  різних організаційно-правових форм…………………………………………………….

3.Основи побудови  обліку власного капіталу………………………………

4.Облік формування  й використання власного капіталу………………. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

      Розвиток ринкових відносин, докорінний перегляд поглядів на проблеми власності зумовили відродження і правове закріплення різних форм власності в Україні. В умовах ринкової економіки відбулося зміщення пріоритетів в об'єктах та цільових установах системи управління об'єктом господарювання. Якщо в економіці, що централізовано планувалась, свобода в маніпулюванні ресурсами, їх відшкодування була достатньо обмежена, а підприємства були поставлені в жорсткі рамки і не могли вибирати найбільш раціональну структуру ресурсів, що ними використовувались, то в ринковій економіці такі обмеження по суті не існують, а ефективне управління ресурсами вимагає здійснення оптимізації ресурсного потенціалу підприємства.     Відсутність глибоких досліджень формування власного капіталу підприємств залежно від організаційно-правових форм діяльності та необхідність визначення особливостей різних видів власного капіталу із врахуванням умов трансформації економічної системи України зумовили вибір теми наукового дослідження.

       Метою науково-дослідної роботи є проведення комплексного теоретичного дослідження суті власного капіталу як об’єкта бухгалтерського обліку та порядку його формування  в умовах різних організаційно-правових форм бізнесу.

        В роботі поставлені такі задачі: розгляд основних характеристик власного капіталу( поняття, структура капіталу), вивчення порядку формування капіталу та основ його обліку і використання в умовах різних організаційно-правових форм бізнесу.

        Об’єктом дослідження є порядок формування та використання власного капіталу в умовах різних організаційних форм бізнесу.

         Предметом дослідження є проблеми формування та організації обліку власного капіталу.

        Методологія досліджень. При вивченні теорії та діючої практики формування і  обліку власного капіталу використані загальнонаукові методи аналізу та синтезу, групування і порівняння, а також абстрактно-логічний і балансовий. Інформаційним забезпеченням для застосування зазначених вище методів дослідження є показники фінансово-господарської діяльності промислових підприємств різних форм власності. У процесі дослідження вивчені праці вітчизняних вчених-економістів, законодавча база щодо питань формування та методики обліку власного капіталу.

      У першому  розділі вивчено сутність поняття “власний капітал” та його еволюцію у світовій та вітчизняній науці. Обґрунтовано класифікацію і структуру власного капіталу за джерелами його формування. Питання природи капіталу завжди було одним з найбільш дискусійних і складних. В роботі досліджено зміст поняття “власний капітал” на мікроекономічному рівні з позицій його визначення в бухгалтерському обліку та з точки зору юридичного трактування власного капіталу. Створення в Україні ринкової інфраструктури та трансформація бухгалтерського обліку відповідно до світових стандартів зумовили введення в економічну термінологію поняття «власний капітал».    

      У другому розділі розглянуто чинники, які обумовлюють організаційно-правові форми підприємств, їх класифікацію, переваги та недоліки кожної форми. Вивчено порядок формування власного капіталу на прикладі найпоширеніших в Україні організаційно-правових форм бізнесу.

     У третьому розділі – “Основи побудови обліку власного капіталу” –  обґрунтовані напрями організації і методики ведення обліку власного капіталу на підприємствах різних організаційно-правовових форм діяльності. Обґрунтована необхідність і визначений порядок розкриття у фінансовій звітності інформації про структуру та динаміку власного капіталу.

       В четвертому розділ роботи розглянуто облік формування та порядок використання власного капіталу як джерела виконання фінансових зобов’язань юридичних осіб перед власниками і кредиторами. Вивчено основні кореспондентські рахунки з обліку статутного капіталу та інших складових власного капіталу

        В роботі були використані підручники та навчальні посібники Бутинця, Завгороднього В.П., статті з «Фінанси України», «Економіка України», «Баланс» та інші. Окремі питання теорії, методики та організації бухгалтерського обліку та аналізу власного капіталу подані у працях  Бєлобжецького І., Бутинця Ф., Голова С., Добровського В., Єфімової О., Завгороднього В., Крейніної М., Крупки Я., Литвина Б., Мниха Є., Новодворського В., Сопка В., Соколова Я., Усача Б., Фаріона І., Шкарабана С., М.С.Пушкаря, В.Ю.Палій  та інших авторів, які започаткували теоретичне обґрунтування і подальшу розробку даної проблеми. Проте у працях цих учених ще склалося єдиної думки щодо методики відображення в обліку формування й руху власного капіталу та його складових, що вимагає глибшого дослідження. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.Економічна  сутність власного капіталу 

        Власний капітал підприємства являє собою фінансові ресурси, які вкладені ним для організації та фінансування господарської діяльності. Нормою для успішної, рентабельної роботи підприємства, його високої конкурентоспроможності на ринку і фінансової стійкості є ситуація, за якої власний капітал становить більшу частину його фінансових ресурсів. Сучасні стандарти бухгалтерського обліку і фінансової звітності визначають власний капітал як «частину в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань». Таке визначення стосується лише суто кількісних параметрів його величини. Це підтверджується також і характеристикою елементів власного капіталу, яка міститься у стандартах П(С)БО 2 «Баланс» і П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал». Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, він є одним з найточніших і найважливіших показників, оскільки виконує відповідні функції капіталу (рис. 1.1)

Рис.1.1.Функції  власного капіталу

        В момент створення підприємства  його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками(учасниками), і представляє собою вартість майна підприємства. Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємство використовує залучені кошти, в результаті чого виникають борги. Боргові зобов’язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства (А=З+К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників. Тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов’язаннями: К=А-З.  До власного капіталу відносяться:

• статутний капітал;
• пайовий капітал;
• додатковий вкладений капітал;
• інший додатковий капітал;
• резервний капітал;
• нерозподілений прибуток(непокритий збиток);
• неоплачений капітал;
• вилучений капітал.

      Основний зміст по елементної розшифровки залишків власного капіталу наведено в таблиці 1.1.

                                                                                                                Таблиця 1.1

Зміст складових  власного капіталу

      

       Фінансово-господарська діяльність підприємства будь-якої організаційно-правової форми і форми власності розпочинається з формування статутного капіталу.

         Статутний капітал – це виділені  підприємству або залучені ним  на засадах, визначених чинним  законодавством, фінансові ресурси  у вигляді грошових коштів  або вкладень у майно, матеріальні  цінності, нематеріальні активи, цінні  папери, що закріпленні за підприємством  на праві власності або повного  господарчого відання. За рахунок  статутного капіталу підприємство  формує свої власні(основні та  оборотні) кошти. Розмір статутного капіталу підприємства значною мірою визначає масштаби його виробничо-господарської діяльності. Сума статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення обов’язково реєструється в Державному реєстрі господарських одиниць. Сума статутного капіталу  за балансом підприємства та сума, зареєстрована в Державному реєстрі, повинні бути тотожними. Нова система національних стандартів бухгалтерського обліку не пов’язує розмір статутних капіталів підприємств будь-якої форми власності( як, втім, і інших елементів власного капіталу, за винятком додаткового капіталу у разі проведення переоцінок основних засобів та інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів) з нарахуванням зносу (амортизації). Сума, яка на дату реєстрації підприємства заявлена, але фактично не внесена засновниками, представляє собою неоплачений капітал підприємства. Не вкладені кошти засновників (учасників) зменшують реальний розмір статутного капіталу і в балансі відображаються зі знаком мінус. Неоплачений капітал – це сума заборгованості власників господарських товариств будь-якого типу за внесками до статутного капіталу. Ця сума вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

        Пайовий капітал – це сукупність  коштів фізичних і юридичних  осіб,добровільно розміщених у  товаристві для здійснення його  господарсько- фінансової діяльності.

        Пайовий капітал складається  з сум пайових внесків членів  споживчого товариства, житлово-будівельних  кооперативів, кредитних спілок  та інших підприємств, а також  паїв членів колективних сільськогосподарських  підприємств (КСП) в сільському  господарстві, одержаних в результаті розподілу на паї колективної власності.

        Додатковий вкладений капітал відображає наявність і рух в акціонерних підприємствах так званого емісійного доходу, тобто різниці між продажною і номінальною вартістю випущених акцій, доходу від дооцінки активів, безоплатного одержання необоротних активів, іншого додаткового капіталу.