Поняття та сутність валюти

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………2

ТЕОРЕТИЧНА  ЧАСТИНА………………………………………………………...3

1. Поняття та сутність валют…………………………………………………..3
2. Класифікація валют………………………………………………………….6
3. Поняття та види конвертованості валют………………………..…………11

ВИСНОВОК  ……………………………………………………………………….13

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….14

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА…………………………………………………………15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

У даній роботі розкрито такі питання як поняття  та сутність валюти, детально розглянуто класифікацію валют по кожному з  її видів, описано функції та механізм дії таких регіональних грошових одиниць як спеціальні права запозичення, євро та еккю. Також розглянуто поняття резервної валюти і передумови її створення у країнах. 

Проведено економічний  аналіз поняття конвертованості валют, що дозволяє побачити важливість та необхідність існування обмінних грошових відносин на сучасному етапі розвитку економіки та суспільства. Розглянуто такі види конвертованості валют, як вільноконвертована, частково конвертована та неконвертована валюти.

Написання даної  роботи дозволило більш детально розглянути основні поняття та механізм дії різних видів валют у сучасних економічних відносинах різних країн.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕОРЕТИЧНА  ЧАСТИНА

1. ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ВАЛЮТ

Валюта  являє собою грошову одиницю, яка застосовується для вимірювання  вартості товару, що прямо чи опосередковано пов’язано із зовнішньоекономічними  відносинами. Термін «валюта» (valuta) походить від італійського, що означає вартість (цінність). У практичному застосуванні цей термін використовується для визначення національної грошової одиниці, грошових знаків іноземних країн при міжнародних розрахунках, а також для визначення регіональних грошових розрахункових одиниць типу євро.

Поняття валюти включає:

1)   грошові кошти у формі законних  платіжних засобів, тобто готівки  валютних коштів чи депозитів  у грошах тієї чи іншої країни, які можуть служити міжнародним  засобом платежу чи обігу;

2) інші  валютні цінності, тобто платіжні  документи у формі чеків, векселів, сертифікатів, акредитивів, а також  фондові цінності (акції, облігації  тощо) та фінансові інструменти.

Валюта, валютні відносини, національна  валютна система — важливі складові національної грошової системи. Валютні відносини в Україні, з одного боку, залежать від міжнародних валютно-фінансових відносин, а з другого боку, визначаються особливостями розвитку національної економіки і діючими економічними відносинами.

Об'єктом валютних відносин в Україні  є валютні цінності, а саме: валюта України; платіжні документи та цінні  папери, виражені у валюті України; іноземна валюта; платіжні документи та цінні папери, виражені в іноземній валюті або монетарних металах; монетарні метали. Особливе місце серед валютних цінностей посідає іноземна валюта – іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави.

Отже, валютні цінності включають  найрізноманітніші види валютних активів  з різним рівнем ліквідності. Найліквіднішою серед валютних цінностей є валюта.

Суб'єктами валютних відносин є:

– резиденти: фізичні особи (громадяни  України, іноземні громадяни, особи  без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, хто тимчасово перебуває за кордоном; юридичні особи з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;

– нерезиденти: фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України; юридичні особи з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України;

– уповноважений банк – будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію НБУ на проведення валютних операцій, який також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.

Використання  певних валют для обслуговування зовнішньоекономічних відносин надає  цим відносинам специфічної форми. Характерні особливості валютних відносин такі:

—  відносини, що складаються між економічними суб’єктами різних країн. Вони мають  виконувати вимоги національного законодавства  цих країн;

—  відносини, що реалізуються у певних сферах світового  ринку. Вони зазнають впливу традицій і правил, передбачених міжнародними угодами та іншими регулятивними  документами міжнародного характеру;

—  відносини  відображають суперечливість економічних  інтересів різних країн. Нерідко  ці суперечності зачіпають національні  інтереси, що надає валютним відносинам особливого значення в економічних  системах певних країн;

—  валютні  відносини обслуговуються кількома валютами, інколи трьома: національною валютою імпортера, валютою міжнародного платежу та національною валютою  експортера. Тому тут значний вплив  справляють фактори, пов’язані з  валютними ризиками.

Валютні відносини є досить складними  і важко регульованими. Тому у  більшості країн світу прийняті спеціальні закони, які регламентують  механізм державного регулювання валютних відносин. Вони спрямовані на захист національних інтересів країни від негативного  впливу зовнішніх та внутрішніх учасників.

За своїм  економічним змістом валютні  відносини являють собою сукупність економічних відносин, що виникають  у процесі взаємногообміну результатами діяльності національних господарських суб’єктів і обслуговуються валютою. Економічні відносини національних господарських суб’єктів різних країн завершуються валютними платежами. За економічним призначенням валютні платежі можуть виступати у таких формах:

а)   міжнародні розрахунки за зовнішньоторговельними операціями;

б) отримання  і погашення різних видів міжнародних  кредитів;

в) переміщення  валют при здійсненні зовнішніх  інвестицій;

г) переміщення  валют при наданні технічної  та економічної допомоги;

д)   операції з купівлі-продажу валюти на внутрішньому і зовнішньому валютному  ринках.

 

 

 

 

 

 

2. КЛАСИФІКАЦІЯ ВАЛЮТ

Класифікація валют здійснюється за певними ознаками, тому розглянемо найбільш поширені з них, а саме: 

• за статусом валюти:

— національна ;

• іноземна; 

• за сферою застосування: 

¾ національна; 

¾ міжнародна; 

¾ регіональна: СПЗ (спеціальні права запозичення); євро, еккю.

СПЗ — міжнародний резервний  актив, який заснований Міжнародним  валютним фондом у 1969 р. для підтримання Бреттон-Вудської валютної системи фіксованих валютних курсів з метою забезпечення системи існуючих офіційних резервів країн-учасниць. СПЗ — не валюта і не вимога МВФ, а штучний кошик валют, який використовується Міжнародним валютним фондом для цілей міжнародного обліку та деякими країнами для прив’язування курсів їхніх валют. 

Вартість СПЗ була визначена  як еквівалент 0,888671 грама золота, що дорівнювало одному долару США. Але  вже в 1973 р. вартість була визначена  за новим принципом, а саме: як кошик  валют, до якого входили такі валюти: японська єна, англійський фунт стерлінгів, долар США та екю.  
Таким чином, СПЗ — сума специфічних вартостей чотирьох валют (курси яких визначаються до долара США) на підставі валютного курсу, що котирується в даний час на Лондонському ринку. Склад кошика переглядається кожні п’ять років, з тим щоб він точніше відображав відносну важливість валют, які входять до цього кошика, в міжнародних торгівлі і фінансовій системі. З жовтня 2000 р. метод вибору валют було переглянуто у зв’язку з уведенням євро як загальної валюти країн — членів ЄС та зростанням її ролі на міжнародних фінансових ринках. Ці зміни стали чинними з 1 січня 2001 р.  
Сьогодні застосування СПЗ як резервного активу обмежене, в основному вони служать одиницею обліку за операціями МВФ. 

СПЗ, екю та євро є міжнародними розрахунковими грошовими одиницями. 

Міжнародна розрахункова грошова  одиниця — це валютна одиниця, яка використовується як умовний  масштаб для вимірювання міжнародних  вимог і зобов’язань, установлення валютного паритету та курсу.

• за ступенем обігу на світовому  валютному ринку: 

¾ головна; 

¾ другорядна; 

• за режимом застосування: 

¾ вільно конвертована валюта, яка широко використовується для здійснення платежів за міжнародними операціями та продається на головних валютних ринках світу. Згідно з Класифікатором іноземних валют (Постанова Правління Національного банку України від 2 жовтня 2002 р. № 378) до вільно конвертованих валют належать: австралійські долари, англійські фунти стерлінгів, датські крони, долари США, ісландські крони, ірландські фунти, канадські долари, норвезькі крони, шведські крони, швейцарські франки, японські єни, євро, СПЗ, золото, паладій, платина, срібло; 

¾ частково конвертована або вільно конвертована валюта, яка широко не використовується для здійснення платежів за міжнародними операціями та не продається на головних валютних ринках світу. Згідно з Класифікатором іноземних валют до цієї групи належать 30 валют світу; 

¾ неконвертована валюта — це така національна валюта, яка функціонує тільки в межах країни та не обмінюється на іноземні валюти. Згідно з Класифікатором іноземних валют до цієї групи належать валюти держав, які не брали на себе зобов’язання статті 8 Угоди МВФ за станом на травень 2002 р. До таких валют належать: азербайджанські манати, єгипетські фунти, нові тайванські долари, таджицькі сомони, туркменські манати, узбецькі суми, югославські динари та всі інші валюти, які не належать до першої та до другої груп; 

• відносно курсів інших валют: 

¾ сильна (тверда) — це валюта, яка характеризується стабільним валютним курсом, що відповідає основним макроекономічним закономірностям; 

¾ слаба (м’яка); 

• за матеріально-речовою формою: 

¾ готівкова; 

¾ безготівкова; 

• відносно валютних запасів країни: 

¾ резервна та ін. 

Резервна валюта — це національна  валюта провідних країн світу, що накопичується центральними банками  інших країн як резерв коштів для  міжнародних розрахунків. 

Функції резервної валюти: 

1) виступає міжнародним платіжним  засобом; 

2) служить базою для визначення  валютного паритету і валютного  курсу; 

3) використовується як інструмент  для проведення валютної політики  — валютної інтервенції. 

Для набуття статусу резервної  валюти повинні існувати об’єктивні передумови, а саме: 

¾ домінуючі позиції країни у світовому виробництві, експорті товарів та капіталів; 

¾ розвинута мережа кредитно-банківських установ; 

¾ лібералізація валютних операцій; 

¾ розвинутий ринок позичкових капіталів; 

¾ наявність зовнішньої конвертації валюти. 

• за видами валютних операцій: 

¾ валюта ціни контракту; 

¾ валюта платежу; 

¾ валюта кредиту; 

¾ валюта клірингу; 

¾ валюта векселя. 

• за принципом побудови: 

¾ «кошикового» типу (екю) та звичайна. 

Екю — європейська валютна одиниця, яка була введена з березня 1979 р. й умовна вартість якої визначалася  за методом валютного кошика. 

З вересня 1989 р. вартість екю визначалася  так: 

1 екю = 0,6242 німецької марки + 1,332 французького франка + 0,2198 голландського  гульдена + 0,13 люксембурзького франка + 0,1976 датської крони + 0,008552 ірландського  фунта + 0,08784 фунта стерлінгів + 151,8 італійської ліри + 3,301 бельгійського  франка + 1,44 грецької драхми + 1,393 португальського  ескудо + 6,885 іспанської песети. 

Вага кожної валюти відображала  відносну частку різних дер-жав-членів у валовому національному продукті різних держав — членів ЄС та в торгівлі в межах ЄС, а також їх внесок у механізм короткострокової валютної підтримки.  
Вартість в екю кожної європейської валюти щодня змінювалася, оскільки вона залежала від двох величин — ваги стабільної валюти в кошику та курсу валюти в інших європейських валютах, який також щодня змінювався на валютних ринках.