Поняття і сутність стратегічного управління

7. наукові підходи  до формування системи СУ

8. сутність та  особливості моделей стратегічного  управління 

На сучасному етапі  розвитку концепції стратегічного  управління можливо виділити наступні моделі   стратегічного управління:

1.                Модель аналітичного управління. Основним імперативом данної моделі є твердження, що майбутнє неможливо дослідити методами екстраполяції, але характер майбутніх змін цілком передбачуваний. Тому першочерговим завданням її реалізації є проведення стратегічного аналізу перспектив розвитку суб'єкта ринку у нових умовах середовища.

2.                Модель формалізованого стратегічного управління. Основою формалізації стратегічного управління є чітка регламентація процедур обгрунтування і реалізації стратегії. У свою чергу регламентація обумовлює конкретизацію аналітичних, планових і контролюючих процедур. Це стосується навіть формування цільових характеристик розвитку організації, які мають бути представлені переважно у кількісному вимірі. Велике значення приділяється кількісним та сценарним прогнозам.

3.                Модель ситуативного управління. Вона виникла в результаті подальшого ускладнення зовнішнього середовища, що значно обмежене, і навіть зробило неможливим передбачення майбутніх змін. Тобто реакція організації на прояв нових факторів  зовнішнього середовища повинна бути швидкою і адекватною.

4.                Модель принципологічного управління. Дана модель ще не має чіткої методології, яка лише створюється. Подальше ускладнення зовнішнього середовища і неможливість передбачення змін свідчить про недоцільність дій, пов'язаних з намаганням їх прогнозувати. Прогнози будуть, як правило, помилковими, а стратегічні рішення – не обгрунтованими.

Вибір моделі   стратегічного  управління здебільшого пов'язують з рівнем стабільності середовища.

Таким чином можливо зробити  наступні висновки:

-                    основою стратегічного управління є формування і реалізація стратегії суб'єкта ринку;

-                    стратегічне управління реалізується через систему стратегічних моделей, вибір яких обумовлений імперативами зовнішнього середовища і можливостями і потребами суб'єкта ринку.

-                    за сучасних умов ведення бізнесу стратегічне управління можна визначити як комплексний процес, що грунтується на стратегічній  орієнтації як компоненті філософії підприємництва і має спрямованість на досягнення цільових орієнтирів у перспективі, забезпечення конкурентоспроможності, стійкості конкурентних позиції та  довготривалого успіху організації. 

9.складові стратег. Менеджменту: місія, цілі діяльності організації, стратегії, потенціал

Стратегі́чний ме́неджмент (стратегічне управління) — це процес оцінки зовнішнього середовища, формулювання організаційних цілей, ухвалення рішень, направлених на створення і утримання конкурентних переваг, здатних забезпечити бізнесу прибуток в довгостроковій перспективі.

Він починається з оцінки ситуації зовні і усередині компанії, вироблення можливих напрямів застосування сил компанії, вибору якнайкращою  з виявлених альтернатив і  розробки докладного тактичного плану, направленого на поетапне здійснення вибраної стратегії.

Здійснення вибраної стратегії  вимагає постійного моніторингу змін навколишнього зовнішнього і внутрішнього середовища і відповідною даним змінам корекції самої стратегії.

Призначення (Місія) відображає сенс існування організації як одного з елементів надсистеми і відповідає на питання:

• Чим організація займається?
• Кому потрібні результати діяльності організації за її межами ( в зовнішньому середовищі)?
• Які принципи і цінності сповідуються організацією?

Усвідомлення і формальне  визначення призначення організації  є обов'язковою умовою для розробки ефективної системи керування. Це необхідно  зробити щоб мінімізувати вплив  окремих суб'єктивних цілей зацікавлених осіб, які вносять дезорганізуючий вплив. Цілі організації – це конкретний кінцевий стан чи бажані результати, яких організація намагається досягнути. Призначення та цілі мають між собою таке ж співвідношення як і поняття "абстрактне" та "конкретне". Метою керівників є створення відповідно до призначення організації чіткої структури цілей, відносно якої можна вибудувати організаційний механізм по досягненню цих цілей. Структура цілей, що отримала назву "дерево цілей" має ієрархічний вигляд, на найвищому рівні якого знаходиться призначення організації. Для того, щоб цілі могли виконати свою організуючу, спрямовуючу, мобілізуючу роль, вони повинні відповідати певним вимогам:

• цілі повинні бути конкретними і ясно зрозумілими для виконавців ;
• цілі повинні бути такі, щоб їх можна було кількісно і/або якісно виміряти чи оцінити з метою встановлення контролю над виконанням;
• цілі повинні бути реально досяжними (науково обґрунтованими);
• цілі повинні мати конкретні терміни для їх досягнення.

При стратегічному управлінні оперують з довгостроковими цілями, що мають горизонт планування понад  п'ять років.

Функція стратегічного  аналізу полягає в забезпечені осіб які приймають рішення всебічною аналітичною інформацією про поточний стан справ в організації і поза її межами та прогнозом на майбутнє. Основні складові стратегічного аналізу:

1. аналіз зовнішнього середовища (пошук існуючих або ймовірних загроз та сприятливих можливостей);
• зовнішнє середовище безпосереднього впливу :
• споживачі;
• конкуренти;
• постачальники;
• партнери;
• профспілки;
• зовнішнє середовище непрямого впливу:
• загальний економічний стан в державі;
• політика;
• правові фактори (законодавство);
• науково-технічний прогрес, техніка та технології;
• соціально-культурні фактори (суспільні цінності, громадська думка);
• демографічна ситуація;
• екологічні фактори;
• географічні фактори;
• міжнародні фактори;
2. аналіз внутрішнього середовища (визначення слабких та сильних сторін організації):
• призначення організації, структура цілей, стратегія;
• організаційна структура;
• людський потенціал, кваліфікація, досвід, організаційна культура, система мотивації;
• виробничий потенціал, технології;
• система управління, інформаційна система, система контролю;
• фінансовий стан;
• маркетинг, конкурентоспроможність організації;
• інноваційна діяльність, рівень науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт;
3. аналіз результатів стратегічного контролю (діагностика причин невиконання стратегічних планів).

Найпоширеніші методи стратегічного  аналізу: SWOT-аналіз, PEST-аналіз, портфельний аналіз.

[

Стратегія – детальний всебічний комплексний план, який забезпечує здійснення призначення організації та досягнення цілей. Завданням на цьому етапі є розробка комплексного стратегічного плану, який в свою чергу може складатися з окремих стратегічних планів, стратегічних програм, стратегічних проектів, спрямованих на досягнення окремих стратегічних цілей. Складовою стратегії також повинен бути план по організації стратегічного контролю, повинні бути встановлені показники і критерії оцінки вирішальних етапів реалізації стратегії.