Походження грошей. Роль держави у творенні грошей

▪ активні, коли банк виступає в особі кредитора, який видає позички;

▪ пасивні, коли банк виступає в ролі позичальника (дебітора), залучаючи гроші від клієнтів та інших банків на умовах платності, терміновості, поверненості.

Виділяються і дві основні форми здійснення кредитних операцій: кредити і депозити. Активні кредитні операції складаються, по-перше, з позичкових операцій з клієнтами і операцій з надання міжбанківського кредиту; по-друге, з депозитів, розміщених в інших банках. Пасивні кредитні операції аналогічно складаються з депозитів третіх юридичних і фізичних осіб, включаючи клієнтів та інші банки в даній банківській установі, і позичкових операцій по отриманню банком міжбанківського кредиту (міжбанківським кредитом називаються кредитні операції, в яких в якості і позичальників, і кредиторів виступають банки). Хотілося б виділити наступну закономірність: чим стабільніше економічна ситуація в країні, тим більшу частку мають кредитні операції в структурі банківських активів. В період невизначеності, економічної кризи відбувається непропорційне збільшення портфеля цінних паперів і касових активів.

Виходячи з означених характеристик можна умовно підкреслити відмінність між кредитними і позичковими операціями, кредитом і позичкою. Кредит — більш широке поняття, що припускає наявність різних форм організації кредитних відносин, як джерела коштів, що формують банки, так і становлячих одну з форм їхнього вкладення. Позичка ж є лише однією з форм організації кредитних відношень, виникнення яких супроводжується відкриттям позичкового рахунку. Крім того, кредитні відношення можуть бути організовані не тільки в рамках банківського кредиту, але і як комерційне кредитування, коли в особі і позичальника, і кредитора виступають підприємства, а кредитні відносини між ними оформлюються векселем. В подальшому комерційний кредит може трансформуватися в банківський шляхом надання позички під заставу векселя або його облік.

Банківський кредит — зручна і в багатьох випадках незамінна форма фінансових послуг, що дозволяє гнучко враховувати потреби конкретного позичальника і пристосовувати до них умови отримання позички (на відміну, наприклад, від ринку цінних паперів, де терміни та інші умови позики стандартизовані).

Відповідно виділяється пряме банківське кредитування, коли кредитні відношення підприємства виникають як відносини з банком, і непряме банківське кредитування, коли первісно виникають кредитні відношення між підприємствами, що згодом звертаються до банку в пошуках засобу дострокового отримання грошових коштів по векселю.

  Кредити, які надаються банками, поділяються:

▪ По термінам використання позички поділяються на:

▪ термінові;

▪ безстрокові (до запитання);

▪ прострочені;

▪ відсрочені.

Термінові - це позички, які надаються банком на термін, зафіксований за згодою з позичальником. Вони бувають трьох видів:

2. короткострокові - до 1 року;

3. середньострокові - до 3 років;

4. довгострокові - понад 3 роки.

Короткострокові кредити можуть надаватись банками для покриття поточних витрат. В залежності від цілей, на які потрібен короткостроковий кредит, він поділяється на: плановий, розрахунковий, на тимчасові потреби, платіжний.

Плановий - кредит, який позичальник сам може предбачити, виходячи з умов кругообігу оборотних коштів. Перш за все, це кредити на накопичення планових запасів сировини, основних та додаткових матеріалів, палива, тари та інше. Наприклад; консервні заводи до нового сезону переробки сільськогосподарської сировини повинні створити запаси склотари, консервантів та інших товарно-матеріальних цінностей, які будуть використанні на протязі всього сезону. В період збору врожаю вони створюють запаси сільськогосподарської сировини. Безумовно. такі запаси потребують тимчасового наперед визначеного залучення обігових коштів. Це досягається за допомогою кредиту.

Розрахунковий - кредит, необхідність в якому визиваєтся вилученням коштів в безготівкові розрахунки. Таке вилучення обумовлене умовами розрахунків. Наприклад, розрахунки за допомогою платіжних доручень здіснюється коли товар відгружено до його оплати. Тому на деякий час кошти постачальника вилучаються в розрахунки і часто для подовження роботи йому під відгружений товар потрібен кредит. Цей кредит надається в повній сумі, і також, в повній сумі погашається після закінчення розрахунків.

Позички на тимчасові потреби надаються тоді, коли нехватка коштів виникла по причинам, які не залежать ні від позичальника, ні від його контрагнтів. Наприклад, підприємства, які понесли збитки від нещасних випадків, на термін до отримання ними компенсації можуть скористатись таким кредитом.

Платіжний кредит надається на покриття фінансових розривів, які виникли за виною самого постачальника або його контрагентів. Надається він в розмірі недостаючих коштів для розрахунків і погашається по мірі ліквідації фінансової недостачі, але не пізніше обумовлених термінів користування позичкою.

Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень. Довгострокові кредити можуть надаватись для формування та поповнення основних фондів.

Об’єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих фондів, на нове будівництво, на приватизацію та інше.

Позичка до запитання - короткостроковий кредит, який погашається за першою вимогою. Видається як правило, під забезпечення цінними паперами та товарами.

Простроченими вважаються позички, по яким пройшли терміни повернення, що встановлені в кредитній угоді між банком та позичальником, а позикові кошти не повернені останнім. Такі позички обліковуються на окремому рахунку.

Відстрочені (пролонговані) - це позички, по яких за проханням позичальника банком прийнято рішення про перенесення терміну повернення кредиту. Відстрочка погашення позички оформляється додатковою угодою до основного кредитного договору та супроводжується більш високою процентною ставккою.

3. За забезпеченням:

4. забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);

5. гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

6. з іншим забезпеченням (порука, свідоцтво страхової організації);

7. незабезпечені.

Незабезпечені позички, які в банківській практиці називаються довірчими , надаються тільки під зобов’язання позичальника погасити позичку. Ці кредити пов’язані з великим ризиком для банку, тому потребують більш детальної первірки кредитоспроможності позичальника і видаються під більш високий процент.

▪ За ступенем ризику:

▪ стандартні кредити;

▪ кредити з підвищеним ризиком.

▪ За методами надання:

▪ у разовому порядку;

▪ відповідно до відкритої кредитної лінії;

▪ гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов’язання).

Разові - це позички, рішення про видачу яких приймається банком окремо по кожній позичці на основі заяви та інших документів клієнта.

Гарантовані кредити, які ще називаються резервними, бувають двух видів:

▪ з попередньо обумовленою датою видачі позички;

▪ з видачею позички по мірі виникнення в ній потреби.

Сутність гарантійної кредитної операції полягає в наданні банком зобов’язань при необхідності видати клієнту позичку відповідного розміру на протязі оговореного терміну (квартала, року).

Контокорентний кредит - це кредит банку, який надається в національній або іноземній валюті і який згідно з потребами клієнта може використовуватись в обсязі, що не перевищує встановлений ліміт. Для його отримання відкривається контокорентний або поточний банківський рахунок. На ньому щоденно відображаються всі платежі клієнта та надходження коштів. Оскільки платежі та надходження, як правило, не співпадають по сумам, на поточному рахунку виникає або дебетове, або кредитове сальдо. Дебетове сальдо свідчить про недостачу у клієнта власних коштів для забезпечення поточних платежів та він повинен домовитись з банком про надання йому контокорентного кредиту. Сальдування надходжень та виплат на поточному рахунку здійснюється через установлені в договорі відрізки часу. Клієнт може постійно використовувати кредит на всю суму, яка передбачена договором. На протязі визначеного часу контокорентний кредит може взагалі не використовуватись в зв’язку з тим, що поточні надходження коштів покривають виникаючі зобов’язання клієнта. Він використвується для фінансування поточного виробництва та обігу.

3. За строками погашення:

3. одномоментно;

4. довгостроково (за вимогами кредитора, або за заявою позичальника);

5. регресією платежів;

6. після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

4. По характеру та способу сплати відсотків виділяють позички з:

3. фіксованою процентною ставкою;

4. плаваючою процентною ставкою;

5. сплатою відсотків по мірі використання позичкових коштів (звичайні позички);

6. уплатою відсотків одночасно з отриманням позичкових коштів (дисконтний кредит).

Позички з фіксованою процентною ставкою характерні для стабільної економіки, однак можуть видаватись на короткий термін та в умовах інфляції.

3. По числу кредиторів позички комерційних банків поділяються на:

8. позички, що надаються одним банком;

9. синдиковані (консорціумні) кредити;

10.              паралельні.

Найбільш поширеними є позички, які надаються одним банком.

Консорціумні кредити видаються банківським консорціумом, в якому один з банків бере на себе роль менеджера, збирає з банків-учасників необхідну для клієнта суму ресурсів, заключає з ним кредитний договір та видає позичку. Основний банк (менеджер) займається також перерозподілом процентів за операції, що пов’язані з синдикованим кредитуванням, банк-менеджер отримує відповідну нагороду.

Паралельні позички передбачають участь в їх наданні декількох банків. Тут кредит одному позичальнику видають різні банки, але на одних погоджених умовах.

В нинішній час деякі кредитні операції, які проводяться українськими банками, можна віднести до нетрадиційного кредитування (вексельні, факторингові, лізингові, РЕПО і т.п.). Ці форми фінансування мають істотні особливості і можуть розглядатися як альтернативи традиційному банківському кредитуванню, значення якого в останній час зростає.

Однім з найважливіших і перспективних напрямків банківської кредитної діяльності є операції з векселями. Однак зараз в нашій країні ці операції у порівнянні з іншими банківськими операціями носять в основному локальний характер.

Функціональна задача ринку векселів полягає в перерозподілі в основному короткострокових грошових коштів, а його об'єктом є комерційні та фінансові векселі. Являючи собою частину єдиного грошового ринку, даний ринок має два рівні. На першому рівні його резидентами виступають кредитні установи та їхні клієнти, а в його основі лежать облікові, комісійні, ломбардні та інші операції комерційних банків, інших кредитних інститутів або приватних дисконтерів з векселями. На другому рівні суб'єктами є тільки кредитні установи: з одного боку - Національний банк, з іншого - установи другого рівня банківської системи, в тому числі комерційні банки. Основну масу операцій даного рівня ринку складає переоблік і перезастава першокласних векселів. Розвиток спеціалізації в банківській системі, потреби в децентралізованому перерозподілі ризику облікових операцій припускають появу на ринку проміжного рівня, інституціональна структура якого також складається тільки з банківських установ і групується навколо спеціальних кредитних інститутів - облікових будинків, облікових банків та інших установ.

Вексельний обіг може охоплювати різноманітні сфери. По-перше, відносини між банками і клієнтами при видачі банківських позичок (соло-векселів); по-друге, між суспільством і державою (казначейські векселі); по-третє, між фізичними або юридичними особами без посередництва банка.

В залежності від мети і характеру операцій, що лежать в основі випуску векселів, а також їхнього забезпечення розрізняють комерційні, фінансові і фіктивні векселі. Перші з'являються в обороті на підставі правочину по купівлі-продажу товарів в кредит. Позичкові операції в грошовій формі оформляються фінансовими векселями. Формалізація грошового зобов'язання фінансовим векселем є засобом додаткового забезпечення вчасного і точного його виконання з метою захисту прав кредиторів. Векселя, походження яких не зв'язане з реальним переміщенням ні товарних, ні грошових цінностей, є фіктивними. До них відносяться дружні, бронзові (дуті), зустрічні векселі.

Вексель є документом, який формалізує економічний взаємозв'язок покупця і продавця грошового або матеріально-речового товару. В зв'язку з цим позичкова операція, що лежить в його основі як в товарній, так і в грошовій формі припускає взаємоконтроль контрагентів вексельного правочину і грунтується на вільному виборі партнерів в зміцненні прямих економічних зв'язків.

  Банківські операції з векселями здійснюються в наступних основних формах: облік векселя комерційним банком (або переоблік Національним Банком), коли банк сплачує утримувачу векселя суму, проставлену на векселі, за мінусом відсотків по діючій обліковій ставці; позички під заставу векселя, акцепт, аваль векселів і комісійні операції з векселями.

Комерційний кредит тісно зв'язаний з банківським кредитом і трансформується в останній через облік і заставу векселів, завдяки чому виникає непрямий банківський кредит на базі комерційного. Аналогічно взаємний господарський кредит тісно пов'язаний з банківським і трансформується в останній через операції з векселями. Однак з даного факту не слідує, що відновлення і розвиток комерційного кредиту та оформлення векселем позичок в грошовій формі тягне за собою різке збільшення позичкової заборгованості, зростання непокритої товарами грошової маси. Трансформація комерційного і взаємного господарського в банківський кредит являє собою перетворення однієї форми кредиту в іншу, що само по собі не генерує інфляційних тенденцій, тому що облік і застава комерційних векселів в банку не є позичкою нового капіталу. Крім того, один вексель може обслуговувати декілька торгових і позичкових операцій, перш ніж буде облікований в банку.

Оскільки позичка має місце там, де передача капіталу здійснюється не взаємно, а однобічно, на певний термін і на умовах повернення, облік векселя як по змісту, так і по формі не є позичкою. Це простий акт купівлі-продажу. Клієнт банку одержує гроші за проданий товар (вексель). "Банкір купив вексель" означає "банкір облікував вексель". Шляхом індосаменту вексель переходить у власність банку, а гроші - у власність клієнта.