Податкова політика держави

ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ СУСПІЛЬСТВА: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ 

М. М. Свердан, к. е. н., доц.

Статтю присвячено дослідженню теоретичних засад  реалізації податкової політики у контексті  управління соціально-економічними процесами  суспільного розвиту, визначено  базу та місце податкової політики держави в системі засобів  управління суспільним розвитком. 

Ключові слова: податки, оподаткування, податкова політика, податкова система, функції податків, принципи оподаткування, фіск, податкове регулювання економічного розвитку, податкове стимулювання економічного розвитку, економічна ефективність оподаткування. 

Тема податкової політики держави є надзвичайно актуальним, важливим і проблематичним питанням в галузі державних фінансів на сучасному  етапі економічного розвитку суспільства  в Україні. Податки та оподаткування  є домінуючою формою фінансових відносин між державою та економічними суб’єктами, основою фінансового забезпечення соціально-економічного розвитку і  благоустрою територіальних та регіональних суспільних утворень з фіскальної точки  зору, а також потужним чинником економічного зростання з регулювальних  позицій. Якщо головним завданням бюджетної  системи країни є мобілізація  максимально можливого обсягу фінансових ресурсів, то вона прямо залежить від  рівня податкового навантаження на платників податків, рівня їх фінансового забезпечення та платоспроможності. З макроекономічної точки зору податки  є сильним важелем впливу на масштаби та темпи розвитку економіки, інтенсифікації підприємництва, поліпшення суспільного  добробуту, підвищення благоустрою  населення.

______________________

Свердан М.М. – кандидат економічних  наук, доцент.

Така ефективність безпосередньо  залежить від позиційного характеру  функціонального прояву податків у  контексті реалізації пріоритетів  держави стосовно розвитку суспільства: суто фіскального чи регулятивно-стимулюючого.

Еволюція оподаткування свідчить, що податки можуть бути не лише джерелом наповнення бюджетів, але  й засобом управління соціально-економічних процесів. Використання податків з метою досягнення поставлених цілей відбувається в рамках податкової політики держави. З розвитком ринкових відносин податки стали вагомим фінансовим важелем державного управління економіки. Частина вартості сукупного суспільного продукту, що фіскально одержавлюється через оподаткування, набуває внаслідок цього не лише суто фіскального, а й більшою мірою економічного значення. Врахування цього державою у своїй фінансовій діяльності обумовила утворення нового типу економічних зв’язків специфічного характеру.

Загальна база податків, організації механізму оподаткування  та побудови податкової системи досліджені в багатьох працях [1; 2; 4; 8; 9; 11; 14]. Комплексний  характер оподаткування здійснює вагомий  вплив на суспільний розвиток не тільки в контексті фіскалізації частини  вартості суспільного продукту, а  й на його вплив на соціально-економічний  устрій і порядок [5].

З-поміж великої кількості  напрямів реалізації функціонального  потенціалу податків чільну позицію  займає їх впливовість на економічне зростання суспільства як основу суспільного добробуту. Вказана  частина прояву оподаткування набула домінуючого значення [3; 6; 7; 10; 12; 13]. Формуючи податкову політику, держава  через збільшення чи скорочення податкових надходжень, зміни форм оподаткування  та маніпулювання елементами податків, звільнення від оподаткування окремих  галузей виробництва, територій, груп населення може сприяти зростанню чи спаду господарської активності, створенню сприятливої кон’юнктури на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, реалізації збалансованої соціальної політики. Найбільше оподаткування здатне впливати на відтворювальний процес та регулювати пропорції в економічній структурі виробництва й обміну, співвідношення у розвитку продуктивних сил, а також на реалізацію суспільного продукту, темпи нагромадження капіталу й оновлення господарського потенціалу.

Податкова політика забезпечує як фінансову базу держави, так і, водночас, є головним знаряддям реалізації її економічної політики. Податки в руках держави є основним інструментом державного регулювання економіки, засобом стимулювання науково-технічного прогресу, обмеження зростання рівня цін та інфляції тощо. Без збалансування інтересів держави та платників податків з допомогою налагодженої та виваженої податкової політики є неможливим стабільне існування держави та суспільства. Зміст,роль і структура податкової системи визначаються податковою політикою держави, що здійснює її реалізацію, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Отже, ефективне функціонування державної системи оподаткування має відповідні соціально-економічні наслідки реалізації фіскальної і регулюючої функції податків. Найважливішим напрямом державної податкової діяльності повинно бути створення сприятливих умов для розвитку економіки, забезпечення сталості економічної ситуації в країні, регулювання інфляційних процесів, пожвавлення ділової активності та пріоритетна підтримка підприємств матеріальної сфери.

Державна політика у сфері  оподаткування є домінуючою у  контексті взаємодії держави  та суспільства. Саме з допомогою  податків держава намагається встановити суспільну гармонію та вирішити ряд  протиріч, які виникають в суспільстві. Крім того, державна політика оподаткування повинна не лише забезпечити поточний стан збалансованості, а й стати важелем управління суспільними процесами на перспективу: закладення надійних підвалин сталому соціально-економічному розвитку є важливою прерогативою у галузі податкових відносин держави та суспільства. Відтак, податки та податкова політика об’єктивно займають провідне місце в системі державних засобів впливу на процеси суспільної еволюції, визначаючи орієнтири, тенденції й темпи розвитку економіки та зростання соціального добробуту. Отже, податкова політика держави має бути мобільною й еластичною: модифікаційний характер оподаткування повинен бути комплексно адекватним мінливості змін в соціально-економічному середовищі суспільства, відповідаючи реальному стану речей та розвитку подій. Своєчасне та повноцінне реагування держави в цьому випадку відбувається через маневреність податками, окремими елементами різних податків чи окремими групами податків залежно від соціально-економічної ситуації, що утворюється в суспільстві. На цій основі формуються засади “податкової тактики” та “податкової стратегії” держави. Стратегія податкової політики держави, зокрема, має ґрунтуватися на фундаментальній базі науково-теоретичного потенціалу та максимально враховувати специфічні риси поточного стану економіки країни. Якщо податки економічно не обґрунтовані, а податковий механізм недосконалий, тоді процес оподаткування автоматично сам по собі є вагомим чинником пригнічення підприємництва, гальмування економічного відтворення та економічного зростання, а також зниження стимулів до праці, що має наслідком неефективний та несправедливий перерозподіл доходів між різними соціальними групами в суспільстві.

Найважливішим напрямом діяльності держави у сфері оподаткування  має бути створення сприятливих  умов для розвитку економіки, забезпечення стабільного збалансованого фінансового стану, регулювання інфляційних процесів, пожвавлення ділової активності та підтримка підприємств матеріальної сфери. Фактично, зміни в оподаткуванні є найбільш прийнятним інструментом державних фінансів, оскільки таким чином простіше та швидше реалізовувати зазначені заходи, ніж змінювати витрати бюджетів чи маніпулювати інструментами монетарної політики.

Загалом державна податкова  політика повинна передбачати систему  заходів, що реалізуються з метою  вирішення конкретних короткострокових і довгострокових завдань у контексті суспільного розвитку. Довгострокові завдання – це, насамперед, досягнення сталого економічного зростання та максимального рівня зайнятості населення країни, підвищення рівня його добробуту тощо; короткострокові завдання – це, зокрема, наповнення державного бюджету, досягнення його збалансованості, стимулювання інвестиційної активності тощо. Зміна стратегії та тактики податкової політики держави забезпечує значно ширше коло можливостей для функціонування інструментарію фінансово-економічної політики порівняно з будь-якими іншими засобами державного управління.

Податкова політика держави  є чи не найбільш дієвим і впливовим  засобом на прогрес суспільного  розвитку. Важливою передумовою ефективності податкової політики є не залежність від неї тенденцій суспільної еволюції, а навпаки. Таким чином, ідеальної податкової політики не існує, можливий тільки її оптимальний варіант  на конкретному етапі суспільного  розвитку. Це означає, що податкова  політика держави повинна бути максимально  мобільною та еластичною, що дозволить  отримати й максимально позитивний фіскальний ефект у загальнодержавних  масштабах.

Відповідний рівень адаптивності податкової політики до потреб та інтересів  суспільства може постати або  засобом стабілізації та економічного прогресу, або механізмом саморуйнування – занепаду економіки і соціального  зубожіння. Ринково розвинутий світ вже давно здійснив переакцентування домінант податкової політики з фіскальних позицій на регулятивно-стимулюючі. В Україні упродовж останніх років  знову простежуються пріоритети фіскальності податкової політики (табл.).

Таблиця

Динаміка фіскального  перерозподілу ВВП в Україні  за період 2002-2009 рр.*

*Складено  і розраховано на основі даних  Державного комітету статистики  України

**Дані  відсутні у зв’язку з переходом  на міжнародні стандарти в  галузі національного рахівництва  по квартальних розрахунках валового  внутрішнього продукту (ВВП), які  здійснюються на дискретній основі  

Держава спроможна й повинна  маневрувати податками залежно  від соціально-економічної ситуації в суспільстві, здійснюючи ефективний вплив на різні сторони діяльності платників податків. Гармонізація податкових інтересів держави та платників  податків є запорукою стабільного  існування й сталого розвитку суспільства. Через виважену податкову  політику держава спроможна ефективно  вирішувати комплекс поточних і стратегічних завдань у контексті забезпечення передумов соціально-економічного зростання. Зважаючи на другорядність  фіскальності, основними цілями податкової політики є досягнення рівномірних  темпів економічного зростання, максимального  рівня зайнятості населення країни, відчутне підвищення рівня суспільного  добробуту, стимулювання інвестиційної  та підприємницької діяльності тощо; і лише потім – наповнення бюджету держави коштами та досягнення його збалансованості, що більше стосується особливостей перерозподілу національного доходу країни.

Ефективність державного регулювання перебуває у прямій залежності від якості розуміння та застосування принципів формування державних доходів для підтримання макроекономічної та соціальної рівноваги з використанням державою податків для проведення соціально-економічної політики. Податкова політика є сьогодні основною в розробці домінант суспільного розвитку, розподіляючись на дві складові: (1) політику податкового управління (податкового регулювання та податкового стимулювання); (2) політику податкових доходів.

Загалом, податкова політика не є засобом самовираження та самореалізації держави як суспільного  інституту, що ставить за мету на умовах максимізації фіскально забезпечити себе фінансовими ресурсами. Відтак, інтереси суспільства є пріоритетними порівняно із державними. У процесі розробки політики податкового управління і політики податкових доходів бюджету держави суттєву роль відіграють підходи та принципи її формування. Політика податкового управління визначає, в принципі, частку й структуру сегмента участі держави у контексті впливу на соціально-економічні процеси в країні. Політика податкових доходів, зважаючи на вирішальне значення податкових доходів, насамперед, обумовлює привілейовані цілі оподаткування з допомогою податкового механізму та його елементів (платники, ставки, пільги тощо), складу й структури податкової системи. Надзвичайно важливим при цьому є дотримання в реалізації податкової політики принципу нейтральності – оптимальності податкових інтересів, порушення чого може мати наслідком порушення макроекономічної рівноваги та соціальної стабільності, деформації фіскальної політики.

Залежно від цілей податкової політики держави та принципів її здійснення, а, відповідно, й характеру  її впливу на суспільство, виокремлюється три її основні типи (рис. 1). Кожний тип податкової політики має власні специфічні ознаки, переваги і недоліки; відтак, будь-який з них може використовуватися  за конкретних обставин на певному  етапі суспільної еволюції.

Рис. 1. Типи податкової політики держави 

Політика максимальних податків, здебільшого, використовується державою на умовах доволі високих податкових ставок, скорочення податкових пільг, а також супроводжується запровадженням нових різновидів податків для підвищення обсягів податкових надходжень до бюджету.

Політика економічного розвитку є відносно балансуючою: держава  при максимально можливих розмірах податкового навантаження враховує не лише власні фіскальні інтереси, але й приділяє водночас досить багато уваги економічним інтересам  платників податків. Через ослаблення податкового навантаження держава  стимулює нарощення фінансових ресурсів і створює передумови для розширення суспільного відтворення. Головна мета цього типу податкової політики полягає у підвищенні економічного зростання шляхом активізації інвестиційної активності за рахунок найбільш вигідного податкового клімату. Найбільш вірогідною умовою політики економічного розвитку є можливість ситуації стагнації економіки.

Політика помірного оподаткування  передбачає запровадження такого рівня  податкового навантаження, який би максимально забезпечив фіскальні  інтереси держави без істотної підтримки  економічних інтересів платників  податків, що потребує налагодженого  системного контролю з боку держави  в оподаткуванні.

У будь-якому випадку фіскальність в оподаткуванні залишається  домінантою на користь держави. Однак, зважаючи на перспективність соціально-економічного розвитку суспільства, податкове управління набуває більш важливого значення. Податкове регулювання та податкове  стимулювання мають своє цільове  конкретне призначення. Проте, можна  вважати, що політика податкового управління та політика податкових доходів бюджету  держави мають однаково важливе  значення для суспільства та функціонування всієї ринково-економічної системи. Відтак, їх поєднання та взаємодія  є необхідною передумовою ефективності оподаткування. Політика податкового  управління, проте, у переважаючому  вимірі спрямована своїм впливом  на визначення вартісних пропорцій  розподілу та перерозподілу частини валового внутрішнього продукту (національного доходу) з метою підтримання на відповідному рівні економічних процесів, забезпечення суспільного попиту та пропозиції, ініціювання ділової й інвестиційної активності суб’єктів господарювання.