Платіжний баланс та МТБ

Київський національний університет імені  Тараса Шевченка

Географічний  факультет

Кафедра країнознавства та туризму 
 
 
 
 

Реферат на тему:

«Платіжний  баланс та МТБ» 
 
 
 
 

Виконала: магістр ІІ курсу

Сидоран Н.І.

Перевірила: Дячевська Л.П. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ-2011

План

Вступ

1. Поняття про платіжний баланс.
2. Поточний рахунок платіжного балансу та відображення в ньому туристичних надходжень та витрат. Капітальний рахунок платіжного балансу.       
3. Звʼязок між поточним та капітальним рахунками платіжного балансу. Рахунок державних резервів та похибка платіжного балансу.
4. Криза та регулювання платіжного балансу.  

Висновки

Список використаних джерел 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

     Тема  «Платіжний баланс та МТБ» є актуальною, і завжди нею залишатиметься, оскільки при сьогоднішньому бурхливому розвитку туріндустрїї, його роль в економіці, зокрема в платіжному балансі  держави, зростає в арифметичній прогресії, при чому, як в позитивному, так і в негативному сенсах.

     Обʼєктом  роботи є платіжний баланс та міжнародний  туристичний бізнес, як його безпосередня складова.

     Предметом дослідження виступають аналіз компонентів  ПБ, факторів впливу на них, засобів  регулювання його рівноваги,  впливу складових туристичної галузі на платіжний баланс держави, їх міжусобні  звʼязки та звʼязки з іншими галузевими компонентами ПБ.

     Мета  роботи: дослідити значення ПБ та його складових, джерела його врегулювання та підтримки на «здоровому» для  економіки рівні, а також визначити  місце МТБ в його структурі , виокремлення головних надходжень та витрат від  МТБ з метою розуміння  можливого  оперування ситуацією як субʼєкта впливу на МТБ. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    

1. Поняття про платіжний баланс.

    Сукупність  зовнішньоекономічних зв'язків окремої  країни можна об'єднати в декілька груп, кожна з яких характеризує особливості її участі в міжнародному поділі праці. До першої групи входить  множина торговельних операцій, пов'язана з експортом та імпортом товарів. Ця група зв'язків називається товарною торгівлею, або товарним експортом та імпортом.

      До другої групи належать послуги  в галузі банківської справи, страхування, транспорту тощо, тобто  операції, об'єктом яких є нефізичний (нематеріальний) продукт.

    Третя група зовнішньоекономічних зв'язків  охоплює фінансові та інвестиційні операції, тобто купівлю-продаж акцій, облігацій, інших фінансових активів, а також матеріальних елементів капіталу — машин, обладнання, землі тощо.

    Названі операції, що здійснюються громадянами, фірмами та державними установами окремої  країни за певний період часу (як правило, один рік), відображаються цілою системою рахунків, яка називається платіжним балансом. [4]

      Платіжний баланс має велике  значення для аналізу міжнародних  економічних позицій держави,  оскільки він характеризує реальні  та фінансові потоки між даною  країною та світовою економікою  загалом. 

    Платіжний баланс становить собою статистичний звіт, в якому в систематизованому вигляді проводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції даної країни з іншими країнами за певний період часу.

      Оскільки він становить собою бухгалтерську тотожність, кожна операція, що відображається в балансі, представлена двома записами, які мають однакове вартісне вираження. Один з цих записів позначається як кредит зі знаком "плюс", інший - як дебет зі знаком "мінус". У відповідності з цією обліковою системою загальна сума на дебеті повинна завжди бути рівною загальній сумі на кредиті.

      До кредиту належать операції, в результаті яких з'являються  платіжні зобов'язання інших держав  стосовно даної країни, тобто  мова йде про експорт товарів  і послуг, грошові перекази на  користь резидентів даної країни  та іноземні інвестиції в її  економіку. 

    До дебету відносяться операції, внаслідок яких в країни з'являються платіжні зобов'язання щодо інших держав. В цьому випадку мова йде про імпорт товарів і послуг, грошові перекази за межі країни, закордонні капіталовкладення резидентів. [5]

    Платіжний баланс – це агреговане віддзеркалення економічних відносин країни з рештою світу протягом певного періоду часу. [3, c. 205-207]

2. Поточний рахунок платіжного балансу та відображення в ньому туристичних надходжень та витрат. Капітальний рахунок платіжного балансу.       

      Структура платіжного балансу включає:

• торговельний баланс
• баланс послуг та некомерційних платежів
• баланс руху капіталів і кредитів

 Торговельний баланс — це співвідношення вартості експорту та імпорту.

  Баланс послуг та некомерційних платежів включає:

- платежі та надходження за транспортні перевезення, страхування, електронний, телекосмічний та інші види зв’язку, міжнародний туризм, обмін науково-технічним і виробничим досвідом, експортні послуги, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передачу інформації, культурні та наукові обміни, різні комісійні збори, рекламу, організацію виставок, ярмарків, торгівлю ліцензіями, лізингові операції тощо;

- виплати прибутків від інвестицій за кордоном та процентів за міжнародними кредитами;

- державні операції  – субсидії іншим країнам по  лінії економічної допомоги, державні  пенсії, внески в міжнародні організації;

- приватні перекази  – перекази іноземних робітників, фахівців, родичів на батьківщину.

      Баланс руху капіталів і кредитів – виражає співвідношення вивозу та ввозу державних і приватних капіталів, наданих і одержаних міжнародних кредитів.

      За економічним змістом ці операції поділяються на дві категорії:

• міжнародний рух підприємницького капіталу;
• міжнародний рух позикового капіталу.

      Міжнародний рух підприємницького капіталу включає:

    Витік капіталу (прямі інвестиції за рубіж, проведені національними фірмами придбання національними інвесторами зарубіжних акцій та облігацій,  придбання національними резидентами банківських депозитів в зарубіжних банках);

    Приток  капіталу (прямі інвестиції в економіку країни, що здійснюються зарубіжними фірмами, придбання зарубіжними інвесторами акцій та облігацій іншої країни, придбання нерезидентами депозитів банків країни).[7]

      Міжнародний рух позикового капіталу  включає:

      · Довго- і середньострокові  операції – це державні та  приватні запозичення і кредити, які надаються на термін понад один рік.

      · Короткострокові операції - включають  міжнародні кредити терміном  до одного року; поточні рахунки  національних банків у закордонних  банках (авуари); переміщення грошового  капіталу між банками.

      Помилки і пропуски – включає  дані як статистичних похибок так і неврахованих операцій (показники різко зростають в кризових ситуаціях).

      Операції з ліквідними валютними  активами – заключна стаття  платіжного балансу, відображає  операції з ліквідними валютними  активами, в яких беруть участь  державні валютні органи й  у результаті яких відбуваються зміни як величини, так і складу центральних офіційних золотовалютних резервів.

      Сучасна класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ:

1. поточні операції (товари, послуги, доходи від інвестицій, інші послуги та доходи, приватні односторонні перекази, офіційні односторонні перекази)
2. прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал (прямі інвестиції, портфельні інвестиції, інший довгостроковий капітал)

    3) короткостроковий капітал

      4) помилки та пропуски

      5) компенсуючі статті

      6) надзвичайне фінансування

      7) зобов’язання, що складають валютні резерви іноземних офіційних органів.

      8) підсумкова зміна резервів

    Фактори, що впливають на стан платіжного балансу.

• Нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція.
• Циклічні коливання економіки.
• Зростання закордонних державних витрат, пов’язаних із мілітаризацією економіки і військовими витратами.
• Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності.
• Зміни в міжнародній торгівлі.
• Вплив валютно-фінансових факторів.
• Негативний вплив інфляції.
• Торгівельно-політична дискримінація певних країн.
• Надзвичайні обставини – неврожай, стихійні лиха, катастрофи. [2, с.15]

    Внесок  міжнародного туризму  в платіжний баланс країни виражається у вигляді різниці між витратами іноземних туристів у країні та витрат резидентів цієї країни за кордоном.  Міжнародний туризм може суттєво впливати на політику, що проводить держава зі стабілізації платіжного балансу. Секретаріат СТО, розташований у Мадриді, щорічно публікує офіційні статистичні дані ООН з міжнародного туризму. З метою впорядкування обліку надходжень і витрат платіжного балансу всіх країн із статті «туризм» МВФ розробив відповідні рекомендації. Згідно з ними, до активу платіжного балансу зараховуються:

• Надходження від продажу туристичних товарів і послуг;
• Надходження від експорту товарів туристичного попиту та устаткування для туристичних підприємств;
• Надходження від продажу інших послуг (підготовка кадрів, надання послуг фахівців);
• Транспортні витрати іноземних туристів;
• Інвестиції іноземних капіталів у туристичну індустрію;
• Відсотки за кредити, надані іншим країнам на розвиток туризму.

    До  пасиву ПБ відносять:

• Витрати на отримання туристичних товарів та послуг;
• Витрати на імпорт товарів, необхідних для міжнародного туристичного споживання;
• Витрати на отримання інших послуг (підготовка кадрів, оплата іноземних спеціалістів);
• Транспортні витрати на перевезення немісцевого характеру;
• Інвестиції за кордон у туристичний бізнес;
• Витрати з довгострокових іноземних кредитів (відсотки, відшкодування капіталу).

    Отже, міжнародні доходи й витрати країні повʼязані  з туризмом, стосуються не тільки міжнародної торгівлі послугами, але й охоплюють певні операції з міжнародної торгівлі товарами в межах поточного торгівельного  ПБ, а також відображаються і в  операціях капітального рахунку  ПБ, зокрема рахунків прямих і портфельних  інвестицій.

    Світова туристична організація провела  класифікацію країн згідно з роллю  туризму в їхньому ПБ. Баланс поточного  туристичного рахунку відбиває економічну ситуацію в країні і може бути позитивним або негативним. Позитивний туристичний  баланс спостерігається насамперед у країнах Середземноморʼя  (Франція, Італія, Іспанія, Туреччина, Греція, Кіпр,Мальта), а також в Австрії, Швейцарії. З країн, що розвиваються, позитивний туристичний баланс мають Туніс, Таїланд, Мексика, Єгипет, країни Карибського  басейну. Для країн з дефіцитним поточним (торгівельним) рахунком ПБ позитивне  сальдо з міжнародного туризму дозволяє компенсувати пасив зовнішньої торгівлі (наприклад, для Австрії, Італії). Відʼємний  поточний туристичний баланс спостерігається  в індустріальних країнах з високим  рівнем життя (Норвегія, Швеція, Німеччина, Канада, Японія, нафтовидобувні країни Перської затоки). Ці країни, незважаючи на дефіцит туристичного балансу, продовжують  інтенсивно розвивати туристичний  бізнес та не чинять жодним перепон  охочим відвідати інші країни. Найбільше позитивне сальдо з міжнародного туризму мають такі країни, як Іспанія (+ 25 млрд дол), США (+ 15 млрд дол), Італія та Франція, найбільше відʼємне сальдо – Німеччина (- 30 млрд дол), Японія (- 25 млрд дол). Більшість країн, що розвиваються, мають відʼємний, головним чином через відсутність інфраструктури для залучення іноземних туристів та необхідність імпортувати коштовні промислові та продовольчі товари для туристів відсотки за закордонні запозичення та заробітну платню запрошеним іноземним менеджерам. [1, с. 40-42]