Планування витрат підрозділів підприємства

18

Кафедра економіки підприємства

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Внутрішній економічний механізм підприємства»

Варіант №5

Перевірив:

викладач

Виконав :

студент,

Черкаси – 2010

ЗМІСТ

І. Теоретична частина………………………………………………….3

ІІ. Практична частина……..……………………………………….….17

Задача № 1……………………………………………………...………..…………...17

Задача № 2………………………………………………...………..………………...18

Задача № 3………………………………………………..………..………………....18

Задача № 4………………………………………...……………..…………………...19

використана література……………………………………..………21

Теоретична частина

Планування витрат підрозділів підприємства

План:

1. Економічна модель підприємства як відкрита системи

2. Поняття про витрати виробництва, підрозділу

3. Контроль якості продукції, трудової дисципліни, повних витрат

1. Економічна модель підприємства як відкрита системи

Згідно з основними положеннями теорії систем будь-який об’єкт, явище чи процес можна розглядати як систему.

Система – це сукупність взаємопов’язаних у єдине ціле елементів.

Елемент системи – це частина цілого, яку при даному розгляді не треба роз’єднувати на елементи.

Особливості будь-якої системи:

1. Будь-яка система складається з двох або більше елементів.

2. Кожен елемент має характерні лише для нього особливостей.

3. Між елементами системи існують зв’язки за допомогою яких вони впливають один на одного.

Особливості підприємства як системи:

1. Підприємство є відкритою системою, яка може існувати за умов активної взаємодії з оточуючим середовищем.

Промислове середовище вивчає споживачів, постачання, воно включає банки, страхові компанії, включаючи ділових партнерів і конкурентів.

Під загальним зовнішнім середовищем розуміють економічне, політичне, правове, соціально-культурне, екологічне, міжнародне та інше.

Підприємство являє собою штучну систему, яка створюється людиною заради її власних інтересів і перш за все спільної праці.

Тому очевидною характеристикою будь-якого підприємства є поділ праці.

Існує 2 форми поділу праці:

1. Горизонтальна – це поділ на складові частини загальної діяльності шляхом розкладання робіт на окремі завдання.

Результатом даного поділу є формування підрозділів підприємства, які виконують певні частини загального завдання.

2. Вертикальна – оскільки робота на підприємстві поділена між окремими підрозділами і виконавцями, то виникає необхідність створення підрозділів, які координували дії всіх інших підрозділів підприємства, контролювали ці дії та здійснювали загальне управління підприємства.

Результатом даного поділу є створення адміністративного управляючого апарату.

З організаційної точки зору підприємство є виробнича одиниця економіки країни з певною внутрішньою структурою, зовнішнім оточенням, закономірних функцій та розвитку.

Організаційна система підприємства охоплює виробничу та організаційну структуру управління підприємством та його підрозділами.

З соціального погляду підприємство є соціальною підсистемою суспільства, завдяки якій здійснюється взаємодія суспільних колективних і особистих інтересів.

З технічного погляду підприємство являє собою комплекс техніки, технологічну систему робочих машин і механізмів, який відповідає його потужності та видами продукції, що випускається.

З точки зору економіки підприємство – є виокремленою ланкою промисловості, яке визначається певною господарською, фінансовою та економічною самостійністю.

Економічна система підприємства охоплює економічні відносини підприємства, державою, державним бюджетом, організацією ринкової структури, населення, а також внутрішні відносини, які а також між підрозділами і апаратом управління.

З інформаційної точки зору підприємство є складною динамічною системою, яка характеризується великим обсягом та інтенсивністю різноманітних інформаційних зв’язків між підсистемами, елементами і зовнішнім оточуючим.

Інформативна підсистема підприємства охоплює планову, звітну, нормативно-технічна та інша інформація

В екологічному аспекті підприємство є виробничою екологічною системою, яка взаємодіє із зовнішнім середовищем шляхом матеріального енергетичного обміну.

З погляду адміністративно правового статусу підприємство є юридичною особою із встановленою державою в законодавчому порядку, правами та обов’язками.

Підприємство на вході споживає ресурси певного виду, щоб потім в результаті виробничого процесу на виході отримані трансформаційні ресурси або ресурси іншої споживчої якості.

Співвідношення ресурсів на вході та виході лежить в основі такого поняття як економіка підприємства. Для якого в певній мірі не має значення, який продукт вироблено, склад і кваліфікаційний рівень кадрів та технологія виробництва.

Єдине, що цікавить економіку це співвідношення у використанні ресурсів.

а) перевищення доходної частини над витратною

- доходна робота

б) перевищення витратної частини над доходною

- збиткова робота

в) витрати = ресурси на виході – робота самоокупності, беззбиткова.

Як саме працює підприємство, прибуток, збиток, чи в умовах самоокупаємості, можна визначити за допомогою цілого ряду показників економічної ефективності (фондовіддача, фондооборот, продуктивності праці).

2. Поняття про витрати виробництва, підрозділу

Будь-яка діяльність, у тому числі й виробнича, потребує затрат ресурсів. Затрати ресурсів підприємства у грошовому виразі для досягнення певної мети — це його витрати. Як відомо, витрати бувають інвестиційні (разові) і поточні. Інвестиційні витрати, чи просто інвестиції, спрямовуються на створення чи купівлю доходних активів або соціальних благ. Ці особливі витрати розглядаються окремо.

Поточні виробничі та пов'язані з виробництвом витрати є циклічними або безперервними. Вони повторюються з кожним циклом виготовлення продукту (основні матеріали, технологічна енергія, зарплата виробничих робітників і тощо) або потрібні постійно для управління і підтримання виробничої системи в стані готовності (зарплата управлінського персоналу, орендна плата, амортизація основних засобів та ін.). Поточні витрати (далі – витрати) формують собівартість продукції і таким чином безпосередньо впливають на величину прибутку — головний показник діяльності підприємства. На рівні підрозділів внутрішньої кооперації, що є центрами витрат і не формують власного прибутку, витрати є основним показником ефективності їх діяльності (у зіставленні з обсягом виготовленої продукції чи виконаної роботи).

Ураховуючи важливість рівня витрат для виробничої та іншої діяльності, їх формуванням слід управляти, у тому числі планувати за місцями, видами і носіями.

Поточні витрати формують собівартість продукції і таким чином, безпосередньо впливають на величину прибутку, яка характеризує результати виробничо-господарської діяльності.

На рівні підрозділу внутрішньої кооперації, які є центрами витрат і не формують власного прибутку, витрати є основним економічним показником ефективності їхньої діяльності.

Оскільки, показник рівня витрат є надзвичайно важливим для виробничо-господарської діяльності підприємства, витрати слід планувати за місцями, видами та носіями.

При плануванні витрат підрозділів важливе значення має розподіл на прямі і непрямі змінні постійні. У зарубіжній практиці використовують поділ витрат на основні та накладні.

Склад витрат, які плануються підрозділом залежить від специфіки його діяльності та місця у загальній структурі підприємства.

Найбільш повний і розгорнутий склад витрат властивий відносно самостійним підрозділам, які випускають готову про функцію на ринок. По своєму складу він наближається до складу витрат як до підприємства в цілому.

План витрат у складі показників-кошторисів і планових калькуляцій виробу розробляється на основі вироблення програми підрозділу і норм витрат ресурсів.

Вартість продукції і послуг допомога та обслуговування підрозділів завжди входить до собівартості продукції основних підрозділів. Розподіл цих витрат між основними підрозділами здійснення пропорційного обсягу наданих послуг.

Планування витрат як і їх фактичне формування здійснюється знизу-вверх, починається з місць виникнення. Закінчується процес виникнення витрат складанням загального кошторису підприємства і визначення собівартості продукції.

Основною формою планування витрат підрозділів як центральна відповідальність є складання її кошторису. Кошторис охоплює всі витрати підрозділу на виробництво продукції, робіт чи послуг незалежно від ступеня готовності продукції.

У підрозділі з коротким виробничим циклом виготовленої продукції кошторис витрат і виробничої собівартості кінцевої продукції за певний період є однаковий.

Кошториси витрат підрозділу виконує ряд важливих функцій:

1. Організуючу

2. Контролюючу

3. Стимулюючу

Організуюча функція полягає в тому, що працівник маючи встановлену планову величину витрат намагається дотримуватись таких норм використання ресурсів.

Контролююча функція здійснюється через порівняння фактичних і планових витрат які передбачені нормами. Наявні відхилення аналізуються, що є основою для реалізації стимулюючої функції щодо окремих працівників.

На основі виробничої програми підрозділів відповідність нормативної бази, та цін і тарифів на ресурси складаються кошториси підрозділів.

На практиці для підрозділів вищого рівня (цех, відділення) прийнята постатейна структура кошторисів.

Направлення може включати такі статті.

1. Матеріали за мінусом зворотного відхилення.

2. Куповані вироби і напівфабрикати.

3. Паливо та енергія для технологічних потреб.

4. Основна зарплата виробничих робітників.

5. Додаткова зарплата виробничих робітників.

6. Відрахування на соціальні витрати.

7. Загальновиробничі витрати.

У тому числі утримання і експлуатація машин і устаткування.

Витрати на організацію і управління виробництвом.

8. Витрати від браку (відображається у фактичних кошторисах) разом витрат.

Витрати на матеріали розраховують на основі нормально витрачених основних і допоміжних матеріалів, цін на матеріали і виробничими планами.

Крім ціни придбання матеріалів враховується транспортні заготівкові витрати.

Купованими вважаються вироби, що купуються для укомплектування виготовленої продукції і потребуючих витрат на їх установку чи складання. Куповані напівфабрикати – це вироби, які додатково обробляються на підприємстві.

Паливо та енергія на технологічній цілі сюди включають витрати палива і енергії на безпосереднє виконання технологічних процесів, обчислюють ці витрати за нормами і встановленими цінами чи тарифами. Коли ці витрати займають незначну частку в загальних витратах, або коли відсутня належна нормативна база їх розвитку, їх включають у кошторис загально виробничих витрат як витрати на утримання і експлуатаційне устаткування.

Основна зарплата виробничих робітників включає оплату праці робітників безпосередньо зайнятих виготовленням основної продукції.

Додаткова зарплата виробничих робітників – включає додаткові виплати понад встановлених норм за певні трудові успіхи, особливі умови праці (робота в нічний час, відпускні і т.д.)

Відрахування на соціальні заходи – складає 37% і спрямовані в пенсійний фонд, соціальне страхування і сприйняття зайнятості.

Загальновиробничі витрати узагальнюються в окремому кошторисі, який складається на рік з поквартальною розбивкою. Ці витрати за своїм функціональним призначенням розподіляються на 2 групи:

1. витрати на утримання і експлуатацію устаткування.

2. витрати на організацію і управління виробництвом.