Планування і контроль потреби підприємства в основних засобах

      Провідна роль  у загальній сукупності економічної  інформації, що використовується  в процесі управління підприємством,  належить даним бухгалтерського обліку. Це обумовлено специфікою бухгалтерського обліку, який, з одного боку, функціонуючи в системі управління та охоплюючи процеси виробництва, збуту, розподілу прибутку тощо, формує повну картину щодо кругообігу засобів, а з іншого - формує дані належного рівня достовірності. Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що «...метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

      Отже, в системі  фінансового і управлінського  обліку формується необхідна  інформація для контролю та  подальшого регулювання всіх господарських процесів. При цьому ознакою саме даних бухгалтерського обліку є обов’язкове відображення господарських процесів і явищ суворо документувальним способом, що сприяє реалізації важливих принципів наукового управління, конкретності і об’єктивності. Спостереження за економічними процесами та їх облік сприяють цілеспрямованому керуванню подіями шляхом очікуваного передбачення майбутніх подій та їх наслідків.

      За відсутності  достатньої кількості фахівців  у складі організаційної і  управлінської структури сільськогосподарських підприємств основними внутрішніми користувачами облікової інформації стають його власники. У зв’язку з цим система обліку повинна бути доступною для сприйняття органами управління з метою прийняття стратегічних і тактичних рішень, а отримана інформація  - бути зрозумілою для окремих користувачів.

      Бухгалтерський облік,  відображаючи господарські процеси  і явища в динаміці, дає змогу: 

• встановити тенденції і закономірності в розвитку керованого об’єкта, надаючи тим самим;
• необмежені можливості для своєчасного напрацювання оптимальних управлінських рішень з належним впливом на керований об’єкт.

 Облік виступає  у ролі інструмента, що забезпечує  всі щаблі управління інформацією  про стан суб’єктів управління. У практиці управління при прийнятті рішень на підприємствах застосовуються дані, узагальнені бухгалтерією, що користується вимогами законодавчих та нормативних актів. Слід звернути увагу, що при недостатності  бухгалтерської інформації може використовуватись при обґрунтуванні управлінських рішень додаткова інформація, що створюється як системно, наприклад, за допомогою управлінського обліку, так і іншими методами, наприклад, шляхом опитування, однак зібрані таким чином дані недостатньо достовірні, але при достатній їх оперативності дають змогу приймати своєчасні управлінські рішення.

       Практика  свідчить, що на тих підприємствах, де налагоджено поточний внутрішньо - господарський контроль, інвентаризаційну діяльність, забезпечується ощадливість і збереження цінностей. З метою посилення боротьби з нестачами і розкраданням необхідно, щоб внутрішньогосподарський контроль здійснювався об'єднаними зусиллями всіх спеціалістів, керівників господарських підрозділів та бухгалтерських служб. При цьому особливе значення має щоденний контроль за переміщенням цінностей на окремих об'єктах підприємства.

       Контроль поточної господарської діяльності не завжди здійснюють комплексно, об'єднаними зусиллями ревізорів, економістів та інших спеціалістів об'єднань і підприємств. Цим повинні займатися спеціалісти, які знають економіку, технологію виробництва.

       Важко визначити оптимальну структуру системи внутрішнього контролю у співвідношенні з бухгалтерською службою та іншими складовими апарату управління, оскільки на неї впливає низка чинників: розмір і фінансовий стан підприємства, специфіка виробництва і реалізації продукції, забезпеченість кваліфікованими і досвідченими кадрами. Вагомим чинником, що впливає на організацію системи внутрішнього контролю, є зіставлення вигод від її функціонування і витрат на її створення. На нашу думку, доцільно погодитись із В.Ф. Максимовою, яка зазначає: “...слід врахувати, що складність організації внутрішньогосподарського контролю безпосередньо пов’язана з вартістю використання конкретних засобів контролю і потенційними збитками в разі відсутності” .

Витрати на організацію  і функціонування контролю містять також витрати, пов’язані з перекваліфікацією працівників, але в сукупності не повинні перевищувати віддачу.

       Рівень  складності системи внутрішнього  контролю залежить від окремих  факторів. Можна згрупувати їх  у такі групи:

       1) організаційно-правові  (організаційна структура та розмір  підприємства, особливості та складність  операцій підприємства, структура  облікового апарату та форма  ведення бухгалтерського обліку);

       2) фінансові  (вартість використання засобів контролю, можливість залучення фахівців );

       3) кадрові  (укомплектованість, освіта і  компетентність облікового та  іншого адміністративного персоналу).

       Слід  враховувати також, що організація  ефективної системи внутрішнього  контролю пов’язана із певними фінансовими витратами на використання конкретних засобів контролю, які слід зіставляти із потенційними втратами у випадку їх відсутності. Для більшості підприємств вплив фінансового фактора має велике значення. З цієї ж причини на підприємствах застосування складних систем внутрішнього контролю неможливо. Невеликі підприємства, як правило, не мають достатньо кваліфікованих працівників, ресурсів, знань для організації задовільної системи внутрішнього контролю. Р. Адамс серед умов добре діючої системи внутрішнього контролю відзначає: якість управління, кваліфікацію персоналу, наявні ресурси. Для більшості підприємств ці чинники є визначальними при організації системи внутрішнього контролю.

    Отже, система обліку та система контролю характеризують об’єкт управління - підприємство з усіма його особливостями загалом створюють інформаційну основу його діяльності, ідентифікуються з системою господарського механізму як складові частини, водночас входять до складу економічної системи управління у вигляді окремих підсистем. Між цими складовими системи господарського механізму існують зв’язки, що їх об’єднують. Ефективно розвиватися економічна система може лише за умови раціональної взаємодії та взаємного впливу усіх складових системи. Слід зауважити, що не тільки інформація бухгалтерського обліку є обєктом внутрішньогосподарського контролю. Існування ефективної системи контролю в системі управління здатне впливати на якість облікової інформації, на повноту документування господарських операцій та збереженість активів.

      Функції  внутрішнього контролю підприємства  визначаються його завданнями  і метою діяльності, різноманіттям  об’єктів для перевірки, потребами  управління і станом бухгалтерського  обліку і містять такі елементи:

• перевірка системи бухгалтерського обліку, її моніторинг і розроблення рекомендацій щодо покращення;
• перевірка бухгалтерської і оперативної інформації, зокрема аналіз застосовуваних засобів і способів ідентифікації і оцінювання такої інформації;
• спеціальне вивчення окремих статей звітності, зокрема детальні перевірки операцій та залишків за бухгалтерськими рахунками;
• перевірка дотримання законів, нормативних актів, вимог облікової політики, рішень і вказівок керівництва і власників (загальних зборів);
• перевірка діяльності окремих ланок управління;
• перевірка наявності, стану і забезпечення збереженості майна;
• розроблення та надання пропозицій з ліквідації виявлених недоліків і рекомендацій з підвищення ефективності управління.

      Але  для успішної реалізації своїх  функцій суб’єкти внутрішнього контролю підприємства повинні виконувати такі обов’язки: визначати методи і джерела отримання інформації щодо діяльності підприємства; встановлювати порядок використання отриманої інформації; визначати чинники (фактори), що впливають на фінансово - господарську діяльність підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Планування та контроль механізму ціноутворення  на підприємстві ЗАТ «Житомирхліб».

 

3.1. Економічний зміст основних засобів.

 

Згідно з П(С)БО 7 та Інструкцією №291 "Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій" до основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації), який перевищує 1 рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). У визначенні нічого не говориться про мінімальну вартіть предметів, що не включається при придбанні (спорудженні, виготовлені) до складу ОЗ. Проте підприємства мають право самостійно встановлювати границю вартості предметів, які входять до складу малоцінних необоротних активів.

Відповідно до П(С)БО 7 у визначенні основних засобів присутнє поняття "використовуються для здійснення соціально-культурних функцій", що дозволяє говорити про те, що основні засоби невиробничого призначення відповідно до П(С)БО 7 належать до основних засобів для цілей фінансової звітності.

На сьогодні П(С)БО 7 дозволяє підприємству самостійно визначати, що відносити до основних засобів , а що ні, виходячи з того, що ніхто не забороняє підприємству прийняти рішення про зарахування до складу основних засобів саме тих видів МШП, котрі найбільш відповідають цьому поняттю з економічної точки зору.

Як і будь-який актив, основні засоби відображаються в балансі при додержанні двох умов:

• існує імовірність одержання економічних вигод від його використання;
• оцінка основних засобів може бути достовірно визначена.

Відносно імовірності  одержання економічних вигод  підприємство має визначити цілі використання  основних засобів.

Виходячи з визначення основних засобів за П(С)БО 7, такими цілями є:

• викор<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_0439