Автор: Пользователь скрыл имя, 22 Февраля 2013 в 20:45, реферат
Фінанси є однією з найбільш важливих і складних економічних категорій. Без них неможливе функціонування держави і діяльність юридичних та фізичних осіб, тому що саме вони забезпечують вартісний рух створеного у суспільстві валового внутрішнього продукту та відображають складні відносини, що виникають при цьому.
У процесі руху фінансів держави відбувається розподіл та перерозподіл сукупного суспільного продукту та контроль за задоволенням суспільних потреб.
Так, у Німеччині учасниками державних органів влади і їх структурних підроздлів, що беруть участь у бюджетному процесі є: уряд в особі Міністерства фінансів; представницькі органи в особі Бюджетного комітету Бундестагу, підкомітет з перевірки звітності, незначна кількість працівників з бюджетних питань; Федеральна розрахункова палата; Бундесрат (верхня палата Парламенту); Федеральний казначейський двір. Бюджетна система Німеччини в даний час містить у собі бюджет федерації, бюджети 16 земель і понад 11 тис. громад. Бюджетний устрій базується на сильній децентралізованій федеральній системі, яка дає велику владу 16 землям [12, с. 176].
У Сполучених Штатах Америки кожен штат має республіканські повноваження, свою законодавчу, виконавчу й судову гілку влади. Сучасна система державних фінансів США складається з: бюджетної системи федерації, бюджетних систем 50 штатів та федерального округу Колумбія, де розташовується столиця США — Вашингтон, бюджетних систем двох місцевих. Така система організації державних фінансів характеризується відсутністю єдності. Це означає, що кожен підрозділ державного управління (федерація, штати, місцеві органи) самостійно формує і затверджує свій бюджет, розробляє і здійснює податкову політику, керує власним боргом. Центральне місце в цій системі займають федеральні фінанси, про це свідчать сформовані в останні три десятиріччя параметри розподілу та перерозподілу коштів між бюджетами: близько 65 % сукупних витрат консолідованого бюджету проходять через федеральний бюджет і 35 % — частка інших рівнів, яка розподіляється між штатами та місцевими органами влади [12, с. 103].
Тоді як бюджетна система Франції відрізняється високим ступенем централізації. Складна бюджетна система акумулює приблизно 80 % усіх доходів та видатків фінансової системи Франції і включає центральний бюджет, приєднані бюджети та спеціальні рахунки Казначейства. Специфічною рисою державних фінансів Франції є приєднані бюджети. Вони містять доходи та видатки, пов’язані з поточною діяльністю, а також інвестиційні витрати та спеціальні ресурси, виділені на їх покриття. Система приєднаних бюджетів не дала очікуваних результатів. Багато передбачених фондів не були створені, а деякі організації не змогли забезпечити необхідні інвестиції. Тому організації, що виконують торгово-промислові операції, від-дали перевагу автономному, а не приєднаному бюджету. Спеціальні рахунки Казначейства - це різні фонди соціально-культурного характеру і торгові рахунки Казначейства [12, с. 192].
Поблема перерозподілу фінансів є однією з ключових і в процесі державного розвитку в Україні, адже очевидно, що без стабільних і достатніх фінансових ресурсів не може існувати дієздатна й ефективна місцева влада, а без неї — демократична держава.
З метою вирішення вищезазначеної проблеми необхідно якнайшвидше проводити реформування місцевих бюджетів. Одним з ключових завдань бюджетної реформи є вдосконалення міжбюджетних відносин, які сприятимуть зміцненню фінансових основ місцевого самоврядування.
Основними напрямками реформування місцевих бюджетів є:
- розширення доходної бази місцевих бюджетів шляхом перерозподілу доходів між державним та місцевими бюджетами, розширення переліку місцевих податків і зборів;
- компенсації втрат надходжень місцевих бюджетів, пов’язаних з наданням державою пільг по сплаті податків;
- стимулювання соціально-
- формування єдиного підходу до розподілу фінансового ресурсу держави з урахуванням рівня забезпеченості тієї чи іншої адміністративно-територіальної одиниці об’єктами соціально-культурної сфери, інфраструктури та приоритетних напрямків розвитку, передбачених місцевими програмами;
- формування стабільної
нормативно-правової бази з
Суттевим у вирішенні цієї проблеми було прийняття Верховною Радою України у 2010 році Бюджетного кодексу України в новій редакції. Він передбачає ряд норм, спрямованих на сприяння регіональному економічному зростанню з урахуванням збалансування загальнодержавних і регіональних інтересів, запровадженню нових інструментів стимулювання регіонального розвитку та вдосконаленню міжбюджетних відносин.
Раніше існуюча система міжбюджетних відносин фактично не дозволяла органам місцевої влади та місцевого самоврядування проводити повноцінну регіональну політику. Процес управління місцевими бюджетами переважно зводився до планування поточних видатків та отримання відповідного ресурсу на їх здійснення з Державного бюджету України.
Зокрема, з метою збільшення фінансової самодостатності місцевих бюджетів шляхом подальшої децентралізації управління бюджетними коштами вперше до місцевих бюджетів передаються доходи державного бюджету, а саме: по 50% плати за користування надрами загальнодержавного значення, збору за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення, збору за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення; плата за ліцензії та сертифікати, державну реєстрацію [13].
Новим Бюджетним кодексом також передбачено збільшення ресурсу місцевих бюджетів на виконання власних повноважень, розширено джерела формування доходів. До таких доходів передбачено в повному обсязі зараховувати: плату за землю, єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва (до бюджету розвитку); плату за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності; фіксований податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності; надходження адміністративних штрафів; частину податку на прибуток підприємств (крім комунальних підприємств); податок на нерухоме майно [13].
В результаті бюджетної реформи загальний обсяг місцевих бюджетів на 2011 рік склав 167,8 млрд. грн., що на 22,9 млрд. грн. (15,8%) більше ніж у 2010 році [14].
Таким чином, реалізація на практиці нововведень та врахування зауважень до нового Бюджетного кодексу, узгодження чинних нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини та прийняття нових забезпечує ефективність використання бюджетних ресурсів, сприяє підвищенню якості надання суспільних послуг, сталому соціально-економічному розвитку регіонів.
Але, незважаючи на позитивні
надбання, деякі питання залишились
невирішеними, тому існує поле для подальшого
їх вивчення та вирішення. Досягнення
значного рівня ефективності від проведення
бюджетної реформи потребує, перш за все,
впорядкування системи адміністративно-
Виходячи з вищенаведеного, можна зробити висновок, що на сьогодні в нашій державі наявна проблема перерозподілу фінансів, яка виражається в значній залежності місцевих бюджетів від державних видатків, тому є необхідним чітке законодавче визначення сталих та реальних джерел наповнення місцевих бюджетів власними фінансовими ресурсами.
Для вдосконалення бюджетної системи на всіх рівнях, забезпечення її стабільності необхідним є подальше вдосконалення і розширення законодавчої бази з питань бюджету, оподаткування, регіонального розвитку, методологічної бази за всіма напрямками реформування. Реалізація цих заходів сприятиме зміцненню фінансових основ діяльності органів місцевого самоврядування, забезпеченню сталого соціально-економічного розвитку територій, підвищенню соціального захисту та добробуту громадян.
Список використаної літератури