Автор: Пользователь скрыл имя, 25 Февраля 2012 в 16:45, курсовая работа
Метою даної курсової роботи є показати методи вирішення цих проблем та тенденції розвитку підприємництва в Україні.
Основним об’єктом дослідження курсової роботи є підприємництво, його структура, теоретична сутність та значення для економіки країни. Предметом дослідження даної роботи є проблеми, які стосуються становлення і розвитку підприємництва в Україні.
Для того щоб детально розібратись у темі даної проблеми необхідно:
Описати теоретичні аспекти підприємництва
Дослідити стан підприємництва в Україні
Встановити тенденції розвитку підприємства в Україні.
29
ВСТУП
Становлення підприємництва в Україні має дуже давню історію. Поки що підприємництво в нашій країні на дуже низькому рівні, країна не створює сприятливих умов для розвитку, розширення та підвищення підприємницької активності.
Актуальність теми курсової роботи полягає у розкритті проблем підприємництва в Україні, сприянні виходу підприємництва з тіні, це зараз найголовніша проблема у нашій країні. Адже розвиток однієї ланки буде сприяти розвитку всієї економіки в країні.
Метою даної курсової роботи є показати методи вирішення цих проблем та тенденції розвитку підприємництва в Україні.
Основним об’єктом дослідження курсової роботи є підприємництво, його структура, теоретична сутність та значення для економіки країни. Предметом дослідження даної роботи є проблеми, які стосуються становлення і розвитку підприємництва в Україні.
Для того щоб детально розібратись у темі даної проблеми необхідно:
Описати теоретичні аспекти підприємництва
Дослідити стан підприємництва в Україні
Встановити тенденції розвитку підприємства в Україні
Описати основні проблеми розвитку підприємства в Україні
Дослідити розвиток малого бізнесу в Україні. Малий бізнес є важливим сектором економіки не лише нашої держави, але і всіх розвинутих країн. Малий бізнес і ринкова економіка взаємозалежні:від динаміки розвитку кожного з цих елементів залежить наступний. Гнучкість малих підприємств,що проявляється у простоті управління, здатності швидкими темпами впроваджувати наукові технології (що, як, правило не потребує значних вкладень коштів), здатності мобілізовувати значні фінансові і виробничі ресурси надають їм неабияких переваг серед інших форм господарювання. Світовий досвід показав, що при складному кризовому стані економіки сааме активізація підприємницької діяльності у сфері малого бізнесу стає одним із шляхів виходу з критичної ситуації (це стосується і теперішньої кризи, в якій опинилась економіка України). Тому дослідження можливостей стимулювання розвитку цієї сфери економіки, уникнення проблем, що стають цьому на заваді, є актуальним.
Проаналізовано основні проблеми розвитку вітчизняного підприємництва. Запропоновано комплекс заходів з вирішення цих проблем та виходу підприємництва із тіні. Встановлено, що удосконалення механізмів державного регулювання суб'єктів підприємництва і зниження рівня їх тінізації приведе до підвищення ефективності державної політики у сфері підприємництва. Наслідком зниження рівня тінізації суспільно-економічних відносин в сфері підприємництва має стати вторинне підвищення прозорості регуляторних процесів, збільшення можливостей для аналізу стану
розвитку підприємництва та економіки взагалі, для прогнозування та управління економічними процесами з боку держави.
Але для вирішення проблем необхідні не тільки економічні умови, але і політичні, юридичні. Демократизація суспільного мислення. Створення нормативної бази у повному захисті інтересів підприємців. Мислення населення займає теж дуже важливу роль, не обхідно переконати населення у тому що їх підприємства у нащій країні будуть квітнути і у разі якихось проблем країна зможе їм допомогти.
Та все це справи не одного дня, тому потрібне необхідне реформування майже всіх ланок нашого життя. Мислення консервативне і змінити його в одну мить не вдасться. Мале підприємництво є органічним структурним елементом ринкової економіки. Цей сектор економіки історично і логічно відіграв роль необхідної передумови створення ринкового середовища. Він був первинною вихідною формою ринкового господарювання у вигляді дрібно товарного виробництва. Саме тому дрібнотоварне підприємництво відіграло структуроутворюючу роль в історії становлення економіки конкурентно-ринкового типу. Ця специфіка та своєрідне функціональне призначення малого підприємництва набувають особливого значення для країн, які йдуть шляхом відтворення ринкової системи господарювання. Здатність малого підприємництва до структуроутворення ринку висуває завдання його відродження та спрямовує в число першочергових заходів реформування економіки України на її перехідному етапі.
РОЗДІЛ 1
ЗМІСТ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1.1. Поняття, сутність та історія формування і розвитку підприємництва та підприємницької діяльності
Демократизація економічної системи створює можливості для розвитку плюралізму форм господарювання, що, в свою чергу, урізноманітнює підприємницьку діяльність.
На різних етапах економічного розвитку залежно від змісту державної політики та рівня зрілості продуктивних сил сформувались різні уявлення про підприємництво, а саме: розглядалися ті риси, які потрібні в конкретних історичних умовах. Так, у ХVІІ ст. особливого значення набув підприємницький ризик, у ХVІІІ ст. виникла необхідність розмежувати функції власника і підприємця, наприкінці ХІХ ст. виділяється самостійна фігура менеджера, а в середині ХХ ст. науково-технічна революція висунула на перший план підприємця-новатора, який є ініціатором економічних перетворень та наукового прогресу.
Проаналізувавши історію становлення терміна “підприємництво”, дійдемо висновку, що це поняття розглядалось у нерозривному зв’язку з поняттям “підприємець”. Науковці через визначення основних функцій призначення підприємця намагались теоретично обґрунтувати феномен підприємництва. Це ще раз підкреслює важливість формування сучасного прошарку підприємців, які є базовими представниками середнього класу.
Отже, в ході еволюції терміна “підприємництво” сформувалось чотири концептуальні підходи до його визначення. Перший підхід визначає підприємництво як діяльність, яка ототожнюється з ризиком і фінансовою відповідальністю та характеризується наявністю у підприємця власності на засоби виробництва. У другому підході попереднє уявлення щодо підприємництва доповнюється роллю організатора, яку має виконувати підприємець. Третій підхід до осмислення підприємництва виділяє такі функції, як розвиток власності, орієнтованої на зростання капіталу й одержання прибутку. Четвертий підхід визначає підприємництво як специфічний вид організаційно-управлінської діяльності, орієнтованої на нововведення. Удосконалення є передумовою успішної підприємницької діяльності.
Підприємництво як система економічних відносин у вітчизняній економічній літературі до недавнього часу не розглядалося. І це не випадково. Адже командно-адміністративна система несумісна зі свободою господарювання. В економічній науці панувало вульгарне уявлення про підприємництво. Воно характеризувалося як система відносин, властивих капіталістичній економіці, як явище експлуататорське за своєю суттю. На практиці підприємництво заборонялося. Ставлення до ділових людей було дуже настороженим, а нерідко й ворожим. Що ж стосується дрібного підприємництва, то воно теж заборонялося законом і вважалося кримінально карним діянням.
Водночас зарубіжний досвід, сучасні тенденції економічного прогресу переконливо доводять, що сьогодні без винахідливих, ділових людей, без розвитку різних форм підприємницької діяльності подальший рух уперед неможливий. У сучасних умовах, коли здійснюється перехід від командно-адміністративних до економічних методів господарювання, підприємництво виступає основним напрямом удосконалення господарської діяльності і важливою умовою створення ринкового середовища.
Підприємництво передбачає конкретну діяльність підприємця. Саме тому в економічній літературі при з'ясуванні суті підприємництва значна увага приділяється характеристиці поняття "підприємець". У буржуазній політекономії це поняття з'явилося ще у XVІІІ ст. і з самого початку мало неоднозначне тлумачення. Так, А. Сміт вважав, що підприємець - власник, котрий зважується ризикувати заради реалізації якої-небудь комерційної ідеї та отримання прибутку. Він сам планує, організовує виробництво, розпоряджається його результатами. На думку Ж.-Б. Сея, підприємець - це економічний агент, який комбінує фактори виробництва.
У пізніших концепціях австрійської школи (Й. Шумпетера, Ф. Хайєка) підприємець трактується як своєрідний соціально-психологічний тип господарника, для якого головне - аналіз і використання різноманітних ринкових можливостей, реалізація новаторських ідей. Сьогодні науковці визначають підприємця як суб'єкта пошуку й реалізації нових можливостей у генеруванні та освоєнні новаторських ідей, розробці якісних продуктів і технологій, здійсненні нововведень та опануванні перспективними факторами розвитку, відкритті прогресивних способів обслуговування споживачів і нових сфер прикладання капіталу. Як свідчить зарубіжний досвід, для того щоб суспільство було багатим, необхідно, аби 5-7% активного населення мало схильність і до підприємництва. Підприємець - центральна фігура в бізнесі. Він прагне найефективніше поєднати всі фактори виробництва в єдиному господарському процесі з метою найраціональнішого втілення своїх ідей[9,c.126].
Головна суспільна функція підприємця зводиться до вивчення потреб суспільства та їх задоволення. У ринковій економіці саме підприємець першим повинен розгадати, які товари й послуги завтра знадобляться покупцям. Його діяльність дає суспільству такі переваги:
1. по-перше, підприємець, як правило, завжди має можливість досягти кращих результатів, тому що він є висококваліфікованим спеціалістом, який добре знає свою справу. Саме вміння примножувати багатство, розвивати свої здібності та здатність інших людей до творчості, раціонального використання наявних ресурсів вигідно вирізняє його в суспільстві;
2. по-друге, підприємець може краще працювати "на споживача". Прогнозуючи його запити, він намагається виходити не лише з поточних, а й з майбутніх потреб і спрямувати суспільне виробництво на їх задоволення;
3. по-третє, лише підприємець здатний організувати виробництво таким чином, щоб затрачені ресурси дали найбільшу віддачу. Отже, задоволення суспільних потреб тут досягається найефективнішим способом. Тому інколи не без підстав підприємця порівнюють з полководцем, який здатний з меншими силами виграти бій у кількісно переважаючого його ворога.
Виходячи із зазначених характеристик підприємця, підприємництво можна визначити як уміння починати й вести справу, генерувати і використовувати ініціативу, зважуватися на ризик, долати протидію середовища тощо. Воно виступає головним чином як прояв економічної та організаційної творчості й новаторства.
Економічна та організаційна творчість і новаторство - це серцевина підприємництва, а тому можна запропонувати таке визначення цього поняття. Підприємництво - це певна система функціонування підприємства, основу якої становлять демократичні форми його економічної діяльності, забезпечення для нього права ініціативи у виборі сфер, форм і методів господарювання, економічної, організаційної та технічної творчості і новаторства. В центрі даної системи знаходиться підприємець - компетентний господарник, здатний забезпечити організацію ведення господарства на базі найновіших досягнень економічної і технічної науки. Отже, природу підприємця не слід пов'язувати з його посадою чи суспільним становищем. Вона визначається високим професіоналізмом, умінням ризикувати, здатністю прогнозувати; створювати нові якісні товари, технології, послуги, об'єднувати людей, розвивати в них культуру й здібності до творчості та раціонального використання наявних ресурсів тощо[8,c.127].
Різні форми підприємництва мають свої особливості. Але загальним для всіх є ініціатива, прагнення отримати вигоду, вміння ризикувати. Чималу роль у підприємництві відіграють і психологічні мотивації економічної діяльності, наявність і значення яких не так давно заперечувалося вітчизняною економічною теорією.
Поняття "підприємець" близьке такому економічному поняттю, як "господар". Адже господар - не лише той, хто не розбазарює своє майно, а й той, хто намагається його примножити і заради цього сам займається підприємницькою діяльністю або доручає цю справу іншому. Збіг понять власника й підприємця характерний передусім для дрібного підприємництва. У великому виробництві, як правило, відбувається диференціація власників і підприємців. Керівник підприємства, що виконує підприємницькі функції, може й не бути власником (наприклад, у випадках акціонерної або державної форми підприємництва). В основі розмежування функцій власника й підприємця лежить відокремлення капіталу-функції від капіталу-власності.
Підприємництво може розвиватися лише в певному економічному середовищі. Насамперед воно передбачає наявність у суб'єкта чітко визначеної сукупності прав і свобод щодо вибору виду господарської діяльності та джерел її фінансування, планування, доступу до ресурсів, організації й управління, збуту продукції тощо. Йдеться про економічну автономію підприємства. Вона фактично означає відмову від командних методів вирішення господарських завдань. Ці методи здатні забезпечити тільки тимчасовий комерційний успіх, який потім перекривається значними економічними втратами. Тому держава через систему законодавства, фінансово-кредитні важелі може лише здійснювати економічне регулювання підприємницької діяльності, але не втручатися в неї(Додаток А).
Підприємництво передбачає у господарника наявність прав власності на засоби виробництва, продукт і доход. Одержання прибутку - важлива мета для підприємця. Однак це не самоціль. Для нього головне - використання прибутку для ще більшого його зростання шляхом розширення, модернізації, структурної перебудови виробництва. В умовах підприємництва змінюється співвідношення між матеріальною заінтересованістю і мотивацією трудової діяльності. Для підприємця останнє висувається на перший план[12,c.209].
Класичним прикладом підприємницької діяльності може бути фірма "Форд моторз". Ще в 1915 р. Генрі Форд пішов на такий ризик: установив на своїх заводах найвищу в країні денну ставку заробітної плати і водночас почав систематично знижувати ціни на свої автомобілі, довівши їх до рівня найдешевшого автомобіля в Америці, Такий ризик міг закінчитися крахом. Насправді ж сталося зовсім інакше. Через сім років ця фірма виробила й випустила в продаж 1 млн. 150 тис. автомобілів. Такий "хід" Форда привів до того, що більше двох десятків років він нероздільно панував на ринку автомобілів в Америці. Це була перемога розуму людини на благо людини. Одна з найхарактерніших рис цивілізованого підприємництва полягає в тому, що кожний підприємець, реалізовуючи власні цілі, водночас здійснює господарську діяльність в інтересах суспільства. Адже щоб отримувати більший прибуток і бути конкурентоспроможним, необхідно постійно дбати про науково-технічний прогрес, підвищувати якість товарів як виробничого призначення, так і особистого споживання і здешевлювати їх. Тому розвиток підприємництва неодмінно пов'язується з поставкою на ринок якісніших і дешевших товарів. З цього приводу ще А. Сміт, говорячи про економічну природу підприємця, зазначав: "Він має на увазі лише свій власний інтерес, дбає про свою власну вигоду, причому в цьому вилажу він невидимою рукою спрямовується до мети, яка зовсім не входила в його наміри. Переслідуючи свої власні інтереси, він часто більш дієво служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо намагається служити їм"[7,c.128].
Информация о работе Підприємство та його становлення в Україні