Підготовка зовнішньоторговельного договору з імпорту квітів ( тюльпанів )

Плід

Багатосім'яна коробочка тригранної форми. Насіння плоске, трикутне, коричнювато-жовте, розташоване горизонтально в два ряди в кожному гнізді коробочки. 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                            Висновки

         Стабільно високий попит на квіти робить цей бізнес вельми привабливим як для квітникарів, так і для продавців делікатного товару. Фахівці вітчизняного квіткового бізнесу оптимістично стверджують, що зараз в Україні склалася сприятлива ситуація для інвестування в квіткове виробництво. Історично склалося так, що законодавцем квіткової моди, а згодом квіткового бізнесу стала Голландія. Квітковий бізнес в сучасних Нідерландах, як правило, сімейний. Традиції передаються з покоління в покоління, в той час як технологія удосконалюється.  
          Український ринок квітів на 3-4 роки випереджає російський і є найрозвиненішим серед країн СНД, вважають експерти. Особливо українські підприємці досягли успіху у власному виробництві квітів — сьогодні вони здатні щороку вирощувати 100 мільйонів троянд, що на 80% покриває потреби ринку. На ринку квітів України традиційно співіснувала продукція державного й приватного секторів. За статистичними даними, щороку спеціалізовані тепличні господарства, яких було більше півсотні, вирощували близько 240 млн. шт. квітів. Основна маса квітів на нашому ринку – імпортний товар. Головні постачальники квіткової продукції на український ринок – Еквадор, Польща, Бельгія, Іспанія, Італія, Ізраїль, Туреччина, Німеччина. Левова частка постачання здійснюється з Голландії, визнаного світового лідера в квітковому бізнесі. Система голландських аукціонів забезпечують біля 90% від об’єму всього світового квіткового продажу.  
         Відповідно до Закону України “Про митний тариф України” квіткові рослини з пуп’янками чи ті, що квітнуть, зрізані квіти та пуп’янки, що придатні для складання букету чи декоративних цілей, а також листя, гілки та інші частини рослин без квітів, трава, мох, лишайники для букетів чи обрамлення, класифікуються за кодами і обкладаються ввізним митом за специфічними ставками, що встановлені відносно кількості цієї продукції.  

            Список використаних джерел

 

1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991. - № 29. - С. 377.  
2. Закон України «Про карантин рослин» // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991. - № 29. - С. 377.  
3. http://www.uwtoday.com.ua/articlea.asp?Lid=1&NID=4108&JID=214 
4. http://www.academia.org.ua/index.php?p_id=42&id=196  
5. http://www.dt.ua/2000/2675/59812/  
6. http://www.uwtoday.com.ua/print.asp?NID=4108&LID=1  
7. http://www.ukraflora.com.ua/news/divss_relise/?Id=14 
8. http://www.2000.cv.ua/2003/50/13?print 
9. http://postup.in.ua/usual.php?what=41396  
10. http://www.ikd.ru  
11. http://www.shevekgroup@gmail.com  
12. http://www.stdemorecords.com  
13.http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%8E%D0%BB%D1%8C%D0%BF%D0%B0%D0%BD 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Теоретичні  пояснення до виконання IV розділу. 

     При експорті товарів  підприємство продає товари за кордон з  метою одержання  прибутку. У цьому  випадку підприємство несе такі витрати:

     -   собівартість експортованого  товару,

     -   транспортні витрати,

     -   організаційні витрати,

     Під собівартістю товару розуміють витрати  на виробництво товару підприємством. Транспортні  витрати містять  у собі витрати  на транспортування  товару, що несе підприємство-експортер. Ці витрати залежать від ціни контракту (CIF, FOB тощо ). Організаційні  витрати – це витрати  підприємства на укладання  контракту, мита і  збори під час  перевезення товару через митний кордон і т.д.

     Таким чином, експортні  витрати дорівнюють сумі собівартості товару, транспортних витрат та організаційних витрат.

     Експортний  доход підприємства від експорту товарів  –це валютний виторг, що надходить на розрахунковий рахунок підприємства. У більшості випадків експортний доход має бути представлений у гривневому еквіваленті. Перерахунок у гривні може здійснюватися або за курсом Національного банку України на день одержання валютного виторгу або на день укладання контракту (це залежить від умов контракту), або за курсом продажу іноземної валюти на центральних біржах України.

     Для того, щоб експорт  товару був ефективний, необхідно, щоб експортний доход перевищував  експортні витрати. Експорт товару доцільний, якщо експортний прибуток перевищує внутрішній прибуток підприємства від продажу товару усередині країни. Експортний прибуток дорівнює експортному  доходу за винятком експортних витрат, а внутрішній прибуток – внутрішньому доходу за винятком собівартості товару. При цьому  внутрішній дохід-це гривневий виторг від продажу товару, призначеного на експорт, в Україні.

     Якщо  підприємство збирається надалі здійснювати  операцій з іноземною  валютою, наприклад  операції імпорту  або інвестування, то для того дуже важливим є питання  про те, чи є сенс продавати валюту, отриману при експорті, і використовувати  отримані гривневі кошти  для вкладення  їх у банку під  відсотки, пуску їх в обіг, інвестування і т д. Альтернативою  продажу валют  може слугувати розміщення валюти на валютному  рахунку у банку.

     При операціях імпорту  товарів підприємство прагне вигідно закупити товари за кордоном з метою їхнього  подальшого використання у своїй країні. У зв’язку з  цим призначення  товарів має велике значення. Підприємство може закупити товари для їхнього подальшого продажу на території  України. Такі товари ми класифікуємо як товари споживання (ТС). Підприємство може також  придбати товари для  їхнього використання у власному виробничому  циклі (устаткування, сировина тощо). Такі товари ми класифікуємо як товари виробництва (ТВ).

     У випадку імпорту  товарів споживання підприємство несе такі витрати:

     -    вартість товару,

     -    транспортні витрати,

     -    організаційні витрати.

       Вартість товару  – це контрактна  ціна імпортованого  товару. Транспортні  й організаційні  витрати є аналогічними  до експортних, транспортних  та організаційних  витрат.

     Імпортні  витрати дорівнюють сумі вартості товару, транспортних і організаційних витрат.

     Імпортний дохід – це гривневий  виторг за імпортований товар.

     Імпорт  товару вигідний , якщо імпортний доход  перевищує імпортні витрати. Однак ця умова також не є достатньою. Необхідно  з’ясувати. чи вигідна  закупівля товарів  за кордоном або ж  їх вигідніше закупити у середині країни. Якщо імпортний  прибуток перевищує внутрішній прибуток, то імпортувати  товари вигідно. Імпортний  прибуток являє собою  різницю імпортного доходу й імпортних  витрат. Внутрішній прибуток, відповідно, - різниця внутрішнього доходу і внутрішньої  вартості товару. Оскільки припускається, що ціни на імпортний і  вітчизняний аналогічний  товар є однаковими, імпортний дохід  дорівнює внутрішньому доходу, а внутрішня  вартість – це оптова ціна на цей товар  усередині країни.

     При імпорті товарів  виробництва ситуація ускладнюється. У  такому випадку необхідно  враховувати дохід, який одержало підприємство від використання імпортованого товару, а також витрати, пов’язані з використанням  цього товару. Таким  чином, дохід від  товару виробництва  дорівнює гривневому виторгу від продажу  товарів, зроблених  з використанням  ТВ (без витрат на реалізацію). Витрати  на товар виробництва  – це сума вартості сировини й енергії, витрати на обслуговування і робоча сила. У  випадку, якщо товар  є не устаткуванням, а сировиною чи запчастинами, необхідно  як витрати і доходи від товару виробництва  взяти частки, що припадають на нього, від загальних  витрат і доходу від  виробництва товарів  з використанням  імпортованого ТВ.

     Доход від товару виробництва  додається до імпортного доходу, а витрати  на товар виробництва  – до імпортних  витрат. Подальші розрахунки аналогічні до розрахунків  при імпорті товару споживання.

     Як  у випадку експорту, так і у випадку  імпорту витрати  на збереження товару, його подальший розподіл по території країни, реалізацію тощо не враховуються. При  необхідності вони можуть бути враховані в  експортних витратах та імпортних витратах відповідно. При цьому  ці ж витрати необхідно  врахувати і у  внутрішніх витратах, тобто в собівартості товару при експорті та його внутрішній вартості при  імпорті.

     На  підставі цих теоретичних  положень розроблено коефіцієнти ефективності експорту й імпорту  товарів, наведені нижче. 

     Коефіцієнти ефективності експорту товару

     Експорт товару ефективний, якщо експортний дохід  перевищує перевищує експортні витрати. Це відбиває базовий коефіцієнт ефективності експорту: 

         (2.5)

     де  – базовий коефіцієнт ефективності експорту;

      - виторг від  експорту;

     С_m - собівартість товару;

     Т _в - транспортні витрати;

     О_в - організаційні витрати.

     Якщо  1, експорт ефективний. Чим вищий цей коефіцієнт, тим вища ефективність експорту.

     Як  уже зазначилось вище, для визначення ефективності експорту розрахунку лише базового коефіцієнту ефективності експорту недостатньо. Необхідно з’ясувати чи є експорт товару більш вигідною операцією, ніж продаж цього товару всередині країни. Для цього використовують альтернативний коефіцієнт ефективності експорту: 

          (2.6) 

     де    - альтернативний коефіцієнт ефективності експорту;

     В - внутрішній виторг (виторг від продажу товару у середині країни);

     інші  елементи є аналогічними елементами формули (2.5).

     Якщо , експорт є ефективним.

     Таким чином, для визначення ефективності експорту необхідно розрахувати  коефіцієнт Е та . При цьому слід пам’ятати, що усі виторги мають бути представлені в гривневому еквіваленті. У випадку, якщо обидва вони більші за одиницю, експорт товару є ефективним. Якщо Е 1, а 1, то в цьому випадку експорт є неефективним, тому що експортні витрати перевищують експортний доход. Якщо Е 1,а 1, то й у цьому випадку експорт також є неефективним, тому що прибуток від продажу товару усередині країни буде вищим, ніж від його експорту. У разі, якщо обидва ці коефіцієнти менші за одиницю, то експорт товару неефективний по вищенаведених причинах. 

     Коефіцієнти ефективності імпорту  товару

     Як  уже зазначалося  вище, при розгляді ефективності імпорту  важливе значення має призначення  імпортованого товару. На початку розглянемо коефіцієнти ефективності імпорту товарів  споживання.

     Для того, щоб імпорт товару споживання був  вигідний, необхідно, щоб імпортний  дохід перевищував  імпортні витрати. Це відбиває базовий  коефіцієнт ефективності імпорту товарів  споживання: 

     Е    (2.7) 

     де  Е    - базовий коефіцієнт ефективності імпорту товарів споживання;

     В_і  - внутрішній виторг від продажу імпортного товару;

     В _іm - вартість імпортного товару;

     Т _в  - транспортні витрати;

     О_в  - організаційні витрати.

     Якщо  Е 1, імпорт товару ефективний.

     Як  і у випадку  з експортом товару для визначення ефективності імпорту необхідно  також розрахувати  альтернативний коефіцієнт ефективності імпорту  товарів споживання: 

     Е     (2.8) 

     де  Е   - альтернативний коефіцієнт ефективності імпорту товарів споживання,

     В - вартість вітчизняного товару, аналогічного імпортному, інші елементи формули (2.7).

     Якщо  Е 1, імпорт товару є ефективним.

     Методика  визначення ефективності імпорту товару споживання є аналогічною  методиці визначення ефективності експорту.

     Тепер перейдемо до розгляду ефективності імпорту  товарів виробництва (ТВ).

     При імпорті товарів  виробництва необхідно  врахувати вартість їхнього обслуговування та використання у  виробництві підприємства. що імпортує ці товари.

     Базовий коефіцієнт ефективності імпорту товарів  виробництва буде виглядати так:

     

               (2.9)

     де  Е - базовий коефіцієнт ефективності імпорту товарів виробництва;