Підготовка зовнішньоторговельного договору з імпорту квітів ( тюльпанів )

 
 
 
 
 

      Міністерство  освіти і науки  України

      ДВНЗ  «Київський національний економічних університет  імені Вадима Гетьмана»

      Факультет міжнародної економіки  та менеджменту

Кафедра міжнародного менеджменту

 
 
 
 
 

                                                           Курсова робота на тему: 
 

      Підготовка  зовнішньоторговельного договору з імпорту  квітів ( тюльпанів ) 
 
 
 

        Студента 1 групи  4 курсу

заочного  відділення

Овсянникова Євгена Валерійовича 
 

Науковий  керівник                                                                                            Гальперіна Л. П. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ 2011 
 
 
 
 

      Підготовка  зовнішньоторговельного договору з імпорту  квітів ( тюльпанів ) 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………...3

1. Аналітична маркетингова оцінка ринку досліджуваного товару……………………………………………………………...4
1. Аналіз світового ринку товару………………………………...4
2. Аналіз українського ринку товару …………………………....5

 

2. Правове обґрунтування можливості здійснення даної  зовнішньоекономічної угоди…………………………………..18

 

1. Законодавча база………………………………………………18

 

2. Нормативно-правові  умови здійснення даного проекту…...20

 

3. Зовнішньоекономічний  контракт…………………………….23

 

4. Оцінка  ефективності запропонованого  проекту…………....26

 

ВИСНОВКИ…………………………………………………………….30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ……………....31

ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 

Вступ

Стабільно високий  попит на квіти робить цей бізнес вельми привабливим як для квітникарів, так і для продавців делікатного  товару. Фахівці вітчизняного квіткового бізнесу оптимістично стверджують, що зараз в Україні склалася сприятлива ситуація для інвестування в квіткове виробництво. Інвестори вважають, що відносно недорога робоча сила, енергоносії  та порівняно високі ціни на продукцію  квітництва створюють сприятливі умови  для його розвитку. У найближчі  декілька років місця на ринку  вистачить всім. Український квітковий  бізнес можна вважати у нас  новою галуззю, але перспективною, з великим потенціалом. Останнім часом помітна тенденція до збільшення як кількості приватних підприємців, так і великих компаній міжнародного рівня, які виробляють продукцію  високої якості і достатньої кількості, щоб забезпечити вітчизняний  ринок.

Актуальність  даної теми визначена динамікою  ринку квітів та його роллю в зовнішньоторговельній  діяльності України. Мета дослідження  – визначити основні складові зовнішньоторговельної угоди по імпорту квітів до України. Об’єкт дослідження – імпорт до України тюльпанів. Предмет дослідження - зовнішньоторговельна угода по імпорту квітів до України.

 Завдання  дослідження:

·        визначення особливостей світової кон’юнктури  на ринку квітів;

·        визначення особливостей української  кон’юнктури на ринку квітів;

·        визначення особливостей регулювання  імпорту квітів до України;

·        визначення економічної вигідності та рентабельності проведення зовнішньоторговельної  операції;

·        укладання зовнішньоторговельної  угоди по імпорту квітів до України.

Інформаційною базою дослідження є періодичні статті та ресурс Інтернет, що розглядає  питання розвитку квітникарства  у світі та Україні. 
 

1.Аналітична  маркетингова оцінка  ринку квітів 

1.1 Аналіз світового  ринку квітів

Історично склалося так, що законодавцем квіткової моди, а згодом квіткового бізнесу стала  Голландія. Квітковий бізнес в сучасних Нідерландах, як правило, сімейний. Традиції передаються з покоління в покоління, в той час як технологія удосконалюється. Це дозволяє вирощувати настільки багато якісного товару, що два рази в рік на вулицях Амстердама підприємці “тчуть” запашний килим з свіжих пелюсток і влаштовують пишні каравани квітів. Країна має достатню кількість професіоналів з вирощування, маркетингу квіткового ринку, багато продавців та аматорів квітництва. Але до цього голландці йшли аж 150 років.  
Більше половини квітів завозяться на український ринок нелегально. Такого висновку дійшли учасники першої в Україні міжнародної конференції "Квіти-2003", що відбулася на Прикарпатті. Учасники конференції вперше спробували з’ясувати, яким насправді є вітчизняний ринок продажу та вирощування квітів [4]. Як виявилось, майже 70 відсотків квіткової продукції, що потрапляє до України з Німеччини та Нідерландів через посередницькі фірми в Польщі та Угорщині, ввозиться сюди нелегально.   
Представники як вітчизняних, так і західних фірм наголошували, що квіти та добрива, які завозять в Україну нелегально, не проходять санітарного контролю і таким чином на ринок потрапляє вражений хворобами товар.  
Росія заборонила імпорт квітів з Бельгії. Таке рішення прийняв Россільгоспнагляд. За словами глави цієї служби Сергія Данкверта, російські експерти не раз виявляли в квітах з Бельгії небезпечних шкідників. Звертання до бельгійських колег із проханням навести порядок і виконувати російські вимоги результату не дали. Крім того, чиновник вважає, що Росія може заборонити імпорт усієї рослинницької продукції з Бельгії [3]. 
 
 

1.2. Аналіз українського  ринку квітів 

           Український ринок квітів на 3-4 роки випереджає російський і є найрозвиненішим серед країн СНД, вважають експерти. Особливо українські підприємці досягли успіху у власному виробництві квітів — сьогодні вони здатні щороку вирощувати 100 мільйонів троянд, що на 80% покриває потреби ринку.  
           Україна все менше імпортує з-за кордону зрізані квіти, обмежуючись ввезенням посадкового матеріалу, кімнатних рослин та рідкісних екзотичних квітів, попит на які місцеві виробники задовольнити не в змозі.  
За словами експертів, купувати імпортний посадковий матеріал за кордоном набагато дешевше, ніж виробляти на місці. Це дає можливість, не витрачаючи додаткових зусиль і коштів, розширювати масштаби власного виробництва, нарощувати експортні поставки, відчувати реальний ефект від участі у міжнародному розподілі праці [5].  
Для порівняння, Росія лише 10% квітів вирощує всередині країни і 90% — ввозить, збираючись у найближчі кілька років збільшувати імпорт квітів ще на чверть.

           Розкішні троянди з крупними бутонами, котрі так полюбляють українці, вирощують в Еквадорі. Гвоздики родом з Туреччини. На орхідеях спеціалізується Таїланд. А як же квітуча Україна? На думку голландських і німецьких фахівців, українське квітникарство на чотири роки випереджає російське. Наші квітникарі щорічно вирощують 100 млн. троянд за новітніми голландськими технологіями з використанням крапельного поливу й мінеральної вати. Це на 70-80% «задовольняє» потреби вітчизняного ринку. До 8 Березня кожен другий букет тюльпанів виростили українці.  
            Квіти в усі часи були загальними улюбленцями. Наприклад, у епоху короля-сонця Людовіка Чотирнадцятого, придвірні садівники не скупилися на розкішні прикраси для квітів та букетів у вигляді шовкових бантів, атласних стрічок і легкої позолоти. Вони навіть вигадали поливати пелюстки парфумами.  
Квітковий бізнес в Україні протягом останніх років також не пасе задніх, а активно розвивається. На ринку квітів України традиційно співіснувала продукція державного й приватного секторів. За статистичними даними, щороку спеціалізовані тепличні господарства, яких було більше півсотні, вирощували близько 240 млн. шт. квітів. Під впливом багатьох негативних причин українське квітництво “зів’яло”, але згодом воно відродилося і трансформувалося. І якщо ще рік-два тому квітковим бізнесом займалися, в основному, приватні особи і невеликі фірми, то останнім часом стала помітною інша тенденція: цією сферою зацікавилися і великі компанії. Проте конкуренції серед виробників квітів поки не спостерігається. Навпаки вони постійно розширюють обсяги власного господарства, удосконалюють та модернізують технічну базу [6]. Не дивлячись на це, виробники не можуть забезпечити потреби споживача, а частка імпорту на вітчизняному ринку квітів вже кілька років залишається високою і коливається в межах 70-80%. Сьогодні основна маса квітникарів переорієнтувалася на торгівлю імпортною сировиною і товаром. Тому споживач не помічає дефіциту квітів, ринок насичений за рахунок імпорту. Це стосуються і живих квітів, і кімнатних рослин, і супутніх товарів. Імпорт переважає в оптовій та роздрібній торгівлі.  
Імпорт квіткової продукції – явище поширене не лише у нас. Навіть до Голландії, загальновизнаної країни квітів, їх завозять з Африки чи інших теплих регіонів на інших континентах. Імпорт часто виявляється значно вигіднішим, ніж вкладання грошей у вирощування квіткової продукції вдома. Тому легше і вигідніше привести товар, в цьому простежується один із наслідків світових процесів глобалізації.  
          Основна маса квітів на нашому ринку – імпортний товар. Головні постачальники квіткової продукції на український ринок – Еквадор, Польща, Бельгія, Іспанія, Італія, Ізраїль, Туреччина, Німеччина. Левова частка постачання здійснюється з Голландії, визнаного світового лідера в квітковому бізнесі. Система голландських аукціонів забезпечують біля 90% від об’єму всього світового квіткового продажу. Одним з головних постачальників квітів на наш ринок є Польща, яка часто робить це не напряму, а за допомогою філіалів голландських компаній. Польські підприємства досить конкурентоздатні: швидко переймають всі нові смаки і тенденції в квітковому бізнесі, а витрати на виробництво у них нижчі, тому що дешевша робоча сила ніж в країнах Західної Європи [7]. Завдяки цьому, а також меншій віддаленості від України польські постачальники виграють. Один з найбільших постачальників імпорту квітів в Україну українсько-польське спільне підприємство “Украфлора”, яке постачає квіти з більш ніж 20 країн світу: Колумбії, Еквадору, Марокко, Ізраїлю, ПАР, Кенії, Австралії, Зімбабве, Нідерландів та інших. Одних лише троянд “Украфлора” пропонує більше 80 сортів. На долю великих постачальників квіткової продукції приходиться близько 50%. Решту постачають середні та дрібні оптово-роздрібні фірми, яких лише в Києві кілька десятків. За свідченням операторів ринку, значна кількість квітів потрапляє на ринок нелегальним шляхом. Їх завозять дрібні підприємці – “човники”.  
Ще донедавна практично весь квітковий бізнес, зокрема, імпорт був контрабандним, хаотичним, тіньовим ринком. Часто у продавців взагалі не було ніяких документів, не кажучи вже про необхідний базовий комплект. Ситуація змінюється на краще і ринок квітів поступово переходить на цивілізовані рейки [8].  
           Відповідно до Закону України “Про митний тариф України” квіткові рослини з пуп’янками чи ті, що квітнуть, зрізані квіти та пуп’янки, що придатні для складання букету чи декоративних цілей, а також листя, гілки та інші частини рослин без квітів, трава, мох, лишайники для букетів чи обрамлення, класифікуються за кодами і обкладаються ввізним митом за специфічними ставками, що встановлені відносно кількості цієї продукції. В представлених до митного оформлення інвойсах обов’язково повинні бути вказані номери коробок з продукцією і повний перелік продукції. До того ж товар повинен відповідати вказаним у документах торговим показникам: кількості, ціні за одиницю та загальній сумі. Додатково треба вказувати якісні характеристики квітів – довжина, колір, кількість бутонів на гілці. Обов’язковим є сертифікат про походження товару, фіто санітарний сертифікат експортера та сертифікат якості. Перерахунок поштучної продукції передбачає кратність упаковки пакетів всередині коробки, що встановлюється в країнах-експортерах. Так, в одному пакеті зазвичай вміщується троянд не менше 20 шт., хризантем – не менше 5 шт., гвоздик и лілей – не менше 10 шт., ірисів, тюльпанів і гербер – не менше 50 шт.  
          Накладення мита поштучно на кожну квітку, а не на кілограм продукції як це загально прийнято в інших країнах, теоретично передбачає, що митник при огляді розпакує спеціально упаковані виробником квіти, порушивши при цьому температурний режим їх зберігання, і кожну стеблинку (а їх тільки в одній партії може бути десятки тисяч!) перерахує. Звичайно до такого контролю ніхто не вдається. Як ця процедура відбувається на практиці, здогадатися неважко [9].  
Всі українські імпортери зобов’язані сплачувати митні збори при ввезенні квітів в Україну. Митні тарифи у нас досить високі. Щоб увезти в країну в сезон цвітіння, тобто з 1 червня по 31 жовтня, одну троянду, імпортеру доведеться заплатити eur1. Ввезення однієї гвоздики обійдеться в eur0,6, орхідеї – eur2, гладіолуса – eur1. З 1 листопада по 31 травня ставки зменшуються, окрім плати за ввезення гладіолуса. Водночас на нашому ринку сьогодні можна купити імпортну троянду за 8-15 грн. Як може скластися така ціна, за умови сплати встановленого на троянду мита, не зрозуміло. Вочевидь є інші шляхи. Часто квіти потрапляють в Україну в обхід митних правил, або, скажімо, коли в партіях, що ввозяться, декларується лише частина товару чи взагалі інший товар. Наприклад, замість дорогих квітів дешева газонна трава. Закордонні троянди, гербери, лілії і інший “живий” товар декларуються в митних документах як зелень, що мінімум в 5-6 разів дешевше справжніх квітів, потім оплачуються всі митні платежі (мізерні для такого товару), і далі квіти потрапляють на ринок.  
          Незважаючи на прийняті державою заходи щодо захисту внутрішнього квіткового ринку потік імпорту не тільки не поменшав, а навпаки, збільшився. Фахівці впевнені, що повністю перекрити імпорт квітів в Україну не можна, бо це спровокує на ринку великий дефіцит. Згодом квітковий імпорт може відпасти сам по собі, за умови якщо почнеться серйозний розвиток вітчизняного квіткового виробництва [10].  
           На відміну від торгівлі квітами на ринку, де рентабельність сягає 100%, рентабельність вирощування значно менша, за деякими підрахунками вона не сягає і 30-50%. До того ж квітковий бізнес вельми ризикований: треба вкласти велику суму в закупівлю саджанців, добрив, оплату за енергоносії. Існують і інші ризики: врожай може загинути від хвороби або неправильного догляду, велика небезпека не продати готову продукцію, яка, як відомо, є швидкопсувним товаром. Цим і пояснюється небажання інвесторів вкладати гроші в розведення квітів.  
Фахівці стверджують, що для того щоб побудувати нову теплицю і впровадити передові технології (краплинний полив, систему повітрообміну), треба вкласти в кожен гектар залежно від виду продукції та оснащення від $100 тис. до $1 млн. Реконструкція існуючих потужностей обійдеться дешевше. Хоча також потребує значних коштів на відтворення існуючих теплиць, де повністю порушені комунікації, які треба відродити. А ще потрібні легкі пластикові або металоконструкції, спеціальне скління, яке пропускає сонячне світло і не пропускає ультрафіолет, дренажна система і гідропоніка, система водопідведення. До того ж вклавши значні кошти, зробити бізнес відразу рентабельним не вдасться – з моменту встановлення обладнання до отримання першого врожаю пройде 6-8 місяців [11].  
          На думку виробників, щоб уберегтися від несподіванок ринку та задовольнити роздрібного продавця, а в підсумку і покупця, варто вирощувати всі найпопулярніші у нас квіти: троянди, гвоздики та гербери. Водночас вирощувати 3-4 різні культури на площі, що менша одного гектару може бути невигідно. На українському ринку виробників квітів поки що мирно співіснують великі та дрібні підприємства, приватні квітникарі. До речі, в регіонах саме приватні квітникарі забезпечують населення квітковими культурами. Та фахівці стверджують, що власникам присадибних господарств бракує розуміння ринку: вони прагнуть самі вирощувати квіти й самі їх продавати. У той час як на сталих ринках економічно розвинених країн існує чітка спеціалізація: виробник – вирощує, продавець – продає. Безумовними лідерами серед виробників є великі компанії: “Камелія-К”, “Тандем” “Едельвейс”, “Украфлора” та інші.  
Більшість тих, хто в Україні займається квітковим бізнесом, зірок з неба не хапає. Дехто методом проб і помилок досягнув певних результатів. Та все ж українське квітництво розвинулося останнім часом настільки, що постало питання координації та узгодження дій всіх операторів ринку, які, на жаль, часто працюють за старими принципами, не вдаючися до аналізу, маркетингу та прогнозування ведення свого бізнесу. Тому не так давно було створено Союз українських квіткарів, який за першочергове своє завдання поставив саме координування роботи галузі, сприяння розвитку наукових досліджень в сфері квітництва, виведення нових сортів квітів і рослин. В перспективах діяльності Союзу також розробка нових методів і способів вирощування квітів і рослин, впровадження їх результатів, розвиток, аналіз та узагальнення методів вирощування та реалізації квіткової продукції для більш ефективного практичного їх застосування; розробка та реалізація наукових, економічних, екологічних, соціальних, культурних та інших програм, проектів та окремих акцій, спрямованих на всебічний розвиток українського квітництва.  
На початку жовтня у Києві втретє пройшла спеціалізована виставка «Індустрія квіткового бізнесу». Вперше у своїй історії вона мала статус міжнародної. Як нас запевнили, Союз українських квіткарів і ТОВ «Місто мрії» і надалі будуть докладати усіх можливих зусиль, аби міжнародні виставки квітів такого масштабу відбувалися в нашій країні постійно, адже це є важливим фактором, що повинен сприяти розвитку в Україні цієї молодої галузі. Кількість експонентів, що були представлені перед вітчизняними бізнесменами та спеціалістами, зростає з кожним роком. Восени цього року своє бажання бути серед учасників виставки «Індустрія квіткового бізнесу» висловили такі відомі іноземні фірми, як Blumex, Debets-Schalke, A.T.C., Pebaco, Revaho, Ridder, Preesman, Olij Rosen, Boxflower (Голландія), Rosen Welt Tantau (Німеччина), A.I.K. Ltd., Netafim, Enigma (Ізраїль), Bicram Tarim (Туреччина), Galacticblum (Іспанія), Puutarha (Фінляндія), Хортіко (Польша), Агрисовгаз, Мегалюкс (Росія). З іншого боку були представлені відомі вітчизняні компанії: Камелія-К (Київ), Едельвейс (Київ), СКБ Сухіна (Київ), Асканія-Флора (Київська обл.), Троянди голландської селекції (Кременчуг), Тандем (Дрогобич), Інтерком (Івано-Франківськ), Дніпровський Т.К. (Дніпродзержинськ), Фабрика декоративних рослин (Донецьк), Коагулянт (Запорізька обл.), Агрокультура (Львів). Виставка викликала великий інтерес в Україні і продемонструвала зацікавленість в розвитку галузі як вітчизняних виробників та продавців, так і іноземних інвесторів.

Фахівці наголошують  на тому, що останнім часом український  квітковий бізнес спрямовується  на реконструкцію та запровадження  нових високотехнологічних та індустріальних методів вирощування квітів. Широко застосовуються можливості модернізації систем опалення, запровадження комп’ютерних технологій управління процесом вирощування, використання систем клімат-контролю, застосування крапельного зрошування. За оцінками фахівців, це дасть можливість зменшити витрати тепла, електроенергії мінімум в 3-4 рази та покращити якість продукції. Підприємці зрозуміли, що краще  використовувати якісне обладнання, розраховане на багаторічну експлуатацію. Щоправда поки що це можуть дозволити  собі лише великі підприємства. Та й  загалом інвестори зацікавлені  у запровадженні великих довгострокових проектів, у співпраці саме з ними, а не з малим бізнесом. Наслідком  такої модернізації може стати значний  прогрес в розвитку галузі, підвищення продуктивності виробництва та вихід  на нові ринки збуту. Тобто, можливо, найближчим часом ми почуємо не лише про український імпорт квітів, а  й про експорт цієї ніжної продукції. Зокрема, українські квіткарі, зрозуміло, що мається на увазі лише великі виробники, планують освоїти російський квітковий ринок.  
Фахівці ж вітчизняного квіткового бізнесу оптимістично стверджують, що зараз в Україні склалася сприятлива ситуація для інвестування в квіткове виробництво. Інвестори вважають, що відносно недорога робоча сила, енергоносії та порівняно високі ціни на продукцію квітництва створюють сприятливі умови для його розвитку. У найближчі декілька років місця на ринку вистачить всім. Поки на ньому мирно співіснують великі і дрібні учасники (що характерно далеко не для всіх галузей української економіки). Кожне велике господарство щорічно розширяється в середньому на пів-гектара. Це говорить про те, що у виробників квітів хороші перспективи. До того ж українські квітникарі думають навіть про експорт вітчизняної продукції: вже є досвід експорту квітів до Литви, Угорщини, вивчається можливість експорту до Росії.  
Квітковий бізнес не може бути не прибутковим. Квітка – не предмет першої необхідності, і людина може за нього заплатити, коли вона сита, одягнута і взута. Тому за розвитком квіткового бізнесу можна судити про рівень життя населення. Це як лакмусовий папірець економіки. Підприємці зазначають, що останнім часом потреба в квітковій продукції зросла, це можна пов’язати з підвищенням добробуту. Головне зараз – перевести вітчизняний квітковий ринок на цивілізовані рейки, зробити його цивілізованим настільки, щоб відродилося квітництво, традиції вирощування всіх товарних позицій, в тому числі екзотичних. Стабільно високий попит на квіти робить цей бізнес вельми привабливим як для квітникарів, так і для продавців делікатного товару. Шалених прибутків не буде, але квіти залишаться одним з найприбутковіших і водночас приємних видів бізнесу.  
Один із нинішніх лідерів ринку — компанія «Камелія» — починала свою діяльність 1994 року з імпорту зрізаних квітів із Голландії та інших країн, пропонуючи місцевим споживачам рослини понад трьох тисяч найменувань. Наростивши фінансові м’язи на імпорті, компанія почала вкладати кошти не лише в розширення торгової мережі, а й у створення власного виробництва квітів. Сьогодні в них 90 тис. кв. м власних теплиць, будуються нові виробничі потужності, розраховані не тільки на постачання продукції на внутрішній ринок, а й на експорт. 
Створюють і розширюють власні виробництва також інші компанії, які починали свою діяльність із чистого імпорту квіткової продукції. Мукачівська фірма «Квіти Закарпаття», за словами її керівника Івана Пфістера, робить ставку на вирощування розсади однолітніх і багаторічних квітів, кімнатних рослин, львівська «Еліт флора» — на оптово-роздрібний продаж кімнатних, декоративних рослин, цибулин квітів, насіння і рослин відкритого ґрунту.  
Однак головні зрушення, що відбулися на вітчизняному квітковому ринку, який, виявляється, може вирощувати мільйони червоних троянд, пов’язані з тим, що за останні роки в країні з’явився цілий ряд сучасних (заснованих на новітніх технологіях) квітникарських підприємств. Господарство «Асканія-Флора» — це ціле містечко зі скла, де, вирощуючи елітні троянди, працюють понад 350 осіб. У теплицях компанії «Украфлори» за рік вирощують 18 мільйонів квітів. При цьому менеджмент, створюючи дилерську мережу, планує до 2010 року збільшити виробництво вдвічі, а до 2015-го — утричі. Саме компанії, оснащені сучасними технологіями, поєднуючи діяльність на внутрішньому ринку із постачаннями за кордон, найбільше сприяють розширенню сфери впливу вітчизняного бізнесу.  
Орієнтація в квітникарстві на новітні досягнення дала українським виробникам змогу одними з перших розпочати впровадження нової екологічно чистої технології, заснованої на застосуванні не синтетичних, а органічних замінників ґрунту в теплицях. Група українських підприємців на острові Цейлон налагодила виробництво матів на основі кокосового субстрату, які успішно використовуються у вирощуванні не лише овочів, а й квітів і горщикових рослин. В інтерв’ю кореспонденту «ДТ» заступник директора ЗАТ «Магеллан» Андрій Кивушин розповів, що українська компанія, крім заводу, має оснащену всім необхідним лабораторію, наукову базу, яка дозволяє проводити дослідження, вносити необхідні корективи в технологічні процеси. Екологічно чисту продукцію для теплиць — кокосові мати і блоки — дедалі ширше застосовують у вітчизняному квітникарстві й овочівництві; вона експортується в Росію, Білорусь, країни Прибалтики.  
Якщо порівняти квіткові ринки Росії та України, то картина вимальовується неоднозначна. Місткість російського ринку, за оцінками експертів, становить 1,3—1,5 млрд. дол., українського — у межах 400—500 млн. дол. Росіяни трохи більше, ніж українці, витрачають коштів на придбання квітів. У наших північних сусідів ринок зростає щорічно на чверть, а в Україні — лише на 15—20%. Але за якісними показниками ситуація інша. У місткому російському ринку імпорт і власне виробництво зупинилося на співвідношенні дев’ять до одного, тобто, 90% квітів ввозиться і лише 10% вирощується на місці. В Україні власне виробництво квітів, а надто в останні роки, має тенденцію до збільшення. Українські виробники, особливо з тих, що опанували голландську технологію і побудували сучасні теплиці, досить активно просувають продукцію на ринки Росії, Білорусі, інших країн СНД.  
Відповідаючи на запитання журналістів, представник зарубіжних організаторів II Міжнародної виставки з квіткового бізнесу Flowers Hortech Берко Стук’є (Голландія) сказав, що український квітковий ринок є найбільш розвинутим серед країн СНД. На його думку, він на три-чотири роки випереджає російський. У своїй діяльності голландські фірми, з огляду на цю обставину, планують через кілька років збільшити на чверть імпорт квітів (переважно зрізаних) у Росію. Що ж до України, то зростання поставок тих-таки зрізаних квітів основний світовий імпортер не передбачає. Замість цього планує ввозити більше посадкового матеріалу, кімнатних рослин і рідкісних екзотичних квітів, попит на які місцеві виробники задовольнити не в змозі.  
Ділові взаємовідносини, співробітництво із зарубіжними квіткарями переконало вітчизняні фірми в тому, що не всі напрями специфічного бізнесу можуть бути однаково успішними. Якщо вирощування квітів масового попиту виявилося для них посильним, то з насінництвом, селекцією ситуація інша. Навіть спеціалізоване науково-виробниче товариство (НВТ) «Елітсортнасіння», яке працює вже не перший рік, вирощуючи насіння айстр, чорнобривців, петуній, не береться за насінництво особливо популярних на ринку троянд, тюльпанів. За словами менеджера НВТ Ярослава Билиневича, фірма є конкурентоспроможною, якщо спеціалізується на вирощуванні традиційних українських квітів на насіння. Стосовно ж насіння і розсади троянд, тюльпанів, орхідей, не кажучи вже про екзотичні рослини, то їх купити за кордоном набагато дешевше, ніж виростити на місці. Тому українські квіткарі використовують імпортний посадковий матеріал, ввезений переважно з Голландії, що дає можливість, не витрачаючи додаткових зусиль і коштів, розширювати масштаби власного виробництва, нарощувати експортні поставки, відчувати реальний ефект від участі в міжнародному поділі праці.  
Думка експертів, які вивчають проблеми квіткового ринку, однозначна — від співробітництва вітчизняних і зарубіжних фірм виграє український споживач. Заважає справі не зростання конкуренції між ними, а базарна стихія, коли дрібні ділки ввозять посадковий матеріал, вирощують квіти і торгують ними, не витрачаючи коштів на мито і податки. Особливо уражені тіньовим квітковим бізнесом прикордонні та курортні регіони країни. За словами керівника фірми «Квіти Закарпаття» Івана Пфістера, конкурувати з величезною армією тіньовиків складно. Аби компенсувати втрати, підприємство змушене переносити продаж у більш контрольовані міста, у тому числі в Київ, де було взято в оренду теплиці, торгові площі.  
Компанія „Украфлора" - лідер на ринку квітів України. Компанія є виробником, імпортером та роздрібним торговцем квітів. „Украфлора" працює у трьох напрямках - зрізані квіти, кімнатні рослини і рослини відкритого ґрунту, а також аксесуари для флористів та декор для дому. У компанії та на виробництві працює понад 450 співробітників. У 2005 р. обіг компанії склав близько 15 млн. євро., що на 30% більше у порівнянні з 2004 р. „Украфлора" заснована у 1993 році як спільне українсько-польсько-американське підприємство. З 2005 р. до складу „Украфлори" входить новий комплекс з виробництва троянд у селі Дорожне Вінницькій області із посадковими площами понад 12 га, який здатен вирощувати понад 18 млн. квітів на рік. Загальний розмір гуртово-торгівельного комплексу компанії „Украфлора" у Києві перевищує 3500 кв. м. Мережа роздрібної торгівлі складається з 4 магазинів та садових центрів. Постійними гуртовими клієнтами „Украфлори" є більш ніж 300 компаній.  
Ми розраховуємо, що створення дилерської мережі дозволить „Украфлорі" вже до 2007 р. збільшити свою частку у сегменті зрізаних квітів - з 12% до 22%, у категорії кімнатних та квітів відкритого ґрунту - з 15% до 30%", - говорить генеральний директор „Украфлори" Олена Букало.  
Компанія відчуває потребу у розширенні ринків збуту після того, як у 2005 році був побудований новий комплекс у Вінницькій області  вартістю 12 млн. євро,  розрахований  на вирощування понад 18 млн. квітів тис. квітів щороку. Тому створення мережі дилерів є головним завданням „Украфлори" у 2006 р. Мережа має стати однією зі складових втілення стратегічного плану „Украфлори" - збільшити обіг компанії вдвічі до 2010 р., та втричі - до 2015р.  
„За дилерською програмою партнери „Украфлори" матимуть переваги перед іншими у випадку виникнення дефіциту певного виду квітів, - відзначає пані Букало. - Ми завершили створення автопарку з 9 вантажівок загальним об'ємом 350 кв.м. для забезпечення безперебійного постачання квітів. Крім цього, компанія планує надавати інформацію стосовно тенденцій на квітковому ринку та данні останніх маркетингових досліджень кожного регіону України. А також - надавати консультації з усіх питань діяльності дилера".  Перші дилерські контракти вже підписані з партнерами зі Львова, на черзі - Донецьк, Дніпропетровськ та Одеса. При формуванні ціни для дилера буде враховуватися розмір ринку та норма прибутку в його регіоні. „Адже не можна порівнювати Київську область, на яку припадає понад 12% від обсягу квіткового ринку України, з такими найменшими ринками, як, наприклад, Кіровоградська  та Чернігівська області - на які припадає менше 2%. Крім столичного регіону найбільшими покупцями квітів є Харківська, Дніпропетровська, Донецька та Луганська  область", - зазначає пані Букало.  
За її словами, ринок квітів в Україні продовжує збільшуватися на 15-20 % щороку. Найбільше зростання відбувається у сегменті кімнатних квітів - на 20 %. Цьому сприяє розвиток мереж супермаркетів, які включають цю категорію до свого асортименту. Зокрема, „Украфлора" постачає кімнатні квіти до таких торгівельних мереж, як Metro, Billa, Велика Кишеня, Фуршет та інших. У сегменті зрізаних квітів найбільше зростання попиту було серед  троянд сортів  Grand Prix, Avalanche, Aqua та Sphinx. Понад 80% квітів в Україні продається через ринки. Спеціалізовані магазини збільшують свою частку, але на разі вона не перевищує 20% [12]. Серед регіональних уподобань фахівці „Украфлори" відзначають, що найбільшими шанувальниками троянд є мешканці Чернівецької області (83% всіх покупок квітів), гвоздик - Криму (54,8%), гербер - Житомирської області (40%). Ці різновиди квітів є найбільш популярними в Україні. Водночас, найбільшими експериментаторами, які віддають перевагу іншим видам квітів, є одесити (24%). Також в Одесі найбільша частка серед усіх міст припадає на дорогі букети.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Правове обґрунтування  можливості здійснення  даної зовнішньоекономічної  угоди 

2.1 Законодавча база 

Основи проведення зовнішньоторговельних операцій визначає Закон України «Про зовнішньоторговельну діяльність». Зовнішньоекономічна  діяльність — діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.  
Демпінг — ввезення на митну територію країни імпорту товару за ціною, нижчою від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару.  
Зовнішньоекономічний договір (контракт) — матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.  
Імпорт (імпорт товарів) — купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.  
Ліцензія відкрита (індивідуальна) — дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду часу (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу. Ліцензія генеральна — відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції по певному товару (товарах) та/або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування по цьому товару (товарах). Ліцензія експортна (імпортна) — належним чином оформлене право на експорт (імпорт) протягом встановленого строку певних товарів або валютних коштів з метою інвестицій та кредитування. Ліцензія разова (індивідуальна) — разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності на період не менший, ніж той, що є необхідним для здійснення експортної (імпортної) операції.  
Митне регулювання — регулювання питань, пов’язаних із встановленням мит та митних зборів, процедурами митного контролю, організацією діяльності органів митного контролю України [1].  
Суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:  
- фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;  
- юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об’єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об’єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб’єктів господарської діяльності;  
- об’єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;  
- структурні одиниці іноземних суб’єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;