Автор: Пользователь скрыл имя, 29 Марта 2013 в 00:05, отчет по практике
Під час проходження практики я зрозуміла , що обрана мною професія потребує всебічного обсягу знань, професійних навиків, глибокої обізнаності, я зрозуміла, на скільки важливі в економічній професії отримані під час навчання знання. А особливо я впевнилася в тому, що я хочу бути економістом - професіоналом і продовжувати свій трудовий шлях саме в цьому напрямку.
Основне завдання економічної служби
- обробка інформації про фінансово-господарської
діяльності підприємства, на підставі
якої приймаються управлінські рішення.
Робочі місця економістів можна організувати
як централізовану службу, а можна розподілити
по структурним підрозділам. Економісти
на місцях вирішують завдання з формування
заявок на фінансування діяльності та
складання звітності, відповідають за
рентабельність структурних підрозділів.
Економісти централізованих служб займаються
аналітикою і фінансовим плануванням,
здійснюють аналіз інвестиційної діяльності
та готують інформацію для прийняття управлінських
рішень.
Економісти
займаються розробкою облікової політики
підприємства та інформації, заснованої
на управлінському та бухобліку. Кількість
економістів залежить від масштабу діяльності
підприємства і його оснащеності інформаційними
системами.
У систему
внутрішнього нормативного регулювання
діяльності підприємства входить кілька
стандартів, регламентів. Це методологічні
регламенти (облікова політика, положення
про управлінському обліку), які формують
ту або іншу діяльність, та адміністративні.
Вони спрямовані безпосередньо на систему
організації роботи, послідовності виконання
функцій та їх документального супроводу,
розподіл відповідальності посадових
осіб. Так, організаційно-управлінські
регламенти включають в себе розміщення
людей, розподіл між ними функцій, організацію
потоку документів. Всі завдання взаємозалежні,
і підхід, реалізований при розробці стандартів,
теж передбачає їх об'єднання.
1 КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Особливості організації підприємства
При орієнтації підприємства на концепцію
маркетингу вся його виробнича та управлінська
діяльність підпорядкована головній меті
- випуску певних видів продукції з заданими
техніко-економічними характеристиками
в необхідній кількості. Причому останнє
вимога є домінуючим і на його виконання
спрямовані всі зусилля підприємства.
В тенденціях загального керівництва,
як правило, переважають технологічні
інтереси, тому на важливі керівні посади
призначаються фахівці-виробничники.
Для самого ж виробничого процесу характерна
інерційність і вкрай низька гнучкість.
Це обставина визначає випуск продукції
обмеженою номенклатури без урахування
кон'юнктури ринку. При цьому підприємство
прагне виробляти продукцію заданої якості
при низькій собівартості, бюджет підприємства
практично не пов'язаний з дослідженнями
по маркетингу, служба вивчення ринку
розвинена недостатньо і в ряді випадків
взагалі відсутній, так як основна частина
продукції розподіляється в централізованому
порядку.
Планування асортименту продукції ґрунтується
на загальні тенденції науково-технічного
розвитку, що в деяких випадках може призвести
до перевиробництва продукції, надмірного
завищення ряду технічних і економічних
параметрів і, як наслідок, до перевитрати
матеріальних, фінансових і трудових ресурсів.
Результатом виробничої орієнтації є
використання показника товарної продукції
в якості основного, що включає в себе
обсяг всієї продукції, що виробляється
підприємством протягом планового періоду,
що відповідає вимогам державних стандартів,
технічних умов або договірної документації,
прийнятої і переданої на склад для реалізації.
Проте сам процес реалізації відсувається
на другий план, показник товарної продукції
не враховує його в якості основного. В
умовах планової економіки такий показник,
який тривалий час використовувався як
директивного, не орієнтований на потреби
споживача і не враховує сучасні тенденції
науково-технічного прогресу, як у галузях-виробниках
машинобудівної продукції, так і в галузях-споживачах
цих виробів.
Реклама і стимулювання збуту виробів
на підприємствах з виробничою орієнтацією
не сприймаються як інструмент підвищення
конкурентноздатності виробів, як необхідні
складові частини виробничого процесу.
Відділ збуту не є найважливішим функціональним
підрозділом підприємства, його працівники
не мають високої службового статусу,
наприклад, працівники виробничого відділу.
Відсутня також належне стимулювання
їх праці.
Особливості функціонування підприємства,
яке орієнтоване на концепцію виробництва,
в умовах ринкової економіки стають гальмом
на шляху до ефективної комерційної діяльності.
Стає очевидною необхідність проведення
комплексу заходів організаційного та
функціонального характеру з метою створення
більш прогресивних організаційних структур,
що дозволяють переорієнтувати виробництво
даного конкретного підприємства на інтереси
конкретних груп споживачів і навіть конкретних
замовників.
На відміну від підприємства з виробничою
орієнтацією організаційна структура
підприємства, орієнтованого на концепцію
збуту припускає помітне розширення функцій
і завдань збутової служби. Вводиться
посада заступника директора зі збуту,
що істотно підвищує роль і престижність
працівників у збутових підрозділах підприємства.
Однак, незважаючи на те, що у веденні заступника
директора зі збуту знаходиться також
відділ маркетингу, ідеологія маркетингових
досліджень ще не проникла у всі сфери
управління підприємством, ще не підпорядкував
їх роботу інтересам споживача. На даному
етапі розвитку організаційної структури
підприємства (орієнтацію на концепцію
збуту слід розглядати як проміжну стадію
між виробничою орієнтацією і орієнтацією
на концепції маркетингу) не всі ключові
види діяльності, пов'язані з маркетингом,
зосереджені в руках одного керівника.
Наприклад, організація науково-технічної
інформації все ще є функцією служб, які
підпорядковані головному інженерові,
а планування асортименту продукції входить
у функції управління виробництвом. Заступник
директора зі збуту безпосередньо відповідає
за збутову діяльність і особливо ретельно
контролює збутові операції. Маркетингу
відводиться другорядна роль, він ще не
став основою дослідницької, виробничої
і збутової діяльності машинобудівного
підприємства.
Наслідком збутової орієнтації є використання
показника реалізаційною продукції в
якості основного, що включає в себе товарну
продукцію, відвантажену покупцеві згідно
з договором, гроші за який вже надійшли
на рахунок підприємства-виробника. Даний
показник є більш прогресивним, ніж обсяг
товарної продукції, проте і він не повною
мірою враховує потреби і запити споживачів,
так як орієнтований на максимізацію обсягу
збуту і саме це завдання є домінуючою
в роботі підприємства. Для досягнення
цієї мети підприємство-виробник може
використовувати всі доступні методи
(збільшення матеріалоємності виробів,
невиправдана заміна матеріалу окремих
деталей більш дорогими, зростання цін
на продукти та ін.)., що в більшості випадків
йде врозріз з вимог та побажань споживачів.
Під організаційною структурою управління
розуміється склад, взаємодія, підлеглість,
а так само розподіл роботи по підрозділам
і управлінським органам, між якими формуються
певні відносини, пов'язані з реалізацією
владних повноважень, потоків розпоряджень
та інформації.
Основою для появи і функціонування того
чи іншого типу організаційної структури
управління на підприємстві, а так само
запорукою збільшення продуктивності
є горизонтальний поділ праці, при якому
весь обсяг роботи розбивається на компоненти.
П'ять технологій координації роботи :
обопільне узгодження; контроль безпосередньо;
визначення стандартів робочих процесів;
визначення стандартів випуску; визначення
стандартів знань і навичок.
Обопільне узгодження допомагає координації
завдяки процесу неформального спілкування,
коли контроль над роботою здійснюється
безпосередньо працівниками.
Контроль безпосередньо сприяє координації
в тому плані, що відповідальність за виконану
іншими людьми роботу, постановка їм завдань
і нагляд за діями є обов ’ язками на одну
людину.
Процес роботи може координуватися і без
прямого контролю і взаємного узгодження.
Процес праці, його вихідні умови і результати
можна заздалегідь спланувати так, щоб
вони відповідали заданим стандартам:
1) Визначення стандартів
робочих процесів припускає собою чітке
програмування або визначення змісту
праці (докладніше про організації праці
на виробництві);
2) Визначення стандартів
випуску передбачає чітке визначення
результатів роботи;
3) Визначення стандартів
знань і навичок (кваліфікації) передбачає
чітке визначення рівня підготовки працівників,
необхідного роботи;
Групування в організації сприяє ефективності
праці всіх її частин за допомогою об'єднання
конкретних організаційних одиниць і
посадових позицій.
Основні принципи групування: функціональні
(функції, знання); ринкові (клієнт, регіон,
продукт).
На практиці існує кілька типів організаційних
структур управління підприємством: лінійна,
функціональна, лінійно-функціональна,
дивизиональная, матрична, комбінована.
Лінійна структура управління підприємством
має на увазі, що кожним підрозділом керує
управлінець, який здійснює одноосібне
керівництво підлеглими співробітниками
і який зосередив у собі всі функції управління.
Даний управлінець у свою чергу підпорядковується
вищестоящому управлінцю.
Функціональна - вид організаційної структури,
що передбачає собою групування конкретних
посад у відділи ґрунтується на основі
загальних видів діяльності.
Залежно від завдань організації ці види
діяльності можуть бути різними. Нижче
представлена функціональна схема організаційної
структури підприємства.
Лінійно-функціональна структура значною
мірою дозволяє усунути недоліки як функціонального,
так і лінійного типів управління. При
цій структурі даних, щоб ті у свою чергу
могли прийняти компетентне управлінське
рішення або виробниче. Нижче можна спостерігати
приклад організаційної структури, наведеній
вище.
1.3 Аналіз продукції,що виготовляється
2 ЦІНОВА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА
2.1 Життєвий цикл товару. Поняття етапи
Вивчення коливань обсягів і тривалості виробництва того або іншого продукту дозволило встановити, що ці показники змінюються в часі циклічно, закономірними і піддаються вимірюванню інтервалами. В економічній науці явище періодичного коливання обсягів і тривалості виробництва і збуту продукту називають економічним циклом життя продукту або коротко - циклом життя продукту.
Маркетинг в першу чергу цікавить цикл життя товару на ринку. З часу він коротше економічного циклу, що включає фази створення прототипу продукту, його експериментального виробництва і короткий початковий період серійного виробництва, коли продукт ще не дійшов до споживача).
Життєвий цикл товару - це час існування товару на ринку. Концепція життєвого циклу товару виходить з того, що будь-який товар рано чи пізно витісняється з ринку іншим, більш досконалим або дешевим товаром. Можуть бути товари-довгожителі, але вічного товару немає.
Концепція життєвого циклу товару вперше була розроблена і опублікована в 1956 р. відомим американським економістом і маркетологом Теодором Левітом. Це концепція заснована на тому, що товару відведено певний термін життя, протягом якого він проходить декілька етапів. Мета маркетингу полягає в тому, щоб, по можливості, продовжити термін перебування товару на ринку. При цьому слід деякі етапи життєвого циклу товару скорочувати, а деякі - затягувати, користуючись інструментами регулювання попиту. Для успішного досягнення мети необхідно в кожному конкретному випадку розробляти концепцію життєвого циклу товару.
Концепція життєвого циклу товару - це документ (іноді багатотомний), у якому відображаються результати роботи фахівців з визначення стратегії і тактики на різних етапах життєвого циклу товару. Основна мета цієї роботи - уважне спостереження за всіма стадіями життєвого циклу товару або декількох товарів.
Етапи життєвого циклу товару.
I етап - етап впровадження товарів на ринок. Обсяги їх виробництва і реалізації ростуть повільними темпами. Товари є новими, тому виникають труднощі і з виробництвом і реалізацією продукції. До придбання нових товарів насторожено ставляться багато споживачів. Попит малий, виробництво не відкладено, витрати на рекламу великі, каналів товароруху тільки встановлюються.
II етап - етап зростання попиту на товар. На цьому етапі темпи зростання продажів різко зростають, товар визнається покупцями. Виробництво відкладено, інтенсивно модернізується, витрати на нього скорочуються, зростає якість продукції, каналів товароруху встановлені і реклама налагоджена. На цьому етапі витрати підприємства на модернізацію виробництва і самої продукції можуть досягати 50-60% загальних витрат на виробництво продукції.
III етап - етап зрілості товару, відносної стабільності життєвого циклу товару. Більшість покупців вже зробили покупки. Пік продажів, темпи їхнього зростання падають. Підприємство вживає різноманітні методи стимулювання попиту: знижує ціни, надає пільги при повторних або неодноразових покупки товарів, покращує сервіс.
IV етап - етап насичення. Зростання продажів припиняється. Ціна сильно знижується. Але, незважаючи на зниження ціни і використання інших заходів впливу на покупців, зростання продажів припиняється. Охоплення ринку дуже високий. Компанії прагнуть збільшити свій сектор на ринку. На цьому етапі висока ймовірність повторного технологічного вдосконалення товару і технології. Часто цей етап з'єднують з етапом зрілості з тієї причини, що чіткої різниці між ними немає.
V етап - етап спаду. Він характеризується різким скороченням обсягів виробництва і реалізації продукції внаслідок насичення ринку товаром і задоволеності купівельного попиту, а також посилення конкуренції з боку нових споживчих товарів. Намагаючись втримати свої позиції, підприємства вкладають додаткові кошти в модернізацію виробництва, підвищення якості і здешевлення продукції, зупиняють виробництво неконкурентоспроможних товарів.
2.2 Залежність стратегії
маркетингу від етапу
Від моменту зародження ідеї про товар
і до його запуску у виробництво величезне
значення і сенс роботи маркетингової
служби підприємства полягають в тому,
щоб постійно підтримувати просування
товару різноманітної ринкової інформацією.
Отже, з'явилася ідея товару. Якими ж повинні
бути перші кроки маркетолога? Насамперед
ринковий аналіз з метою пошуку відповідей
на питання: чи потрібен такий товар споживачеві
і як ринок прийме його? Якщо відповіді
позитивні, починається втілення ідеї
в ескізний проект. На цьому етапі ЖЦТ
важливо глибоке усвідомлення істини:
"Не намагайся продати те, що ти можеш
робити, а роби те, що ти можеш продати".
І як не болісно це для дослідника, він
повинен бути інтелектуально мобільний.
Після схвалення товару починається етап
впровадження його на ринок. Стратегічні
і тактичні завдання підприємства (фірми)
полягають у формуванні попиту на товар,
який безпосередньо залежить від рівня
ціни. Можна встановити високу "престижну
ціну, орієнтуючи покупця на новизну і
особливу корисність для нього товару.
Можливе встановлення максимально низької
ціни для прискорення продажів і розширення
ринкового сегменту.
За допомогою маркетингу вирішуються
такі проблеми: як краще донести до потенційних
покупців достоїнства товару; якими каналами
збуту скористатися для його реалізації;
як вибрати оптимальний момент виходу
на ринок; як передбачати варіанти поведінки
конкурентів.
Якщо ця стадія проходить нормально, то
саме збільшення попиту на товар веде
до збільшення обсягу продажів і частки
ринку, контрольованої виробником. Підприємства
(фірми) вигідно продовжити цей етап. Це
означає, що всі зусилля слід направити
на продовження збільшення обсягу реалізації.
Для того щоб максимально розтягнути період
швидкого розширення ринку, підприємство
може використовувати кілька стратегічних
підходів:
Информация о работе Отчет по практике в Компанія «Акватехніка, ТОВ»