Особливості сучасного розвитку економіки придніпровського регіону

У деревообробній та целюлозно-паперової  промисловості Придніпров'я особливо виділяється виготовлення продукції  з паперу та картону.

Будівельна індустрія  забезпечує виробництво будівельного каменю, промисловість з виробництва та обробки матеріалів з природного каменю, стінових матеріалів - залізобетонних та бетонних конструкцій і виробів, будівельних блоків, цегли і т.д.; в'яжучих матеріалів - цементу, вапна, гіпсу; облицювальних матеріалів - облицювальної плитки, ізоляційних і покрівельних матеріалів, черепиці, шиферу, промисловість нерудних будівельних матеріалів. Розвинене також виробництво асфальтобетону. Головними центрами виробництва будівельних матеріалів є Запоріжжя, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Нікополь, Павлоград.

Легка промисловість  виконує переважно внутрішньо регіональні  функції. Найбільший розвиток тут придбали швейна і трикотажна промисловість, розвинуті також текстильна, шкіряна  і взуттєва галузі, які орієнтуються на місцеві трудові ресурси і частково на привізну сировину та напівфабрикати. З таблиці можна побачити, що основними центрами легкої промисловості є Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кіровоград, Мелітополь, Бердянськ[21, c. 29].

2.2 Оцінка розвитку  сільського господарства регіону

(агропромисловий  комплекс)

Агропромисловий комплекс включає в себе галузі, які забезпечують АПК засобами виробництва, сільське господарство і харчову промисловість.

Галузі, що забезпечують АПК засобами виробництва, включають  в себе галузі, які виробляють засоби виробництва для сільського господарства та переробних галузей комплексу і надають їм послуги. Найбільшу частку в загальному обсязі випуску товарів і послуг цих галузей становлять тракторне та сільськогосподарське машинобудування - 70%, а також устаткування для харчової і комбікормової промисловості.

У Придніпровському економічному районі розвитку сільського господарства сприяють родючі грунти, кліматичні умови, зростаючі потреби споживача, насамперед індустріальних центрів. У сільському господарстві Придніпров'я зосереджено 18,6% зайнятих, більше 14% фондів економіки району. Частка району в створенні валової доданої вартості сільського господарства в країні становить 12,5%. Рослинництво є провідною галуззю сільськогосподарського виробництва району - воно дає більше половини валової продукції сільського господарства. Тут спеціалізуються на вирощуванні товарного зерна, соняшнику, овочевих культур, а також продукції приміських овощемолочниє господарств. Основною галуззю спеціалізації землеробства залишається зернове господарство, тваринництва - молочно-м'ясне скотарство. Провідними сільськогосподарськими культурами є зернові (озима пшениця, кукурудза), соняшник, цукровий буряк, овочі, плодово-ягідні культури. Виробництво насіння соняшнику в районі становить майже 35% від загального обсягу в Україну, зерна - близько 17%, овочів - більше 15%. На виробництво продукції тваринництва на район припадає 13% м'яса, 10% молока і близько 11% яєць від загального виробництва в Україну. Зміцнення кормової бази при значному зростанні поголів'я великої рогатої худоби, свиней, овець та підвищення їх продуктивності сприятиме підвищенню виробництва продукції тваринництва[16, c. 29].

Рис. 2.2. Динаміка виробництва продукції сільського господарства. [10, с. 28] Як видно з рисунку 2.2, обсяг продукції сільського господарства за період 2000-2010 рр.. зазнав значних змін. Так, якщо в 2000 р. він становив 19279 млн. грн., То в 2005 р. його обсяг за весь цей період був найменшим - 9752 млн. грн. У 2010 р. він становив 14849 млн. грн.    Розвиток харчової промисловості ґрунтується на використанні сільськогосподарської сировини і споживачів готової продукції. Розвинена борошномельно-круп'яна, хлібопекарська, макаронна, кондитерська промисловість. Центрами харчової промисловості є великі і середні міста. Тут побудований потужний крохмале-патокові завод у Верхньодніпровську, м'ясокомбінати у Токмаку, Бердянську, центрами масляної промисловості є Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя.

2.3 Особливості розвитку галузей соціальної сфери

- Транспорт та економічні зв'язки. У Придніпров'ї розвиваються всі види транспорту - залізничний, автомобільний, річковий, трубопровідний, авіаційний, але основою транспортної системи є річковий і залізничний, які мають міжрайонне і міжнародне значення. В районі розвивається як вантажний, так і пасажирський транспорт. У цій галузі економіки зайнято 168,8 тис. осіб, зосереджено 12,5% основних фондів Україні вартістю 14,2 млрд. грн. Територію району перетинають найважливіші залізні дороги, що з'єднують найбільші сировинні бази країни - кам'яновугільний Донбас, залізорудну Криворіжжі і Нікопольський марганцеворудний басейн. Придніпровська залізниця проводить великий обсяг перевезень гірничо-металургійного і паливного комплексу Придніпровського району. У січні-березні 2010 р. залізничний транспорт в Дніпропетровській області працював більш інтенсивно, ніж у 2009 р. Поїздами залізничного транспорту було відправлено 21,3 млн.т вантажів, вантажо оборот становив 7,8 млрд. км. що, відповідно, на 24,9% і 8,9% краще показників 2009 року. Це може говорити про те, що ситуація в регіоні з кожним роком поліпшується[19, c. 29].   В районі зростає роль автомобільного транспорту у внутрішньо регіональних і міжрегіональних перевезеннях. Густота автомобільних доріг тут становить 265 км, і цей показник майже не поступається загальнодержавному - 271 км. Найважливішими автомагістралями є Москва-Сімферополь, Запоріжжя-Новомосковськ.      Регіон з півночі на південь перетинає головна артерія нашої держави - Дніпро. Вона має вихід в Азовське море, що забезпечує перевезення вантажів річковим і морським транспортом з виходом у Чорне море. Найбільшими річковими портами району є Дніпропетровськ і Запоріжжя, є також морський порт - Бердянськ.

- Невиробнича сфера. Придніпровський економічний район в цілому досить забезпечений об'єктами соціальної інфраструктури, особливо побутовими і торговими, недостатній розвиток в регіоні отримала область культури. У галузях соціальної сфери зайнято 29% трудових ресурсів, зосереджено близько 31% основних фондів. У цій сфері створюється п'ята частина валової доданої вартості економіки району. У її складі близько 60% припадає на матеріально-побутові галузі, а решта - на соціально-культурні галузі. У структурі виробництва товарів народного споживання в районі співвідношення продовольчих і непродовольчих товарів нераціональне і становило в 2000 р. 66:34 при рекомендованих нормативах 40:60. За період 1991-2005 рр.. значно скоротилися обсяги надання населенню платних, і, особливо, побутових послуг, скоротилися обсяги роздрібного товарообігу, а забезпеченість населення підприємствами торгівлі залишається нижче нормативного рівня. В районі функціонує більше 30 ВНЗ, у яких навчаються 12% студентів країни, працюють науково-дослідні установи Придніпровського наукового центру НАНУ.      Рівень забезпеченості району закладами культури в цілому є недостатнім, клубами, бібліотеками - досить низьким. Як підсумок глави 2 можна розглядати малюнок 2.3, діаграма тут відображає валовий регіональний продукт у розрахунку на 1 людину.

Рис.2.3 ВРП у розрахунку на 1 чол. [9, с. 28]

 Розглядаючи рис. 2.3, можна побачити, що за період 2002-2010 рр. валовий регіональний продукт у розрахунку на 1 чол. весь час збільшувався, і, якщо порівнювати 2002 р. і 2010р., то їх різниця є значною.

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку Придніпровського економічного регіону

В Придніпровському районі зосереджена найбільша кількість вузлів, що базуються на матеріаломісткому, енергомісткому, екологічно небезпечному виробництві. Основою формування цих вузлів є вугільна й залізорудна промисловість, важке машинобудування. Надзвичайно щільна територіальна концентрація таких промислових вузлів призводить до величезної екологічної напруги[23, c. 29].

Проблеми  територіально-галузевого вдосконалення  економіки району. Надмірне перевантаження в структурі економіки галузей важкої індустрії привело до серйозних соціально-економічних диспропорцій.

Район має  застарілу структуру промисловості, яка вже не відповідає вимогам науково-технічного прогресу. Переважає металомістке машинобудування, недостатня частка працемісткого, особливо електронного, верстатобудування, приладобудування.

У вугільній  промисловості застаріли основні фонди, погіршилися гірничо-геологічні умови. Собівартість вугілля зростає, рентабельність знижується, тому нерентабельні шахти доцільно вивести з експлуатації.

Металургійна  промисловість, що робить значний внесок в експортний потенціал країни, характеризується технологічною відсталістю[27, c. 30].

У виробництві  сталі переважає мартенівський  спосіб, частка електроплавильного — лише 10%. Мало виготовляється спеціальних сортів сталі. Подальший розвиток чорної і кольорової металургії стримується через брак енергоносіїв і води, особливо в Донбасі. Можливості для екстенсивного розвитку металургії вичерпано; належить її докорінно модернізувати.

Дефіцит енергоресурсів зумовлює потребу енергозберігаючих технологій. Екологічна проблема має розв'язуватися за рахунок часткової територіальної деконцентрації виробництва й технологічної перебудови промисловості”[8, с. 28].

До найбільш важливих напрямів перспективного розвитку господарства Придніпровського економічного району належить паливно-енергетичний комплекс, основою якого є кам'яне вугілля Донбасу.

У зв'язку з підвищенням  собівартості видобутку вугілля  постає питання про закриття деяких нерентабельних шахт. Доцільно оснастити діючі шахти газовловлювачами для подальшого використання зрідженого газу метану як палива на транспорті та в електроенергетиці. Основним завданням зниження напруги паливно-енергетичного балансу є обмеження нарощування потужності енергоємних виробництв, розвиток атомної енергетики, теплоенергетики.

Перспективним є використання бурого вугілля Дніпровського буровугільного басейну, яке використовується як енергетичне паливо, для екстрагування озокериту, в металургійній промисловості та ін. Воно придатне для напівкоксування й газифікації з одержанням різних смол, напівкоксу, горючого газу, рідкого палива та ін. У південно-східній частині басейну, тобто в Запорізькій і Дніпропетровській областях, зосереджено більш як 50 % загальних запасів вугілля. Частину їх можна видобувати відкритим способом[25, c. 30].

Основними напрямами  розвитку металургійного комплексу  є перепрофілювання деяких металургійних  комбінатів на випуск елек-тросталі, вдосконалення  технологій, залучення залізорудних баз у Приазов'ї, підвищення якості виплавленої сталі.

Проблемою для Придніпров'я є охорона навколишнього середовища, гострота якої посилюється тим, що поблизу знаходяться інші великі міста-забруднювачі навколишнього середовища — Дніпродзержинськ (45 км), Кривий Ріг (151 км), Верхньодніпровськ (73 км). Екологічна ситуація в Дніпропетровську і особливо в Дніпродзержинську належить до найгостріших у світі.

Велике значення має  санаторно-курортне господарство Придніпров'я.

Суттєве для району більш  повне і раціональне використання місцевих рекреаційних ресурсів —  на узбережжі Азовського моря, біля Дніпра з його притоками, поблизу лісових масивів, біля джерел лікувальних вод і грязей.

Однією з головних проблем Придніпровського економічного регіону є досить складна екологічна ситуація. Це пов'язано, перш за все, з  наявністю на його території великої кількості підприємств, які забруднюють навколишнє середовище - велика концентрація потужних металургійних, хімічних та машинобудівних виробництв зумовлює високий рівень забруднення атмосфери, водних та земельних ресурсів. Основними шляхами розв'язання складної екологічної ситуації в Придніпров'ї є впровадження безвідходних технологій на виробництві, велика переробка відходів, рекультивація зіпсованих земель.           Аналіз сучасного стану економіки Придніпров'я свідчить про наявність диспропорцій в її розвитку і ряду невирішених проблем, таких як зменшення обсягів видобутку основних корисних копалин; небезпечні еколого-економічні тенденції в землекористуванні; дефіцит паливних, водних і лісових ресурсів; високий рівень питомих витрат; недостатній рівень розвитку інвестиційного комплексу; недостатній рівень розвитку соціальної сфери; посилення рівня внутрішньо районної диференціації соціально-економічного розвитку; недосконалість територіальної організації продуктивних сил; порушення порайонній пропорцій між виробничою та невиробничою сферами.        Перспективи розвитку Придніпровського району в значній мірі будуть обумовлюватися вирішенням цих проблем та реалізацією основних напрямків розвитку.           У найближчій перспективі спеціалізація господарського комплексу Придніпровського економічного району не зазнає істотних змін. У той же час передбачається збільшення питомої ваги району у випуску товарів і послуг і в створенні валової доданої вартості сфери матеріального виробництва. Зросте частка Придніпровського району в загальному обсязі випуску промислової продукції.

При відповідному збільшенні сільськогосподарського виробництва  співвідношення промисловості і  сільського господарства залишиться без змін. У галузевій структурі промисловості буде переважати металургійна, спрямована на задоволення внутрішнього і зовнішнього ринків. Виробництво чорних металів буде основним напрямком спеціалізації Придніпров'я в загальнодержавному поділі праці. Пріоритетний розвиток будуть мати металургія і обробка металу, виробництво машин і устаткування, виробництво медичних приладів та інструментів, точних вимірювальних приладів, оптичних приладів, годинників, ракетно-космічна та авіаційна техніка.             У сільському господарстві зростання виробництва буде заснований на удосконаленні структури посівних площ сільськогосподарських культур; інтенсивних технологіях вирощування зернових культур, цукрових буряків, соняшнику; скороченні розораності грунтів; розширенні лугово-пастбіщного господарства і зрошуваного землеробства.      Перетворюючи наведені напрямки в життя, Придніпровський економічний район збереже своє значення потужного індустріального регіону і перейде на новий рівень розвитку на основі інноваційного оновлення всіх сфер життєдіяльності.

Незважаючи  на спад виробництва, метал залишається стабільною експортною продукцією, основним джерелом надходження валюти до державного бюджету.

Основними напрямами  розвитку чорної металургії залишається  розширення внутрішнього ринку металопродукції, пожвавлення платоспроможного попиту у секторах машинобудування, будівництва та залізничного транспорту, визначення потреб національного господарства у металопродукції на найближчу перспективу, встановлення державного замовлення для виконання національних програм з автомобілебудування, атомної енергії, включаючи транспортні, газові магістралі, розвиток видобутку нафти і природного газу. Щоб пріоритетні напрямки на підприємствах чорної металургії України розвивалися, слід залучити зарубіжних інвесторів для реалізації концепції розвитку металургійного комплексу[26, c. 30].

Придніпровський економічний район є дуже перспективним  в цих галузях. І саме залучення  інвестицій надасть йому нових перспектив.

Територіальні диспропорції в соціально-економічному розвитку регіонів існують майже у всіх країнах, незалежно від розмірів, економічного потенціалу, державного устрою і політичної системи. Вони мають прояв на всіх рівнях світового господарства - від локального до глобального - і впливають на економічний, соціальний, екологічний клімат в усьому світі і в окремих державах. У зв'язку з цим пошук шляхів мінімізації негативних наслідків територіальних нерівномірностей розвитку, розробка, ефективної регіональної політики посідає одне з центральних місць у країнах світу, особливо в країнах з високорозвинутою економікою.