Особливості розвитку зовнішньої торгівлі країни

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ  ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 Індивідуальна домашня робота

на  тему:

«Особливості розвитку зовнішньої торгівлі країни» 
 
 
 
 
 
 

                                          Виконав:

Студент 302 – ЛГ

Кучерявий Дмитро  
 
 

     Київ - 2011

      Вступ

         Об’єктом дослідження  даної роботи є міжнародна торгівля, яка   займає одне з провідних  місць в економічному аналізі. На межі XX – XXI століть міжнародна торгівля й досі виступає як особлива форма міжнародних економічних відносин, що відображає стан й перспективу руху різних товарних форм, як між національними економіками так і з внутрішньо- і транснаціональними компаніями, і яка розглядає світ як єдиний господарський простір.

         Міжнародна торгівля долає обмеженість національної ресурсної бази; ємність внутрішнього ринку і встановлює зв’язки національного ринку зі світовим; розширює масштаби виробництва, що обмежені кривою виробничих можливостей; забезпечує отримання додаткового доходу за рахунок різниці національних та інтернаціональних витрат виробництва; розвиває спеціалізацію країни, збільшує об’єм виробництва.

         Створення ринкової економіки в Україні посилює  необхідність теоретичного дослідження  значного комплексу питань, пов’язаних з виробництвом та реалізацією товарів на внутрішньому і зовнішньому ринках. Одним з таких головних питань є наукове дослідження зовнішньоекономічних зв'язків України, що також виступає предметом дослідження.

         Україна як молода держава  перебуває на новому етапі входження в систему світогосподарських зв’язків і від того, як цей процес буде здійснюватися, залежить не тільки, та й не тільки динаміка зовнішньої торгівлі, скільки можливість розвитку держави як органічної підсистеми світової економіки.

         В роботі наведені структура експорту-імпорту послуг, товарна структура імпорту та експорту послуг, географічна структура зовнішньої торгівлі України, динаміка зовнішньої торгівлі України товарами (2005 – 2009); місце України на світовому ринку товарів та послуг, а також можливі шляхи розвитку міжнародної торгівлі України.

РОЗДІЛ 1 АНАЛІЗ МІЖНАРОДНОЇ  ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ 

         1. 1.  Національний експортний  потенціал та експортна  політика України

         Зовнішня торгівля будь-якої держави виступає як невід'ємна складова частина національної економіки; джерело одержання іноземної валюти; фактор інтеграції країни в систему світового господарства. Відповідно її розвитку кожна держава приділяє особливу увагу, направляючи і заохочуючи неї. Україна має великий експортний потенціал. Маючи площу 0,4% загальної світової суші і чисельність населення на рівні 0,8% загальносвітової кількості, Україна робить 5% світової мінеральної сировини і продуктів його переробки. Розвідані запаси корисних копалин оцінюються в 7 трлн.дол. Частка України у світовому виробництві марганцевої руди складає 32%, у виробництві чавуна – 52 млн.т., стали – 54 млн.т., готового прокату – 41,5  млн.т. Це п'яте місце у світі. У той же час тут знаходиться 25% світових чорноземів. Україна повною мірою забезпечена висококваліфікованими кадрами. До того ж Україна має вигідне географічне положення. Варто врахувати, що в момент розпаду СРСР Україна була віднесена експертами Дойче-Банка до найбільше економічно розвитих його республік з найкращими інтеграційними показниками.

         До розвалу СРСР колишні радянські республіки здійснювали свої товаропотоки головним чином у рамках єдиного народногосподарського комплексу Радянського союзу, а також із країнами РЕВ. У післяреформений період така ситуація докорінно змінилася: відбувалася швидка географічна переорієнтація зовнішньої торгівлі колишніх соціалістичних країн. В даний час Україна, як незалежна країна знаходиться  в геополітичному торговому просторі 10 прикордонних держав: Росії, Польщі, Білорусі, Словаччини, Угорщини, Румунії, Туреччини, Грузії. Це величезний потенціал ринків збуту української продукції. З цими країнами Україна має спільний кордон, а з Туреччиною і Грузією – морську акваторію Чорного моря.

         В даний час в  Україні продовжуються наступні, що раніше намітилися довгострокові  структурні тенденції в експорті та імпорті товарів і послуг:

• Орієнтованість експорта на переважно сировинну спрямованість, здебільшого (близько 70%) чорної металургії, що складається з продукції – 32%, хімічної промисловості – 12%, харчовий промисловості – 10%, машинобудівної – 10%;
• Орієнтованість імпорту на життєво необхідну продукцію – нафту, газ – 52%, продукцію машинобудування – 13%, вугілля, що коксується, медикаменти, продукти харчування;
• Украй нерівномірне розміщення експортного потенціалу України, коли 4 з 25 регіонів дають більш 50% експорту (Дніпропетровська, Донецька, Луганська й Одеська області);
• Висока орієнтованість зовнішньої торгівлі України на  республіки СНД (до 70% зовнішньоторговельного обороту);
• Превалювання матеріалоємного устаткування в експорті продукції машинобудування.

         Географічна структура  зовнішньої торгівлі України носить відносно стабільний характер. На початку 2005 р. домінуючу роль у цій галузі продовжують грати Російська Федерація (53% українського імпорту), Туркменістан, Білорусь, Казахстан, Китай, Туреччина, Німеччина, Польща, Італія й Угорщина. Однак у порівнянні з відповідним періодом попереднього року імпорт із країн СНД зменшився на 15,7%.

         З огляду на припинення існування Ради Економічної Взаємодопомоги і СРСР, уведення власних валют, перехід до світових цін у торгівлі один з одним і інші причини, що обумовили значний спад зовнішньої торгівлі, фахівці в той же час указують на фактори, що сприяють зниженню ефективності експортної політики. До основного з них відносяться:

• Загальний стан економіки країни;
• Низька конкурентоспроможність вітчизняної продукції;
• Перевищення національної собівартості більшості товарів рівня світової ціни;
• Рівень планування і керування зовнішньоекономічною діяльністю;
• Розрив існуючих раніше міжреспубліканських зв'язків;
• Невідповідність українських товарів світовим стандартам;
• Збитковість продукції багатьох підприємств;
• Велика зовнішня заборгованість;
• Нерозвиненість інфраструктури зовнішньоекономічної діяльності;
• Тверде регулювання на національному рівні основних товарних ринків;
• Перевага закритих міжнародних ринків унаслідок глибокої транснаціоналізації;
• Діскремінаційна і конкурентна політика окремих держав;
• Економічне становище торгових партнерів;
• Глобалізація і лібералізація міжнародної торгівлі.

         У сформованих обставинах основна стратегічна задача для України – перехід до розвитку економіки, орієнтований на експорт, і отже, на виробництво товарів, здатних конкурувати на світовому ринку. Заходи для стабілізації і нарощування експорту можуть бути наступні:

• Підтримка державою приватного вітчизняного капіталу;
• Стимулювання найбільш ефективних фірм і підприємств;
• Контроль і надання допомоги в підвищенні рівня кваліфікації експортерів;
• Створення інвестиційних організаційних і технічних умов для підвищення конкурентоспроможності українських товарів і послуг;
• Визначення напрямків експортної спеціалізації галузей.

         Поки ж на сьогоднішній день частка України у світовій торгівлі в десятки разів нижче, ніж  у промисловому виробництві, хоча свої зовнішньоторговельні операції Україна здійснює більш ніж з 180 країнами світу.

         У торговій політиці України з іншими країнами світу  усе ще просліджується різного роду обмеження: ліцензії, квоти, податки  й ін. міри, хоча перевага віддається політиці вільної торгівлі.

         Аналіз особливостей розвитку зовнішньої торгівлі України в 2005 році показує, що поруч з такими визначеними позитивними змінами, як збільшення товарообігу, ріст обсягів зроблених послуг, зменшення бартерізації торгівлі – мають місце такі деструктивні процеси, як зменшення фізичних обсягів експорту й імпорту багатьох видів продукції, переважно сировинний характер збуту при подальшому витисненні з внутрішнього ринку вітчизняної продукції, утеча капіталу за кордон і т.д. Прогноз розвитку зовнішньої торгівлі України в цих умовах до 2010 року запропонував віце-президент банку “Надра” :

• Україна – країна із соціально-орієнтованою ринковою економікою;
• Досягнуто повноправне членство у всесвітній торговій організації;
• Економічне законодавство України в основних позиціях погоджено з загальноприйнятими європейськими нормами;
• Підготовлено всі основні позиції по надходженню України в ЄС;
• Розвиваються торгові і коопераційні зв'язки в рамках системи вільної торгівлі з країнами СНД і Балтії, а також країнами чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС);
• На базі членства в Центрально-Європейській асоціації вільної торгівлі розвивається економічне співробітництво зі східноєвропейськими країнами – колишніми членами ради економічної взаємодопомоги;
• ЧЕС трансформується в окрему торгово-економічну асоціацію;
• Активізується економічна присутність України в країнах, пов'язаним із транскавказьким транспортним коридором;
• У вільних економічних зонах України здійснюється кілька великомасштабних інвестиційних проектів;
• Зовнішня торгівля регулюється переважно законодавчими мірами;
• У структурі експорту істотна частка приходиться на продукцію високого ступеня обробки, технології, засновані на сучасних досягненнях науки;
• У структурі експортованої продукції чорної металургії переважають високоякісні сталі і профільні вироби;
• Диверсифіковано джерела надходження енергоносіїв і стратегічних видів сировини;
• Обсяг експорту приходиться на країни далекого зарубіжжя;
• Великі українські експортери мають власні представництва в різних регіонах світу.

         У третє тисячоліття  Україна входить з великим, хоча і неповно працюючим у даний час економічним потенціалом. Проблеми його задіяти в більшій мірі є проблемами керівничими. Визначивши адекватну модель керування, можна в короткий термін провести реструктуризацію економіки і включити ще не розтрачені ресурси у творчу діяльність. 
 

1.2. Географічна структура  зовнішньої торгівлі  України

         Протягом останніх років географічна структура  зовнішньої торгівлі України товарами і послугами далі зазнавала суттєвих змін. Вектори товарних потоків поступово переорієнтувалися з пострадянських країн на інші регіони світу. Так, в 2005 р. частка країн СНД в товарному експорті України становила 34%, тобто майже вдвоє менше порівняно з 2001р. 

         Протягом 1995 – 1999 рр. сформувалася стабільна група основних торговельних партнерів України, що споживають понад 50% її експорту, - це Росія, Китай, Туреччина, Німеччина, Італія, США, Білорусь та Польща. Лідерами залишаються Росія та Китай: обсяги їхнього імпорту українських товарів у 2005 р. склали 4,3 млрд. та 930 млн. дол. США вілповідно.