Особливості функціонування ринку лізингових послуг в Укріїні

1.3. Лізингові операції комерційних банків

Розвиток лізингу у нашій країні стикається з проблемою пошуку значних за обсягом та стабільних джерел коштів для здійснення лізингових операцій. Аналіз стану вітчизняного підприємництва дозволяє зробити висновок про те, що сьогодні найбільш реальними господарюючими суб’єктами, що мають тимчасово вільні кошти або мають доступ до таких, є банківські установи, що обумовлює доцільність їх включення до здійснення лізингових операцій.

Суб'єктами лізингу є окремі лізингові компанії, банки, інші кредитно-фінансові установи. Банки можуть бути і непрямими суб'єктами лізингу (див. рис. 1.1.).

Рис.1.1. Специфіка лізингових відносин

З самого початку розгляду етапів здіснення лізингового процесу комерційними банками України треба відмітити, що на практиці українські банки частіше виступають засновниками власних лізингових компаній Фінансово-лізинговий Дім банку «Україна», Укрексімлізинг, Аваль-лізинг та ін. Окремі банки реалізують лізингові проекти як кредитори, рідше як лізингодавці.

До опосередкованих форм участі у лізингових угодах відносяться такі:

      створення власної дочірньої лізингової компанії;

      створення разом з іншими банками, кредитними установами, іншими суб’єктами господарювання спільних лізингових компаній;

      кредитне обслуговування лізингових компаній (включаючи факторінгове).

Хоча лізингові операції можна класифікувати за різними ознаками, до кредитних банківських операцій відносять тільки операції з фінансового лізингу, які з економічного погляду розглядаються як кредити в інвестиційну діяльність.

Організація і технологія здійснення операцій з фінансового лізингу визначаються в кожній країні власними законодавчими актами, але в загальному можна виділити три основні етапи лізингової угоди, як і при будь-якому кредитуванні: підготовчий етап; юридичне закріплення угоди; етап укладення лізингової угоди і виплати лізингових платежів.

На першому етапі здійснюється пошук потенційних клієнтів, зацікавлених у фінансовому лізингу, або ініціатива може виходити від лізингоодержувача, який самостійно підбирає постачальників устаткування. Майбутній лізингоодержувач подає лізингодавцю заяву-клопотання, де вказує технічну характеристику устаткування, його комерційні параметри, найменування і реквізити постачальника цього устаткування. Крім заяви, подаються всі звітні документи для визначення кредитоспроможності лізингоодержувача.

Лізингодавець, оцінюючи кредитоспроможність клієнта, бере до уваги загальну кон'юнктуру лізингового ринку, місце і перспективи даного клієнта в ринковій конкуренції, а також технічні характеристики об'єкта лізингу, можливість його заміни.

На наступному етапі при позитивному вирішенні питання лізингу лізингодавець інформує потенційного клієнта про готовність до вступу в лізингові відносини, а постачальникові скеровує замовлення на поставку устаткування, та між постачальником і лізингодавцем укладається договір купівлі-продажу об'єкта лізингу.

Лізингодавець є власником об'єкта лізингу, тому має право перевірити якість і комплектність його; при виявленні недоліків може доручити постачальнику усунути їх у визначений термін або взагалі розірвати договір купівлі-продажу.

Постачальник найчастіше відвантажує об'єкт лізингу лізингоодержувачеві, який зобов'язується його прийняти, але монтаж і введення в експлуатацію здійснює постачальник. Після закінчення монтажу обладнання складається акт, який підписується трьома сторонами, а лізингодавець оплачує шляхом переказу на ім'я постачальника загальну суму об'єкта лізингу.

Третій етап лізингових операцій — укладення лізингової угоди, договору страхування та інших документів і сплата лізингових платежів (див. рис.1.2).

Рис. 1.2. Організація лізингового процесу

1 - заява від лізингоодержувача;

2 - висновок про платоспроможність лізингоодержувача та ефективність його проекту;

3 - замовлення-наряд;

4 - договір купівлі-продажу;

5 - акт прийняття устаткування в експлуатацію;

6 - оплата поставки;

7 - лізинговий договір;

8 - договір про страхування предмета лізингу;

9 - договір про технічне обслуговування переданого в лізинг майна;

10 - лізингові платежі.

У балансі банку-лізингодавця операції з фінансового лізингу відображаються на рахунках:

1525     Фінансовий лізинг, який наданий іншим банкам.

2075    Фінансовий лізинг, що наданий СГД.

Призначення рахунків: облік непогашеної заборгованості лізингоодержувачів за основними засобами, наданими у фінансовий лізинг. За дебетом рахунків проводяться суми заборгованості за угодами фінансового лізингу під час їх укладення. За кредитом рахунків проводяться суми платежів, які надійшли на погашення заборгованості за фінансовим лізингом, а також суми, які перераховані на рахунки пролонгованої, простроченої та сумнівної заборгованості.

Лізингові платежі як у балансі лізингоодержувача, так і в балансі лізингодавця повинні поділятися на процентні платежі за кредитами та платежі за основною сумою погашеної заборгованості.

Процентні платежі розраховуються за кожний обліковий період у розмірі процентної ставки, що застосовується при лізингу до залишкової суми активу та зобов'язання за фінансовим лізингом.

Якщо лізингоодержувачем виступає банківська установа, то облік операцій при фінансовому лізингу здійснюється на пасивних балансових рахунках № 1625 «Фінансовий лізинг, який отриманий від банків» та № 3615 «Кредиторська заборгованість за фінансовим лізингом». В активі балансу банку-лізингоодержувача обліковуються одержані в оренду основні засоби.

Кредитні відносини банків та лізингових компаній можуть будуватися по-різному. Банки надають гарантовані кредити, які видаються окремо по кожній операції, окремо після вивчення платоспроможності клієнта; та негарантовані кредити, які представляють собою звичайні банківські кредити компанії, як і будь-якому позичальнику.

Але разом з тим використання лізинговою компанією кредитів у значних розмірах робить її надто залежною від цього джерела. Ефективність діяльності фірми залежить тоді від можливості отримання банківського кредиту, коливань позичкового проценту та інших факторів, пов’язаних з банківською політикою. Іншою серйозною проблемою вітчизняних лізингових компаній є те, що сьогодні основною формою кредиту комерційних банків є короткострокові, а договір лізингу, як правило, має довгостроковий характер. Ці обставини вимушують лізингову фірму при заключенні лізингової угоди прораховувати всі її параметри з метою узгодження суми лізингових платежів із здійсненими затратами на залучення коштів, а також для забезпечення належного рівня ліквідності та виконання своїх платіжних зобов’язань.

Задовольняючи значні потреби лізингових компаній, кредитні установи (передусім банки) отримують можливість впливати на масштаби, напрями та розвиток конкретних видів лізингу.

Виступаючи у ролі позикодавця лізинговій компанії, а безпосередньо як лізингодавець, комерційні банки таким чином використовують безпосередню форму (метод) участі банківського капіталу у лізинговому бізнесі. У цьому випадку банк діє відповідно до закону України “Про банки і банківську діяльність”, у якому сказано, що банки можуть здійснювати таку банківську операцію, як “придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг)”.

Порівняно із створюваними лізинговими компаніями банки мають таку важливу перевагу, як те, що вони вже організаційно оформлені; для проведення ними лізингових операцій потрібно тільки виділення у їх структурі спеціального відділу чи групи, у склад яких повинні увійти робітники, знайомі із специфікою даних операцій. Привабливість для комерційних банків лізингових операцій пояснюється тим, що крім прибутку, ці операції дадуть можливість комерційним банкам розширити коло своїх операцій, підвищити якість обслуговування клієнтів і тим самим збільшити їх кількість, закріпити традиційні зв’язки та налагодити нові взаємовигідні партнерські відносини з клієнтами.

В умовах загострення конкуренції на ринку банківських послуг проведення банками комерційних лізингових операцій може стати ефективним засобом розширення сфери банківського впливу. Виконуючи функцію лізингодавця, банки можуть зробити свій внесок до формування стратегії та тактики оновлення основних фондів, визначати напрями розвитку лізингу, контролювати ситуацію на лізинговому ринку.

Перевага лізингової операції для банку полягає також у достатньо високій її рентабельності. Крім того, банки можуть економити кошти за рахунок відносної простоти обліку лізингових операцій та платежів порівняно із операціями довгострокового кредитування.

Разом з тим слід зазначити, що здійснення лізингових операцій ускладнюється тим, що лізингові спеціалісти у банку повинні мати глибокі знання у сфері комерції та організації кредитування, визначення попиту і пропозиції нового та вже використаного обладнання, бухгалтерського обліку, аудиту, законодавства, оцінки ризиків, страхування майна. Лізингова операція відноситься до числа досить ризикованих банківських операцій, особливо при оперативному лізингу, коли необхідно відшкодувати залишкову вартість майна після закінчення строку дії лізингової угоди.

19

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ЗДІЙСНЕННЯ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ В УКРАЇНІ
 

2.1. Аналіз стану ринку лізингу в Україні

В зв’язку з кризовими явищами на фінансових ринках та в економіці, нестабільністю політичної ситуації, погіршенням доступу до кредитних ресурсів (що є основним джерелом фінансування лізингових операцій), падінням платоспроможності підприємств, призупиненням інвестиційних проектів, в останні роки спостерігається значне скорочення обсягів лізингового кредитування та призупинення зростання лізингового ринку.

Станом на 30. 09.10 до переліку юридичних осіб, які мають право надавати фінансові послуги та перебувають на обліку в Держфінпослуг, внесено інформацію про 192 юридичні особи – лізингодавці та до Державного реєстру фінансових установ внесено інформацію про 46 фінансових компаній, що надають послуги з фінансового лізингу.

За січень – вересень 2010 року фінансовими компаніями та юридичними особами, які не мають статусу фінансових установ, але можуть згідно із законодавством надавати фінансові послуги, укладено 3 133 договори фінансового лізингу на суму 2 769,0 млн. грн. Вартість об’єктів лізингу, що є предметом договорів, укладених протягом січня – вересня 2010 року, становить 2 150,2 млн. грн.

Динаміка вартості договорів, укладених протягом 9 місяців 2008 – 2010 рр., та договорів, чинних на кінець кожного звітного періоду, наведена на рисунку 2.1.

Рис. 2.1. Динаміка надання послуг фінансового лізингу за 2007 – 2010 рр.

Кількість укладених угод за 9 місяців 2010 року в порівнянні з 2009 роком збільшилась на 125 (4,2%) і становила 3 133 договорів. При цьому у вартісному вираженні обсяг укладених договорів протягом січня – вересня 2010 року, збільшилась на 41%, у порівнянні з відповідним періодом 2009 року і становила 2 768,57 млн. грн.

Рис. 2.2. Динаміка діючих договорів фінансового лізингу 2007 – 2010 рр.

Вартість чинних договорів фінансового лізингу станом на 30.09.10 становить 28,8 млрд. грн., в кількісному вираженні обсяг діючих договорів на кінець періоду становить 19 534 угоди.

За січень – вересень 2010 року спостерігалася тенденція до приросту частки довгострокових договорів лізингу в порівнянні з аналогічним періодом 2009 року. Так, вартість договорів фінансового лізингу строком від 5 до 10 років збільшилась на 4,8%, і станом на 30.09.10 становила 13 214,2 млн. грн., строк яких більше 10 років – збільшилась на 21,0%, строком до 2 років – збільшилась на 68,2%, вартість договорів строком від 2 до 5 років зменшилась на 14,3% (див. рис.14)

Рис. 2.3. Вартісний розподіл діючих договорів фінансового лізингу станом на кінець ІІІ кв. 2009 – 2010 рр., за терміном їх дії (млн. грн.)

За підсумками 9 місяців 2010 року найбільшими споживачами лізингових послуг є: транспортна галузь (вартість договорів станом на 30.09.10 – 17 436,2 млн. грн.), сільське господарство (3 691,8 млн. грн.), будівництво (2 583,5 млн. грн.), сфера послуг (1 455,6 млн. грн.). Схема розподіл обсягів лізингових операцій за галузями у відсотках представлена на рисунках 2.4, 2.5

Рис. 2.4. Розподіл вартості чинних договорів фінансового лізингу за галузями станом на 30.09.09 (млн. грн., %)

Рис. 2.5. Розподіл вартості чинних договорів фінансового лізингу за галузями станом на 30.09.10 (млн. грн., %)

Вартість договорів фінансового лізингу за видами обладнання на кінець ІІІ кв. 2009 – 2010 рр. зображено на рисунку 16.

Рис. 2.6. Розподіл чинних договорів фінансового лізингу за обладнанням станом на кінець ІІІ кв. 2009 – 2010 рр. (млн. грн.)

Основними об’єктами фінансового лізингу за договорами, чинними станом на 30.09.10, є: транспортні засоби, техніка, машини і устаткування для сільського господарства.

Джерела фінансування лізингових операцій за січень – вересень 2009 –2010 рр., що здійснені юридичними особами – лізингодавцями та фінансовими компаніями, наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Розподіл джерел фінансування лізингових операцій за січень – вересень 2009 – 2010 рр.