Особливості функціонування ринку лізингових послуг в Укріїні

19

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ

1.1. Сутність лізингу. Суб’єкти та об’єкти лізингу

1.2. Види, форми та функції лізингу

1.3. Лізингові операції комерційних банків

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ЗДІЙСНЕННЯ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ В УКРАЇНІ

          2.1. Аналіз стану ринку лізингу в Україні

2.3. Проблеми розвитку лізингових операцій

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ

3.1. Вдосконалення нормативно-правової бази щодо лізингу

3.2. Вдосконалення інформаційної бази щодо лізингу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

19

ВСТУП
 

Для всебічного розвитку економічних процесів у країні, активізації підприємницької діяльності, розвитку малого та середнього бізнесу необхідно впроваджувати нові методи фінансування реального сектору економіки, здійснювати оновлення матеріально-технічної бази. Одним із таких методів фінансування є лізинг.

У сучасних умовах лізинг – альтернативна форма фінансування, в якій поєдналися орендні відносини, елементи кредитування та фінансування. Використання лізингу як спеціалізованої фінансової послуги надає можливість створення або оновлення матеріальної бази та основних фондів підприємств різних організаційно-правових форм господарювання.

Сьогодні на етапі розвитку економічної системи лізинг – це успішна форма взаємодії банківських структур з реальним сектором економіки. У світовій практиці лізингові послуги широко використовуються та є однією з форм капітальних інвестицій у виробництво. У США, як і в країнах Європи, цей вид послуг також широко використовується, що пояснюється сприятливими економічними умовами для розвитку. Підприємницькі структури країн мають підтримку держави, що дало змогу підприємствам розвиватися за рахунок інвестицій через лізинговий механізм. Порівняно з динамікою розвитку лізингу в західних країнах в Україні спостерігається низькі темпи становлення ринку лізингових послуг. До цього часу в нашій країні лізингова форма кредитування не досить поширена.

В сучасних умовах необхідне сприяння держави розширенню лізингових операцій, що дозволить значно розширити джерела позичкових коштів. Активне впровадження лізингових операцій є актуальним питанням розвитку економіки України, оскільки може дати поштовх структурній перебудові реального сектору економіки, оновлення основних фондів, розвитку малого та середнього бізнесу, індустріалізації виробництва, які так необхідні нашій країні.

Метою даної роботи є розгляд економічних та організаційно-правових засад лізингу, починаючи з визна­чення його економічної суті, розгляд окремих видів, меха­нізму лізингових операцій, структури та змісту договору лізингу, аналіз лізингового ринку України.

Об’єктом дослідження виступали процеси здійснення лізингових операцій комерційними банками, лізинговими компаніями України. 

Предмет дослідження: правові засади лізингу, проблеми та перспективи його розвитку в Україні.

Завдання дослідження:

-                        виявити суть, переваги та проблеми лізингу, як способу інвестування економіки;

-                        висвітлити природу, потенціал, принципи та організаційні форми лізингу.

         При виконання роботи застосовані  такі методи: аналітичний, діалектичний, метод правовго аналізу, синтетичний.

         Успіх лізингового бізнесу в будь-якій галузі багато в чому залежить від правильного розуміння його змісту та специфічних особливостей, їх адекватного відображення в методичних рекомендаціях та практичних рішеннях.

19

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ
 

1.1. Сутність лізингу. Суб’єкти та об’єкти лізингу

Причину існування лізингу коротко можна пояснити так: споживачі (підприємці) готові взяти основні засоби для здійснення своєї виробничої діяльності в оренду, бо не мають коштів на їх придбання і з певних причин не беруть кредиту, але це не влаштовує продавця. Саме тут і виникає потреба у лізингодавці, що купує ці основні засоби та здає їх у лізинг споживачеві.

Спочатку треба відмітити, що сутність лізингу полягає у ряді складних відносин, що обумовлює існування у практиці декількох аспектів лізингу: фінансово-комерційного, правового та технічного. У більшості випадків під лізингом на практиці розуміють довгострокову оренду машин, обладнання, транспортних засобів та споруд виробничого призначення. Більш точно економічний сенс лізингу виражає його визначення як комплексу майнових відносин, що складаються у зв’язку з передачею майна у тимчасове користування. Цей комплекс, крім власне договору лізингу, включає й інші договори: купівлі-продажу, найму, страхування тощо.

Лізингові операції за своїм економічним змістом являються активними операціями, а за своїми організаційними формами можуть бути віднесені до посередницьких. Лізинг – вид підприємницької діяльності, направленої на інвестування тимчасово вільних або залучених фінансових засобів, коли по договору фінансової оренди одна особа зобов'язується придбати у власність обумовлене договором майно у певного продавця і надати це майно іншій особі за плату в тимчасове користування для підприємницьких цілей.

В той же час за формою лізинг зовні є схожим на комерційний кредит, але є й суттєві різниці: при комерційному кредитуванні одночасно з передачею товарів у тимчасове користування, передається і право власності на них; при лізингу ж право користування майном відокремлено від права володіння ним. Лізингоодержувач набуває лише права користування об’єктом лізингу, за що здійснює лізингові платежі лізингодавцю. По закінченню строку лізингу об’єкт залишається у власності лізингодавця. У ряді випадків у лізинговому договорі може бути передбаченим право лізингоодержувача на придбання об’єкту після закінчення дії строку договору, (з відповідним переходом права власності). Комерційний кредит надається у товарній, а погашається у грошовій формах. При лізингу кредит також надається у товарній формі, але лізингові платежі можуть мати не тільки грошовий, але й компенсаційний характер, коли платіж буде здійснюватись у формі поставок продукції чи зустрічному наданні послуг. Комерційний кредит має короткостроковий характер. Класичний лізинг (у світовій практиці) як правило, має довгострокову основу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються  положеннями  Цивільного кодексу України (435-15) про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно до закону України “Про лізинг”, предметом договору лізингу може бути будь-яке рухоме і нерухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, засоби телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду).

Суб'єктами лізингу можуть бути:

- лізингодавець - юридична особа, яка передає право  володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;

- лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право   володіння   та  користування   предметом лізингу від лізингодавця;

- продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;

- інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є:

- предмет лізингу;

- строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

- розмір лізингових платежів;

- інші умови,  щодо  яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Лізингодавець має право:

1) інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти;

2) здійснювати  перевірки  дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання;

3) відмовитися від договору лізингу у випадках,  передбачених договором лізингу або законом;

4) вимагати розірвання договору та  повернення  предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках;

5) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

6) вимагати від лізингоодержувача відшкодування  збитків відповідно до закону та договору;

7) вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання  чи  прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу.

Лізингоодержувач має право:

1) обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю;

2) відмовитися від прийняття предмета лізингу, який  не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям;

3) вимагати розірвання договору лізингу або  відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках;

4) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу.

В залежності від конкретних умов кількість учасників угоди може збільшуватися чи скорочуватися. Крім основних трьох сторін у ряді випадків в угоді можуть приймати участь брокерські (посередницькі) фірми, трастові корпорації, фінансуючі установи та ін.

Склад учасників може скорочуватися, якщо постачальником та лізингодавцем виступає одна й та ж сама особа. У цьому випадку питаннями лізингу займаються філіальні лізингові компанії, що створюються виробниками для просування товарів на ринку, а також спеціальні підрозділи у складі підприємств-виробників.

1.2. Види, форми та функції лізингу

Розрізняють три форми лізингу:

—            прямий;

—            зворотний;

—            змішаний.

Прямий лізинг передбачає після закінчення терміну оренди перехід права власності на об’єкт лізингу до орендаря. Сутність зворотного лізингу полягає в тому, що підприємство продає своє майно лізинговій компанії (банку) і відразу бере його в довгострокову оренду. Після закінчення лізингового контракту право власності на майно знову переходить до підприємства-орендаря. Така ситуація може виникати, коли підприємству на даний момент необхідні грошові кошти. Змішаний лізинг передбачає пайову участь орендаря та лізингової фірми у витратах, пов’язаних із придбанням об’єкта лізингу. Ця форма оренди застосовується зазвичай стосовно дорогого майна і є поширеною формою фінансування діяльності підприємств у період їх становлення. Після закінчення терміну оренди право власності на майно переходить до орендаря.

Лізингові операції можуть бути двох видів: операційний лізинг та фінансовий лізинг.

Операційний лізинг передбачає лізингові контракти, що укладаються на короткий та середній терміни (як правило, менше амортизаційного періоду), згідно з якими орендатору надається право у будь-який час скасувати договір. Як водиться, це виникає, коли орендатори об’єкта лізингу швидко міняються. Зазвичай лізингова компанія бере на себе технічне обслуговування об’єк­та лізингу — плановий ремонт, страхування тощо. Після закінчення терміну дії договору лізингу предмет договору може бути повернений власникові або знову зданий в оренду.

При оперативному лізингу зростає ризик лізингодавця по відшкодуванню залишкової вартості об’єкта лізингу при відсутності попиту на нього.

Фінансовий лізинг — характеризується тривалим терміном контракту (від п’яти до десяти років) та амортизацією всієї або більшої частини обладнання. Фактично фінансовий лізинг є формою довгострокового кредитування купівлі. Після закінчення терміну дії орендатор може повернути об’єкт оренди, подовжити або укласти нову угоду, а також купити об’єкт за залишковою вартістю.

За умовами договору розрізняють невідмовний та відмовний лізинг.

Невідмовний лізинг анулюється в одному з таких випадків:

- з дозволу орендодавця;

- після того, як відбулася певна непередбачена подія;

- якщо орендарем укладається нова угода про оренду цього ж або еквівалентного активу з тим же орендодавцем.

Відмовний лізинг — це будь-яка інша оренда, крім відмовної.

Наявність певних переваг лізингу перед звичайними позиками сприяє його поширенню. До них відносять:

1)   малим та середнім підприємствам простіше отримати контракт за лізингом, ніж позику. Лізингові компанії зазвичай не вимагають від орендаря ніяких додаткових гарантій, оскільки забезпеченням угоди є саме обладнання. У разі невиконання орендарем своїх зобов’язань лізингова компанія відразу забирає своє майно;

2)   лізинг передбачає 100 % кредитування і не вимагає негайного початку платежів. Орендні платежі, як правило, починаються після поставки майна орендарю або пізніше;

3)   лізингова угода більш гнучка, ніж позика, і надає можливість вибрати зручну для покупця схему фінансування;

4)   ризик старіння обладнання повністю лягає на орендодавця. Орендар має можливість поступово оновлювати своє обладнання;

5)   платежі за лізингом включаються до складу витрат (у тому числі і в податковому обліку). Сума платежів за лізингом фіксується при написанні договору і не залежить від коливань валютного курсу та змін банківського процента за довгостроковим кредитуванням.