Особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств

Комітет кредиторів приймає  рішення про звернення з клопотанням  до арбітражного суду про санацію  аграрного підприємства з обов’язковою участю представника органу місцевого  самоврядування. Санація аграрного  підприємства здійснюється на строк  до завершення відповідного періоду  сільськогосподарських робіт. При  цьому враховується час, необхідний для реалізації виробленої та переробленої сільськогосподарської продукції. Але цей термін не може перевищувати 15 місяців. Проте арбітражним судом  він може бути продовжений на один рік, якщо протягом строку санації через  стихійне лихо (епізоотію, інші несприятливі умови) погіршилося фінансове становище  підприємства-боржника.

Законом передбачаються особливості банкрутства селянського (фермерського) господарства. Зокрема, передбачено, що підставою до визнання СФГ банкрутом є його неспроможність задовольнити протягом шести місяців після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт вимоги кредиторів за грошовими зобов’язаннями та виконати зобов’язання щодо сплати обов’язкових платежів. У двомісячний термін з дня прийняття арбітражним судом рішення про порушення справи про банкрутство голова СФГ може подати до вказаного суду план відновлення платоспроможності господарства. Якщо реалізація плану дасть змогу погасити боржнику вимоги за грошовими зобов’язаннями і вимоги по обов’язкових платежах, то арбітражним судом вводиться процедура розпорядження майном СФГ на строк закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт з урахуванням часу, необхідного для реалізації виробленої і переробленої сільськогосподарської продукції. Але цей строк не може перевищувати 15 місяців. Проте у випадку стихійного лиха і погіршення в зв’язку з цим фінансового стану СФГ термін процедури розпорядження майном може бути продовжений на один рік.

За умови, що арбітражний  суд прийняв рішення про відкриття  ліквідаційної процедури до СФГ-банкрута, до складу ліквідаційної маси цього господарства включають нерухоме майно, яке знаходиться у спільній власності членів СФГ, в тому числі багаторічні насадження, сільськогосподарська та інша техніка, робоча і продуктивна худоба, господарські будівлі, різні споруди, в тому числі й меліоративні, обладнання, транспортні засоби, інвентар та інше майно, набуте для СФГ на загальні кошти його членів, а також майнові права цього СФГ, що мають грошову оцінку. Законом передбачається, що нерухоме майно і майнові права щодо такого майна, які включаються до складу ліквідаційної маси, можуть бути продані тільки за конкурсом за умови збереження їх цільового сільськогосподарського призначення.

На завершення даного питання  зазначимо, що забезпечення дієвості механізму  банкрутства підприємств є важливим чинником оздоровлення економіки держави  в цілому. Головний акцент у цьому  механізмі робиться на фінансове  оздоровлення суб’єктів підприємницької  діяльності, відновлення їх платоспроможності  через здійснення реструктуризації в різних її формах, а отже, на організацію  ефективного виробництва конкурентоспроможної продукції, що користується попитом  і знаходить споживача. Важливо, що здійснення процедури санації  підприємств, крім розв’язання зазначених завдань, дає змогу прискорити структурну перебудову економіки і досягти  завдяки цьому загального позитивного  ефекту.

Проте не виключається, що підприємства-банкрути будуть фізично закриті. Це призведе до звільнення їх працівників. Останні  працевлаштовуються згідно з вимогами Закону «Про зайнятість населення». Цей  процес пов’язаний з виплатою тимчасово  непрацюючим середньої заробітної плати, здійсненням витрат на їх перекваліфікацію, фінансуванням навчальних пунктів, створенням нових робочих місць. Ці витрати досить істотні, але вони менші за фінансову підтримку  державою неефективних, збиткових підприємств.

Досвід країн з розвинутою ринковою економікою свідчить, що існує  ряд радикальних заходів боротьби з безробіттям. Найважливішим з  них є розвиток підприємництва, особливо малого бізнесу. За даними В.Черняка, в США з десяти нових робочих місць дев’ять створюють на підприємствах малого бізнесу, в Угорщині з десяти — всі десять. Створенню нових робочих місць сприятиме широке залучення іноземних інвестицій, будівництво автомобільних і залізничних шляхів, розвиток служб сервісу тощо.

Висновки

Отже, слід визначити цілі та способи фінансування вирішення соціально-побутових проблем, а також розробити механізми захисту фінансових інтересів акціонерів. Комплекс цих питань повинен стати програмою соціального захисту як для акціонерів неспроможного підприємства, так і для його трудового колективу. Масові звільнення працівників через банкрутство підприємств в умовах триваючого спаду виробництва можуть викликати непередбачувані соціально-економічні наслідки. Тому так важливо виробити, обґрунтувати та законодавче закріпити практичні пропозиції щодо фінансового забезпечення соціального захисту працівників і акціонерів неспроможних підприємств.

Науковцями розроблена певна  послідовність здійснення діагностики  банкрутства, яка була докладно вивчена  в процесі написання курсової роботи.

  Розроблено безліч методів діагностики  банкрутства, але існує єдиного  універсального, кожна методика  розглядає певний аспект фінансово-господарської  діяльності, тому найкращим варіантом є застосування кількох методик визначення загрози банкрутства, які взаємодоповнюють одна одну.

  Забезпечення фінансового оздоровлення  підприємства потребує пошуку  та використання внутрішніх резервів  забезпечення позитивності та  зростання чистого грошового  потоку підприємства (різниця між  вхідним та вихідним грошовими  потоками), що генерується в процесі  фінансово-господарської діяльності  підприємства.

Використання  внутрішніх фінансових джерел відновлення  платоспроможності, підприємство може не лише подолати внутрішні причини  кризи, а й значною мірою зменшити залежність ефективності санації від  залучення зовнішніх фінансових ресурсів.

Важливо і те, що серед  підприємств, чиї справи про банкрутство  розглядаються судами, значною є  частина таких, які тимчасово  потрапили у кризове становище. Вартість їх активів не перевищує  дебіторської заборгованості. За умови  проведення санації ці підприємства могли б розрахуватися з боргами  і успішно функціонувати надалі. Однак внаслідок недосконалого  законодавства, відсутності достатнього  теоретико-методологічного забезпечення процесу санації, дефіциту кваліфікованого фінансового менеджменту, неодержання виробничими структурами державної фінансової підтримки, а також з інших суб'єктивних і об'єктивних причин велика кількість потенціальне життєдіяльних підприємств стають потенціальними банкрутами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бойчук І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств. – Львів, 2010.
2. Веслов Л. Розвиток підприємництва в умовах трансформації форм власності та шляхи зростання його ефективності. – Львів, 2009.
3. Економіка підприємства: Підручник / Під заг. ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-е, перероб. та доп. – К., 2011.
4. Зубовський В. Економіка підприємства. – К., 2009.
5. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством. – К., 2001.
6. Третяк О. Про проблему банкрутства підприємств. // економіка України. – № 2, 2010
7. Ситнік Л. Економіко-історичні передумови сучасного кризового становища підприємств. // Економіка України. – 2000. №5.
8. Програма “Україна - 2010”. // Економіст № 12, 2001.