Основні види облігацій

2. Основні види  облігацій

Облігації - це один з видів  боргових цінних паперів, що підтверджують  наявність кредиторсько-дебіторських взаємовідносин між емітентом і  власником облігацій. У цих взаєминах  емітент є позичальником грошей, а власник облігації - кредитором.

У світовій практиці існує  ціла система поділу облігацій на види залежно від тих чи інших  критеріїв. На рис. 1 представлені найбільш поширені ознаки класифікації облігацій, які існують у світовій практиці. Цей перелік не є вичерпним. Існують облігації з розширенням, серійні облігації, з фіксованою, змінною та індексованою ставкою тощо. Надамо характеристику деяким видам облігацій, що представлені на рисунку.

Рис. 1 Класифікація облігацій

В основі поділу облігацій  на вітчизняні та іноземні покладені  ті ж самі критерії, які використовуються при поділі акцій на аналогічні види: місце юридичної реєстрації головного  офісу емітента та територія, на якій знаходяться в обігу випущені ним облігації.

Певне значення для облігацій  має строковість. Строкові облігації - це облігації, які випускаються на конкретно визначений строк, після  закінчення якого емітент бере зобов'язання їх погасити. Найпоширенішим терміном обігу для короткострокових облігацій  є 1 рік, середньострокових - від 1 до 5 років, довгострокових - понад 5 років; безстрокових (цільових позик) - термін конкретно  не визначається, але дохід за такими облігаціями виплачується 1 раз на квартал або 1 раз на півроку і  протягом "життя" цих облігацій  річний розмір відсотків може змінюватися. Емітент при випуску безстрокових облігацій зобов'язання за їх погашення  на себе не бере, тому такі облігації  ще називають "вічними"; є облігації  з правом дострокового погашення, при  випуску яких емітент повідомляє, що резервує за собою право на довгострокове  погашення боргу.

У різних країнах у поняття "строкові" вкладається різний зміст. Наприклад, у США короткостроковими є  облігації, що випускаються строком  до 2 років, середньострокові - від 2 до 10 років, довгострокові - понад 10 років. У Великобританії - відповідно до 5 років - короткострокові, від 5 до

15 - середньострокові та понад  15 років - довгострокові. Державні  облігації України можуть бути  короткострокові - до 1 року, середньострокові - від 1 до 5 років і довгострокові  - понад 5 років. Чим вищий показник  стабільності розвитку економіки  даної країни, тим тривалішим  є термін середньострокових і  довгострокових облігацій.

За відсотковими облігаціями дохід сплачується у вигляді відсотка, який нараховують згідно з номінальною вартістю конкретної облігації. Наприклад, він рівний 10 %, а номінальна вартість облігації - 1500 грн. Це означає, що дохід від цієї облігації буде дорівнювати 150 грн. У зарубіжній економічній літературі такі облігації називають облігаціями з премією, тому що відсоток є винагородою, яка сплачується емітентом за користування позикою понад номінальну вартість і є свого роду премією власнику облігації за те, що він її придбав; дисконтні випускаються з терміном до 1 року і дохід за ними створюється як різниця між ціною, за якою облігація погашається емітентом, і ціною, за якою вона продається емітентом; за конвертованими грошовий дохід не виплачується, а замінюється безкоштовною видачею нових цінних паперів. У практиці розвинутих країн короткострокові конвертовані облігації особливо часто випускаються державою і місцевими органами влади. Погашення одних облігацій шляхом видачі нових є вигідним для емітента, так як є способом продовження термінів користування позиченими грішми; безпроцентні облігації є цільовими позиками, часто безвідсотковими облігаціями, що випускаються з метою накопичення коштів для будівництва об'єктів місцевого значення, важливих для населення. При погашенні таких облігацій відсотки в грошовій формі не сплачуються, а замість цього власнику облігацій продають відповідну кількість товарів за пільговими цінами.

За забезпеченими облігаціями емітент гарантує виконання своїх зобов'язань повернути основну суму боргу і виплатити доходи. Такі облігації є надійними, відсотки за ними встановлюються меншими, ніж за незабезпеченими облігаціями, які є прямими борговими зобов'язаннями, що не висувають майнових претензій до компаній. Забезпеченням таких облігацій є загальна платоспроможність компаній.

Залежно від цілей розрізняють  облігації вільного обігу (на пред'явника) - можуть вільно переходити з власності  одних інвесторів у власність  інших на умовах угоди, з обмеженим  обігом (іменні) - випускаються, коли емітент  не завжди зацікавлений, щоб випущені ним облігації перебували у вільному обігу і без права обігу - інвестори, які придбали такі облігації, залишаються  їх власниками до моменту погашення  без права продавати, обмінювати чи дарувати їх.

Купонні виплати здійснюються за купонами, доданими до облігації. Купони нумеруються, кожний з них призначений для  виплати відсотка за певний час, при  виплаті - їх відрізають. Купони пред'являються  для оплати самому емітенту, гаранту (поручителю) випуску або уповноваженому фінансовому посереднику.

Для виплат відсотків за облігаціями  і погашення їх вартості на підприємстві створюється відкладений фонд (фонд погашення), у який підприємством перераховуються згідно з договором грошові суми для того, щоб мати ще до моменту погашення певні фінансові ресурси і згодом виплачувати відсотки. Розмір погашення залежить від умов випуску облігацій.

Таким чином, ціни облігацій залежать не тільки від рівня прибутковості  альтернативних інвестиційних проектів, а й від прибутковості самої  облігації, терміну, на який вона випущена, у тому числі терміну, що залишився  до погашення облігації. У цьому  разі чим більший цей термін, тим  за інших рівних умов дорожчою є  облігація. Якщо облігація випущена з дисконтом, то при наближенні дати погашення величина дисконту буде зменшуватися.

Курс відсоткової облігації  в процесі обігу автоматично  підвищується завдяки зростанню  накопиченого купонного відсотка. При  реалізації облігації неодержані продавцем  купонні відсотки будуть розділені  між ним і покупцем. їхня накопичена частина (відсотки за час, що минув після  останньої виплати відсотків  до дати купівлі-продажу облігації), увійшовши у вартість облігації, буде сплачена покупцем продавцеві. В  екс-дивідендний термін курси іменних корпоративних облігацій автоматично зменшуються на величину відсотка, тому що цей відсоток вже покупцеві не дістанеться - може одержати тільки продавець. На курси облігацій, як і на курси акцій, впливає велика кількість чинників, і в першу чергу, це - стан попиту-пропозиції на облігації, наявність відкладеного чи викупного фонду, кредитний рейтинг емітента і т.д.

Більш детально розглянемо існуючу  систему вітчизняних облігацій.

Згідно з Законом України "Про  цінні папери та фондовий ринок" "облігація - це цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк і виплатити дохід за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення". Облігації розміщуються у документарній або бездокументарній формі.

Емітент у порядку, встановленому  ДКЦПФР, може розміщувати:

а) відсоткові облігації - за якими передбачається виплата відсоткових доходів;

б) цільові - облігації, виконання зобов'язань за якими дозволяється товарами або послугами відповідно до вимог, встановлених умовами розміщення таких облігацій;

в) дисконтні - облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під час її погашення і становить дохід (дисконт) за облігацією.

Облігації можуть розміщуватися з  фіксованим строком погашення, єдиним для всього випуску.Дострокове погашення облігацій за вимогою їх власників дозволяється у разі, коли така можливість передбачена умовами розміщення облігацій, якими визначені порядок встановлення ціни дострокового погашення облігацій і строк, у який облігації можуть бути пред'явлені для довгострокового погашення. Погашення може здійснюватися грошима або майном відповідно до умов розміщення облігацій.

Облігація має номінальну вартість, визначену в національній валюті, а якщо це передбачено умовами  розміщення облігацій - в іноземній  валюті. Мінімальна номінальна вартість облігації не може бути меншою ніж  одна копійка. Продаж облігацій здійснюється в національній валюті, а якщо це передбачено законодавством та умовами  їх розміщення, - в іноземній валюті.

Емітент може розміщувати облігації  іменні, у сертифікаті якої обов'язково зазначається ім'я власника і на пред'явника. До сертифіката відсоткової облігації на пред'явника додається купон (купонний лист). У купоні (купонному листі) зазначаються серія та номер сертифіката облігації, за якою виплачуються відсотки, найменування і місцезнаходження емітента, строки виплати відсотків. На кожному купоні (купонному листі) зазначається його порядковий номер. Реквізити сертифіката облігації встановлює ДКЦПФР.

Власники облігацій, на відміну  від держателів акцій, не виступають власниками підприємства, облігації  якого вони купили, але вони отримують  стабільний дохід у вигляді певних відсотків (такі цінні папери є борговими  зобов'язаннями). До того ж АТ, за умов прибуткової діяльності, спочатку забезпечує виплату відсотків за облігаціями, а потім нараховує дивіденди  своїм акціонерам. В Україні частіше  зустрічаються облігації з фіксованою відсотковою ставкою, змінна відсоткова ставка зустрічається переважно  на міжнародному ринку цінних паперів. В таблиці 10.1 представлені схожі  риси та відмінності між акціями  та облігаціями.

Найбільш важливим для економіки  країни видом облігацій є державна облігаційна позика, або іншими словами, - державні облігації. Основною метою випуску державних облігацій є фінансування потреб бюджету, збільшення надходження іноземної валюти і приведення в дію механізму стримувального впливу на інфляцію. Державні облігації повинні мати високий рівень визначеності, бути надійними, відрізнятися ліквідністю - тільки такі їх характеристики можуть приваблювати солідних інвесторів, переважно кредитно-фінансових інститутів, що мають у своєму розпорядженні великі грошові кошти і зацікавлені їх вкласти у цінні папери.

1. Державні облігації - це облігації, випуск яких здійснено від імені держави чи від імені будь-якого її органу. Емісія державних облігацій регулюється законом України про Державний бюджет на відповідний рік, яким встановлюються граничні розміри державного зовнішнього та внутрішнього боргу. Емісія державних облігацій є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню ДКЦПФР. Державні облігації в Україні можуть бути: довгострокові - понад 5 років; середньострокові - від 1 до 5 років і короткострокові - до одного року.

Державні облігації поділяються на:

а) облігації внутрішніх державних позик України -

державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують  зобов'язання держави щодо відшкодування  пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій. Залучення коштів шляхом випуску облігацій внутрішньої державної позики становить десятки мільярдів гривень, але внаслідок нецільового використання цих коштів державою виникає не лише дефіцит, а й потреба у додатковій емісії таких цінних паперів вже з метою погашення минулих і поточних боргів.

Основними функціями, які виконує внутрішня державна позика в економіці країни, є:

=> формування державного боргу;

=> забезпечення касового виконання державного бюджету шляхом покриття розривів між доходами та видатками, що виникають у результаті нерівномірності в часі податкових надходжень і видатків бюджету;

=> регулювання грошового обігу, розвитку економіки, проведення грошово-кредитної політики з метою досягнення зростання обсягу виробництва, підвищення зайнятості та попередження інфляції;

=> мобілізація коштів для фінансування цільових державних і місцевих програм, які мають важливе соціально-економічне значення;

б) цільові облігації внутрішніх державних позик України - облігації, емісія яких є джерелом фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік, і в межах граничного розміру державного боргу. Основним реквізитом таких облігацій є зазначення в законі про Державний бюджет на відповідний рік напряму використання коштів від розміщення цих облігацій.

Кошти, залучені до Державного бюджету  України від розміщення цільових облігацій внутрішніх державних  позик, використовуються виключно для  фінансування державних або регіональних програм і проектів на умовах їх повернення в обсягах, передбачених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Фінансування здійснюється відповідно до кредитних договорів, що укладаються між державою в  особі Міністерства фінансів України та отримувачем коштів. Умови кредитних договорів повинні відповідати умовам випуску цільових облігацій внутрішніх державних позик з обов'язковим установленням дати обслуговування та погашення кредиту за п'ять днів до дати обслуговування та погашення цих облігацій.

в) облігації зовнішніх державних позик - державні боргові цінні папери, що розміщуються на міжнародних фондових ринках і підтверджують зобов'язання держави відшкодувати пред'явникам цих облігацій їхномінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій. Україна випускає облігації зовнішньої державної позики з 1995 року, які призначені переважно для реструктуризації боргів за енергоносії перед Росією. Такі облігації мають змогу обертатися на європейському фондовому ринку, хоча й практично не здатні розв'язувати існуючі зовнішні проблеми України.

Рішення про розміщення облігацій  зовнішніх і внутрішніх державних  позик України та умови їх випуску  приймається згідно з Бюджетним  кодексом України. Розміщення здійснюється у разі дотримання на кінець року граничних  розмірів державного зовнішнього та внутрішнього боргу, передбачених Верховною  Радою України в законі про  Державний бюджет на відповідний  рік. Операції з обслуговування державного боргу, пов'язані з розміщенням  облігацій внутрішніх державних  позик і цільових облігацій, їх погашення, виплата доходів за ними, а також  депозитарну діяльність щодо цих  цінних паперів виконує НБУ. Порядок  проведення цих операцій встановлює НБУ за погодженням з Міністерством  фінансів України. Розміщення, обслуговування та погашення облігацій зовнішніх  державних позик здійснює Міністерство фінансів України, яке на основі відповідних  договорів може залучати для цього  банки, інвестиційні компанії тощо.

Державні облігації можуть бути іменними або на пред'явника, розміщуватися у документарній абобездокументарній формі. Продаж облігацій внутрішніх державних позик здійснюється в національній валюті, а облігацій зовнішніх державних позик України - у валюті запозичення. Виплата доходів і погашення державних облігацій України здійснюються грошима або державними облігаціями України інших видів за згодою сторін.