Основні пріоритети економічної та соціальної політики

   9. Регіональний розвиток

   Останнім  пріоритетом, що я хочу запропонувати, але не останнім за значенням, тут має бути  зміцнення потенціалу регіонів нашої країни. Задля вирішення цього питання я пропоную конкретні заходи, що потребуються від влади на місцях: розширення фінансово-економічних можливостей територіальних громад; створення плану постійного партнерства між органами місцевого самоврядування і підприємцями для реалізації комплексної програми економічного розвитку міста; розвиток ринку кваліфікованої робочої сили; створення інвестиційних проектів, які передбачають  максимальне використання у них нових інноваційних технологій, насамперед енергоощадних. Все це поліпшить бізнес-середовище, підтримку малих і середніх підприємств, збільшить обсяг прямих внутрішніх та зовнішніх інвестицій. Щодо соціальної політики, то тут потрібно: відслідковувати питання звільнення працівників та зменшення рівня оплати праці, пов’язаних із скороченням обсягів виробництва підприємств; забезпечити зайнятість та соціальний захист вивільнених працівників; забезпечити у повному обсязі видатки на заробітну плату працівникам бюджетних установ, виплату стипендій та пенсій.

   Також я створила план пріоритетних напрямків  розвитку мого рідного Луганського регіону: 1.Реструктуризація вугільної та металургійної промисловості. 2.Розвиток високотехнологічного машинобудування 3.Розбудова та модернізація транспортної інфраструктури 4.Розвиток житлово-комунального господарства, водозабезпечення. 5.Впровадження ресурсо- і енергозберігаючих технологій. 6.Покращення екологічної ситуації. 7. Захист територій від підтоплення. Такі ж плани можна створити і для інших регіонів нашої країни. 

   Отже  я визначила які, на мою думку, є найголовніші пріоритети розвитку нашої економіки. А як щодо соціальної сфери? На мою думку, у соціальній сфері головним завданням має стати цілеспрямоване забезпечення надійних передумов реалізації прав та свобод громадян у всіх їх виявах. Насамперед, зараз потрібна орієнтація соціальної   політики   на економічно  активне населення – само воно є  важливим інструментом прискорення економічного зростання. Тож, які соціальні пріоритети виділила я:

1. Політика продуктивної зайнятості

   На  мою думку, тут необхідно впроваджувати заходи, спрямовані на ліквідацію прихованого безробіття: створювати нові робочі місця, підтримувати підприємництво та самозайнятість населення.  Також тут потрібна розумна кадрова політика, яка передбачає: підвищення  загальноосвітнього та професійно-кваліфікаційного рівня населееня, розвиток системи професійної орієнтації,  посилення мотивації  до  праці, залучення молоді у сферу виробництва. Вкрай важливий захист трудових прав та інтересів працівників через систему соціального партнерства: вдосконалення системи зв'язків між трудовими колективами, роботодавцями та державою З метою запобігання масового безробіття у нинішній ситуації я пропоную: професійну підготовку, перепідготовку, оплачувані громадські роботи. Також необхідно приділити увагу соціальному  захисту працівників при банкрутстві підприємств

   2. Нові акценти політики  доходів 

   У реалізації політики доходів, на мою думку, першорядного значення набуває державне стимулювання прискореного зростання заробітної плати. Звідси  необхідність запровадження нового, обов'язкового для всіх секторів економіки соціального стандарту - регульованого державою мінімуму погодинної заробітної плати. Також тут не останню роль відіграє, я вважаю, стимулювання людей до володіння приватною власністю та її ефективний захист.

   3. Пенсійна реформа

   Я вважаю, що у цій сфері необхідне поступове наближення мінімального розміру пенсій до прожиткового мінімуму та поетапне скасування обмежень їх максимальних розмірів. Також нам треба формувати приватні форми нагромадження пенсійних заощаджень у пенсійних фондах, банках, страхових компаніях. Водночас, вважаю за потрібне, вже у 2009 році прийняти зміни до законодавства, згідно з якими підвищення віку виходу на пенсію розпочнеться у 2013–2014 році й проводитиметься протягом наступних 10–15 років.

   4. Реформування системи охорони здоров'я

   На  мої переконання, мета глибоких перетворень у цій сфері полягає в поліпшенні стану здоров'я населення на основі забезпечення доступності якісної медичної допомоги для усіх верств населення, у тому числі соціально незахищених. Потрібне створення правових, економічних умов надання медичних послуг, а також переорієнтація державної служби охорони здоров'я на запобігання різного роду захворюванням. Останнє, але не меш важливе – це введення державного соціального медичного страхування.

    5. Житлова політика

    Я вважаю, що необхідно розвивати житлове будівництва переважно за рахунок коштів громадян, іпотечного кредитування тощо. Предметом особливої уваги має бути підтримка молодіжного житлового будівництва.  При цьому слід зберегти систему забезпечення житлом найменш захищених верств населення, яка фінансуватиметься з державного та місцевих бюджетів. Я переконана, що наразі необхідна також житлово-комунальна реформа. Її мета - подолання монополізму та формування ефективного конкурентного середовища в цій сфері.

    6. Розвиток  соціокультурного  середовища нашої  країни.

    На  мій погляд, тут потрібне вдосконалення системи розвитку освіти, закладів культури і науки; збереження та пропагування національної культури, мови, традицій, як на території України так і за кордоном; толерантне ставлення до мови, традицій і культури інших народів, націй і народностей, які населяють Україну.

    Отже, роблячи висновок з усього вище сказаного, маю констатувати: Україна на даний  момент має дуже великі економічні та соціальні проблеми, що є ознакою  системної та глибокої кризи. Але  я відповіла на головне питання: «Що робити?», написавши цю наукову роботу та виклавши свої головні ідеї та пропозиції. Тож вихід є! Можу сказати одне: країну чекає довга реабілітація, яка змінить українське суспільство. Лише  об’єднуючи зусилля влади, політиків, громадських організації, реального бізнесу, ми подолаємо  усі проблеми. Та варто пам’ятати: світ, що змінюється, — це не тільки потрясіння, це ще і шанс. Шанс для країни, яка розвивається, зробити прорив і отримати краще місце в новому світі.