Основні пріоритети економічної та соціальної політики

Запропонуйте  українській владі  основні пріоритети економічної та соціальної політики і що може зробити громада, місцева влада, представники бізнесу для їхньої реалізації. 

    Давнє китайське прислів’я говоре: «Не  дай Вам Бог жити в епоху  змін…». Нажаль…саме це нас і настигло. Здається, зробивши крок у 90ті роки до змін на краще, до придбання незалежності, Україна досі не вийшла з періоду визначення своєї самоідентифікації. Скільки себе пам’ятаю, скільки усвідомлюю себе громадянкою рідної України, стільки ж бачу, як український народ відчуває постійні соціальні потрясіння, що супроводжуються періодами економічної нестабільності.

    У такій ситуації доречними будуть два вічних запитання: «Що робити?» та «Хто винен?». Можливо, хтось гадає, що ці запитання є риторичними. Можливо, так і є… Проте, я відповім, що це аж ніяк не перекреслює їх об’єктивну сутність. Можливо, хтось скаже, що ці питання є вельми тривіальними. Я відповім: це не означає, що не вони не стоять на порядку денному.

    Слідуючи  за крилатим висловом першого президента України Л.Кравчука: «Маємо те, що маємо», хотілося б проаналізувати ту ситуацію, що склалася в Україні. Отже, що ж ми маємо наразі?

    В економічній сфері  весь 2008 рік виявився складним і суперечливим. Першочерговими на порядку денному проблеми, що ми маємо, це є фінансові проблеми:  зростання темпів інфляції та девальвація гривні. Найбільш яскраво негаразди у вітчизняній економіці демонстрував курс гривні – він то зростав, то падав відносно долара. Коливання курсу, - з нижньої границі 4,6 гривні за долар до 10 гривень в грудні, - змусило понервувати не тільки пересічного громадянина України, а великих суб’єктів економічної діяльності. Ще однією проблемою, з якою довелося боротися протягом року, є інфляція.  За моїми прогнозами, інфляція в 2008 році складе 22-23%.

    Сьогодні ми також маємо економічні проблеми, що зумовлені фінансовою кризою: падіння промислового виробництва в бюджетоутворюючих галузях економіки та масові звільнення робітників з підприємств. Проблеми у таких галузях економіки як: металургія та хімічна промисловість, гірничо-металургійний комплекс та будівництво – це не лише проблема суттєвого скорочення валютних надходжень від експорту підприємств цих галузей (разом вони формують до половини експортної виручки України), а й проблема значного скорочення податкових платежів до бюджетів усіх рівнів, деякі з яких повністю залежать від надходжень від цих підприємств. На додачу потрібно згадати десятки та навіть сотні тисяч працівників цих підприємств, які можуть залишитися без заробітної плати – єдиного джерела їх доходів. За статистичними даними в  жовтні-грудні 2008р. обсяг промислового виробництва в Луганські обл. знизився на 48%, в Дніпропетровській - на 32%, в  Волинській - 45%, Івано-Франківській - 32%. На мою думку, у 2008р.  падіння обсягів виробництва порівняно  2007р. складе, приблизно, 28,8%. Це  безпрецедентне падіння, оскільки в державах СНД воно складає не більше  2%. І проблема не обмежується тільки цими галузями. Відбувається значне скорочення доходів рекламного бізнесу, торгівельних організацій від продажу побутових товарів та товарів довготривалого використання, доходів банків та страхових компаній, пов’язаних зі споживчим та іпотечним кредитуванням. Отже можна сказати, що  кризові явища охоплюють не тільки бюджетоутворючі, базові галузі економіки, а переходять на всю економічну, соціальну, фінансову інфраструктуру областей і регіонів.

    Аграрний  комплекс відчуває ще більш серйозні проблеми. Через  різке зниження цін, відсутність  попиту, дуже невдалу політику в сенсі  експорту та цінового балансу на внутрішньому ринку зерно залишається нереалізованим, а селяни – без кредитів напередодні посівної кампанії.

    Не  дивно, що в  таких  найскладніших  умовах всі суб’єкти економіки відчувають величезні проблеми в стосунках з банківською та фінансовою системою. У першу чергу – це істотне зростання загального обсягу простроченої заборгованості як за кредитами банків, так і за кредиторськими зобов’язаннями одних приватних компаній щодо інших, вже існують заборгованості за податковими платежами та обов’язковими відрахуваннями в соціальні фонди. У такій ситуації багато банків (які до речі можуть стати банкрутами) скорочують обсяги кредитування приватних компаній та погіршують умови такого кредитування (зростання процентних ставок, різних банківських комісій, посилення вимог щодо їх забезпеченості). Усе це істотно обмежуватиме можливості стабілізації економіки. Бо як можна не розуміти,  що без середньострокового  кредитування економіка працювати не може? 

    Не  кращим 2008 рік виявися і соціальній сфері. Український народ вже відчуває соціальні прояви погіршення фінансово-економічної ситуації. Зростає заборгованість по заробітній платі, тільки в грудні 2008р. вона збільшилася на 28%, і сьогодні вже перевищує 1 млрд. грн.. Ми вже бачимо, як збільшуються темпи зростання чисельності безробітних, існує загроза масового безробіття. Наразі існують проблеми  професійної та соціальної незахищеності звільнених працівників, відсутність економічних стимулів у роботодавців для підвищення рівня соціального забезпечення своїх працівників. Що стосується індивідуальних побоювань українців, то в умовах фінансової кризи,  найбільше наших громадян хвилює можливість повної втрати роботи (до найбільш ризикованих сфер можна віднести: банківську, житлове будівництво, машинобудування та металургію)  та неспроможність розплатитися по кредитах, а також зростання цін на ЖКГ-послуги та на продукти харчування. За таких умов соціальне відчуття моїх співвітчизників я можу  охарактеризувати як „соціальна депресія, стрес”.

    Що  ж, дуже перспективна вимальовується картина! То що робити? Саме відповіді на це питання я б хотіла присвятити свою наукову роботу. Я вважаю, що потрібно сформулювати найголовніші економічні та соціальні пріоритети розвитку нашої країни. Я намагатимуся  визначити конкретні заходи та надати пропозицій щодо поліпшення тієї чи іншої ситуації. По-перше, потрібно визначити: що потрібно наразі кожному українцю та українському суспільству в цілому? На мою думку, це стабільна економічно розвинена та соціально захищена країна. Ці два аспекти дуже пов’язані між собою, бо, на мою думку, ключовим моментом побудови соціальної держави є створення її відповідної економічної бази. Основоположний механізм існування розвинутої демократичної та соціально захищеної країни – це її економічний розвиток.

    Отже  спочатку, я сформулюю, найважливіші, на мій погляд, пріоритети економічної політики нашої країни.

1. Проведення системної податкової реформи

    Я  гадаю, що тут необхідно вдосконалити систему оподаткування з активною стимулюючою та регулюючою функціями. Новостворена система повинна бути спрощеною і включати меншу кількість податків, особливо непрямих. Слід рішуче йти на зниження податкового тиску.  Вважаю, що треба знизити ПДВ з 20 % до 15%. А також знизити  податок на прибуток з 25 %до 20 % для підприємств. Тут, на мою думку, буде доцільним, ту частка прибутку, яка внесена на розвиток підприємства, не оподатковувати взагалі.  Також потрібно посилити захист платників податків. В умовах кризи пропоную провести мінімізацію податкових пільг, на наступний рік вдвічі зменшити амортизацію основних фондів, прийняти рішення заборонити авансові платежі в бюджет, виходячи з того, що є дефіцит кредитних та оборотних ресурсів. Водночас має бути запроваджений жорсткий контроль за використанням державних фінансів.

2. Модернізація бюджетної системи

  Для розв’язання проблеми значного падіння  обсягів виробництва провідних  галузей економіки потрібно  кардинально  змінити ідеологію формування державного бюджету. По-першу, пропоную переорієнтувати  систему збирання податкових коштів до бюджетів різних рівнів. Найкраще направляти усі податкові платежі до місцевих бюджетів, які виходячи зі своїх планів доходів та витрат, будуть перерозподіляти ці кошти між населенням регіону, а ту частину, що залишилася, будуть переправляти у державний бюджет. На мою думку, ніхто краще влади на місцях не може знати: які витрати потрібні кожному з регіонів. По-друге, необхідно прийняти відповідний закон, що заборонятиме отримувати надприбутки підприємствам. Раніше наші підприємства, особливо в провідних галузях економіки, отримували чи не більше по 300% прибутку. Тому  вважаю за доцільне, сформувати резервні фонди на місцях. Ці фонди будуть формувати кошти з надприбутків підприємств. По-третє, на мою думку, вкрай важливе скорочення адміністративного апарату органів державної влади та місцевого самоврядування, а також їх видатків.

  Щодо  бюджетної політики, то переконана, що зараз нам потрібно говорити не про скорочення бюджетного дефіциту, а навпаки – про його збільшення до 3% відсотків, при тому що будуть кардинально збільшені обсяги капітальних витрат бюджетів різних рівнів, що будуть направлятися  на будівництво об’єктів громадської інфраструктури. Завдяки цьому запрацює металургійна галузь та будівництво.

  3. Розвиток інноваційно-інвестиційного потенціалу в Україні

  З метою підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, на мою думку, необхідна суттєва активізація інвестиційної діяльності та заохочення інноваційної активності. Для цього необхідно проводити заходи економічної політики (в тому числі приймати необхідні закони), спрямовані на поліпшення інвестиційного клімату, заохочення інвестицій за рахунок коштів підприємств та населення. Доцільно створити систему стимулів інвестиційної та інноваційної діяльності підприємств. Також, необхідною істотно збільшити обсяги прямих іноземних інвестицій для реалізації інвестиційних та інноваційних проектів. Доведено, що іноземний сектор української економіки активно впливає на її інноваційне оновлення.

  4. Розвиток і підтримка  малого та середнього бізнесу.

  Головне тут - забезпечити з боку держави стабільні законодавчі умови для створення й функціонування малого та середнього підприємництва, створити ефективну систему його захисту та страхування. Я вважаю, що такий бізнес може реально підвищити продуктивну зайнятість населення, створити нові робочі місця та послабити соціальну напругу, крім того, розвиток малого бізнесу може забезпечити постійні податкові платежі, що займуть провідне місце у формуванні бюджету, забезпечить економічну стабільності та інноваційне зростання.

  5. Реконструкція та  модернізація усіх  галузей економіки.

  Приоритетні галузі: будівництво, машинобудування, хімічна промисловість, металургія, енергетика наразі потребують запровадження нових технологій, оновлення устаткування і підвищення безпеки діючих потужностей. Я вважаю, що велика увага має бути приділена енергозбереженню, країна має орієнтуватися на власні енергетичні ресурси. Також потребує модернізації і система підготовки та перепідготовки кадрів. На мою думку, для реалізації масштабних проектів головну ставку треба зробити на залученні інвестицій і впровадження інновацій до цих галузей. І останнє: необхідна жорстка державна політики у закритті, санації та перепрофілюванні неефективних виробництв.

  6. Жорстке державне  регулювання, підтримка  та розвиток  експортної  та імпортної діяльності країни. Захист та стимулювання внутрішнього ринку.

  Ліквідування  негативного торговельного сальдо (за моїми прогнозами, воно складе близько 16-19 млрд. дол. США у 2008р.) потребує розроблення і впровадження конкретних кроків щодо стимулювання експорту та виваженого регулювання імпорту. Політика експорту повинна бути чітка та зрозуміла у даній ситуації. Я вважаю, що необхідно нарощувати обсяги міждержавного обміну товарами та послугами з іншими країнами світу, здійснення комплексу заходів, спрямованих на зміцнення позицій національних експортерів на зовнішніх товарних ринках. Також зараз необхідно переорієнтовувати структуру нашого експорту, виробляючи на експорт вже готову продукцію, оскільки потреба у сировині зменшилася в країнах Європи.  Удосконалення потребує й політика імпорту, та захисту внутрішнього ринку. Це насамперед забезпечення ефективного захисту вітчизняних товаровиробників від недобросовісної конкуренції, переорієнтування частки вітчизняних товаровиробників на національний внутрішній ринок, удосконалення законодавчої бази. Як інструмент захисту внутрішнього ринку, необхідний жорсткий контроль за якістю імпортованих в Україну товарів,  їх відповідність міжнародним стандартам.

  7. Формування ефективного  конкурентного середовища.

  Задля скасування монополістичного всевладдя  у провідних галузях економіки потрібен розвиток конкуренції, як основного чинника підвищення ефективності економіки. На мою думку, необхідне посилення її впливу на ціноутворення, формування конкурентного середовища на ринках енергоносіїв, сільгосппродукції, транспортних перевезень, зв'язку, житлово-комунальних послуг. Я вважаю, що треба скасувати пільги окремим суб'єктам господарської діяльності, це призведе до вирівнювання умов конкуренції на регіональному та місцевих рівнях. Потрібне також удосконалення правових механізмів добросовісної конкуренції. Спроможність держави не тільки визначати, а й гарантувати єдині "правила гри" для всіх суб'єктів господарювання, проводити дієву конкурентну політику є основою інвестиційної привабливості економіки, головним чинником її стабільності.

  8. Стабілізація банківської  системи та  валютно-курсової  політики 

   Я вважаю, що центробанк та уряд  повинні спрямувати необхідні ресурси в банківську систему в розмірах, достатніх для відновлення кредитування реальної економіки. Але тут є один нюанс - необхідно зупинити необдумане рефінансування, бо це фактично – друк грошей. Проте рефінансувати, на мою думку, потрібно тільки ті банки, що є які вже багато років функціонують на банківському ринку України, мають високий рівень капіталізації та добру ресурсну базу, а також зарекомендували себе як надійні. Тільки тоді ці банки зможуть кредитувати економіку України та не перевищувати реальних відсоткових ставок по кредитам. Єдине, щоб я порекомендувала усім іншим банкам, – це сполучати свої капітали, тільки так вони можуть вижити у нинішній ситуації. Також, я вважаю, що Нацбанку потрібно зайнятися кредитною політикою:  впровадити спеціальні інструменти страхування та резервування довгострокових кредитів. Я гадаю, що у разі потреби НБУ повинен надати кредитну підтримку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також підвищити максимальну суму компенсації громадянам-вкладникам.  Щодо валютної політики, то тут я пропоную негайно вжити заходів щодо стабілізації гривневого і доларового курсу саме в обмінних пунктах. Задля цього Нацбанк повинен просто купувати готівкову валюту і продавати її комерційним банкам. Але тут буде вкрай важливо обмежити вивіз українського капіталу за кордон, за винятком реалізації проектів, що сприяють просуванню вітчизняних товарів та послуг на зовнішні ринки. І останнє, що можна запропонувати по цьому напрямку – це потрібно стимулювати довіру громадян до влади. Якщо немає довіри до органів влади, починаючи від уряду і закінчуючи Національним банком, ніхто не повірить в те, що курс стабілізується, а банківська система прийде до норми.