Основні положення міжнародних договорів

      Суми  отриманих авансів в рахунок майбутнього відвантаження (надання) товарів (робіт, послуг) включатимуться до складу доходу звітного періоду, коли буде здійснене таке відвантаження (надання), не за курсом на момент відвантаження (надання), а за курсом на момент отримання авансів.

      Це  означає, що доходи за виконані роботи, надані послуги визнаються на дату їх надання, а за готову продукцію  — на дату відвантаження, але визначаються за курсом на дату попередньої оплати (одержання авансу), перерахунок  на дату визнання доходу не відбувається, тобто перерахунок кредиторської заборгованості в іноземній валюті на дату визнання доходу не здійснюється. Вартість реалізації, що перевищує суму попередньої оплати, визначається із застосуванням валютного курсу на дату визнання доходу від реалізації.

      Якщо  ж реалізовано готової продукції, товарів та інших активів на суму меншу, ніж попередньо одержаний  аванс, і подальша реалізація цьому  покупцеві не передбачається, а залишок  авансу підлягає поверненню покупцю  грошима, то зобов'язання в сумі залишку авансу підлягає перерахунку за валютним курсом на кожну дату балансу (поки не відбудеться сплата грошей) і на дату погашення зобов'язання (сплати грошей).

      У зв'язку з цим в обліку необхідно  чітко розділяти суми в іноземній  валюті, що надійшли від нерезидентів, як погашення існуючої заборгованості, та суми авансів, що надходять. Для обліку останніх використовується субрахунок 681 «Розрахунки за авансами одержаними».

      Сума  дебіторської заборгованості, відображена  в обліку на субрахунку 681 «Розрахунки за авансами одержаними», забезпечується запасами (матеріальними активами), а не сумами коштів, тому її варто розглядати як немонетарну статтю.

      Для узагальнення інформації про розрахунки з іноземними покупцями та іншими дебіторами використовується Журнал 3 та відомості аналітичного обліку по відповідних рахунках, що також ведуться паралельно в національній та іноземній валютах.

      Суми  отриманих авансів у рахунок  майбутнього відвантаження (надання) товарів (робіт, послуг) включатимуться до складу доходу звітного періоду, коли буде здійснене таке відвантаження (надання), не за курсом на момент відвантаження (надання), а за курсом на момент отримання авансів.

      Це  означає, що доходи за виконані роботи й надані послуги визнаються на дату їх надання, а за готову продукцію — на дату відвантаження, але визначаються за курсом на дату попередньої оплати (одержання авансу), перерахунок на дату визнання доходу не відбувається, тобто перерахунок кредиторської заборгованості в іноземній валюті на дату визнання доходу не здійснюється.

      Вартість  реалізації, що перевищує суму попередньої  оплати, визначається із застосуванням  валютного курсу на дату визнання доходу від реалізації.

      Якщо  ж реалізовано готової продукції, товарів та інших активів на суму меншу, ніж попередньо одержаний аванс, і подальша реалізація цьому покупцеві не передбачається, а залишок авансу підлягає поверненню покупцю грошима, то зобов`язання в сумі залишку авансу підлягає перерахунку за валютним курсом на кожну дату балансу (поки не відбудеться сплата грошей) і на дату погашення зобов`язання (сплати грошей).

      У зв`язку з цим в обліку необхідно  чітко розділяти суми в іноземній  валюті, що надійшли від нерезидентів як погашення існуючої заборгованості, та суми авансів, що надходять. Для обліку останніх використовується субрахунок 681 «Розрахунки за авансами одержаними».

      Сума  дебіторської заборгованості, відображена  в обліку на субрахунку 681 «Розрахунки  за авансами одержаними», забезпечується запасами (матеріальними активами), а не сумами коштів, тому її варто розглядати як немонетарну статтю. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Використана література 

1. Митний  Кодекс України від 11 липня 2002 року N 92-ІV //Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 4 червня 2009 року N 1451-VІ, ОВУ, 2009 р., N 49, ст. 1645
2. Закон України “ Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991року N 959-XІІ /Із змінами і доповненнями, внесеними Законами Украї-ни станом від 4 лютого 2009 року N 923-VІ
3. Закон України « Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі» від 10 квітня 2008 року N 250-VІ
4. Закон України “Про Митний тариф України” N 2371-ІІІ від 5 квітня 2001 року // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 31 травня 2009 року N 1109-V
5. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року N 1775-ІІІ // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 27 квітня 2007 року N 994-V
6. Закон України “Про безпечність та якість харчових продуктів” від 23 грудня 1997 року N 771/97-ВР // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 31 травня 2007 року N 1104-V
7. Закон України “Про порядок виконання розрахунків в іноземній валюті”// № 185/94-ВР від 23.09.1994 (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 31 травня 2007 року N 1108-V)
8. 11. Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю//від 19 лютого 1993 року N 15-93 (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України та Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року N 436-ІV )
9. МТП - Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів (редакція 1993 р., публікація Міжнародної Торговельної Палати N 500)*
10. Міжнародна Торгівельна палата - “ІНКОТЕРМС - Офіційні правила тлумачення торговельних термінів” (редакція 2000 року) - Видання МТП N 560, Введені в дію з 01.01.2000 р. // "Урядовий кур'єр", N 63, 3 квітня 2000 р., "Урядовий кур'єр", N 68, 10 квітня 2002 р.