Основні положення міжнародних договорів

Зміст 

1. Основні положення міжнародних договорів (контрактів), особливості укладання та виконання………………………………………………………….3

2. Облік авансів, одержаних від іноземних покупців……………………....….9

Використана література…………………………………………………...…….12 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Основні положення міжнародних договорів (контрактів), особливості укладання та виконання

      У розвитку економічних зв'язків та співробітництва українських підприємців із зарубіжними партнерами важливу роль відіграє зовнішньоекономічний договір (контракт).

      Міжнародний договір України - укладений у  письмовій формі з іноземною  державою або іншим суб'єктом  міжнародного права, який регулюється  міжнародним правом, незалежно від  того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою  документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).

      Міжнародні  договори України укладаються:

• Президентом України або за його дорученням - від імені України; Кабінетом Міністрів України або за його дорученням - від імені Уряду України;
• міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, державними органами - від імені міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних органів.

      Від імені України укладаються міжнародні договори України:

      а) політичні, мирні, територіальні і  такі, що стосуються державних кордонів, розмежування виключної (морської) економічної  зони і континентального шельфу України;

      б) що стосуються прав, свобод та обов'язків  людини і громадянина;

      в) про участь України в міждержавних союзах та інших міждержавних об'єднаннях (організаціях), системах колективної безпеки;

      г) про військову допомогу та направлення  підрозділів Збройних Сил України  до інших держав чи допуску підрозділів  збройних сил іноземних держав на територію України, умови їх тимчасового перебування, включаючи терміни виведення, фінансово-економічні, екологічні та інші наслідки і компенсації;

      ґ) про використання території та природних  ресурсів України;

      д) яким за згодою сторін надається міждержавний характер. 3

      Від імені Уряду України укладаються  міжнародні договори України з економічних, торговельних, науково-технічних, гуманітарних та інших питань, віднесених до відання  Кабінету Міністрів України.

      Міжвідомчими  є міжнародні договори України з  питань, віднесених до відання міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

      Пропозиції  щодо укладення від імені України, Уряду України міжнародних договорів  України подаються відповідно Президентові України або Кабінету Міністрів  України.

      Пропозиції щодо укладення міжнародних договорів України включають такі документи:

      а) подання відповідно Президентові України  або Кабінету Міністрів України;

      б) пояснювальну записку, в якій обґрунтовується  доцільність укладення міжнародного договору, визначаються вірогідні політичні, правові, соціально-економічні, фінансові, гуманітарні та інші наслідки його укладення, а також суб'єкти виконання міжнародного договору;

      в) проект міжнародного договору українською  мовою;

      г) текст міжнародного договору українською  мовою в офіційному перекладі та мовою оригіналу в разі подання пропозиції щодо його ратифікації, затвердження, прийняття або приєднання до нього;

      ґ) довідку про погодження проекту  міжнародного договору зацікавленими  міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади;

      д) проект рішення про утворення  делегації чи доручення представникові України щодо підготовки тексту міжнародного договору, його прийняття, встановлення його автентичності, а також проект директив делегації чи представникові України;

      е) електронні версії текстів документів, зазначених у пунктах "в", "г" та "д" цієї частини.

      Пропозиції  щодо укладення міжнародних договорів  України подаються Міністерством  закордонних справ України. Інші міністерства та центральні органи виконавчої влади, а також Верховний Суд України, Національний банк України, Генеральна прокуратура України подають пропозиції щодо укладення міжнародних договорів України разом з Міністерством закордонних справ України. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації подають пропозиції щодо укладення міжнародних договорів України через Міністерство закордонних справ України, інший центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого належать питання, які пропонуються для врегулювання міжнародним договором.

      Пропозиції  про укладення міжнародних договорів  України подаються після проведення Міністерством юстиції України  правової експертизи щодо відповідності  проекту міжнародного договору Конституції ( 254к/96-ВР ) та законам України.

      У разі внесення пропозицій щодо укладення міжнародного договору України, який встановлює інші правила, ніж ті, що містяться в актах законодавства України, до них додаються у формі порівняльних таблиць пропозиції щодо внесення змін до відповідних актів законодавства України або пропозиції щодо прийняття нових актів законодавства України; при цьому дотримуються вимоги пункту "е" частини другої цієї статті.

      Практика  регулювання правовідносин у  договірній формі важлива для  держав, оскільки норми міжнародних  угод у більшості правових систем є основним джерелом регулювання питань, які належать до сфери міжнародного приватного права.

      Міжнародні  договори (угоди) досягають такого становища  тому, що містять уніфіковані норми, які спеціально створюються для  врегулювання міжнародних невладних відносин.

    У міжнародній комерційній практиці використовується багато різновидів зовнішньоторгових  договорів, структура, зміст та особливості  яких визначаються видом зовнішньоекономічної операції, яку вони супроводжують. Серед  них є, наприклад, такі: зовнішньоторгові договори купівлі-продажу, підряду, франчайзингові, ліцензійні, лізингові та біржові угоди, договори страхування, перевезення, позики тощо. Проте найчастіше у зовнішньоторговій практиці застосовується договір міжнародної купівлі-продажу. У зв’язку з цим пропоную розглянути види міжнародних контрактів купівлі-продажу більш детально.

    В залежності від принципів які  кладуться в основу класифікації, контракти купівлі-продажу можна  поділити за наступними видами:

    1. Разові

    2. З періодичною поставкою

    3. З оплатою в грошовій та  товарній формах (повністю чи  частково)

    4. Попередні

    5. Термінові

    Разові  контракти можуть бути з коротким строком поставки (сировинні товари) та з довгостроковими поставками ( на комплексне устаткування 3-5 та більше років).

    Контракти з періодичною поставкою передбачають регулярну періодичну поставку узгодженої в ньому кількості товарів  на протязі встановленого строку. Цей строк може бути коротким ( 1 рік ) та довгим (5-10 років). Такі контракти  переважно укладаються на промислову сировину та полу фабрикати.

    Контракт  з оплатою в грошовій формі  передбачає оплату в узгодженій між  сторонами валюті із застосуванні обумовлених  в контракті способів платежу  та форми розрахунку.

    Контракти з оплатою цілком в товарній формі  укладаються при продажі одного чи декількох товарів з одночасною ув’язкою з покупкою іншого товару та розрахунки в іноземній валюті не проводяться (бартер).

    Попередній  контракт – це договір, за яким сторони  зобов’язуються укласти в майбутньому  договір щодо передачі товарів на умовах, які передбачені в попередньому договорі. На сторону, яка необґрунтовано ухиляється від укладання договору, який передбачений таким договором, накладається відшкодування збитків іншій стороні, які були викликані шляхом ухилення.

    Ще  одним різновидом міжнародних контрактів є термінові контракти. Ці договори укладаються, коли покупцю необхідно отримати придбаний товар саме в обумовлений строк, а інші умови мають менше значення. Наприклад, насіння до посівної. При порушенні строку покупець анулює договір із застосуванням санкцій.

    Проблемам уніфікації умов угод в міжнародній  торгівлі приділяється багато уваги  з боку спеціалізованих міжнародних  організацій.

    Розробкою типових контрактів та введенням  їх в практику займається Європейська  економічна комісія ООН. Під її наглядом розроблено більш ніж 30 варіантів типових контрактів та загальних умов купівлі продажу.

    Типовий контракт (standard contract) - це заздалегідь підготовлений текст контракту або ряд уніфікованих умов, викладених у письмовій формі з урахуванням звичаїв та звичок, характерних для даної сфери діяльності чи торгівлі, та прийнятих сторонами контракту після того, як вони були узгоджені з вимогами конкретної угоди.

    Текст конкретного типового контракту  може використовуватись лише до суворо визначених видів угод або видів торгівлі чи при наданні послуг. Часто типові контракти розробляються та наказуються до обов'язкового використання галузевими відомствами або спілками підприємців.

    Існують у міжнародній торговій практиці два основних напрямки у розвитку типових контрактів та проформ (pro forma):

    1. Використання у звичайних ЗТК  стандартних умов та застережень.  Наприклад, використання у ЗТК  базисних умов поставки, які побудовані  на міжнародних комерційних термінах INCOTERMS. Такі умови зазначаються у ЗТК абревіатурою терміна, який у розширеному тлумаченні викладений в основному документі, що не входить у ЗТК та його додатки.

    2. Використання формулярів, проформ  та бланків. Існують контракти, які оформлені у вигляді формулярів або бланків. Якщо такі форми містять необхідний мінімальний набір атрибутів, вони можуть замінювати текст контракту. Проформи контрактів можуть бути:

• текстові;
• бланкові, які мають чіткі та спрощені форми, зведені у таблиці. Тексти в цих проформах зведені до мінімуму, а суттєві умови у вигляді текстових статей винесені в окрему або особливу частину на звороті документа. Загальна (особлива) частина не змінюється.

    Уніфіковані або зразкові тексти контрактів, на відміну від типових, більш різноманітні, чисельні та відтворюють галузевій специфіки діяльності. Вони носять рекомендаційний характер, а їх тексти можуть суттєво змінюватись з урахуванням особливостей конкретних угод.

    Контракт  може бути представлений у вигляді  заздалегідь підготовленого документа або формуляра табличного вигляду. Він набуває сили контракту лише у разі, якщо партнери з угоди заповнять статті та графи, які апріорі вимагають узгодження (наприклад, найменування сторін, кількість, якість, ціна товару, строк та місце поставки та інші) і обидва підпишуть його.

    Часто використовується комбінована форма  типового контракту, яка складається  із двох частин:

• частини, що узгоджується;
• уніфікованої частини (загальних умов).

    Такі  контракти видаються на бланках  друкарським способом. На першому аркуші друкуються індивідуалізовані умови угоди, а на звороті або на решті аркушів - загали умови. При необхідності, у деяких пунктах ЗТК залишають місце для уточнення умов що узгоджуються, або просто залишають вільні графи у розділі "Інші умови". 
 
 

2. Облік авансів,  одержаних від  іноземних покупців 

      Найважливіша  частина закінчення будь-якого продажу  — вчасно отримати плату за товари. Найбільше гарантій в цьому питанні  для експортера надають авансові платежі від іноземних покупців. Сума доходу від реалізації готової продукції (товарів, робіт, послуг), інших оборотних і необоротних активів, в оплату за які від покупців і замовників попередньо одержані кошти (аванс) в іноземній валюті, визначається перерахунком вартості фактично реалізованих (але не більше попередньо оплачених) в рахунок авансу готової продукції (товарів, робіт, послуг), інших оборотних і необоротних активів за валютним курсом на дату зарахування (отримання) попередньої оплати (авансу) в іноземній валюті.