Організаційний розвиток обслуговуючих кооперативів інфраструктурі аграрного ринку

Особистий внесок здобувача. Наведені наукові результати, отримані в процесі дисертаційного дослідження і винесені на захист, є особистим здобутком автора. Дослідження відображають авторський погляд на розв’язання проблеми формування ефективної системи сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів і в сукупності сприяють розробці теоретико-методичних положень та практичних засад їх функціонування. Усі наведені наукові публікації за темою дисертаційного дослідження підготовлені автором особисто і розкривають результати проведеного дослідження. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використані лише ті положення, які є особистим дослідженням дисертанта.

Апробація результатів  дослідження. Головні положення й узагальнені результати роботи, оприлюднені у формі наукових доповідей та обговорені на наукових і науково-практичних конференціях міжнародного і всеукраїнського рівня, а саме на: Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми економіки сільського господарства та АПК» (м. Суми, 2003 р.); Науково-практичній конференції викладачів, аспірантів та студентів Сумського НАУ «Аграрний форум-2008» (м. Суми, 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми розвитку обліку, аудиту, фінансів і менеджменту в агропромисловому виробництві України» (м. Харків, 2008 р.); Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Екологізація сталого розвитку агросфери і ноосферна перспектива інформаційного суспільства» (Харків, 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Ринкові трансформації та економічний механізм підвищення ефективності підприємств аграрного сектора» (Харків, 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Маркетинг, менеджмент, бізнес: сучасний стан та перспективи взаємодії» (Харків, 2009 р.).

Публікації. Основні наукові положення, висновки і рекомендації автора опубліковані у 14 наукових працях (з них 9 є одноосібними),  в тому числі 11 – у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій, що належать особисто автору  – 3,7 ум. друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Робота виконана на 240 сторінках комп’ютерного тексту. Основний зміст становить 176 сторінок. Робота містить 37 таблиць, 27 рисунків, 8 додатків на  25 сторінках. Список використаних джерел налічує 242 найменування і займає 21 сторінку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, з’ясовується ступінь розроблення досліджуваної проблеми та зв’язок роботи з науковими програмами, розкривається мета і завдання дослідження, обґрунтовуються наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, визначається особистий внесок здобувача. 

У першому розділі «Теоретичні і методологічні основи організаційного розвитку обслуговуючих кооперативів» розглядаються особливості формування і розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів  в цілому та еволюція кооперативних концепцій в аграрному секторі економіки України.

Завданнями сільськогосподарської  кооперації є не лише забезпечення матеріального добробуту своїх  членів, а, власне, шляхом забезпечення матеріального добробуту створити сприятливі умови для розвитку людини як особистості. „Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив” це юридична особа, утворена шляхом добровільного об’єднання фізичних або/і юридичних осіб (сільськогосподарських товаровиробників) для обслуговування господарств – членів кооперативу шляхом здійснення господарської, у тому числі й підприємницької діяльності з метою задоволення матеріальних та інших потреб членів кооперативу, при умові їх обов’язкової участі в господарській діяльності кооперативу. Побудова системи кооперативних організацій за пірамідальною схемою є однією з істотних особливостей кооперативного сектора економіки в усьому світі. Існуюча система кооперативів у сільському господарстві відповідно до українського законодавства передбачає три основні види кооперації – кредитної, сільськогосподарської та споживчої. Узагальнюючи результати дослідження, слід зазначити, що система кооперації на селі – складний та багаторівневий процес. Таким чином, відродження і розвиток сільськогосподарської обслуговуючої кооперації в Україні – це складна соціально-економічна проблема. Але вона має й багато інших аспектів: організаційний, фінансово-економічний, психологічний, юридичний і навіть політичний.

При цьому, під організаційним розвитком обслуговуючих кооперативів розуміється процес позитивних і якісних змін у структурі, способах діяльності, взаємодії і зв’язках  кооперативів, з метою адаптування сільськогосподарських товаровиробників – членів кооперативів до невизначеності умов ринкового середовища та підвищення ефективності їх діяльності. Сутність організаційного розвитку залежить від змін типів економіко-соціальної спільності, а також від вмілого проектування системи (інструментів) впливу на цей розвиток, яка свідомо створюється для вирішення певних проблемних питань цього розвитку.

Організаційна форма обслуговуючого кооперативу – це форма об’єднання членів кооперативу для здійснення їх спільної діяльності в межах чітко визначеної кооперативної структури.

У другому розділі «Особливості сучасного розвитку обслуговуючих кооперативів в інфраструктурі аграрного ринку» розкриваються тенденції розвитку аграрного ринку в Україні та в досліджуваному регіоні, а також розглядаються умови формування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

Оцінюючи значення кооперації в  агропромисловому виробництві, варто відмітити, що  лише 16,3% кооперативів, що функціонують на території Сумської області, мають пряме відношення до сільського господарства. Але значна частина підприємств інфраструктури, зокрема, підприємства споживчої кооперації, кредитна спілка, спеціалізовані обслуговуючі та споживчі товариства у своїй діяльності охоплюють і сільські території. Зростає роль кооперації і у  виробництві сільськогосподарської продукції. Так, лише в 2007 р. приріст виробничих кооперативів склав 11 організацій за рік. Як показав аналіз діяльності обслуговуючих кооперативів всіх галузей, кооперація Сумщини набула стійкої тенденції розвитку. Разом з тим недостатній розвиток кооперації в аграрній сфері більшості районів свідчить, що сільськогосподарські товаровиробники не використовують наявних можливостей для реалізації їх індивідуальних інтересів через спільні дії. Негативні фактори ринку, а також відмова держави від постачальницьких і збутових функцій, зумовили розвиток обслуговуючих кооперативів в аграрній сфері Сумської області. Найбільш інтенсивно вони стали розвиватись у 2005-2007 рр., і в 2007 році їх нараховувалось 37. Безсумнівним лідером зі створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів є Сумський район, де розташовано на 2007 рік 32,4% всіх кооперативів області. У початковому стані кооперативний рух перебуває в Глухівському, Лебединському, Тростянецькому, Охтирському та деяких інших районах, де діє лише по одному кооперативу і створювати їх почали лише у 2005 році. Найгірша ситуація в Буринському, Л.-Долинському та Недригайлівському районах, де немає на кінець 2007 року жодного кооперативу.

У багатьох районах кількість кооперативів коливається в межах 1-2 об’єднань місцевого масштабу, що недостатньо для ефективного прояву кооперативної взаємодії виробників та жителів сільської місцевості. Виключення становить Сумський район, де на початок 2008 року кількість кооперативів досягла 12 одиниць і постійно зростає. Проведене в табл. 1. групування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів за напрямками діяльності вказує на те, що основна маса сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів області – 40,1% – це комунально-господарчі об’єднання, які переважно орієнтуються   не на виробництво, а на соціальну допомогу та обслуговування жителів сільських територій.

Таблиця 1

Групування сільськогосподарських  обслуговуючих кооперативів різних напрямів спеціалізації за обсягом надання послуг в Сумській області  у 2007 р.

Джерело: власні дослідження.

Тільки два кооперативи мають  відношення  до тваринництва: вони надають  послуги зі штучного запліднення тварин, догляду за худобою, ветеринарного обслуговування, та три – з виробництва комбікормів. Проте, значна частка таких об’єднань – 37,8% ,- задіяна також і в сільськогосподарському виробничому процесі, надаючи послуги з обробітку землі та вирощування продукції рослинництва.

Варто відмітити, що вартість отриманих  послуг не залежить від сервісної орієнтації кооперативів. Так, сума наданих послуг найбільшої кількості кооперативів, незалежно від профілю, становить від 0 до 50 тис. грн., що пояснює мету їх діяльності – не для отримання прибутків, а для підтримки господарчого процесу засновників кооперативу. Тому сім кооперативних об’єднань зовсім не надають послуг на сторону, а їх діяльність спрямована лише на вирішення внутрішніх проблем засновників даних кооперативів.

За орієнтацією по напрямках діяльності у Сумській області провідна роль належить сервісним обслуговуючим кооперативам, на частку яких припадає 78,6%. Також для підтримки функціонування об’єктів соціальної інфраструктури в Сумській області діють сервісні кооперативи з комунально-побутового обслуговування населення. 23 з 37 кооперативів, тобто 62,7%, надають комунальні послуги сільському населенню. Із загальної кількості обслуговуючих кооперативів на багатопрофільні кооперативи припадає 21,6%. І це є дуже позитивним, бо саме вони дозволяють оптимізувати обсяги й асортимент наданих послуг, підвищувати завантаженість і ефективність використання наявної техніки, значно скоротити загальні витрати. Кооперативи такого типу здатні найбільш дієво підтримувати сільгоспвиробників, вирішуючи питання постачання та ремонту техніки, надання різних видів послуг, виконання робіт за вигідними для своїх засновників цінами (за собівартістю). Такі кооперативи, як свідчить практика, забезпечують на районному рівні взаємовигідні економічні відносини між аграрними товаровиробниками та  підприємствами - постачальниками, відстоюючи інтереси насамперед своїх членів. Найбільш прийнятним варіантом організації таких кооперативів є їх створення на основі наявних майже в кожному районному центрі сервісних структур (технічних, агрохімічних тощо), що мають відповідну матеріально - технічну базу. 

Аналіз специфічних сторін функціонування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів показав, що основна їх мета – не отримання прибутку, а надання послуг співзасновникам. Обслуговування сторонніх осіб здійснюється за залишковим принципом. 21 з 37 функціонуючих кооперативів отримує прибутки від послуг не членам кооперативів, інші співпрацюють лише з членами кооперативів. Оцінка існуючого в Сумській області стану розвитку обслуговуючих кооперативів показує, що на даний момент їх діяльність є недостатньою для вирішення проблем сільськогосподарських товаровиробників, а набір послуг неповним і недосконалим. 

У третьому розділі «Перспективні напрями організаційного розвитку обслуговуючих кооперативів» запропоновано систему використання сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів для стабілізації сільськогосподарського виробництва та розвитку сільських територій.

В умовах кризи, яка спостерігається не лише в сільському господарстві України, але й в усій світовій економіці, створення системи кооперації – це один з найбільш прийнятних варіантів забезпечення виживання виробників різних рівнів. При формуванні зазначеної системи пропонується йти від найбільш простих форм кооперування до все складніших, що дозволить створити систему з мінімальними грошовими витратами і через поступове нарощування масштабів і сфери діяльності кооперативних об’єднань забезпечить стабілізацію розвитку сільської території в цілому.

Актуальними напрямками розвитку обслуговуючої кооперації є обґрунтування загальної концепції організаційного розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів і впровадження моделей кооперативів різного профілю зокрема, формування територіальних сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів при сільських громадах. Територіальний багатофункціональний обслуговуючий кооператив – це об’єднання, що поєднує в собі систему державного управління з кооперуванням всіх суб’єктів економічної діяльності на території сільської громади. Запропонована в дослідженні організаційна модель такого кооперативу представляє собою форму реалізації державних інтересів у сфері стабілізації розвитку сільських територій.  У відповідності до особливостей сільської території і можливих напрямків її розвитку дана модель може бути модифікована згідно з виявленими пріоритетами. Учасникам багатофункціонального обслуговуючого кооперативного об’єднання надаються послуги, що не лише реалізують виробничі інтереси, а й відповідають всім сферам життя села. Така система кооперування дозволяє жителям села переходити до самостійного вирішення більшості проблем, що виникають в їх житті, не чекаючи на сторонню допомогу, виходити з кризи. При цьому, більш вираженою стає незалежність в економічному та правовому плані сільських громад, виробників сільськогосподарської продукції, а також і сільських рад від негативного впливу зовнішніх факторів.

Головною стратегічною метою територіальних багатофункціональних обслуговуючих кооперативів як центрів місцевого розвитку повинно стати забезпечення сприятливих умов життєдіяльності населення та поглиблення і розширення виробничих і соціальних зв’язків між поселеннями різних рангів, зміцнення їх економічної бази. Створення кооперативів повинне орієнтуватися на наявність ресурсів його співзасновників для забезпечення початкового пайового внеску та подальших пайових платежів. В дослідженні запропонована методика визначення пайових внесків та персоніфікованої ефективності від участі кожного члену кооперативу в його діяльності. Умовою формування внеску на пай є оцінка необхідного вкладення на отримання мінімуму послуг кооперативу. Величину пайової частки внеску рекомендується визначати у відповідності до масштабів робіт, які планує виконувати сільськогосподарський обслуговуючий кооператив, за наступною формулою: