Оперативний аналіз собівартості продукції

Методологічні основи формування в  бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її відображення у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку 16 „Витрати”.

Залежно від мети та предмета аналізу  використовують різні класифікаційні ознаки витрат. Розглянемо основні  з них.

Класифікація за рахунками класу 9 здійснюють згідно з діючим Планом рахунків бухгалтерського обліку, що був запроваджений одночасно  з міжнародними стандартами фінансової звітності, тобто з 1 січня 2000 р. Згідно з класифікацією облік витрат виконують так:

 

- собівартість реалізації;

- загальновиробничі витрати;

- адміністративні витрати;

- витрати на збут;

- інші операційні витрати;

- втрати від участі в капіталі;

- інші витрати.

Такий розподіл витрат не має аналогів у вітчизняній практиці. Істотна  особливість наведеної класифікації полягає в тому, що, оскільки „собівартість реалізованої продукції” не включає адміністративних витрат і витрат на збут, з’являється можливість визначити витрати на виробництво без перекручень та застосування штучних методів розподілу накладних витрат за видами продукції. Витрати за наведеними статтями відображають у розд.І форми

 

 

№2 „Звіту про фінансові результати”.

Класифікація за економічними елементами операційних витрат: матеріальні  витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати (собівартість реалізованих виробничих запасів, сумнівні борги та втрати від знецінення запасів, визнані економічні санкції тощо). Дані про економічні елементи витрат обліковуються за класом 8 Плану рахунків і відображаються у фінансовій звітності (форма №2, розд.ІІ „Елементи операційних витрат”). Витрати за цією ознакою визначають по підприємству в цілому з метою аналізу структури витрат (вертикальний аналіз), порівняння її зі структурою економічних елементів витрат інших підприємств галузі, а також аналізу динаміки зміни економічних витрат у часі (горизонтальний аналіз). виявлення тенденцій змін (трендовий аналіз).

Класифікація за калькуляційними  статтями собівартості на одиницю продукції (робіт, послуг). Собівартість реалізованих товарів визначають за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”. Собівартість реалізованої продукції складається з виробничих витрат та над нормованих виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції  включаються:

- прямі матеріальні витрати,  які можуть бути віднесені  безпосередньо до оплати праці;

- прямі витрати на оплату  праці;

- інші прямі витрати;

- загальновиробничі витрати.

Перелік статей калькулювання виробничої собівартості продукції встановлює підприємство.

Витрати, пов’язані з операційною  діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції, поділяються на адміністративні  витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Основна мета калькулювання собівартості на одиницю продукції – проаналізувати витрати за калькуляційними статтями у часі, порівняти витрати на виробництво продукції з ринковими цінами, визначити її прибутковість або збитковість, оцінити власну конкурентоспроможність і в разі потреби скоригувати структуру виробничої програми.

Класифікація витрат за ознакою  їх розміру від обсягів виробництва: змінні і постійні.

Класифікація витрат за способом віднесення на собівартість продукції: прямі та непрямі. Використовують її для складання  калькуляцій на одиницю продукції. а також для розподілу непрямих витрат за економічними елементами. До прямих належать технологічні витрати  матеріалів та заробітна плата працівників. до непрямих – витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта економічно доцільним шляхом: загальновиробничі  витрати. адміністративні витрати  і витрати на збут.

Класифікація витрат за місцями  виникнення: цехи, дільниці бригади, функціональні  підрозділи (використовують для відповідного контролю та аналізу собівартості).

Аналіз собівартості продукції  за наведеними класифікаційними ознаками має на меті підвищити ефективність підприємства завдяки виявленим  резервам зниження витрат.

Факторний аналіз собівартості продукції  передбачає аналіз:

- динаміки операційних витрат;

- чинників зміни витрат на 1 грн.  реалізованої продукції за порівнянними  і непорівнянними виробами, а  також за групами продукції  за віком їх випуску;

- впливу на собівартість окремих  груп продукції за рівнем їх  рентабельності;

- структури операційних витрат  за економічними елементами;

- собівартість за калькуляційними  статтями витрат [13, c.187-189].

 

2. ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ  ДЛЯ АНАЛІЗУ СОБІВАРТОСТІ, ЇХ  ХАРАКТЕРИСТИКА

Залежно від змісту і завдань  аналізу використовують такі основні  інформаційні джерела: фінансову звітність; статистичну звітність; дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку; дані з первинної облікової документації (вибіркові дані); експертні оцінки.

З 1 січня 2000 р. на підприємствах України  незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ) запроваджені перелічені далі форми фінансової звітності, що відповідають міжнародним стандартам:

Форма 1 „Баланс” — звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов’язання і капітал підприємства на встановлену дату.

Форма 2 „Звіт про фінансові результати”, що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний та попередній період.

Форма 3 „Звіт про рух грошових коштів”, що відображає надходження та витрачання коштів у звітному періоді за операційним, інвестиційним і фінансовим напрямками діяльності підприємства.

Форма 4 „Звіт про власний капітал”, що відбиває зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду.

„Примітки до звітів” — сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, розкривають іншу інформацію.

Мета складання фінансової звітності  — надати користувачам повну, правдиву та неупереджену інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух  коштів підприємства для прийняття  рішень.

Фінансова звітність забезпечує такі інформаційні потреби користувачів:

- щодо придбання, продажу цінних  паперів та володіння ними;

- участі в капіталі підприємства;

- оцінювання якості управління;

- оцінювання здатності підприємства  своєчасно виконувати свої зобов’язання;

- забезпеченості зобов’язань підприємства;

- визначення суми дивідендів, що  підлягають розподілу;

- регулювання діяльності підприємства;

- прийняття інших рішень.

Разом з новими формами фінансової звітності впроваджено новий  План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про застосування Плану  рахунків.

Основна мета Плану рахунків —  надати інформацію, необхідну для  контролю за діяльністю підприємства, прийняття управлінських рішень і складання фінансової звітності. Структура нового Плану рахунків погоджена зі структурою „Балансу” і „Звіту про фінансові результати”.

Аналітичний облік за рахунками  запасів, витрат і доходів дає  змогу здійснювати калькулювання  собівартості продукції, контроль витрат і визначати результати діяльності за центрами відповідальності.

Таким чином, кожний клас рахунків має  конкретне призначення і тісно  пов’язаний з потребами зовнішніх  і внутрішніх користувачів .

4. АНАЛІЗ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

4.1 Аналіз динаміки собівартості  продукції по загальному обсягу

Операційні витрати за попередній період становлять 8390 тис. грн., за звітний  — 9000 тис. грн. Збільшення витрат спричинюється  збільшенням матеріальних витрат: сукупні  витрати збільшились на 7.27%. а  матеріальні — на 11.66% (їх частка в сукупних витратах найбільша — 50%).

Таблиця 4.1. Вихідні дані для аналізу  операційних витрат

Номер рядка Показник Період Відхилення

попер. звітний абсолютні

(гр..2-гр.1) відносні

(гр..3:гр..1 х 100%)

а б 1 2 3 4

1 Виручка від реалізації продукції  9167 10000 833 9.09

2 Матеріальні витрати 4030 4500 470 11.66

3 Витрати на оплату праці  2925 2975 50 1.71

4 Відрахування на соціальні  заходи 1125 1145 20 1.78

5 Амортизація 150 200 50 33.3

6 Інші операційні витрати 160 180 20 12.5

7 Операційні витрати разом 8390 9000 610 7.27

Витрати на 1 грн. вартості реалізованої продукції за попередній період

 

за звітний період

 

Витрати зменшились на 1.66% завдяки  тому, що темпи збільшення виручки  від реалізації продукції перевищили темпи збільшення собівартості відповідно 9.09 та 7.27%. Випередження становить 1.82 пункта.

Витрати на 1 грн. реалізованої продукції  за звітний період у порівнянних  цінах становлять , що нижче, ніж  за попередній період, на 1.19%.

4.2 Аналіз собівартості по статтям

За калькуляційними статтями аналізують собівартість по підприємству в цілому для того, щоб оцінити відхилення фактичних витрат від запланованих і визначити вплив цих відхилень  на загальну зміну собівартості реалізованої продукції.

Приклад розрахунків для аналізу  наведений у табл. 4.2.

 

Таблиця 4.2. Аналіз собівартості за калькуляційними  статтями витрат

№ п/п Стаття витрат Обсяг реалізованої продукції у звітному періоді за собівартістю, тис. грн. Відхилення витрат, тис. грн.: економія(-), перевитрати(+), (гр.2 — гр.1) Зміни витрат, %

за статтею (гр.3 : гр. 1) х 100 за повною собівартістю реалізованої продукції  разом (гр. 3 : р.13 гр. 1) х 100

плановою Фактич-ною

а б 1 2 3 4 5

1 Сировина та матеріали 2370 2300 -70 -2.9 -0.77

2 Допоміжні матеріали 140 140 0 0 0

3 Транспортно — заготівельні витрати 1020 1050 +30 +2.9 +0.35

4 Загальна вартість матеріалів 3530 3490 -40 -1.1 -0.44

5 Паливо, енергія на технологічні  цілі 950 1000 +50 +5.3 +0.55

6 Заробітна плата основних працівників  900 870 -30 -3.3 -0.33

7 Відрахування на соціальні  заходи 430 430 0 0 0

8 Утримання та експлуатація  устаткування 900 890 -10 -1.1 -0.11

9 Загальновиробничі витрати 950 920 -30 -3.1 -0.33

10 Адміністративні витрати 1350 1300 -50 -3.7  -0.55

11 Разом заводська собівартість 9010 8900 -110 -1.2 -1.21

12 Витрати на збут 90 100 +10 +1.1 +0.11

13 Повна собівартість реалізованої  продукції 9100 9000 -100 -1.1 -1.1

Як бачимо з даних табл. 4.2, понад  планове зменшення витрат на 100 тис. грн. відбулося завдяки економії за статтями „Сировина та матеріали” (70 тис. грн.), „Заробітна плата основних працівників” (30 тис. грн.), „Загальновиробничі та адміністративні витрати” (відповідно 30 і 50 тис. грн.). Водночас підвищилися порівняно з планом витрати на енергоносії (на 50 тис. грн.. або на 5.3%) і транспортно — заготівельні витрати (на 30 тис. грн.., або на 2.9%). Внесок кожної калькуляційної статті до загального зниження витрат (у відсотках) наведений у гр. 5 табл. 4.2. Підсумок за цією графою є алгебраїчною сумою даних за різними калькуляційними статтями.

4.3 Аналіз структури собівартості

Узагальнені вихідні дані для аналізу  структури операційних витрат за економічними елементами містить форма  №2 фінансової звітності „Звіт про фінансові результати”, а саме розд.ІІ „Елементи операційних витрат”. За цими даними можна визначити. до якого типу виробництва належить підприємство за переважанням використовуваних ресурсів (матеріало-, трудо-, чи фондомістке). На основі такого аналізу визначають найактуальніші для підприємства напрямки зниження собівартості. Аналіз структури операційних витрат за економічними елементами потрібний також для того, щоб підприємство не потрапило у „ножиці” еластичного попиту на свою продукцію та нееластичного власного попиту на ті чи інші виробничі ресурси. Вихідні дані й розрахунки для аналізу собівартості продукції за економічними елементами наведені в табл. 4.3.

Дані табл. 4.3 свідчать про матеріаломісткий характер виробництва: частка матеріальних витрат у попередньому періоді становила 48%, у звітному — 50%. Темпи збільшення витрат за цією статтею на 4.4 пункта перевищили темпи збільшення повної собівартості. Лише на третину сукупні витрати зумовлені оплатою праці: відповідно в попередньому періоді — 34.9%, у звітному — 33.1%. Темпи збільшення витрат на оплату праці в 4.3 раза нижчі, ніж загальні темпи збільшення витрат (7.3:1.7). Найвищими темпами збільшувалась амортизація. що призвело до збільшення частки витрат засобів праці в сукупних витратах.

Таблиця 4.3. Економічні елементи операційних  витрат

Елементи витрат Витрати, тис. грн., за період Частка, % за період Відхилення

(+,-)

попередній звітний попередній звітний попередній звітний

а 1 2 3 4 5 6

Матеріальні витрати 4030 4500 48.0 50.0 +470 +11.7

Витрати на оплату праці 2925 2925 34.9 33.1 +50 +1.7

Відрахування на соціальні заходи 1125 1145 13.4 12.7 +20 +1.8

Амортизація 150 200 1.8 2.2 +50 +33.3

Інші операційні витрати 160 180 1.9 2.0 +20 +12.5

Разом 8390 9000 100.0 100.0 +610 +7.3

Аналогічно виконують аналіз собівартості за елементами з порівнянням планових та фактичних рівнів витрат.

 

 

 

 

5. Висоновок

Оперативний економічний аналіз відіграє важливу роль у зниженні собівартості продукції, дає змогу своєчасно  оцінити господарські ситуації, пов'язані  з формуванням собівартості продукції, виявити негативні причини та недоліки, внутрішньогосподарські резерви  покращання використання виробничих ресурсів і оперативно приймати відповідні управлінські рішення.

Ефективність оперативного аналізу  собівартості багато в чому залежить від організації оперативного планування, обліку та регулювання. Належна організація  оперативного планування передбачає своєчасну  розробку оптимальних планових завдань, що базуються на економічно обґрунтованих нормативах для окремих структурних підрозділів підприємства і своєчасне їх доведення до виконавців.