Оцінка зовнішньоторгового балансу: динаміка та роль в економіці

План 
 
 
 

І Вступ

ІІ Основна частина

1. Торговельний баланс, його основні статті  

2. Платіжний  баланс: суть та основні статті  

3. Принципи  сальдування платіжного та торговельного балансів  

4. Взаєзв’язок  стану платіжного балансу з  тенденціями розвитку економічного циклу

  

ІІІ Висновки

Список  використаної літератури 

 

Зміст 

І Вступ                                                                                                                    4

ІІ Основна частина

1. Торговельний баланс, його основні статті                                                     6 

2. Платіжний  баланс: суть та основні статті                                                     9 

3. Принципи  сальдування платіжного та торговельного балансів                  12 

4. Взаєзв’язок стану платіжного балансу з тенденціями розвитку економічного циклу                                                                                             14

  

ІІІ  Висновки                                                                                                         17    

Список  використаної літератури 

 

Вступ 

Зовнішня торгівля є вагомою рушійною силою економічного зростання в будь-якій країні світу. Від величини сальдо чистого експорту залежить не лише стан платіжного балансу країни, ситуація на її валютному ринку, динаміка валютного курсу та валових міжнародних резервів, але й здатність країни зберігати економічну незалежність, підтримувати зовнішній державний борг на безпечному для країни рівні, запобігаючи досягненню критичної величини запозичень на світовому фінансовому ринку. Саме тому ефективне управління експортно-імпортною діяльністю економічних суб’єктів на макрорівні з метою підтримання її раціональної товарної структури та сальдо зовнішньої торгівлі на оптимальному для економіки рівні є актуальним завданням економічної політики держави. 

З моменту  набуття незалежності Україна пройшла  шлях від нетто-імпортера по товарах  з пасивним сальдо поточного рахунку  платіжного балансу до стану не тільки товарного нетто-експортера (з 1999 р.), а й досягла активного сальдо того ж рахунку. Однак цих позитивних зрушень було досягнуто не стільки за рахунок ефективного управління зовнішньою торгівлею, скільки переважно внаслідок сприятливої зовнішньоекономічної кон’юнктури. Тому вже в 2005 р. торговельний баланс України став пасивним, а сальдо зовнішньої торгівлі скоротилося в 7,3 рази. Проблемність ситуації підсилюється тим, що український ВВП більш як на 50% реалізується за рахунок зовнішнього попиту, що збільшує вразливість української економіки від зовнішньоекономічної кон’юнктури. Високий же рівень частки імпорту у ВВП засвідчує загрозливі тенденції витіснення українського виробника з власного внутрішнього ринку. Все це зумовлює необхідність зміни акцентів в управлінні зовнішньоторговельною діяльністю від стимулювання екстенсивного типу розвитку до інтенсивного. 

Сучасний  етап розвитку світового господарства з посиленням глобалізаційних тенденцій, особливо в частині приєднання до системи правил та вимог ГАТТ/СОТ, накладає певні обмеження на автономність зовнішньоторговельної політики. Тому виникає необхідність вдосконалення механізму державного регулювання, який би не тільки захищав внутрішній ринок України від можливих загроз, що несе в собі зовнішньоекономічне середовище, а й унеможливив би відмежування нашої країни від світового торговельного потоку, який регулюється правилами ГАТТ/СОТ.

 

 Торговельний  баланс, його основні статті  
 

Торговельний  баланс - це співвідношення між вартістю експорту й імпорту протягом даного року (або іншого обраного періоду) незалежно від термінів їх оплати. Тому торговельний баланс входить у розрахунковий баланс. Регулювання торговельного балансу є найважливішим узагальнюючим інструментом планування й управління зовнішньою торгівлею країни, а оскільки торговельний баланс становить більшу частку в платіжному балансі, то, отже, він має значну вагу в управлінні всією системою зовнішньоекономічних зв'язків[1].  

Платежі і надходження за "послуги" об'єднують надходження і платежі  за використання однією країною транспорту інших країн (морського, залізничного, повітряного та ін., платежі за вантажно-розвантажувальні операції, портові збори тощо), за користування засобами міжнародного зв'язку (пошта, телеграф, телефон, радіозв'язок), за послуги міжнародного страхування, комісійні операції (наприклад, банкам за посередницькі, гарантійні та інші операції на міжнародному ринку). "Послуги", як правило, займають значне місце в статтях надходжень розвинутих країн, а в країнах, що розвиваються, - у статтях платежів.  

До некомерційних платежів і надходжень входять витрати і доходи від іноземного туризму, утримання дипломатичних представництв і місій, адміністративного і військового апарату в інших країнах, некомерційні грошові перекази, репарації тощо.  

У складі доходів і платежів, пов'язаних із закордонними капіталовкладеннями:  

• платежі відсотків  за іноземними позиками і банківськими вкладами;
• платежі дивідендів за акціями іноземних підприємств; частина прибутків від іноземних підприємств, що належать монополіям даної країни.

 

Показники зовнішньої торгівлі традиційно займають важливе місце в платіжному балансі. Співвідношення вартості експорту й  імпорту товарів утворює торговий баланс. Оскільки значна частина зовнішньої торгівлі здійснюється в кредит, існують  розходження між показниками торгівлі, платежів і надходжень, фактично зроблених за відповідний період.  

Економічне  значення активу чи дефіциту торгового  балансу стосовно до конкретної країни залежить від її положення у світовому  господарстві, характеру її зв'язків  з партнерами і загальною економічною політикою. Для країн, що відстають від лідерів за рівнем економічного розвитку, активний торговий баланс необхідний як джерело валютних засобів для оплати міжнародних зобов'язань по інших статтях платіжного балансу. Для ряду промислово розвинутих країн (Японія, ФРН і ін.) активне сальдо торгового балансу використовується для створення другої економіки за кордоном.  

Пасивний  торговий баланс вважається небажаним  і звичайно оцінюється як ознака слабості зовнішньоекономічних позицій країни. Це правильно для країн, що розвиваються, що випробують недостачу валютних надходжень. Для промислового розвитку країн це може мати інше значення. Наприклад, дефіцит торгового балансу США свідчить про активне просуванням на їхній ринок міжнародних конкурентів (Західної Європи, Японії, Тайваню, Південної Кореї й інших країн) по виробництву товарів більшої складності. У результаті міжнародного поділу праці, більш ефективно використовуються ресурси у світових масштабах. Дзеркальним відображенням дефіциту зовнішньої торгівлі США служить активне сальдо по цих операціях у згаданих партнерів, що використовують валютні надходження для закордонних капіталовкладень, у тому числі в США.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 Платіжний баланс: суть та основні статті  
 

Загальний стан зовнішньоекономічних зв'язків  країни характеризується її платіжним  балансом.  

Платіжний баланс — це співвідношення всієї  сукупності надходжень з-за кордону  та платежів за кордон за певний відрізок часу (рік, квартал, місяць)  

Якщо  надходження платежів перевищує видатки, платіжний баланс вважають активним (таким. що має позитивне сальдо); у протилежному випадку — пасивним (таким, що має від'ємне сальдо)[2].  

Платіжний баланс містить дві групи показників:  

- надходження  від нерезидентів (суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності з інших країн):  

- зовнішні  видатки (платежі) резидентів (суб'єктів  зовнішньоекономічної діяльності  цієї країни).  

Відповідно  до рекомендацій Міжнародного валютного  фонду (МВФ) кожна зазначена група  передбачає такі статті:  

А. Поточні  операції  

Товари  

Послуги  

Доходи  від інвестицій  

Інші  послуги і доходи  

Приватні  одноразові перекази  

Державні  одноразові перекази  

Р а  з о м А: баланс поточних операцій  

В. Прямі  інвестиції та інший довгостроковий капітал  

Прямі інвестиції  

Портфельні  інвестиції  

Інший довгостроковий капітал  

С. Інший  короткостроковий капітал  

Д. Помилки  і припущення  

Разом: А + В + С + Д  

Е. Компенсуючі  статті  

Надзвичайні джерела покриття сальдо  

Зобов'язання, що становлять валютні резерви іноземних офіційних органів  

Р а  з о м : А + В + С + Д + Е  

Н. Підсумкові зміни резервів  

Золото  

Іноземна  валюта  

Кредити МВФ  

Резервна  позиція в МВФ  

Інші  статті  

Зміст кожної зазначеної в платіжному балансі  позиції потребує спеціального розгляду. Розрахунок їх надзвичайно складний, адже йдеться про платежі не тільки державних, а й приватних фізичних і юридичних осіб.

 

 Принципи  сальдування платіжного та торговельного  балансів  

Підсумки  торгового балансу розраховують заданими митної статистики, а платіжного — за результатами експортних та імпортних  надходжень. Труднощі виникають також  зі здійсненням розрахунків у  різних валютах за різними курсовими  співвідношеннями[3].  

Платіжний баланс країни завжди має бути зрівноваженим, проте та чи інша країна може мати в ньому "дефіцит" або, навпаки, "надлишок". Причому обидва терміни означають співвідношення всіх дебетових і кредитових операцій, крім тих (дебетових або кредитових), що з'являються внаслідок заходів, спеціально спрямованих на зрівноваження платіжного балансу. Дефіцит платіжного балансу виникає тоді, коли надходження тієї або іншої країни недостатні для покриття її зобов'язань і країна здійснює додаткові операції, щоб урівноважити (сальдувати) платіжний баланс. Такою операцією звичайно є експорт золота. У деяких випадках як сальдуючу статтю треба розглядати також зміну запасів іноземної валюти, конвертованої в золото. Серед сальдуючих статей, необхідно враховувати і такі показники, як зміна іноземних активів у банках даної країни. Як правило, у сальдуючу частину платіжного балансу включають зовнішні державні позики і кредити міжнародних організацій. Вони звичайно покривають видатки на імпорт та інші операції і заміняють у цьому разі одержання короткострокових кредитів або витрачання золотих та інвалютних резервів[4].  

Оскільки  експорт та імпорт золота розглядаються  як кінцевий спосіб зрівноважування  платіжного балансу, перевищення вивозу золота над ввозом (точніше - продажу  над купівлею) за певний період часу вважається показником пасивності платіжного балансу, а перевищення ввозу над вивозом (купівлі над продажем) - показником його активності.  

Найважливішою складовою платіжного балансу є  баланс надходжень і платежів, пов'язаних із зовнішньою торгівлею. Якщо країна має значний пасив торговельного балансу, то він може бути врівноважений за допомогою таких операцій: одержання довгострокової позики, "допомоги", зменшення закордонних активів країни, використання короткострокового кредиту, експорту золота.