Оцінка основні фонди

     До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обігу підприємства, а проте, йому не належать. До їх використанням за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних коштів підприємства.

     Сталі пасиви - це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців (замовників). Нині в бухгалтерському балансі не виокремлюються сталі пасиви, як це було раніше. Але з цього не слід робити висновок, що сталі пасиви відсутні на підприємстві.

     Методика визначення власних оборотних коштів не робить розмежування між сталими пасивами і короткотерміновими пасивами. Відображаються вони у І розділі пасиву балансу.

     Основним критерієм оптимізації може бути коефіцієнт рівня фінансування підприємства за рахунок, зовнішніх і внутрішніх власних коштів. Цей показник може визначитися за формулою:

     Рвф= ОВФРпл / ЗПФРпл

     де Рвф      - рівень фінансування підприємства за рахунок власних котів, 

ОВФРпл - обсяг формування власних фінансових ресурсів у плановому періоді, грош.  од.;

      ЗПФРпл - загальна потреба у фінансових ресурсах підприємства у плановому періоді, грош. од.

Банківські кредити як джерело формування оборотних коштів.

     Розмір власних оборотних коштів, що закріплені за підприємством, не є постійною величиною. Сума власних оборотних коштів під час складання фінансового плану щорічно уточнюється у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того, на підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов'язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах.

     Покрити цю потребу лише власними джерелами стає практично неможливим. Тому формувати оборотні кошти лише за рахунок власних джерел нині економічно недоцільно, оскільки це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і збільшує ризик виникнення фінансової нестабільності підприємства.

     У  такому   разі   підприємство   видушене   звертатися  до   залучення фінансових ресурсів у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів, комерційного кредиту, кредиторської заборгованості.

     Призначення банківських кредитів - фінансування витрат, пов'язаних з 
придбанням основних і поточних активів, із сезонними потребами 
підприємства, тимчасовим збільшенням, виробничих запасів, із виникненням 
(збільшенням) дебіторської заборгованості, податковими платниками та 
іншими зобов'язаннями. 

     Кредити банку дають змогу органічно ув'язати всі джерела оборотних коштів і справляють активний вплив на раціональне формування запасів сировини, матеріалів, готової продукції та інших видів матеріальних цінностей.

     Планування потреби в позикових оборотних коштах включає розрахунок необхідної суми кредиту з урахуванням залишку нормативних товарно-матеріальних цінностей і визначення потреби в кредиті.

     Сума кредиту з урахуванням залишку нормативних тварино -матеріальних цінностей визначається для кожного об'єкта як різниця між плановою вартістю матеріальних цінностей за діючими цінами і власними оборотними коштами.

     Короткостроковий кредит, не залежно від об'єктів кредитування, надається строком до одного року. Однак на практиці терміни надання кредиту значно менші, що пояснюється високим рівнем інфляції, станом товарного і грошового обігу.

     Практикою встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати власних джерел фінансування, тобто критичне значення його коефіцієнта дорівнює 0,5. що більша ця величина, то кращий фінансовий стан підприємства (менша залежність від зовнішніх джерел). Фінансова стійкість характеризується співвідношенням власних і позикових коштів. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про те, що підприємство є фінансово стійким і відносно незалежним від зовнішніх джерел фінансування.

     Однією з причин, яка гальмує стійкий розвиток підприємства в Україні, є обмеженість кредитно фінансових ресурсів.

      Вирішити труднощі з отриманням коштів, поліпшити фінансовий стан, зміцнити економічну безпеку можна за допомогою сучасної форми кредитування - овердрафту.

     Овердрафта операція - це короткостроковий кредит, який надається на 
кілька днів. 

     Від звичайної позики відрізняється тим, що кошти можна отримати без застави. При овердрафті на погашення заборгованості спрямовуються всі кошти, які зараховуються на поточний рахунок клієнта. А тому обсяг кредиту змінюється в міру надходження коштів.

     Овердрафт дуже зручний саме як кредит під бігові кошти платоспроможним позичальникам. Кредитування у формі овердрафту досить ризиковане для банку в умовах нестабільної економічної ситуації в Україні. Однак майже половина кредитних операцій сьогодні відбувається саме овердрафтній формі, і ця операція знаходиться на першій сходинці у рейтингу

нових кредитних ресурсів.

       Залучені кошти як джерело формування оборотних засобів До  залучених   належать   кошти   інших  кредиторів,   які   надаються підприємствам у позику під певний відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов'язання.

     Вексель є найпростішою і найпоширенішою формою кредитних грошей. Він виписується боржником і передається кредиторові. Сам факт видачі векселя означає фактично перетворення (перехід) товару в гроші. Через вексель реалізується незадоволений попиту на гроші як засіб платежу. Коли таких грошей недостатньо, їх замінює вексель.

     Досить поширеною формою залучення коштів інших суб'єктів господарювання є комерційний кредит. Він використовується підприємством за браком фінансових ресурсів у покупця (споживача) і неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі виникає необхідність відстрочки платежів. Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за продукцію, що поставляється, від споживача одержує вексель або інше боргове зобов'язання. 

     Використання комерційного кредиту набули певного розвитку в період становлення ринкової економіки, створення підприємств з різноманітними формами власності. У цілому його використання позитивно впливає на економіку підприємства і народного господарства, оскільки скорочує реалізацію товарів, прискорює обертання оборотних коштів і зменшує потребу в кредитних і грошових ресурсах.

     Кредиторська заборгованість належить до позапланових залучених джерел формування оборотних коштів. Її породжує брак власних оборотних коштів. Наявність кредиторської заборгованості постачальникам свідчить про участь у господарському обігу підприємства коштів інших суб'єктів господарювання.

     - за розрахунковими документами, строк сплати яких не настав і які не сплачено в строк;

     _ за невідфактурованими поставками - розрахунками взаємних вимог, векселями, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк;

- за короткостроковими кредитами.

     Кредиторська заборгованість є допустимою (нормальною), якою її зумовлено чинним порядком розрахунків. Наприклад, заборгованість постачальника за розрахунковими.документами, термін оплати яких не настав,

за невідфактурованими поставками. Однак на підприємстві може бути і прострочена кредиторська заборгованість , що утворюється в результаті порушення покупцями порядку і термінів оплати розрахункових документів.

     За кредиторської заборгованості постачальників залучення коштів відбувається у товарній формі на відміну від власних оборотних коштів і банківського кредиту, які виступають у грошовій формі.

     В Україні склалася парадоксальна ситуація: що більше в обороті підприємства товарів і грошей підприємства - постачальники, то більше це його влаштовує. Однак таке "перекачування" капіталу (хоча й тимчасове) в кінцевому підсумку утворює ланцюг неплатежів, погіршує фінансовий стан підприємства, уповільнює обертання оборотних коштів у народному господарстві в цілому.

     Джерела формування оборотних коштів справляють вплив на їх обертання. Особливості різних джерел формування і принципи різного режиму використання власних і залучених оборотних коштів впливають на ефективність використання оборотних коштів і всього оборотного капіталу. Раціональне формування названих джерел оборотних коштів має значний вплив на процес виробництва, на фінансові результати і фінансовий стан підприємства. Сприяє досягненню мети з мінімально необхідними за даних

умов оборотними засобами. 

2.Оцінка та аналіз оборотних засобів на прикладі ДП"Середино-Будський агролісгосп" 
 

2.1 Організаційно-економічна характеристика досліджуваного підприємства

     Державне підприємство "Середино-Будський агролісгосп" знаходиться на території Середино-Будського району в місті Середина - Буда по вулиці Радянська 115. Організаційно-правова форма даного підприємства являє собою дочірнє підприємство. Органом державного управління є Міністерство аграрної політики. Підприємство "Середино-Будський агролісгосп" займається такою галуззю як лісівництво, основним видом економічної діяльності є надання послуг пов'язаних з лісовим господарством, тобто переробкою деревини та виготовленням з неї різних матеріалів для будівництва. Підприємство має комунальну форму власності, на ньому працюють 110 працівників різного ступеня освіти. В основному дане підприємство свою продукцію експортує з найближчі країни.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства здійснюється згідно з чинним законодавством України, та здійснюється на основі валютної самоокупності та самофінансування. Зовнішньоекономічна діяльність здійснюється у межах встановлених законодавством України: у встановленому порядку виступати як учасник зовнішньоекономічних зв'язків, укладати та реалізовувати різного роду угоди та, інші юридичні акти з зарубіжними та юридичними особами; відповідно  встановленому порядку проводити експортно-імпортні, бартерні, лізингові, реекспортні та інші операції. Майно підприємства складають 

основні та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається _в самостійному балансі підприємства. Прибуток (доход) є основним узагальнюючим показником фінансових результатів діяльності підприємства.

     Прибуток утворюється з надходжень від господарської діяльності після 
покриття матеріальних та прирівняльних до них виплат на оплату праці. З 
балансового прибутку підприємства сплачуються проценти по кредитах банків 
та по облігаціям, а також вносяться передбачені законодавством України 
податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток одержаний після 
зазначених розрахунків залишається у повному розпорядженні підприємства. 
Збитки підприємства покриваються за рахунок грошових коштів та фондів 
підприємства.