Інвестиційний проект у сфері сонячних батарей в Італії

Інвестиційний проект

з дисципліни “Міжнародна інвестиційна діяльність ”

Тема роботи : Інвестиційний проект у сфері сонячних батарей в Італії.

Київ  - 2010

Зміст.

1.      Корпоративний вид інвестора.

2.      Вибір зарубіжного ринку:

2.1.Макрорівень (політичні, економічні, соціально-культурні, географічні особливості).

2.2.Законодавчі обмеження щодо іноземної інвестиційної діяльності, стимули.

2.3. Галузеве дослідження (стадія розвитку, тенденції зростання, конкуренти, податки та збори).

3.      Мотиви та цілі виходу (інвестування) на зарубіжний ринок.

4.      Ресурси інвестора (власні, залучені, запозичені).

5.      Оцінка інвестиційної привабливості окремих реальних проектів або окремих фінансових інструментів.

6.      Механізми інвестицій.

7.      Ризики.

8.      Термін та очікуваний результат.

9.      Можливість виходу або перспективи подальшого розвитку

1. Корпоративний вид інвестора.

Корпоративне інвестування може здійснюватися шляхом створення господарської організації будь-якого типу та участі у господарській організації. Прийнявши рішення про корпоративне інвестування, інвестор має оцінити переваги та недоліки певного виду господарської організації, що має використовуватися в процесі інвестування. При використанні корпоративного інвестування слід враховувати таке:

       безпосереднє здійснення господарської діяльності (виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг) є предметом діяльності індивідуальних підприємців, підприємств різних організаційно-правових форм, виробничих кооперативів, інших господарських організацій основної ланки економіки, тоді як керівництво господарською діяльністю притаманно власникам майна підприємств, господарським об'єднанням, промислово-фінансовим групам;

       створення господарської організації має здійснюватися з обов’язковим додержанням вимог господарського законодавства, включаючи антимонопольно-конкурентне щодо запобігання економічній концентрації (статті 25-41, 126, 251-257 ГК України, Закон від 11.01.2001 р. «Про захист економічної конкуренції» та ін.);

       державна реєстрація господарської організації може здійснюватися у загальному порядку (відповідно до ЗУ “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ” або в спеціальному порядку (передбаченому ст. ст. 17-18, 22 ЗУ “Про банки та банківську діяльність”, пункти 13-14 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», статті 11, 13, 23 ЗУ «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.1996 р. № 781 «Про затвердження Положення про створення (реєстрацію), реорганізацію та ліквідацію промислово-фінансових груп» (п. 2) та ін. Спеціальний порядок державної реєстрації може бути основним (банки - Закон «Про банки і банківську діяльність» (статті 17—18, 22)) або додатковим (корпоративні інвестиційні фонди Закон «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (ст. ст. 8, 11)).

       участь інвестора у діючих господарських організаціях виникає на підставі придбання частки у статутному капіталі підприємства. Ступінь участі у господарській організації, в т.ч. ступінь контролю над підприємством визначається величиною частки у статутному капіталі;

       об'єктом корпоративного інвестування є майнова база господарської організації. Майно, необхідне для здійснення організацією господарської діяльності чи керівництва такою діяльністю може закріплюватися за господарською організацією на різних правових титулах: праві власності (господарські товариства, виробничі кооперативи), праві господарського відання (комерційне унітарне підприємство), праві оперативного управління (некомерційне унітарне підприємство), праві користування (може застосовуватися з будь-яким з названих правових титулів; є характерною ознакою орендного підприємства);

       обсяг господарської правосуб’єктності господарських організацій фіксується в законі та в їх установчих документах. В окремих випадках, для набуття організацією відповідного обсягу правосуб'єктності, крім державної реєстрації інвестори - засновники повинні вжити низку заходів: отримати дозволи, ліцензії, патенти для здійснення певних видів господарської діяльності.

       Обираючи корпоративну форму інвестування, інвестор має враховувати і можливості щодо припинення інвестування. Припинення корпоративного інвестування може відбуватися шляхом:

- виходу з господарської організації, для чого можуть бути застосовані різні процедури залежно від організаційно-правової форми (в акціонерному товаристві - продаж всіх акцій, що належать інвестору; в інших видах господарських товариств - відступлення частки іншому учасникові або третій особі, якщо це не заборонено установчим документом товариства, чи виходу з товариства з отриманням інвестором грошового еквівалента своєї частки; в унітарному підприємстві - продаж цілісного майнового комплексу підприємства; у кооперативі - вихід з кооперативу з отриманням вартості паю);

- припинення господарської організації, що використовується для корпоративного інвестування.

Корпоративний інвестор. В Україні ми є великим виробником сонячних модулів та комплектуючих (акумуляторів, інвентарів, контролерів заряду). Працюємо на Європейському ринку (експортуємо модулі), адже саме в цьому регіоні спостерігається не аби який інтерес до сонячних модулів з декількох причин:

       Електроенергія в країнах Євросоюзу досить дорога и вигідніше генерувати її самостійно

       Країни розробляють цілу низьку заходів, стимулюючи розвиток цієї сфери (дорого купую електроенергію у виробників)

       В Європі, особливо в південних регіонах дуже багато сонця (Італія, Іспанія)

       І нарешті – захист довкілля це модно і необхідно.

2. Вибір зарубіжного ринку.

2.1.Макрорівень (політичні, економічні, соціально-культурні, географічні особливості).

Італійська держава на півдні Європи, в Середземномор'ї. Займає Апеннінський п-ів, Паданську рівнину, півд. схили Альп, о-ви Сицилія, Сардинія та ін. На суходолі Італія межує з Францією на північному заході, з Швейцарією і Австрією на півночі і з Словенією на північному сході.

Пл. 301,23 тис. км2.

Нас. 60,08 млн чол. (2009).

Столиця — Рим.

Офіц. мова — італійська.

Грошова одиниця — євро.

Згідно з республіканською Конституцією, що була урочисто прийнята 27 грудня 1947 і набула чинності 1 січня 1948, Італія є «демократична Республіка, що заснована на праці. Вища влада належить народу, який втілює її в формах і межах, визначених Конституцією». Виборний двопалатний Парламент складається з Палати Депутатів (630 членів) і Сенату Республіки (315 членів). Законодавча функція належить обом Палатам. Крім того, вони контролюють політику і діяльність виконавчої влади. Парламент на спільному засіданні обирає Президента Республіки терміном на 7 років. Обов'язком Президента Республіки є призначення Президента Ради Міністрів (Прем'єр-Міністра), а також членів Кабінету Міністрів.

Сухопутні кордони проходять вздовж гірського ланцюга Альп: на заході із Францією — 488 км, на півночі — зі Швейцарією — 740 км й Австрією — 430 км, на сході зі Словенією — 232 км. Крім того Італія має кордони з двома невеличкими державами — анклавами: Ватиканом — 3,2 км та Сан-Марино — 39 км.

Морські кордони проходять по узбережжях морів: зі сходу — Адріатичного, з півдня — Іонічного, з південного заходу — Тірренського, а з північного заходу — Ліґурійського. Південне узбережжя острова Сицилія омивають води Сицилійського моря.

Довжина берегової лінії — 7 600 км.

Територіальні води — 12 морських миль.

Континентальний шельф — 200 морських миль.

Географічно Італія лежить у помірній кліматичній зоні. Через достатньо високу протяжність Апеннінського півострова, клімат відмінний на півночі, що належить до європейського континенту, та півднем, що оточений Середземним морем. Альпи ─ частковий бар'єр проти західних і північних вітрів. Сардинія підкорена атлантичним, а Сицилія ─ африканським вітрам. Взагалі, чотири метеорологічні ситуації домінують над італійським кліматом: середземноморський зимовий циклон з відповідним літнім антициклоном; альпійський літній циклон, що є результатом зимового антициклону; атлантичний осінній циклон; та східний сибірський антициклон. Зустріч двох останніх повітряних мас спричинює восени тяжкі, часом катастрофічні дощі.

За кліматичними особливостями Апеннінський півострів і острів Сардинія - типово середземноморські райони, тоді як Альпи і басейн По - центральноєвропейські. За винятком гірських місцевостей, де температура з висотою знижується, решта Італії насолоджується тривалим теплим літом. Зими на узбережжі м'які, з достатньою кількістю погожих сонячних днів. Однак лише південь Апеннінського півострова і Сицилію можна по праву вважати краєм апельсинів і маслин. У внутрішніх районах півострова на північ від Неаполя зимові заморозки заважають дозріванню цитрусових, а у верхньому поясі Апеннін сніг лежить до травня. У басейні По зими набагато суворіші, з частими туманами у зв'язку з тим, що тут застоюється холодне повітря, яке стікає з Альп. В Альпах з жовтня по травень бувають сильні снігопади, що змінюються тривалими періодами з ясною сонячною погодою, переважають низькі температури. Контрасти середніх температур найхолоднішого і найтеплішого місяців зменшуються з півночі на південь. У таблиці наведені середні температури липня і січня та суми опадів для ряду міст країни.

Річні опади між північними і середземноморськими районами Італії розподілені нерівномірно. Для півночі країни характерна достатня кількість опадів і їх рівномірний розподіл протягом року з максимумом зазвичай восени. У середземноморській Італії виражена літня посуха, тривалість якої зростає на південь, сягаючи максимуму в Сицилії та Апулії.

Згідно з рейтингами сприятливих умов для ведення бізнесу в 2010 році Італія займає 78 місце, причому в 2009 році займала 74. За період країна не проводила ніяких реформ щодо покращення даного показника. Саме це і є основною причиною пониження її рейтингу.

Італія – високорозвинена індустріально-аграрна країна, яка за обсягом промислового виробництва на межі ХХ-ХХІ ст. входить у число 10 найбільш розвинених країн світу. Основні галузі економіки країни: машинобудівна, текстильна і швейна, залізо- і сталеливарна, хімічна, харчова, моторобудівна, туризм. Найважливіший сектор економіки Італії – обробна промисловість.

Рівень ВВП та ВВП на душу населення Італії знаходиться на одному рівні з Францією та Великобританією. Хоча Італія входить в зону Євро, її дефіцит бюджету не завжди відповідає 3-х % рівню. Економіка також розподілена на промисловий північ та аграрний південь, більшість сировинних ресурсів і приблизно 75% енергоносіїв імпортуються. Велику роль для економіки Італії відіграють туризм та сфера послуг. Рівень безробіття по країні в середньому складає 7,9%, але в південних провінціях досягає 20%.

Зовнішня торгівля Італії характеризується такими характеристиками. До складу експорту включають високотехнологічні товари народного споживання, одяг та текстиль, машинобудівне обладнання, автомобілі, транспортне обладнання, продукція хімічної промисловості, продукти, напої, табак. Основні партнери експорту: Німеччина, Франція, США, Іспанія, Великобританія, Швейцарія. В 2005 році обсяг експорту складав 371,9 млрд. дол. США.

До основних складових імпорту можна віднести товари народного споживання, продукція хімічної промисловості, транспортне обладнання, паливо та електроенергія, кольорові метали, текстиль та одяг, продукти тощо. Основні партнери імпорту: Німеччина, Франція, Нідерланди, Іспанія, Бельгія, Великобританія, Китай. Обсяг імпорту в 2005 році склав 369,2 млрд. дол.

Особливості інвестування по-італійськи. В цілому, італійці залишаються традиційними у таких питаннях, 56% віддають перевагу інвестуванню у нерухомість. Справа в тому, що держава і регіони мають спеціальні програми заохочення. Так за реконструкцію можна отримати приблизно 36% знижку з податків. У випадку художньої реконструкції цінних об’єктів держава бере на себе половину витрат.

Фінансовим цінним паперам віддають перевагу 24%, в той час як 17% навпаки, тримають кошти подалі від інвестицій. З усіх можливостей інвестування у пенсійний фонд 60% італійців обирає найнадійніше – вкладати у фонд розвитку підприємства, де вони працюють.

Італійський бізнесмен перш за все намагатиметься налагодити з вами відносини. Як відомо, Італія поділяється на Північну та Південну. Це проявляється не тільки в різних діалектах, а і в особливостях поведінки їх жителів, у веденні справ. Люди з півдня більш ділові, активні, в той час як з півдня – більш розслаблені,  не поспішають по справам.