ЗМІСТ

 

     ВСТУП

 

     Україна сьогодні знаходиться на шляху всебічних  економічних перетворень. За таких  умов, налагодження стабільного інвестиційного процесу є справою особливого значення.

     Роль  інвестування є дуже важливою в процесі  оновлення капіталу. Без нових  технологій та актуального для підприємства обладнання неможливо ефективно  здійснювати господарську діяльність. Тому обрана тема “Інвестиції, як найважливіший фінансовий ресурс для створення, функціонування і розвитку суб’єктів господарювання” є актуальною.

     Метою курсової роботи є дослідження ролі інвестиції у створенні, функціонуванні та розвитку суб’єктів господарювання.

     Метою роботи зумовлено виконання таких завдань:

• Визначити поняття інвестицій та охарактеризувати інвестиційний клімат в Україні;
• На прикладі підприємства Еліта дослідити вплив інвестиційної політики підприємства на результати його фінансово-економічної діяльності ;
• Виявити шляхи покращення інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання та перспективи інвестування в Україні;
• Зробити висновки.

     Питання важливі для розвитку економіки  держави, і займають особливе місце в курсі “Економіка підприємств”. Інтерес до них і зумовив вибір теми даної курсової роботи, яка написана в результаті опрацювання літературних джерел, низки законодавчих та статистичних даних.

     Інформаційну  базу дослідження становлять сучасні теорії інвестицій та інвестиційної діяльності. Різним аспектам цих проблем присвячено праці Реверчука С.К., Пересади А.А., Карпінського Б.А., Федоренко В.Г.

 

1. Теоретичні основи інвестування

     1.1. Поняття, класифікація  і функції інвестицій

 

     Терміни "інвестиції", "інвестування", "інвестиційний процес", "інвестиційна діяльність", "інвестиційна політика" стали вживатися в нашій країні порівняно нещодавно. Тому поняття та сутність цих термінів в нашій економіці трактується по-різному. Так, наприклад, поняття "інвестиції" ототожнюють з капітальними вкладеннями, "інвестиційна діяльність" - з інвестуванням . Хоча ці поняття за своєю суттю є тотожними.

     Термін "інвестиції" походить від латинського  слова "invest", що означає вкладення коштів. У більш широкому трактуванні інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. Інвестиції мають фінансове та економічне визначення [18, с.7].

     За  фінансовим визначенням, інвестиції - це всі види активів (коштів), що вкладаються в господарчу діяльність з метою отримання доходу. Економічне визначення інвестицій можна сформулювати таким чином: інвестиції це видатки на створення, розширення, реконструкцію, та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов’язані з цим зміни оборотного капіталу, оскільки зміни у товарно-матеріальних запасах здебільшого залежать від руху видатків на основний капітал.

     Розглянуті  вище категорії  враховані при  визначенні терміну “інвестиції” в українському законодавстві. У  відповідності до Закону України  “Про інвестиційну діяльність” “... інвестиціями є усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект” [1, стаття 1]. 
 

     Такими  цінностями можуть бути:

• грошові кошти, цільові банківські внески, паї, акції та інші цінні папери;
• рухоме або нерухоме майно;
• майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;
• сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виробництва, але не запатентованих (ноу-хау);
• права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, обладнанням, а також інші майнові права [1, стаття 1].

     Є три види інвестиційних видатків. Інвестиції в основний капітал — це придбання фірмами устаткування, комп’ютерів, вантажівок, виробничих будівель і споруд для їх використання у виробництві. Інвестиції у житлове будівництво — це видатки на придбання нового житла. Інвестиції у запаси — це товари, які фірми нагромаджують, — готові вироби, незавершене будівництво тощо [4, с.179].

     Інвестиції  в об`єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах, з  метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за різними  ознаками.

     1. За об`єктами вкладень виділяються реальні та фінансові інвестиції.

     Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи - як матеріальні, так нематеріальні (інноваційні інвестиції). Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найбільш значну частку посідають вкладення у цінні папери [11, с.97-98].

     2. За характером участі в інвестуванні  виділяються прямі і непрямі  інвестиції. Під прямими інвестиціями розуміється безпосереднє вкладення коштів інвестором в об`єкти інвестування. Під непрямими інвестиціями розуміється інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками) [10, с.12-13].

     3. За періодом інвестування розрізняють  короткострокові та довгострокові  інвестиції. Під короткостроковими інвестиціями розуміють звичайно вкладення капіталу на період, не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів тощо). Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період більше одного року [9, с.11].

     4. За формами власності інвесторів  розрізняють інвестиції приватні (акціонерні), державні, іноземні та  спільні.

     5. За регіональною ознакою інвестиції  виділяють в середині країни  та за кордоном. Під внутрішніми інвестиціями розуміють вкладення коштів у об`єкти інвестування, розміщені в межах даної країни. Під інвестиціями за кордоном (іноземні інвестиції) розуміють вкладення коштів у об`єкти інвестування, розміщені за межами даної країни [18, с.10-11].

     Основними функціями інвестицій є їх вплив на національний дохід та платіжний баланс [19, с.36].

     Також функціями інвестицій, зокрема і іноземних є:

1. Оновлення і модернізація виробничої бази. Для України дана функція інвестицій є дуже актуальною у зв'язку з високим ступенем фізичного і морального зношення основних фондів. У випадку більш якісного та продуктивного обладнання цю функцію краще виконують зовнішні інвестиції.
2. Задоволення потреби в інвестиціях. Зовнішні інвестиції здатні частково задовольнити потребу держави в інвестиціях. Їх вплив буде особливо відчутним, якщо вони задовольнять інвестиційну потребу в пріоритетних галузях і сферах виробництва. Для України в умовах гострої нестачі інвестицій дана функція є особливо актуальною.
3. Краще задоволення потреб внутрішнього ринку. Продукція підприємств з іноземним капіталом може бути дешевшою, більш якісною, забезпечуватися ширшим сервісним обслуговуванням на відміну від продукції місцевих товаровиробників.
4. Підготовка і навчання персоналу на рівні сучасних світових вимог. Це сприяє поширенню передового досвіду, дає користь самим працівникам, кожному конкретному підприємству з іноземним капіталом, а також іншим підприємствам, куди ці працівники в майбутньому перейдуть на роботу.
5. Передавання управлінських навичок. Сучасна криза в Україні у великій мірі є кризою управління: як на макро-, так і на мікрорівні. Тому освоєння передових управлінських навичок, високого рівня менеджменту є важливою підвалиною економічного піднесення.
6. Передавання технологій та інновацій. Заснування виробництва у приймаючій країні з допомогою іноземних інвестицій - це основний спосіб передавання технологічних інновацій у сучасному світі. При цьому чим вищий науково-технічний рівень місцевих спеціалістів, чим вищі технічні можливості місцевих постачальників, чим більша місткість місцевого ринку, тим країна-реципієнт є більш сприйнятливою до технологічних інновацій [16, с.53].
7. Створення нових робочих місць. В умовах загального низького рівня оплати праці в Україні, ця функція розширюється за змістом: інвестиції приводять до створення нових високооплачуваних робочих місць порівняно із середнім рівнем зарплати [9, с.43].
8. Збільшення податкових надходжень у приймаючій країні. Підприємства за участю іноземного капіталу стають важливим джерелом податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів.
9. Ефективніше використання місцевих ресурсів. Підприємства з іноземними інвестиціями можуть використовувати місцеві ресурси з вищою ефективністю аніж у випадку їх використання місцевими виробниками. Підвищення ефективності використання місцевих ресурсів може бути зумовлене використанням досконаліших технологій, кращим управлінням, використанням ефекту масштабу.
10. Посилення конкуренції на внутрішньому ринку підприємствами з іноземними інвестиціями. Це сприяє кращому задоволенню потреб споживачів, ефективнішому використанню ресурсів, впровадженню інновацій ― тобто більш ефективному виробництву.

 
     

11. Позитивний  демонстраційний ефект. Приклад сучасного прогресивного підприємництва, який представляють інвестиції, здатен стимулювати місцевих підприємців і суспільне оточення загалом.
12. Сприяння структурній перебудові економіки. Інвестиції здійснюються у найбільш інвестиційно-привабливі, перспективні сектори та галузі економіки, що покращує структуру національної економіки.
13. Інвестиції впливають на хід, темпи, результати реформ; пришвидшують перехід від адміністративно-командної економіки до ринкової. Так, залучення іноземних інвестицій вимагає від приймаючої країни прийняття адекватної ринковим умовам законодавчої бази, ґрунтовного аналізу економічної ситуації, моніторингу інвестиційного клімату, пришвидшення реструктуризації підприємств, сприяння створенню мережі консультативних фірм, іншої ринкової інфраструктури; розширення зовнішньоекономічних зв'язків з державами з розвинутою ринковою економікою тощо. Тобто саме узагальнення перелічених функцій інвестицій показує, що вони пришвидшують трансформаційні процеси, що є актуальним особливо для перехідних економік [16, с.55].
14. Інвестиції підвищують конкурентоспроможність національної економіки країни.
15. Прямі інвестиції сприяють зміні місця країни у міжнародному поділі праці, зокрема завдяки розвитку експортно-орієнтованих виробництв. Загалом визнано, що інвестиції сприяють перетворенню країн, що розвиваються, із експортерів сировини у продавців готових виробів. Такий внесок інвестицій у структурні зміни країн, що розвиваються, є більш важливий, аніж просто переміщення фінансових ресурсів по лінії іноземних інвестицій [9, с.43].

     1.2. Інвестиційний клімат в Україні

 

     Інвестиційний клімат - економічні, політичні, фінансові умови, що роблять вплив на приплив внутрішніх і зовнішніх інвестицій в економіку країни [14, с.33].

     В Україні категорія "інвестиційний  клімат" стала дуже поширеною в період розгортання економічних реформ. З процесами знецінення грошей, значного подорожчання товарів, невиплати заробітної плати та пенсій, "пропажі" заощаджень громадян, переходом на товарообмінні відносини - отримання, заробляння "живих" грошей стало у господарській практиці дуже проблематичним. Дана проблема стоїть як перед громадянами, так і перед урядовцями. Можливим виходом із даної ситуації (причому найлегшим) є запозичення грошей. Але щоб їх позичити, необхідні базові підстави для переконання позичальника в тому, що існують сприятливі умови, в першу чергу їх повернення. Ситуацію в країні, яку оцінює інвестор з погляду своїх інтересів, називають інвестиційним кліматом [17, с.53].

     Це - внутрішня атмосфера (енергетика), яка сформована на конкретній території, виходячи з пріоритету залучення  додаткових фінансових ресурсів і впливає на позицію інвестора щодо прийняття рішення про інвестування об'єктів певної території [7, с.140].

     Інвестиційний клімат - це ґрунт для інвестицій, що характеризується цілим набором  факторів. Це і макроекономічна ситуація (збалансованість бюджету, рівень інфляції, платіжний баланс із позитивним сальдо, розумний рівень державного боргу, солідний розмір золото - валютних резервів), і політична стабільність і передбачуваність. Немаловажні для інвесторів і такі фактори, як захищеність прав власності, рівень корпоративного керування, масштаби злочинності і корупції.

     Інвестиційний клімат впливає не лише на економічні процеси всередині країни, він також у значній мірі визначає можливість інтеграції національної економіки у світову економічну систему. Лише за умови сприятливого інвестиційного клімату національна економіка здатна бути ефективно відкритою [16, с.65].

     Інвестиційний клімат в Україні не можна назвати сприятливим. Він характеризується загальною нестабільністю законодавства, недостатньою розвиненістю банківської системи та фондового ринку. Поки що не сформувалася стабільна практика проектного фінансування підприємств [9, с.23].

     На  жаль, в Україні спостерігається  несприятливий інвестиційний клімат стосовно будь-яких видів інвестицій – як зовнішніх так і внутрішніх, що в цілому породжує низький рівень інвестиційної активності, зокрема в оновлення обладнання [16, с.184].

     За  умови неможливості використання внутрішніх фінансових ресурсів, дуже привабливими стають кошти іноземних інвесторів. Українське економічне середовище одночасно і приваблює і відштовхує. Для прикладу можна навести стислу характеристику, яку зробив Western NIS Enterprise Fund у своєму звіті: “...хоча Україна й займає стратегічне географічне положення, має багаті природні ресурси та робочу силу з високим рівнем освіти, що робить її привабливим інвестиційним середовищем, вона ще не досягла свого очікуваного потенціалу через те, що не змогла звести до мінімуму втручання держави у дію ринків, усунути адміністративні перепони, що заважають веденню бізнесу, виконати намічені показники приватизації та стати привабливою для іноземних та внутрішніх інвесторів.” [13].

     Незадовільний інвестиційний клімат у нашій  державі позначається на завданнях, які ставлять перед собою іноземні інвестори, працюючи в ній. Мета переважної їх більшості полягає у якнайшвидшому отриманні прибутку, тому значна частка капіталів вкладається в торгівлю, сферу послуг і посередницьку діяльність.