Інтелектуальна діяльність та її місце у соціально-економічному розвитку держави

До письмових творів належать також музичні твори незалежно  від жанру (гімни, хорові твори, пісні, оперети тощо), твори для одного виконавця (соло), для виконання на кількох інструментах (соната, камерна  музика) або для виконання на багатьох інструментах (твори для оркестрів  і ансамблів) тощо.

Самостійним видом об'єктів  авторського права, але в письмовій  формі, є різноманітні карти і  технічні креслення тощо.

Об'єктами авторського права  є переклад твору з однієї мови на іншу, обробки, анотації, реферати, резюме, інсценізації, музичні аранжування  та інші переробки творів науки, літератури і мистецтва та обробки фольклору (похідні твори) незалежно від  того, чи є об'єктами авторського  права твори, на основі яких створені похідні твори, без заподіяння шкоди  охороні оригінальних творів, на яких вони засновані.

До об'єктів авторського  права належать збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці  за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них  як складові частини.

 Об'єктами авторського  права визнаються драматичні  твори в усіх їх жанрових  різновидах, методах сценічного  втілення і формах об'єктивного  вираження. Драматичні твори —  це літературні твори, написані  в діалогічній формі і призначені  для виконання на сцені, але  вони можуть бути опубліковані  шляхом їх видання.

Значну групу об'єктів  авторського права складають  музичні твори будь-якого жанру, художнього рівня, теми і композиції. Вони можуть бути призначені для виконання  лише на музичному інструменті або  на інструменті і голосом, з текстом  і без тексту. Об'єктами авторського  права є також різні способи  використання музичних творів. Це можуть бути ноти або фонограми, відтворення, виконання, передача по радіо чи телебаченню, інші форми публічного повідомлення, аранжування, використання як фонової  музики або як частини аудіовізуального твору. Електронна сучасна музика також  є об'єктом авторського права, але як результат роботи конкретного  автора.

Сценічні твори - складають  окрему групу об'єктів авторського  права. Зазначені твори стають об'єктом  авторського права незалежно  від того, чи є вони результатом  переробки чужого розповідного або  драматичного твору, чи є оригінальними. Специфіка цих творів полягає  в тому, що вони призначені для виконання  на сцені. Цю групу складають багато видів сценічних творів, кожний з  яких має свою специфіку. Сценічні твори  реалізуються у формі аудіофільмів, спектаклів, масових видовищ.

Аудіовізуальні твори  — кінофільми, теле- і відеофільми тощо, розраховані на слухове і видове сприйняття. Це можуть бути фільми різного призначення — художні, документальні, науково-популярні, навчальні, розважальні, мультиплікаційні тощо. Вони можуть вирізнятися також і за обсягом — повнометражні, короткометражні, багатосерійні. Аудіовізуальні твори об'єднують слайдо-фільми, діафільми та інші кіно- і телетвори.

Авторами аудіовізуальних  творів можуть бути митці різних жанрів, оскільки ці твори є поєднанням багатьох інших творів — сценарію, пісні, музики, декорацій, ескізів, малюнків тощо. У створенні аудіовізуального твору  беруть участь сценаристи, художники, постановники, оператори, режисери, артисти, композитори, диригенти та інші митці. Аудіовізуальний твір може складатися як із уже готових творів, так  і з замовлених творів, які ще мають бути створені спеціально для  фільму. Автор кожної частини аудіовізуального твору зберігає авторське право  на свою частину і може її використовувати  на свій розсуд незалежно від фільму.

Велику групу об'єктів  авторського права складають  різноманітні твори образотворчого мистецтва. Ці твори мають свою характерну особливість — здебільшого вони існують в одиничному примірнику і тісно пов'язані з матеріальним носієм, у який вони втілені. Образотворче мистецтво охоплює живопис, скульптуру і графіку.

Живопис — вид образотворчого мистецтва, твори якого створюються  за допомогою фарб, що наносяться на яку-небудь поверхню. Живопис є важливим засобом художнього відображення і  тлумачення дійсності.

Скульптура — вид образотворчого мистецтва, твори якого мають  тримірну форму і виконуються  із твердих або пластичних матеріалів.

Графіка — вид образотворчого мистецтва, твори якого є поєднанням малюнка і друкованого художнього зображення (гравюра, літографія).

Оскільки твір образотворчого мистецтва втілений в єдину матеріальну  форму, яка може бути власністю не автора, а іншої особи, в такому разі буває важко відрізнити об'єкт  авторського права від об'єкта права власності. Власник має  право на матеріальний носій, автор  — на художній зміст твору.

При цьому слід мати на увазі, що об'єктом правової охорони є  також ескізи, окремі малюнки чи інші вираження підготовчої роботи митця. Часто вони є також об'єктом  цивільного обігу.

Твори декоративно-ужиткового мистецтва — художні твори, що використовуються у промисловості. Це сфера декоративного мистецтва, що має своїм призначенням прикрашення  нашого побуту. Цей вид мистецтва  можна поділити на дві частини. Перша  частина — створення художніх виробів — різного роду прикраси, речі побуту тощо. Другу частину  складають способи і форми  прикрашення промислових виробів  — меблів, одягу, посуду тощо.

Декоративно-ужиткове мистецтво  є близьким до дизайну. Дизайном є  різні види проектувальної діяльності, яка має метою формування естетичних і функціональних якостей предметного  середовища. У вузькому значенні —  це художнє конструювання. Якщо дизайн досягає рівня мистецтва, то може бути об'єктом авторського права.

Сучасні технічні засоби фотографування зумовили виникнення досить широкого кола фотографічних творів. Закон  України «Про авторське право  і суміжні права» надання правової охорони творам фотографії не обумовлює  ніякими застереженнями. Правовій охороні  підлягають будь-які фотографії незалежно  від жанру і призначення.

Твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва. Архітектура (зодчество) — це мистецтво проектування і будівництва споруд різного  призначення. Об'єктом правової охорони  є як проектна документація, так  і її реалізація. Поняття «твори архітектури» охоплює ескізи, фасади, перспективи, проекти забудови, малюнки, плани озеленення, моделі, макети, а  також самі будівлі і споруди.

Твори містобудування —  це результати теоретичних розробок, практики планування і забудови міст та інших населених пунктів.

Об'єктом авторського  права можуть бути твори садово-паркового  мистецтва.

Окремим об'єктом авторського  права є твори хореографії  і пантоміми. Зазначені твори  призначаються для виконання  на сцені. Хореографія в сучасному  значенні — мистецтво створення  танцю. Це композиція рухів для танцю  на сцені або будь-яка інша об'єднана одним задумом система жестів, створена для виконання.

Пантоміма — вид сценічного мистецтва, у творі якого основним засобом створення художнього образу є пластика, жест, міміка виконавця. Це виконання твору, почуття і  драматичні дії якого доносяться до глядача засобами жестів, пози, міміки без використання слів. Пантоміма  сприймається лише зором. Твори хореографії  і пантоміми охороняються з моменту  їх оприлюднення.

Різного роду карти —  географічні, геологічні, політичні, фізичні, кліматичні та інші також складають  групу об'єктів авторського права.

Окремим об'єктом авторського  права є колективний твір, тобто  такий, що створюється групою фізичних осіб. До них належать енциклопедії та енциклопедичні словники, фільми, періодичні збірники і збірники, що продовжуються, збірники наукових праць, газети, журнали  та інші періодичні видання. Особи, які  організовують створення колективних  творів, не визнаються авторами цих  творів. Проте їм належать виключні права на використання таких творів у цілому. Видавець має право за будь-якого використання такого твору  зазначати своє найменування або  вимагати такого зазначення.

Автори творів, включених  до таких видань, зберігають виключні права на використання своїх творів незалежно від видання в цілому, якщо інше не передбачено договором  на створення такого твору.

Об'єктами авторського права  можуть бути тексти перекладів для  дублювання, озвучення, субтитрування  українською та іншими мовами іноземних  аудіовізуальних творів.

Правовій охороні підлягають компіляція даних (бази даних). Це об'єктивна  форма подання й організації  даних (статей, розрахунків тощо), систематизованих таким чином, щоб ці дані могли  бути знайдені й опрацьовані за допомогою  комп'ютера. Творчий характер цього  об'єкта проявляється в особливому підборі й організації даних, незалежно від того, чи є ці дані об'єктами авторського права.

3. Міжнародно-правова охорона промислової власності

Згідно з класифікацією, передбаченою Всесвітньою організацією інтелектуальної власності, до об'єктів  промислової власності належать:

винаходи;

наукові відкриття;

промислові зразки;

товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та комерційні позначення.

Однією з перших міжнародно-правових угод з охорони промислової власності  була Паризька конвенція про охорону  промислової власності, укладена 20.03.1883 р. Україна є учасницею цієї Конвенції  з 25.12.1991 р. Паризька конвенція передбачає, що держави-учасниці можуть укладати між  собою окремі угоди. Наслідком укладання  коментованої угоди було створення  Паризького союзу з охорони промислової  власності.

Паризька конвенція окреслила  коло об'єктів промислової власності, що підлягають правовій охороні.

Згідно зі ст. 1 цієї Конвенції  об'єктами охорони промислової власності  є патенти на винаходи, корисні  моделі, промислові зразки, товарні  знаки, знаки обслуговування, фірмові  найменування і знаки походження або найменування місця походження, а також запобігання недобросовісній  конкуренції.

Промислова власність  у контексті Паризької конвенції  розуміється в широкому сенсі  й поширюється не тільки на промисловість  і торгівлю, а й на сільськогосподарське виробництво й добувну промисловість, всі продукти промислового або природного походження.

Щодо охорони промислової  власності громадяни кожної країни Парижського союзу з охорони промислової власності користуються у всіх інших країнах Союзу тими самими перевагами, які надаються в даний час або будуть надаватися в майбутньому законодавством своїм громадянам, не обмежуючи при цьому прав, спеціально передбачених Паризькою конвенцією. До громадян країн Паризького союзу прирівнюються громадяни країн, які не є учасницями Союзу, але мають на території однієї з країн Союзу місце проживання або промислові чи торгові підприємства.

Паризька конвенція не передбачає міжнародного патенту, чинного  на території всіх країн Союзу. Але  будь-яка особа, яка належним чином  подала заявку на винахід, корисну модель, промисловий зразок або товарний знак в одній з країн Союзу  або правонаступник такої особи  має право так званого конвенційного  пріоритету в інших країнах Союзу.

Можливість створення  єдиного патенту передбачена  окремими міжнародними угодами регіонального  характеру. До них належить Європейська  патентна конвенція, укладена 5.10.1973 року в Мюнхені. Україна не є учасницею  цієї Конвенції. Натомість 10 країн СНД  підписали 9.09.1994 року Євразійську патентну конвенцію, згідно з якою було створено Євразійську патентну організацію. Цією Конвенцією передбачено видачу євразійського патенту на винаходи, які є новими, мають винахідницький рівень і можуть використовуватися  у промисловості.

Важливе місце серед інших  об'єктів промислової власності  займає охорона знаків, що ідентифікують  виробника та його продукцію. Згідно із Законом України «Про охорону  прав на знаки для товарів і  послуг» під такими знаками розуміють  позначення, за яким товари і послуги  одних осіб відрізняються від  однорідних товарів і послуг.

Однією з перших у сфері  охорони знаків була Мадридська угода  про міжнародну реєстрацію знаків від 14.04.1991 р. Україна є учасницею цієї Угоди з 25.12.1991 р. Мадридська угода  передбачає, що реєстрація знака здійснюється через національне відомство, куди подається заявка, а потім заявка подається на міжнародну реєстрацію. У заявці перераховуються країни — учасниці Угоди, про охорону  в яких йде мова. Міжнародне бюро реєструє знаки, датою реєстрації вважається дата подання заявки на міжнародну реєстрацію в країні походження, якщо міжнародне бюро отримає заявку протягом 2 місяців з дня реєстрації в  національній адміністрації.

Країною походження товарного  знака вважається країна, де заявник  має промислове або торговельне  підприємство. Якщо заявник не має  такого підприємства, країною походження вважається країна, в якій правоволоділець має місце проживання або громадянство.

Основні положення міжнародио-правових актів у сфері охорони товарних знаків були трансформовані в національне законодавство України. Зокрема у статті 4 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів, послуг» підкреслюється, що іноземні особи й особи без громадянства мають рівні з особами України права, передбачені законодавством, відповідно до міжнародних договорів України чи на основі принципу взаємності.

До найважливіших міжнародно-правових документів у сфері охорони прав промислової власності належить Лісабонська угода про захист зазначень місця походження виробів  та їх міжнародної реєстрації 1958 p., Гаазька угода про міжнародне депонування промислових зразків 1925 р., Локарнська угода про заснування Міжнародної класифікації промислових  зразків 1968 pоку, Страсбурзька угода про міжнародну патентну класифікацію 1971 pоку.