Інтелектуальна діяльність та її місце у соціально-економічному розвитку держави

1. Інтелектуальна діяльність та її місце у соціально-економічному розвитку держави

 

Людина за своєю природою прагне до найбільш повного задоволення  своїх матеріальних і духовних потреб, своєї безпеки. І чим більше задовольняються  ці потреби, тим щасливішою вона себе відчуває.

Історія свідчить, що найбільших успіхів досягають країни, в яких інтереси держави збігаються з інтересами громадян. Тому держави, які прагнуть стати процвітаючими, стратегічними  завданням вважають підвищення культури громадян, розвиток економіки країни, зміцнення національної безпеки.

Відомо, що яскраві сплески  в розвитку цивілізації спостерігалися тоді, коли держава ефективно заохочувала  творчу діяльність своїх громадян. Прикладом може служити історія  Стародавньої Греції, Римської імперії  або епоха Відродження в Європі.

Тепер як державні діячі, так  і прості громадяни все частіше  приходять до розуміння того, що першоосновою економічного і культурного  розвитку суспільства є результати інтелектуальної діяльності людини - науково-технічної і художньої  творчості. Тому держава, яка прагне до лідерства, повинна забезпечувати  своїм громадянам максимально сприятливі умови для творчої роботи.

У сучасному світі найбільш процвітаючі країни зводять у  ранг державної політики розвиток творчого потенціалу нації. Так, у США і  Японії працюють ретельно продумані  програми розвитку творчості громадян, починаючи з дошкільного віку.

На відміну від природних  ресурсів - землі, нафти, вугілля, тощо, запаси яких обмежені - інтелектуальна власність є невичерпним ресурсом, тому в останні десятиріччя вона швидко замінює традиційні матеріальні  активи і стає рушійною силою економічного і культурного розвитку суспільства.

Сьогодні ми живемо в епоху  технологічного суспільства, тобто  суспільств, в якому визначальною ланкою у виробництві матеріальних благ є технології. Щоб вижити в  конкурентній боротьбі потрібно виробляти  конкурентноздатні товари. Цього можна досягти, якщо безупинно вдосконалювати технологічні процеси для їхнього виробництва. А це можливо здійснити тільки за рахунок використання результатів інтелектуальної діяльності, тобто таких об'єктів інтелектуальної власності, як винаходи, корисні моделі, промислові зразки, комерційні таємниці, тощо. Безперечно, результати такої діяльності будуть більш вагомими, особливо у сфері оборони, якщо вони отримані громадянами своєї держави.

Необхідною умовою для  ефективного створення і використання об'єктів інтелектуальної власності  є наявність системи правової охорони інтелектуальної власності. Створення національної системи  охорони інтелектуальної власності  має подвійну мету. З одного боку, необхідно законним чином оформити економічні й моральні права авторів  і правоволодільців об'єктів інтелектуальної власності, а з іншого боку, - стимулювати в рамках державної політики творчу активність громадян, сприяти поширенню і застосуванню її результатів, заохочувати чесну торгівлю.

Право на одержання патенту  на винахід стимулює вкладення грошей і зосередження людських ресурсів у  галузі досліджень і розробок. Видача патенту стимулює інвестиції у промислове використання винаходу. Публікація патенту  робить доступною інформацію про  нього широкому колу людей, стимулює тим самим створення нових  винаходів і, отже, сприяє науково-технічному прогресу. У свою чергу, право на торговельну марку захищає підприємство від недобросовісної конкуренції.

Серед об'єктів промислової  власності великий вплив на науково-технічний  і економічний розвиток мають, безумовно, винаходи. Відображена в патентній  документації технічна, технологічна і правова інформація дає можливість заощаджувати час, гроші й сили в  процесі науково-дослідної діяльності, не повторювати роботу, вже виконану іншими.

Патентна документація служить  також для виявлення підприємств, які діють у тій чи іншій  сфері технології, зокрема, конкурентів. Вивчення патентної документації допомагає  знаходити рішення технічних  проблем, виявляти сучасний рівень розвитку технології, проводити експертизу науково-технічних програм, визначати пріоритетні напрями розвитку галузей промисловості й окремих виробництв.

Одне з головних призначень системи правової охорони інтелектуальної  власності полягає в тому, що вона заохочує винахідницьку діяльність і стимулює творчу активність громадян країни.

Вплив винаходів на економічний  розвиток може здійснюватися за чотирма  каналами:

інформація про патенти  полегшує передачу (трансфер) технологій і сприяє залученню прямих іноземних  інвестицій;

патенти стимулюють наукові  дослідження;

патенти є каталізатором  нових технологій і бізнесу;

бізнес накопичує патенти  і капіталізує їх шляхом передачі прав через ліцензійні угоди, внесення до статутного капіталу підприємств, використання у власному виробництві для отримання  додаткового прибутку.

Важко переоцінити роль такого об'єкта як торговельна марка у  просуванні товару на ринок. Вдала торговельна  марка - важливий внесок в економіку  підприємства, тому що вона дозволяє зайняти  на ринку вигідне положення, пов'язане  з визнанням цієї торговельної марки  покупцями.

Вдало "розкручена" торговельна  марка приносить її правоволодільцю додатковий прибуток понад той, що він отримав би без її використання.

Щодо авторського права, то його роль в розвитку культури суспільства, особливо у сфері культурного (духовного) розвитку його громадян важко переоцінити.

Об'єкти авторського права - літературні й художні твори - можна самим не створювати, а  запозичувати їх в інших держав. Однак такий шлях варто вважати  вимушеним і, в цілому, хибним. Надзвичайно  важливо, щоб твори літератури і  мистецтва створювалися авторами, які  належать до того суспільства, якому  адресовані їхні твори. А суспільство, в свою чергу, повинно бачити своє відображення в цих творах. Використання чужоземних робіт у розумних межах  виправдане настільки, наскільки воно сприяє культурному обміну і взаємному  збагаченню ідеями.

Розвиток національної творчості  не має перспектив, якщо автору не гарантована  авторська винагорода за його творчу працю. Тому охорона авторського  права і суміжних прав передбачає не тільки належний захист прав видавців і виконавців, виплату справедливої винагороди авторам, але й надійний захист авторських прав, вигідний не тільки авторам, а й державі, тому що, усуваючи недобросовісну конкуренцію, вона сприяє поповненню державної скарбниці  за рахунок податків. Але для цього  необхідно створити відповідну адміністративну  інфраструктуру, яка б забезпечувала  строге дотримання авторських прав.

 

2. Об'єкти авторського права.

Об'єктами авторського права  є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, виражені в будь-якій об'єктивній формі. Твір — це результат  творчої праці, комплекс ідей, образів, поглядів тощо. При цьому твір визнається об'єктом правової охорони незалежно  від його призначення, художнього рівня, а також змісту і способу його вираження. Для надання правової охорони не має значення чи твір опублікований, чи ще не опублікований, — важливо, щоб він був виражений  у певній об'єктивній формі. Форма  вираження твору може бути усна, письмова, звуко- чи відеозапис, зображення, об'ємно-просторова тощо. Розвиток науки і техніки породжує все нові форми вираження твору. Чинне законодавство не містить повного переліку об'єктів авторського права, оскільки життя у своєму розвитку може породжувати все нові й нові форми об'єктивного вираження творчої діяльності людей.

Творчою діяльністю прийнято вважати індивідуальну чи колективну творчість професійних працівників, результатом якої є твір чи його інтерпретація, що мають культурно-мистецьку  цінність. (Закон України «Про професійних  творчих працівників та творчі спілки»  від 7 жовтня 1997 p.). З таким визначенням  важко погодитися, адже об'єкт авторського  права може створити і не професійний  працівник. Але важливо зазначити  те, що об'єктом авторського права  може бути твір або його інтерпретація.

Отже, об'єктом авторського  права може бути не будь-який твір, а  лише той, що має певні, встановлені  законом, ознаки: а) творчий характер; б) вираження у будь-якій об'єктивній формі. Об'єктом авторського права  може бути лише твір, що є результатом  творчої праці. Якщо якесь творення не є результатом творчої праці, то така робота не може бути визнана  твором і, отже, об'єктом авторського  права. Не вважається об'єктом авторського  права суто технічна робота (наприклад, передрук на друкарській машинці  чи набір на комп'ютері чужого твору  або навіть його літературна обробка  — редагування, коректура тощо).

Твір може бути виражений  у будь-якій об'єктивній формі, але  так, щоб його можна було відтворювати, сприймати. Сама об'єктивна форма  може бути найрізноманітнішою (усною, письмовою) — ноти, креслення, схеми, запис на платівку, магнітну плівку, фотографії тощо. Але задум письменника, композитора чи будь-якого іншого автора, який уже склався у його свідомості в закінчену певну  форму, образ, певне сполучення звуків, але ще не виражений у будь-якій об'єктивній формі, не визнається об'єктом  авторського права.

Твір як об'єкт авторського  права втілений у певну матеріальну  форму: рукопис, ноти, скульптуру, картину  тощо. Але авторське право на твір (як нематеріальний об'єкт авторського  права) не завжди збігається з правом власності на матеріальний носій, в  який втілено твір. Тому не слід підміняти  твір як об'єкт авторського права  рукописом, картиною, примірником книги. На матеріальний носій, в який втілено  твір, може існувати окреме право власності, право користування (оренди) тощо, але  не авторське право. Між тим продаж своєї книги не позбавляє письменника  його авторського права.

Певна категорія творів не визнається об'єктами авторського права. Це передусім офіційні документи (закони, постанови, судові рішення тощо), а  також їх офіційні переклади. Однак  слід мати на увазі, що автори проектів зазначених офіційних документів мають  право авторства.

Не визнаються об'єктами авторського права офіційні символи  і знаки (прапори, герби, ордени і  медалі, грошові знаки тощо), а  також повідомлення про новини дня  або повідомлення про події, що мають  характер звичайної прес-інформації. Не визнаються об'єктами авторського  права твори народної творчості, а також результати, одержані з  допомогою технічних засобів, призначених  для виробництва певного роду — без здійснення творчої діяльності, безпосередньо спрямованої на створення  індивідуального твору.

Авторське право не поширюється  на будь-яку ідею, процедуру, метод, процес, концепцію, відкриття, винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку, раціоналізаторську пропозицію, звичайні дані, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі тощо.

Види об'єктів авторського  права. Відповідно до ЦК України (ст. 433), Закону України «Про авторське право  і суміжні права» (ст. 8) об'єктами авторського права є:

а) літературні та художні  твори, зокрема:

— романи, поеми, статті та інші письмові твори;

— лекції, промови, проповіді  та інші усні твори;

— драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші сценічні твори;

— твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;

— фотографічні твори;

— твори ужиткового мистецтва;

— ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури  або науки;

— переклади, адаптації, аранжування  та інші переробки "літературних або  художніх творів (похідні твори);

— збірники творів, інші складені твори, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом  інтелектуальної власності;

б) комп'ютерні програми;

в) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом  інтелектуальної діяльності;

г) інші твори.

Значну групу об'єктів  авторського права складають  літературні твори. Літературні  твори залежно від форми їх вираження поділяються на письмові та усні. До усних творів можуть належати виступи, лекції, доповіді, промови, проповіді  тощо. Усна форма твору ускладнює  визначення його приналежності у  разі порушення авторських прав. Якщо хтось записав усний твір і  потім почав його використовувати  як свій, то автору треба буде довести, що це його твір. Тому в принципі усної  форми вираження твору краще  уникати.

Літературні письмові твори  поділяються на два основні види — художні і наукові. До художніх творів належать романи, повісті, поезія, новели, оповідання, ноти, інші белетристичні  твори. До наукових — монографії, підручники, навчальні посібники та інші наукові  книги, брошури, статті. До письмових  творів належать також комп'ютерні програми. Безперечно, до письмових  наукових творів належать звіти про  науково-дослідну роботу та інші письмові твори будь-якого характеру.

До письмових творів слід віднести також твори будь-якого  характеру незалежно від їх цінності, жанру, призначення, зафіксовані на магнітному носії. До письмових творів належать листи, щоденники, інтерв'ю, а  також твори, написані особливою  математичною мовою (рівняння, геометричні  фігури тощо), мовою коду або спеціальною  технічною мовою.