інтеграція України у світову економічну систему

Дослідники  функціонування "швидких" економік високорозви-нутих країн помітили, по-перше, зменшення потреби в  багатьох традиційних видах масової  сировини; по-друге, збільшення кіль­кості підприємств, які працюють за "швидким циклом", коли процеси проектування і випуску продукції поєднуються, а можливості скорочення запасів сировини і устаткування різко зростають; по-третє, інвестування значних коштів в електронну інфраструктуру.

"Швидкі" економіки мають змогу збільшувати  темпи свого розвитку не стільки  за допомогою нових виробничих  технологій, скільки завдяки оперативнішому  здійсненню всіх управлінських  операцій і скороченню часу  для прийняття рішень, обробки інформації та всього обсягу знань і проходження їх через економічний механізм.

Отже, для  України, як і для інших колишніх республік СРСР, перспективнішим  є вихід у своїй державно-економічній  цілісності на світовий ринок з наступною  інтеграцією в світову економіку, Звичайно, що при цьому ніяких гарантій наздогнати "швидкі" економіки ніхто дати не може, проте "підтягнутися" до них можливість є.

Назвемо принаймні три можливих напрями  ефективної адаптації України до міжнародного поділу праці:

1) участь у загальноєвропейському економічному просторі, який починає формуватись. Перехід до ринкової економіки зумовить приєднання країн європейської частини колишнього СРСР до євро­пейського економічного простору. Отже, доцільно визначитися, які галузі й виробництва становитимуть профіль міжнародної спеціалізації України,'Стимулювання цих галузей і виробництв методами ринкової економіки одночасно окреслить пріоритетні зміни в народному господарстві України;

2) визначення  специфічних сфер співробітництва  з країнами інших континентів, які становитимуть взаємний інтерес; 

3) підключення  до загальносвітового співробітництва  на галузевій основі, особливо  у науково-технічній, енергетичній, продовольчій, екологічній сферах. Опрацювання перспективної програми  вибіркової спеціалізації українського експорту на нових конкурентоспроможних на світовому ринку виробах можна пов'язати з конверсією ВПК (з урахуванням принципу розумної достатності), що стане підґрунтям для розвитку експортної спеціалізації наукоємних галузей.

Уже сьогодні Україна спроможна будувати свої зовнішньоекономічні відносини на взаємовигідних умовах, Актуальним є здійснення переговорів з метою визначення статусу України як країни, що розвивається, та вироблення її власної чіткої позиції у Міжнародному валютному фонді, Світовому банку реконструкції та розвитку, Генеральній угоді по торгівлі й тарифах та Міжнародній організації праці, адже ці чотири організації є ключовими в міжнародному фінансовому, торговельному і соціальному регулюванні. Ефективна участь в них збільшить можливості України щодо залучення іноземного капіталу, фінансових ресурсів, отримання певних торговельних пільг, збереження тарифних засобів захисту національної індустрії та сільського господарства тощо,

Високий рівень конкуренції на світовому ринку, гнучкість стратегії й тактики товаровиробників потребують створення в Україні структурі які б забезпечували і координували функціонування зов­нішньоекономічного комплексу, а також, усієї інфраструктури зовнішніх економічних зв'язків (страхового та інформаційного обслуговування, судових і арбітражних органів тощо).

Отже, реформа  зовнішньоекономічного комплексу  не може здійснюватись у відриві  від реформування самої економічної  системи в Україні. Це має для  нашої країни принципове значення,

Щодо  пріоритетності у партнерах світогосподарських зв'язків і поділу праці для України не існує якоїсь постійної домінанти, і вона має співробітничати з якнайбільшою кількістю країн та міжнарод­них організацій. Стратегія інтеграції України у світове господарство має два взаємопов'язані аспекти: по-перше, входження у загальносвітовий економічний простір з урахуванням його регіональних напрямів, насамперед європейського, по-друге, участь у поділі праці на новій, економічній основі з колишніми республіками Союзу, особливо з Росією. 
 
 
 

Заключення 

    Інтеграція України в світове   господарство  -  один  з   пріоритетів  її

державної політики з моменту проголошення  незалежності.  Активне  включення

України в міжнародний поділ праці (МПП) призвано служити:

-  підтримці   в  функціональному  стані  її  галузей  в  період  структурної

перебудови  і становлення ринкових відносин в державах колишнього СРСР;

- витяганню  вигід від участі в  МПП   за  рахунок  використання  порівняльних

переваг у виробництві тих або інших  товарів;

-  забезпеченню  оптимальних  масштабів   випуску   продукції,   гарантуючих

окупність витрат на розробку і освоєння випуску  нових видів продукції;

- отриманню  доступу до  світових  ресурсів  науково-технічної  інформації  і

капіталу.

    Як показує світовий досвід, інтеграція в сучасну світову економіку - це

тривалий  процес,  який  вимагає   вироблення   довгострокової   економічної

політики,  що  враховує  історичні   і   господарські   особливості   кожної

конкретної  країни,  тенденції  НТП  і   світогосподарських   зв'язків.   Її

реалізація  складається  в  структурній  перебудові  економіки,   підвищенні

конкурентоспроможності  її  галузей,  кореної  перебудові  форм  і   методів

господарських зв'язків,  в  поступальному  русі  вперед  в  напрямі  більшої

відвертості економіки. 

Список  літератури 
 

    1. Указ  Президента  України   “Про  затвердження  стратегії   інтеграції

       України до ЄС” // Урядовий  кур’єр. – 18 червня 1998.

    2. Бачурин А. Интеграция экономик  и создание  общего  рынка   –  веление

       времени // Экономист. – 1996. - №  7. – с. 43-51.

    3. Дергачев В.  Особенности   мирохозяйственной  интеграции  Украины  на

       основе свободных экономических  зон // Экономика Украины. –  1996. - №

       7. – с. 43-51.

    4. Егоров И., Михайлов В. Иностранные инвестиции в  экономику  Украины:

       тенденции и ожидания.// Финансовая  Украина. - 18 февраля 1997 г.

    5. Кириченко О. Деяки аспекти  входження України у світову   господарську

       систему // Економіка України.  – 1997. - № 7. – с. 75-82. 

    6. Матеріали Мінстату  України  "Торговий  дефіцит  -  96"//  Фінансова

       Україна. - 1 квітня 1997 р.

    7. Пахомов Ю.М., Лук’яненко Д.Г., Губський  Б.В. Національні економіки в

       глобальному конкурентному середовищі. – К.: Україна, 1997. – 235 с.

    8. Плотніков О. Україна: місце  в  світі  і  шляхи   виходу  з  кризи  //

       Україна: аспекти праці. – 1997. - № 5. – с. 33-35.

    9. Пустовойтенко В. П. Україна  зацікавлена в європейській інтеграції //

       Урядовий кур’єр. – 3 лютого 1998.

   10. Сіденко В. Прорив у Європу  – яким чином? // Політика і  час. –  1997.

       - № 11. – с. 18-27

   11. Скеленко О., Дрозденко  В.  Проблеми  входження  України   до  ЄС  //

       Розбудова держави. – 1996. - №  2. – с. 31.

   12. Токарев А. Интеграция Украины  в международное  разделение  труда  //

       Бизнес-Информ. – 1998. - № 8. – с. 66-70.

   13. Чистілін Д. Еволюційний розвиток  світової  економіки  та  інтеграція

       України // Економіка України. – 1999. - № 1. – с.80-88.

   14. Шевченко С. Украина вырабатывает  теорию и стратегию интеграции  в  ЕС

       // Финансовая Украина. – 15 октября  1996.