інтеграція України у світову економічну систему

 
 

План:

     Вступ

1. Об'єктивні основи зовнішньоекономічних зв'язків України  

2. Основні напрями, форми і суб'єкти зовнішньоекономічних відносин України 

3. Роль економічної реформи в інтеграції України у світову економічну систему

    Заключення

    Література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

    Унікальність переважаючої більшості  країн  колишнього  СРСР  полягає   в

тому, що вони виникли на руїнах відносно цілісної економічної  і  політичної

системи. У зв'язку з цим ним об'єктивно  необхідні час і  відповідні  зусилля

для   національно-державної   ідентифікації,   створення   ряду    передумов

ефективного включення їх в глобальні економічні структури  і  процеси.  Крім

того,  після  проголошення  незалежності  певний  період  ці   країни   були

ізольовані  від  світогосподарських  глобальних  процесів  і  приречені   на

автаркичну  замкненість і самодостатність.

    Можна виділити три визначальних  передумови,  реалізація  яких  створить

сприятливі  можливості для включення економіки  України в глобальні процеси  і

структури. Мова йде про системну ринкову трансформацію,  реструктуризацію  і відвертість економіки. Головним в цій тріаді є, очевидно,  перший  блок,  що

передбачає   системну   трансформацію   економіки   від   ізоляціонізму   до

відвертості,  перехід  від  тоталітарно-директивної моделі  суспільства до

ринкової. Досвід свідчить, що ринкова  трансформація  розвивається  у  трьох

основних  напрямах:   лібералізація   економіки,   приватизація   власності,

інституціоналізація   (створення   ринкової   інфраструктури).   При   цьому

виняткову роль для України грає створення  атрибутів  загальноекономічної  і

ринкової  інфраструктури, стан відвертості економіки  для  більш  широкого  її

включення   в   торгово-економічні,    фінансово-інвестиційні,    виробниче-

технологічні  глобальні процеси.

    У Україні прийнятий ряд законів,  що створюють номінальні можливості  для

включення її  економіки  в  світове  господарство,  в  міжнародний  розподіл

праці. Це,  зокрема,   закони  «Про  зовнішньоекономічну  діяльність»,  «Про

режим іноземного інвестування», «Про спеціальні (вільних)  економічні  зони»

і інш. Тільки на початок 1997 р. було  створено 3328 спільних  підприємства,

на  основі  чого  залучено  біля  500  млн.  дол.  США   прямих   зарубіжних

інвестицій. Цей процес розвивається і далі. Є всі основи стверджувати, що  в

Україні формуються економічні, матеріальні, інституційні і  інші  передумови

для  поступового  включення  її  економіки  в  світогосподарські  процеси  і

структури. 
 
 

1. Об'єктивні основи зовнішньоекономічних зв'язків України 

Розбудова незалежної України об'єктивно потребує входження її у світове господарство на організаційно-економічних засадах  ринкових відносин на принципах рівноправності та взаємної вигоди у співробітництві. 

Дипломатичне  визнання молодої Української держави більшістю країн світу прискорює й урізноманітнює розвиток її зовнішньоекономічних відносин. Однаковою мірою це стосується як молодих незалежних країн, що утворилися на основі колишнього СРСР і переходять до ринкового тину відносин, так і держав розвинутої ринкової економіки та країн, що розвиваються.

Об'єктивна  необхідність інтеграції України у  світове господарство і розвитку її міжнародних відносин безпосередньо  випливає передусім з потреб використання у національній системі відтво­рення міжнародного поділу праці для прискорення переходу до ринкової економіки країни з метою її розвитку і зростання багатства суспільства. Така необхідність сприяє формуванню ефективної структури економіки країни. Зовнішньоекономічні зв'язки в процесі інтеграції України у світове господарство охоплюють також комплекс екологічних проблем, що розв'язуються спільними зусиллями. Нарешті, розвиток зовнішньоекономічних відносин відкриває додаткові можливості у створенні належних умов для задоволення життєвих потреб народу України.

Поряд з об'єктивною необхідністю інтеграції України у світове господарство та розвитку ЇЇ зовнішньоекономічних відносин існують і об'єктивні  можливості для таких процесів. До них насампе­ред належить економічний  потенціал нашої країни, що дає підставу для належної участі у міжнародному поділі праці.

Об'єктивною можливістю для інтеграції у світове  господарство є вироблення механізму  зовнішньоекономічних зв'язків, по-перше, на макрорівні — загальнодержавному; по-друге, на мікрорівні підприємств; по-третє, на глобальному та регіональному макрорівнях через участь у спеціалізованих і багатоцільових економічних міжнародних організаціях 00Н і регіональних економічних об'єднаннях типу Чорноморської зони співробітництва. Поєднання об'єктивної необхідності та об'єктивних можливостей входження України у світове господарство робить цей процес закономірним.

Відомо, що енергетичне самозабезпечення є  однією з головних умов незалежності. Досягти його Україна може, якщо візьме курс на модернізацію наявних і спорудження нових сучасних екологічно чистих вугільних та газотурбінних електростанцій, на розвиток власного енергетичного машино- та котлобудування, скориставшись вітчизняними науковими та виробничими здобутками й досягнен­нями високорозвинутих країн. Без розвитку відповідних форм зовнішньоекономічних відносин зробити це практично неможливо.

В умовах формування сучасної моделі міжнародного поділу праці (МПП), основу якої має  становити якісно оновлена технологічна база виробництва, Україна повинна поступово, цілеспрямовано розв'язувати проблеми ефективної участі у МПП, використовуючи зовнішньоекономічні зв'язки для реалізації національних економічних інтересів.

Україна має як природні, історичні, так і  техніко-економічні, соціально-економічні, організаційно-економічні основи для участі в МПП, Слід зауважити, що в геологічному і гідрогеологічному ас­пектах територія України слабко вивчена, зокрема її глибинну будову досліджено лише на 10 відсотках території,

З історичних джерел відомо, що організовані суспільства, які існували на нинішній території України, завжди підгримували економічні зв'язки із зовнішнім світом. Тож з огляду на власні куль­турні та історичні традиції Україна має всі можливості для того, щоб стати рівноправним членом європейської спільноти.

Рівень  розвитку продуктивних сил є одним  з тих техніко-економічних чинників, які найбільше сприяють активній участі України у сучасному МПП. Видобуток залізної руди, вугілля, виробництво  сталі, чавуну, мінеральних добрив, цементу, електроенергії, цукру, тракторів і металоріжучих верстатів становлять значний економічний потенціал нашої країни. За кількісними характеристиками і потужностями продуктивних сил Україна може бути гідним партнером у світових економічних зв'язках. Наявний науково-технічний потенціал дасть змогу Україні за сприятливих умов втримати передові позиції у світовій науці з цілого ряду науково-технічних напрямів і, найголовніше, провадити незалежну економічну політику на включення в систему світових господарських зв'язків.

Організаційно-економічні чинники включення України в систему сучасного МПП за своїм змістом відображають ступінь розвитку процесів концентрації, спеціалізації, кооперації й комбінування виробництва (за участю української сторони) на рівні міжнародних економічних зв'язків.

Створення виробництв з випуску всіх нових  видів продукції не завжди доцільне в межах однієї країни. Одним з  найважливіших критеріїв реалізації економічних інтересів країни —  суб'єкта МПП є забезпечення високої  економічної ефективності галузей  її національної економіки, мінімізація витрат суспільної праці. Спеціалізація та кооперація характеризують економічно доцільну й раціо­нальну організацію (територіальну, регіональну, галузеву тощо) суспільних продуктивних сил.

Разом з тим є певні обмеження  у розвитку процесів концентрації та спеціалізації. Відомо, що надмірна концентрація зусиль на розвитку однієї-двох галузей, зорієнтованих на експорт, зумовлює вразливість національної економіки та її сильну залежність як від світового ринку, так і від конкретної країни-партнера. Так, у колишньому СРСР більше 80 відсотків промислового виробництва України не мало на ЇЇ території завершеного технологічного циклу, що зробило Україну залежною від стану її зовнішньоекономічних зв'язків, причому левова частка цієї залежності припадає на колишні республіки СРСР.

Характер  накопиченого виробничого потенціалу, спеціалізація, що склалася, з її орієнтацією  на фондоємні види продукції вимагають  значних інвестицій у базові галузі економіки України на від­шкодування та якісне оновлення фондів. Так, у 1990 р. ступінь зносу основних виробничих фондів становив 37,1 відсотка, у тому числі в промисловості — 50, 3, у сільському господарстві — 26,2, у будівництві — 62,8 відсотка. За такої ситуації структурна трансформація економіки України перетворюється у найважливішу умову для інтеграції у світову економіку і визначення її місця в системі МПП.

Складність  і розмаїтість соціально-економічних  факторів включення України в  систему світових господарських  зв'язків детермінується перехідними виробничими відносинами з притаманними їм формами та методами ведення господарства. На міжнародному рівні вплив соціально-економічних чинників країн-партнерів визначається їх адекватністю та відповідністю загальносвітовим тенденціям.

У сучасному  взаємозалежному світі розвиток соціально-економічних чинників МПП нівелює їхні відмінності в окремих національних господарствах, і цей факт дослідники пов'язують з формуван­ням однотипної за своїм соціально-економічним змістом системи світового господарства. Утверджуються ринкові методи господарювання, активізується державне регулювання певних напрямів розвитку економіки, виявляється соціальна спрямованість її тощо. Такі процеси зумовлюють, по-перше, подібність змісту економічних базисів більшості країн, що беруть участь у МПП; по-друге, природний поділ праці між країнами з урахуванням не тільки їхніх національних економічних інтересів, а й інтересів світового співтовариства в цілому.

Нерозвинутість  ринкових відносин і форм господарювання в Україні посилює необхідність значного підвищення економічної культури населення та ділової етики підприємців, оволодіння принципово новою культурою ринку, високим професіоналізмом поряд з такими поняттями, як честь, достойність, порядність, які знадобляться Україні для визнання її розвинутими країнами як рівно­правного партнера.

Особливості об'єктивних основ зовнішньоекономічних зв'язків України пояснюються  насамперед тривалою відсутністю національної державності та можливості провадити  незалежну економічну політику. 
 
 
 
 

2. Основні напрями, форми і суб'єкти зовнішньоекономічних відносин України 

Єдиний  народногосподарський комплекс колишнього СРСР видавався за такий, що забезпечує переваги для всіх республік —  незалежність від коливань кон'юнктури  світового ринку, планомірність  і взаємовигідність. Мав поширення міф про високий ступінь кооперації між республіками. Насправді ввезення-вивезення товарів коливалося в межах від 12 відсотків в Росії до ЗО відсотків у Вірменії.

Державно-монопольна структура зовнішньої торгівлі колишнього СРСР, переважно сировинний характер експорту, негнучкий відомчий підхід до імпорту були вкрай несприятливими передусім для тих республік, економіка яких не так сильно залежала від міжреспубліканських поставок і які володіли експортним потенціалом.

Етапною правовою основою для розширення зовнішньоекономічних зв'язків незалежної України стали Декларація про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.), Акт проголошення не­залежності України (24 серпня 1991 р.) і, нарешті, Конституція України (28 червня 1996 р.). Серед спеціальних законів з питань економіки слід відзначити Закони України про економічну самостійність (З серпня 1990 р.); про зовнішньоекономічну діяльність (16 квітня 1991 р.); про створення державного експортно-імпортного банку (З січня 1992 р.); про іноземні інвестиції (13 березня 1992 р.), Декрет Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" (20 травня 1993 р.); Закони України про промислово-фінансові групи в Україні (21 листопада 1995 р.); про режим іноземного інвестування (19 березня 1996 р.); про захист від недобросовісної конку­ренції (7 червня 1996 р.) та інші законодавчі та нормотворчі акти.

Важливими правовими документами щодо створення  механізму зовнішньоекономічних зв'язків  України стали договори та угоди  з молодими незалежними державами, що утворилися на території колишнього СРСР, та багатьма країнами Європи, Північної й Південної Америки, Азії, Африки.