Інтеграція АТР

              2.2. Асоціація країн Південно-Cхідної Азії

Порівняно давно в Азії існує торговельно-економічне об'єднання – Асоціація країн Південно-східної Азії (ASEAN), яка була створена в 1967 році з метою налагодження взаємних економічних, соціальних і культурних зв'язків, подолання економічного відставання, координації програм економічного розвитку країн-членів Асоціації. До складу ASEAN входять: Бруней, Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни,  В'єтнам, М’янма, Камбоджа і Лаос. 

Темпи щорічного зростання реального ВВП країн  ASEAN є високими і становлять у середньому понад 5% (протягом 2000-2008 рр.).

Позитивну динаміку демонструють й показники зростання зовнішньоторговельних операцій. Зовнішньоторговельний оборот об’єднання за 2000-2008 рр. зріс в 2 рази і становив понад 1,6 трлн. дол., у тому числі товарний експорт склав 866 млрд. дол. Високу чутливість ринку, що розвивається, країн ASEAN от змін кон’юнктури на світовому ринку підтверджують суттєві коливання показників щорічного зростання експортно-імпортних операцій, як це наведено в Додатку.1. Пов’язано це також з тим, що питома вага сировинних ресурсів в загальному експорті окремих країн об’єднання залишається досить високою, наприклад, у Брунею ця група товарів складає 96,4%,  (у тому числі нафта – 64,3%, природний газ – 30,6%),  Індонезії 35,0% (у тому числі нафта і нафтопродукти – 14,3%, природний газ 10,0%, вугілля 5,6%). 

Найбільша питома вага продукції переробної промисловості спостерігається в Малайзії, Сінгапурі, Філіппінах і Таїланду. Так, наприклад, в структурі експорту Малайзії комп’ютерне обладнання становить 10,1% (що формує 5,36% світового експорту цієї продукції), Сінгапуру – 5,7% (5,0% в структурі світового експорту). Сінгапур, Малайзія, Філіппіни, Таїланд, Індонезія належать до головних  світових експортерів офісного обладнання та аксесуарів, питома вага експорту цих країн у світовому експорті становить 16,8%. Сінгапур є провідним експортером світу напівпровідникової продукції та транзисторів, питома вага країни у світовому експорті становить 15,4%.

Розширюється участь ASEAN й у світовій торгівля послугами, питома вага яких у зовнішньоторговельному обороті складає 27,6%. Експорт послуг країн об’єднання складає 153,2 млрд. дол., а імпорт 176,3 млрд. дол. (за результатами 2007 року), що, відповідно, в 2,3 та в 2 рази більші показників 2000 року [2; c. 282].

У  1992 р.  учасники ASEAN поставили перед собою завдання створити зону регіональної вільної торгівлі шляхом поетапного зниження тарифів усередині неї. На даному етапі члени асоціації ще не прийшли до створення зони вільної торгівлі, але вони вже налагодила співпрацю в області зниження тарифів, що позитивно вплинуло на поглиблення внутрішньорегіональних зв’язків. Рівень внутрішньорегіонального експорту складає сьогодні в ASEAN 25%, а його зростання протягом  2000-2007 рр. склало 11%, в тому числі 13%  у 2007 році.  Серед країн, що складають інтеграційне об’єднання найвищий рівень внутрішньорегіонального експорту припадає на Сінгапур - 31,8% (95 млрд. дол.), що пояснюється більш високим рівнем розвитку ринкових відносин у країні порівняно з іншими країнами об’єднання. 

Приблизно така ж тенденція спостерігається й у взаємному імпорту країн ASEAN, питома вага якого у загальному обсязі склала 24,5%. Динамічні зміни у розвитку внутрішньорегіонального експорту країн  ASEAN наведено у дод.2.

Розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємств країн ASEAN, що ґрунтується на поглибленні участі країн у міжнародній спеціалізації і кооперації, сприяв розширенню експорту наукоємної продукції, посиленню конкурентоспроможності цих країн в сучасній системі міжнародного поділу праці. Сприяє цьому й активне залучення країнами прямих іноземних інвестицій, яке на початок 2008 року становило 490 млрд. дол (3,2%  від загального обсягу інвестування в світі). Активну участь в розвитку регіональної мережі виробництва в країнах ASEAN приймають Японія,  Китай  і Корея. На жаль розподіл іноземного інвестування серед країн ASEAN є вкрай нерівномірним, оскільки понад половину всіх інвестицій отримав лише Сінгапур, для цієї країни притаманні й найвищі щорічні обсяги прямого іноземного інвестування, про що свідчать дані у дод. 3.

Слід зазначити, що в  азіатських країнах домінують посилюючі настрої на користь азіатської  солідарності,  пошуку загальноазіатських цінностей.  У зв'язку з цим в регіоні були  розроблені  три  головні  напрями  регіональної  інтеграції на базі і в рамках ASEAN:

      згідно з першим напрямом (ринковим), перевага віддається  зоні вільної торгівлі через поетапне зниження тарифів у взаємній торгівлі  з тим, щоб у результаті, відповідно до теорії порівняльних переваг, і для найбільш  ефективного  використання  ресурсів  забезпечити  повну свободу розміщення виробництва в країнах Асоціації.

      головною  особливістю  другого напряму є поєднання  вибіркової  торгівельної  лібералізації  з використанням  деяких  форм  державного регулювання. Цей шлях відстоювався прихильниками «цілеспрямовано  регульованої індустріалізації». Така  стратегія  спирається  на  загальнорегіональну  промислову  співпрацю,  узгодження  планів  розвитку  країн ASEAN  на міжнародному рівні,  реалізацію   спільних  проектів  і підкріплюється адміністративними і політичними заходами. 

      прихильники третього напряму пропонують реалізацію окремих проектів регіонального масштабу і виступають проти комплексних схем господарювання.  Провідна роль в розвитку  регіональної  інтеграції відводиться приватному сектору, тому обґрунтовувалося  створення  умов  для  сприятливого  зростання крупних  багатонаціональних  компаній [13; c. 478].

З точки зору  перспектив  розширення  ASEAN важливе  значення  має  підписана  в  листопаді 2004  р.  угода  про  створення   протягом  десяти  років  зони вільної торгівлі АСЕАН – Китай, яка охоплюватиме понад 1,8 млрд. населення з ВВП в 2 трлн. дол. і торгівельним обігом 1,2 трлн. дол. 

Поступово  розвиваються інтеграційні зв'язки ASEAN з Південною  Кореєю  і  Японією.  У  грудні 2005  р. відбувся  перший  східноазіатський  саміт  у  форматі  ASEAN +  з  можливим приєднанням  до  нього  в  майбутньому  Індії,  Австралії,  Нової  Зеландії  і  Росії. 

Вже  підписана  угода з Індією    про  створення  до 2012   р.   зони  вільної торгівлі.  Почата  робота  над  проектом  створення  Східноазіатської  зони  вільної торгівлі (ASEAN  з  Китаєм,  Японією  і  Південною  Кореєю).  Учасники  нового  угруповання повинні забезпечити її відкритість, насамперед, по відношенню до США. 

На поглиблення розвитку регіональних інтеграційних процесів суттєво вплинули чотири основні фактори.

По-перше, це пов’язано з поглибленням участі країн у системі міжнародного поділу праці, що проявляється у розширенні обсягів торгівлі, інвестування, формування східно-азійської системи виробничих зв’язків і поставок. Розвиток ринкових відносин потребував відповідної лібералізації торгівлі, інвестування, гармонізації норм, стандартів та правил, що регламентують торгівельно-економічні відносини. 

В країнах регіону все більше поширювалось уявлення про те, що поширення  ініціатив щодо створення різноманітних зон вільної торгівлі  може підтримувати подальший розвиток торгівлі, прямого іноземного  інвестування через подальше усунення транскордонних перешкод та розвиток гармонізації. Таким чином, прийняття різноманітних угод  щодо поглиблення регіональної співпраці може бути розцінено як важлива складова економічної політики, спрямованої на розвиток і поглиблення виробничих мереж і сформованих ланцюгів поставок глобальними ТНК та азійськими компаніями. 

По-друге, поштовхом для поглиблення інтеграційних процесів в рамках азіатсько-тихоокеанської моделі міжнародної регіональної економічної інтеграції також послужив подальший розвиток європейської та північноамериканської моделей інтеграції (включаючи розширення ЄС на Центральну і Східну Європу, розвиток монетарного союзу у Єврозоні,  успішний розвиток NAFTA, а також розвиток ініціатив щодо створення Американської зони вільної торгівлі (FTAA). Відповідно, поглиблення інтеграції в рамках азіатсько-тихоокеанської моделі є необхідною умовою забезпечення конкурентоспроможності регіону в світовому господарстві.

По-третє, безумовно, об’єднанню регіональних зусиль сприяла й азійська фінансова криза 1997-1998 років, оскільки саме через спільні дії у торгівельній та інвестиційній сферах можна досягнути сталого розвитку і ефективно протидіяти глобальним викликам.

Нарешті, не слід виключати також й той фактор, який вплинув на поглиблення всіх регіональних ініціатив не тільки в азіатсько-тихоокеанському регіоні, а в цілому в світі. Це стосується уповільнення багатосторонніх переговорів у рамках СОТ, який посилив прагнення урядів країн щодо врегулювання торговельно-економічних відносин саме через альтернативу поширення регіональних зон вільної торгівлі та інших більш глибоких форм інтеграції [4; c. 330].

Економічний розвиток регіону залежатиме також від впливу Міжурядового форуму  Азіатсько-тихоокеанське економічне співробітництво (АРЕС). Діяльність форуму  спрямована  на розвиток механізму  гармонізації регіональних  правил, норм і стандартів.

Стратегічна  мета  об'єднання – формування до 2020 р. системи вільної та відкритої торгівлі й інвестицій в регіоні.  Учасниками даного об'єднання є 21 країна, що належать до різних регіонів світу:  5  країн  Америки (Канада,  США,  Мексика,  Перу,  Чилі), 13  країн  і територій Азії (Бруней, В'єтнам, Індонезія, КНР, Малайзія, Папуа-Нова Гвінея, Республіка  Корея,  Сінгапур,  Гонконг,  Тайвань,  Таїланд,  Філіппіни,  Японія),  а також Росія, Австралія і Нова  Зеландія, відповідно, можна зазначити, що ця організація має міжрегіональний характер. Такий різний склад учасників  породжує  сильну суперечність інтересів, що позначається на ефективності діяльності організації. Тому створення зони вільної торгівлі в рамках даного об'єднання  багато в чому залежатиме від позицій і пріоритетів США, Японії і Китаю, залучених також до інших інтеграційних процесів, у тому числі і альтернативних.

Таким чином, майбутній розвиток азіатсько-тихоокеанської моделі інтеграції залежатиме від розвитку наступних основних центрі, які безпосередньо впливатиме на розвиток внутрішньо регіональної співпраці: Японія – Китай – нові індустріальні країни – ASEAN [6; c. 23].

              Розділ 3. Особливості взаємодії України з країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону

Стрімкий розвиток економіки основних країн-гравців Азійсько-Тихоокеанського регіону (АТр), зокрема, КНР, Індії, Японії, Республіки Корея, є сприятливим для подальшого розвитку двостороннього економічного співробітництва цих країн з Україною.

Зокрема, для вітчизняних виробників оптимізація умов експортно-імпортної діяльності з країнами (АТр) означає довгострокове закріплення за собою ємних ринків збуту продукції чорної металургії, хімічної промисловості, металообробки та машинобудування, а також агропромислового комплексу. Широке співробітництво з групою країн, які знаходяться у Східній та Південно-Східній Азії – передусім Китаєм, Японією, Південною Кореєю, Індією, а також деяких інших країн регіону є одним з пріоритетних геоекономічних напрямів для України [3; c. 57-61].

Стратегічно важливим партнером України не тільки в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні а й у цілому залишається Китайська Народна Республіка.

В системі зовнішньоекономічних пріоритетів Китаю, Україна розглядається як один із найважливіших партнерів серед країн Східної Європи та СНД, посідаючи 2 місце за обсягом двосторонньої торгівлі у цьому географічному просторі.

Так, за даними українського статистичного відомства за 9 місяців 2008 року поставки українських товарів до КНР збільшилися у 1,6 рази та складали 469,2 млн. дол., а за китайською статистикою – у 2,5 рази більше на суму 1 млрд. 041,1 млн. дол.

Структура українського експорту до КНР характеризується вузькою номенклатурою товарів. Україна, у більшості, виступає постачальником сировини та матеріалів до КНР, включаючи продукцію хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості – 37,2 % в загальній структурі експорту, мінеральні продукти – 30,6 %.

Аналізуючи стан двосторонньої торгівлі між Україною та Республікою Індія протягом останніх 7 років спостерігається стрімке зростання двостороннього товарообігу, який за ці роки збільшився у 4,8 рази.

Індія відноситься до групи країн з якою Україна має позитивне сальдо, яке утримується внаслідок сталого розширення українського експорту, що збільшується високими темпами [12; c. 28-30].

Структура українського експорту до Республіки Індія характеризується вузькою номенклатурою товарів. Україна, у більшості, виступає постачальником до Індії продукції металургійної промисловості, машинотехнічної продукції та мінеральних добрив. Зокрема, неблагородні метали та вироби з них становлять 39,7% в загальній структурі експорту, мінеральні добрива – 25,7 %, машини, устаткування та механізми – 11,9%. Зазначені товари складають більшу половину українського експорту до Індії та становлять 77,3%. На інші товари припадає 22,7%, що у грошовому вираженні становить 152,5 млн. дол.

Торговельно-економічні відносини з Японією мають динамічний розвиток.

У структурі торгівлі послугами переважають, у експорті: транспортні послуги; різні ділові, професійні та технічні; інші ділові (операційний лізинг). В імпорті: державні послуги; послуги юридичним особам; послуги транспорту та зв’язку.

Двосторонній товарообіг з Республікою Корея має сталу динаміку нарощування. Головною позитивною ознакою розвитку двосторонньої торгівлі у 2008 році є відновлення позицій українського експорту та його збільшення за січень-вересень 2008 року у 4,4 рази.

У структурі експорту послуг переважають: різні ділові, професійні та технічні послуги; транспортні послуги; послуги з ремонту; комп’ютерні послуги; подорожі; послуги зв’язку. У імпорті: державні послуг не віднесені до інших категорій; транспортні послуги; подорожі; різні ділові, професійні та технічні послуги; комп’ютерні послуги; фінансові послуги.

За даними Держкомстату України прямі іноземні інвестиції з країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону в економіку України за станом на кінець червня 2008 року становили 376,8 млн. дол. США та збільшилися у 2008 році на 37,2 млн. дол. (на 11,0%).