Інструменти грошово-кредитної політики держави

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКТИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ             ІМЕНІ ЮРІЯ КОНДРАТЮКА 
 

КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ ТА РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Курсова робота 

з дисципліни : « Макроекономіка»

      на  тему: «Інструменти грошово-кредитної політики держави» 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                    
 
 
 
 

Полтава 2008

Зміст 

Вступ…………………………………………………………………………………….3 

Розділ 1    Грошово-кредитна система………………………………………………..4

1. Структура , об`єкти, суб`єкти………………………………………………4
2. Риси сучасної грошово-кредитної системи………………………………10
3. Небанківські фінансові й кредитні установи як суб`єкти грошово-кредитної системи………………………………………………………….10

Розділ 2 Зміст  та теоретичні концепції монетарної політики……………………...13

        2.1  Кейнсіанська та монетаристська концепції грошової політики…………13

        2.2 Центральний банк та його роль у здійсненні грошово-кредитної

              політики …………………………………………………………………….15

          2.2.1 Засоби прямого впливу центрального банку на пропозицію грошей...17

            2.2.2 Емісійна політика держави………………………………………….17

      2.3. Засоби грошово-кредитної політики……………………………………..19

      2.3 Передавальний механізм монетарної політики…………………………..21

Розділ 3 Грошово-кредитна політика в Україні…………………………………….22

      3.1 Проблеми та перспективи монетарної політики…………………………25

      3.2 Сутність грошово-кредитної політики……………………………………30

Висновки……………………………………………………………………………….33

Література…………………………………………………………………………….. 35 
 
 
 

Вступ 
 

     Грошово-кредитна, або монетарна політика є одним  із головних інститутів державного регулювання економіки. Грошово-кредитна політика ефективною й оперативно виконує функції регулювання економічного циклу, попередження та спаду виробництва. Вона впливає на обсяг національного виробництва через сукупний попит, що змінюється під впливом пропозиції грошей, інвестицій та споживання.

     Дана  тема присвячена вивченню основних теоретичних  підходів до організації грошово-кредитного регулювання розвитку національної економіки.

      Суть  грошової політики полягає у впливі на економічну кон`юктуру через зміну обсягу грошей в обігу. Якщо проаналізувати конкретну грошову політику у певних країнах і в певні періоди, то можна побачити, що дії різних урядів вносять до неї безліч різноманітностей. У теорії ж розрізняють два принципово відмінних підходи до грошової політики: кейнсіанський та монетаристський. Слід попередньо зазначити, що і кейнсіанці, і монетаристи визначають, що центральна проблема грошової політики – це маніпулювання грошовою пропозицією з метою впливу на найважливіші макроекономічні параметри. Розбіжності у підходах починаються з відповіді, як і на які параметри може впливати грошова пропозиція.

      В даній темі визначу найважливіші питання:

•  Грошово-кредитна система.

•  Зміст  та концепції монетарної політики.

• Грошово-кредитна політика в Україні.

      Переконаюся, що в макроекономічній теорії існують  різні підходи до організації  а здійснення грошової політики в  державі. Ознайомлюся з трьома підходами  до організації грошової політики в  національній економіці. Розгляну методи та важелі, за допомогою яких макроекономісти пропонують маніпулювати грошовою пропозицією з метою впливу на найважливіші макроекономічні параметри функціонування національного господарства.

 

Розділ 1     Грошово  – кредитна система

         1.1 Структура, об’єкти, суб’єкти

     Грошово-кредитна система – це форма організації грошового обігу, яка історично  та законодавчо склалася в тій чи іншій країні.

     Сучасні гроші мають кредитну природу. І тому сучасна банківська система не тільки прискорює обіг уже наявних грошей, а створює нову грошову масу завдяки мультиплікації банківських депозитів. Це дає підстави розглядати не окремо грошову та кредитну систему, а їх симбіоз – грошово-кредитну систему.

     Окремі  елементи грошових систем утворились задовго до виникнення держави, а  власне грошові системи є атрибутом централізованих держав. І в цьому плані варто було б визначити грошову систему як  таку, що історично склалася та законодавчо закріплена.

     Але у звя`зку з посиленням ініціюючих заходів держави в нині діючих грошово-кредитних системах законодавство часто змушує змінюватись цю систему у наперед визначеному напрямі.

     Історії відомі два основних типи грошових систем. Перший тип – металевий  обіг. Він виступає теж у двох формах: біметалізм, коли роль грошей законодавчо  закріплюється за двома металами (золотом і сріблом), та монометалізм, коли роль грошей виконує один метал (золото або срібло).

     Другий  тип – паперово-кредитна система  грошового обігу, в основі якої лежать паперові та кредитні гроші.

       Як видно з таблиці 1(1.1), структура сучасної грошової системи дещо змінилась. Деякі з елементів (золотий паритет) уже стали історією, деякі (механізм встановлення курсів валют) видозмінилися, з`явились нові елементи (регламентація безготівкового обігу, характер забезпечення платоспроможної сили готівкових та безготівкових знаків тощо).

          Витіснення з обігу повноцінних  металевих грошей пояснює закон  Ніколя Орезма (1360 р.), який в сучасну  економічну наук ввійшов під  назвою закону Грекхема.

     Закон Грекхема стверджує, що будь-який тип  грошей, який є ціннішим у  

     будь-якій іншій, відмінній від грошей якості, поступово зникає з обігу. 

 Таблиця 1 (1.1) Зіставна структура грошових систем

 

      У популярній формі цей закон формулюють так: «погані» гроші витісняють «хороші» з обігу. Наприклад, якщо функцію грошей виконує худоба, яка не диференціюється за якістю, то власники худоби намагаються розрахуватись гіршою худобою, залишаючи собі кращу для отримання від неї транспортних послуг, м`яса, шкіри, молока.

Аналогічна  ситуація спостерігається у країнах  з біметалевою грошовою системою. Якщо функції грошей виконують водночас золоті й срібні монети, перерахунок одних в інші підтримується на одному рівні, а ціна вагової одиниці немонетарних золота та срібла відрізняється від цінової пропорції монетарних золота та срібла, то «хороші» гроші зникнуть з обігу і будуть замінені «поганими» грошима.

      Об`єктами грошово-кредитної системи є гроші, що в процесі історичного розвитку змінюють свої форми, види та функції. У найзагальнішому вигляді еволюція форм грошей може бути представлена таким чином у таблиці 2(1.1).

      Розвиток  ринкового господарства урізноманітнюється та ускладнює зв`язки між економічними суб`єктами, що призводить до збільшення проміжку часу між виробництвом і  реалізацією товарів на послуг, і тому найбільш поширеною формою грошей стають кредитні гроші.

  Види кредитних грошей :

Вексель – боргове зобов`язання позичальника кредитору про повернення боргу в призначений строк з виплатою процента.

Депозитні гроші – система спеціальних розрахунків між банками на основі банківських переказів з одного рахунка на інший.

Банкнота (банківський білет) – грошові знаки, випущені емісійними банками. В сучасних банкнотах немає власної внутрішньої вартості, тому їх називають борговими зобов`язаннями банків.

Чек – наказ власника рахунка (чекодавця) кредитній установі, яка обслуговує його, сплатити певну суму грошей чекодержателеві.

Електронні  гроші – система банківських розрахунків за допомогою ЕОМ. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Таблиця 2 (1.1)   Еволюція форм грошей 

 

     Сучасний  грошовий обіг здійснюється у двох формах: готівковій і безготівковій. Готівка, як правило, використовується при утворенні доходів домогосподарств (заробітна плата, пенсії, стипендії і т. ін.) та при їх витратами домогосподарствами (купівля товарів і послуг у роздрібній торгівлі, розміщення заощаджених коштів у банках, пенсійних фондах, страхових компаніях тощо).

     Готівкові гроші (символічні або  декретні гроші) – засоби обігу у формі банкнот і розмінних монет, монопольне право на випуск яких законодавчо закріплене за державою.

     Для того, щоб «декретні» гроші виконували свої функції, необхідне дотримання таких вимог: суспільне визнання таких грошей; правова гарантія

     

держави щодо обігу цих грошей; здатність  держави підтримувати стабільність їх купівельної спроможності.

       Купівельна спроможність  грошей визначається кількістю товарів і послуг, які можна купити на грошову одиницю.

     Безготівкові  гроші (кредитні або  депозитні) – засоби обігу, які є борговими зобов`язаннями депозитних інститутів. Вартість депозитних грошей визначається їхньою купівельною спроможністю.

     Кредитні  гроші є приватними грошима, адже їхньою основою є трансакційні депозити комерційних банків.

     У сфері безготівкового грошового  обігу рух грошей здійснюється у  вигляді перерахунку сум через  банківські рахунки.

     За  цією формою здійснюється переважна  більшість грошових операцій в економіці: розрахунки між самими підприємствами, організаціями і населенням; окремі операції з бюджетними коштами тощо. 

Таблиця 3(1.1) Порівняльна характеристика безготівкових та готівкових розрахунків