Нормування оборотних коштів підприємства

курсова робота з економіки підприємства 
ЗМІСТ

 

Вступ

      Актуальність  дослідження. На підприємствах мають місце поточні витрати фінансових (грошових) коштів, які у процесі господарювання здійснюють певний кругообіг (проходять грошову, виробничу й товарну стадії). На першій стадії кругообігу вони витрачаються на придбання сировини, матеріалів та інших ресурсів, тобто переходять з грошової форми в матеріально-товарну, формують певні виробничі запаси, потім вступають у другу стадію – виробничу. На цій таки стадії в процес виробництва включаються робітники, що одержують за виконану роботу заробітну плату. Потім матеріально-товарні цінності матеріалізуються у формі готової продукції. На останній стадії кругообігу виготовлена продукція продається і підприємство має відповідну виручку (суму грошей), яка не лише повністю відшкодовує раніше авансовані витрати, а й дає певний прибуток.

      Отже, актуальність дослідження даної  курсової роботи полягає у необхідності вивчення проблеми нормування оборотних  коштів підприємства задля покращення ситуації в цій  галузі.

      Об’єкт  дослідження.

      Об’єктом  даної курсової роботи виступає проблема нормування оборотних коштів підприємства.

Предмет дослідження.

      Предметом дослідження даної курсової роботи є особливості нормування оборотних коштів підприємства.

      Мета  дослідження.

      Мета  дослідження полягає в теоретичному та емпіричному розгляді проблеми нормування оборотних коштів підприємства.

      Мета  роботи передбачає виконання таких  завдань:

1. Розкрити поняття нормування оборотних коштів підприємства.
2. Висвітлити основні положення нормування оборотних коштів підприємства.
3. Дослідити ефективність нормування оборотних коштів підприємства.

      Нормування  оборотних коштів підприємства посідає певне місце у функціонуванні будь-якого підприємства, адже підприємницька діяльність, а тим більше досягнення успіху у ній, неможлива без планомірного використання коштів, якими оперує підприємство.

      В даній курсовій роботі використовувались  такі джерела: 

1. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт,   послуг)   у   промисловості,   затверджені  наказом Держкомпромполітики України від 02.02.01 р. № 47.
2. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на транспорт, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 05.02. 01 р. № 65.
3. Типове положенні з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг)   у   промисловості, затверджене постановою КМУ від 26.04 96 р. № 473.
4. Андрушків М. І., Раєвська Т. 0., Реверчук Н. Й. Економіка фірми. – К.: НБУ, 1998. – 438 с.
5. Андрушків М. І., Реверчук Н  Й., Савенко І. Л. Становлення підприємництва в умовах ринкової економіки. – К.: Молодь, 1994. – 324 с.
6. Башнянин Г.І. та ін. Політична економія: Підручник для вузів /                    Г.І. Башнянин, П.Ю. Лазур, В.С. Медведєв. – К.: Ніка-Центр, Ельга, 2000. –    442 с.
7. Білик М.Д. Управління фінансами підприємств. - К.: Знання, 1999. – 362 с.
8. Бойчик М. І., Харів П. С., Хопчан М. І. Економіка підприємства. – Львів: Сполом, 1998. – 212 с.
9. Бондар І.Ю. Пахомов В.Г. Управління витратами виробництва та собівартістю продукції. - К.: Державний торгово-економічний інститут, 2000. – 371 с.
10. Борисов Е.Ф. Экономическая теория: Учебник. – М.: Юристъ, 1999. – 558 с.
11. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. – К.: Вища школа, 1995. – 471 с.
12. Герасимчук В.Г. Стратегічне управління підприємством. - К.: КНЕУ, 2000. – 392 с.
13. Загальна економіка: Підручник / За ред. І.Ф. Радіонової. – К.: Знання, 1995. – 234 с.
14. Котлер Ф. “ Основы маркетинга ". – М.: Прогрес, 1992. – 736с.
15. Основы предпринимательской деятельности / Под ред. Ю.Осипова.– М.: Прогресс 1992. – 432 с.
16. Петрович Й.М. Економіка виробничого підприємництва. - К.: Знання, 2001. – 462 с.
17. Піддубний Ф. “Хочете стати бізнесменом? ". – Київ: Молодь, 1992. – 396 с.
18. Покропивний С.Ф.,Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність. – К.: КНЕУ, 1998. – 352 с.

 

Розділ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА НОРМУВАННЯ оборотних  коштів

      1.1. Поняття та структура

      На  підприємствах мають місце поточні  витрати фінансових (грошових) коштів, які у процесі господарювання здійснюють певний кругообіг (проходять грошову, виробничу й товарну стадії). На першій стадії кругообігу вони витрачаються на придбання сировини, матеріалів та інших ресурсів, тобто переходять з грошової форми в матеріально-товарну, формують певні виробничі запаси, потім вступають у другу стадію – виробничу. На цій таки стадії в процес виробництва включаються робітники, що одержують за виконану роботу заробітну плату. Потім матеріально-товарні цінності матеріалізуються у формі готової продукції. На останній стадії кругообігу виготовлена продукція продається і підприємство має відповідну виручку (суму грошей), яка не лише повністю відшкодовує раніше авансовані витрати, а й дає певний прибуток.[18, с. 239]

      Оборотні  кошти – це сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу.

      Формування  й регулювання окремих елементів  оборотних коштів має свої особливості. З огляду на це виокремлюють оборотні кошти у сферах виробництва та обігу, а також розподіляють їх на нормовані й ненормовані (рис.1).

      Певне практичне значення мають з'ясування та оцінка структури оборотних коштів. Вони (кошти) використовуються ефективніше  тоді, коли більша їхня частина зайнята  у сфері виробництва. Перебування  оборотних коштів у сфері обігу – лише необхідна умова безперервності процесу відтворення; проте ця частина коштів підприємства не бере безпосередньої участі у створенні вартості продукції, що виготовляється. За розрахунками багаторічних середніх величин, зокрема на промислових підприємствах України, частка оборотних коштів у сфері виробництва становить 72% (у тім числі на виробничі запаси та незавершене виробництво припадає відповідно 48 і 20%), а у сфері обігу – 28% (з них близько 17% – вартість готової продукції, а 6% – грошові кошти).

Рис. 1. Елементний склад оборотних коштів підприємства (фірми)

      Необхідний  розмір грошових коштів, що вкладаються  в мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей для забезпечення безперервного  процесу виробництва продукції, найліпше визначати їхнім нормуванням (розрахунком нормативів).

      Відомі  три методи розрахунку нормативів оборотних  коштів: аналітичний, коефіцієнтний  і прямого рахунку. Аналітичний (дослідно-статистичний) метод передбачає ретельний аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей з наступним коригуванням фактичних запасів та вилученням з них надлишкових. Коефіцієнтний метод полягає в уточненні чинних на початок розрахункового періоду нормативів власних оборотних коштів згідно зі змінами в цьому періоді показників виробництва, що впливають на величину цих коштів. Метод прямого рахунку – це науково обґрунтований розрахунок нормативів за кожним нормованим елементом оборотних коштів (виробничим запасам, незавершеному виробництву, витратам майбутніх періодів, залишкам готової продукції). У практиці господарювання він є основним, інші методи розрахунків використовуються здебільшого як допоміжні.

      1.2. Норматив оборотних  коштів у виробничих  запасах

      За  своїм економічним змістом виробничі  запаси розподіляються на елементи, що їх відносять до оборотних фондів (сировина, матеріали, паливо), і ті, що тяжіють до основних фондів (запасні частини для ремонту; інструменти, інвентар та інші малоцінні предмети). Методика визначення нормативу оборотних коштів у названих двох видах виробничих запасів неоднакова.

      Норматив  оборотних коштів у виробничих запасах, що їх відносять до оборотних фондів, визначається помноженням  середньодобового споживання матеріалів у вартісному виразі на норму їхнього  запасу в днях. [18, с. 240]

      Точність  розрахунку залежить від правильного визначення запасів матеріальних ресурсів. На підприємствах існує кілька видів запасів: транспортний, підготовчий (технологічний), поточний, резервний (страховий).

      У транспортний запас, що звичайно не перевищує двох днів, оборотні кошти вкладаються на період з моменту оплати виставленого постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства. Підготовчий запас створюється на період часу, необхідного для приймання, складування та підготовки до виробничого використання матеріальних ресурсів. Найбільшим за розміром є поточний запас сировини (матеріалів) та інших елементів оборотних фондів (предметів праці); його обчислюють у межах половини середнього інтервалу між поставками певних видів матеріальних ресурсів (наприклад, якщо умовами договору між постачальником і споживачем передбачене надходження матеріалів один раз на місяць, то їхній поточний запас має забезпечувати 15 днів роботи). Визначення резервного (страхового) запасу може здійснюватись двома способами: за середнім відхиленням фактичних строків поставки від передбачених договором або за періодом, необхідним для термінового оформлення замовлення та доставки матеріалів від виробника до споживача.

      У цілому норматив оборотних коштів у  виробничих запасах, що їх відносять  до оборотних фондів, визначається за такою схемою (дані умовні):

      1. Квартальна потреба в матеріалах    2700 т

      2. Середньодобова витрата матеріалів   30т

      З Ціна однієї тонни матеріалу     12000 грн.

      4. Вартість добової витрати матеріалів (п. 3 × п.2) 360000 грн.

      5. Норма запасу:

      а) транспортного       2 дні

      б) підготовчого (технологічного)    3 дні

      в) поточного       15 днів

      г) резервного (страхового)     5 днів

      д) усього        25 днів

      6. Норматив оборотних коштів

      у виробничих запасах (п. 4 × п. 5, д)    9000000 грн.

      Методика  нормування оборотних коштів у елементах  виробничих запасів, що тяжіють до основних фондів, але за чинною системою обліку відносяться до оборотних фондів, істотно відрізняється від викладеної. Зокрема, основою розрахунку оборотних  коштів у запасних частинах для ремонту служать норми запасу деталей на одиницю ремонтної складності відповідних видів машин та устаткування. Загальними принципами нормування оборотних коштів у малоцінних і швидкозношуваних предметах є такі: [18, с. 241]

1. нарізне визначення норм для матеріальних цінностей, що зберігаються на складі підприємства й тих, що використовуються у виробництві;
2. грошова оцінка складських запасів за повною заготівельною їхньою вартістю (собівартістю), а предметів, що використовуються, – у розмірі 50% первісної їхньої вартості;
3. відмова від нормування у днях споживання предметів, які експлуатуються, і розрахунок норм для окремих їхніх груп на підставі коефіцієнтів, що характеризують залежність розміру запасу від чисельності персоналу, кількості робочих місць, вартості окремих видів устаткування тощо.

      1.3. Норматив оборотних  коштів у незавершеному  виробництві

      Величина  цього нормативу залежить від  обсягу продукції, що виробляється, собівартості окремих її видів і характеру  розподілу витрат протягом днів виробничого циклу. За інших однакових умов оборотні кошти в цій функціональній формі змінюються прямо пропорційно динаміці масштабів випуску та собівартості продукції. При цьому має бути враховане також співвідношення середньої собівартості незавершеного виробництва і собівартості готової продукції, яке заведено називати коефіцієнтом наростання витрат. [18, с. 245]