Нормативно-правова база, яка регулює використання інформації, що містить державну та комерційну таємницю

Таким чином, комерційну таємницю, в залежності від змісту відомостей, які вона містить, можна розглядати як конфіденційну інформацію, так і іншу передбачену законодавством таємницю, крім державної таємниці.

Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, визначаються суб’єктом господарювання відповідно до законодавства. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 р. № 611 “Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці”.[8]

Комерційну таємницю не становлять:

- установчі документи,   документи,   що  дозволяють  займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;

- інформація   за   всіма   встановленими   формами   державної звітності;

- дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів;

- відомості про  чисельність і склад працюючих,  їхню заробітну плату в цілому та за професіями  й  посадами,  а  також  наявність вільних робочих місць;

- документи про сплату податків і обов'язкових платежів;

- інформація про     забруднення    навколишнього    природного середовища, недотримання   безпечних   умов   праці,    реалізацію продукції, що  завдає  шкоди  здоров'ю,  а  також  інші  порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;

- документи про платоспроможність;

- відомості про   участь   посадових   осіб   підприємства    в кооперативах, малих підприємствах,  спілках,  об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

- відомості, що відповідно до чинного законодавства  підлягають

оголошенню.

Господарський кодекс України (надалі – ГК), надає суб’єктам господарювання певні правомочності щодо охорони комерційної таємниці. Стаття 162 ГК визначає, що суб’єкт господарювання, який є власником технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв’язку з тим, що вона невідома третім особам, і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а володілець інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності.

Строки правової охорони комерційної таємниці обмежуються часом дії сукупності зазначених у частині першій цієї статті умов. Водночас законодавець упредметнює положення коментованої статті частиною третьою, яка передбачає, що особа, яка протиправно використовує комерційну інформацію, належну суб’єкту господарювання, зобов’язана відшкодувати завдані йому такими діями збитки відповідно до закону. Особа, яка самостійно і добросовісно одержала інформацію, що є комерційною таємницею, має право використовувати цю інформацію на свій розсуд.

В даний час за порушення прав власника комерційної таємниці законодавством України встановлені наступні види відповідальності:

1) відповідальність у рамках трудових відносин;

2) цивільно-правова відповідальність;

3) адміністративна відповідальність;

4) кримінальна відповідальність.

Відповідальність у рамках трудових відносин. За недотримання режиму роботи з інформацією, що складає комерційну таємницю, до працівників суб’єкта підприємницької діяльності може бути застосована матеріальна і дисциплінарна відповідальність.

За порушення режиму комерційної таємниці до працівника можуть бути застосовані наступні дисциплінарні санкції: догана, звільнення. Якщо була укладена угода про матеріальну відповідальність за розголошення відомостей, що складають комерційну таємницю, працівник так само відповідає і матеріально, у розмірах передбачених угодою сторін.

Цивільно-правова відповідальність. Відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України заподіяна шкода повинна бути відшкодована в повному обсязі. При цьому, у відповідності із статтею 440 зазначеного кодексу, відшкодування моральної шкоди не пов’язано з відшкодуванням матеріальної, а розмір відшкодування визначається судом.

Моральний збиток відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі. У будь-якому випадку розмір відшкодування не може бути менш 5 мінімальних розмірів заробітної плати.

Законодавство України не містить вичерпного переліку обставин, з настанням яких підприємець може зв’язувати заподіяння йому моральної шкоди. У позовній заяві по справах, зв’язаним з розголошенням комерційної таємниці, необхідно вказувати яка саме шкода була заподіяна розголошенням, у чому саме складається заподіяний моральний збиток, якими протиправними діями відповідача був заподіяний збиток.

Підставою для відшкодування збитку є рішення суду (господарського суду).

Адміністративна відповідальність. Адміністративна відповідальність за порушення, пов’язані з комерційною таємницею, установлюється за одержання, використання, розголошення комерційної таємниці ч. 3 ст. 164-3 Кодексу про адміністративні правопорушення України. Установлене для порушника покарання — штраф у розмірі від 10 до 20 мінімальних розмірів заробітної плати.

Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» передбачена відповідальність за неправомірний збір комерційної інформації (ст.16), розголошення комерційної таємниці (ст.17), схилення до розголошення комерційної таємниці (ст18.), неправомірне використання комерційної таємниці (ст.19). Цим же законом регулюється порядок подачі і розгляду заяв по зазначених правопорушеннях в Антимонопольний комітет України.

Кримінальна відповідальність. Кримінальним кодексом України передбачені наступні злочини зв’язані з порушенням вимог охорони комерційної таємниці:

стаття 148-6 незаконний збір з метою використання або використання відомостей, що складають комерційну таємницю. Установлене покарання: позбавлення волі на термін до 3 років або штрафом до п’ятисот мінімальних розмірів заробітної плати;

стаття 148-7 розголошення комерційної таємниці. Установлене покарання: позбавлення волі до 2 років, або виправні роботи до 2 років, позбавлення права займати визначені посади або займатися визначеною діяльністю на термін до 3 років, або штрафом до 50 мінімальних розмірів заробітних плат.

До нормативно-правової бази, яка регулює використання інформації, що містить комерційну таємницю можна було б віднести проект Закону України “Про основні засади охорони комерційної таємниці в Україні” № 5180-1 від 27.04.2005 р., внесений народним депутатом України А.І. Семиногою та проект Закону України „Про комерційну таємницю ” № 5180 поданий у 2004 р. народним депутатом України Т.О. Довгим. [9; 10]

Але ці законопроекти не були прийняті Верховною Радою і відправлені на доопрацювання.

Основні статті проекту Закону України „Про комерційну таємницю” :

Стаття 1. Визначення термінів

Термін „комерційна таємниця” вживається в цьому Законі у значенні, викладеному в Цивільному кодексі України.

Стаття 2. Законодавство України про комерційну таємницю

Відносини щодо одержання, використання,  поширення, зберігання та захисту комерційної таємниці регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України „Про інформацію”, цим  Законом та іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Стаття 3. Сфера дії Закону

Стаття 4. Критерії віднесення інформації  до комерційної таємниці

1. До комерційної таємниці у порядку, встановленому цим Законом, відноситься інформація, яка в сукупності має такі ознаки:

– має незалежну економічну цінність (дійсну або потенційну) в силу її невідомості іншим особам, які можуть отримати будь-яку вигоду від її  виявлення чи використання;

– забезпечена заходами щодо її захисту, включаючи розробку правил обмеження  користування такою інформацією, ведення порядку надання та зняття відповідного реквізиту (грифу обмеження доступу до документа „Комерційна таємниця”) для документів  та інших матеріальних носіїв  комерційної  таємниці;

– набута власником на законних підставах;

– не є державною таємницею і не є інтелектуальною власністю третіх осіб;

– не є відкритою інформацією відповідно до чинного законодавства.

2. Комерційною таємницею може бути склад, формула, взірець, збірка (компіляція), програмний продукт, засіб, метод, техніка, виріб, процес, комерційний або науковий досвід (ноу-хау) тощо.

3. Не може бути  віднесена до комерційної  таємниці така інформація:

– установчі документи, документи, які засвідчують право на здійснення  окремого виду господарської діяльності;

– документи  про сплату податків, зборів  та інших обов”язкових платежів;

– інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, які завдають шкоди здоров’ю людей та тварин, інші порушення  законодавства України, а також розмір заподіяної при цьому шкоди;

– документи про платоспроможність;

– відомості про участь службових осіб власника комерційної таємниці  в товариствах, установах та інших організаціях;

– відомості про  порушення прав і свобод людини і громадянина;

– інша інформація, яка відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути комерційною таємницею.

Стаття 5. Підстави виникнення права власності на інформацію, що складає комерційну таємницю

Стаття 6. Особливості  надання окремих видів комерційної таємниці  органам державної влади, місцевого самоврядування та громадським організаціям

Стаття 7.  Визначення режиму доступу до комерційної  таємниці

Стаття 8. Обов’язки осіб, які мають доступ до комерційної таємниці.

Стаття 9.  Забезпечення захисту комерційної таємниці

Стаття 10. Неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної  таємниці

Основні статті проекту Закону України “Про основні засади охорони комерційної таємниці в Україні” :

Стаття 1. Визначення термінів

Стаття 2. Законодавство про охорону комерційної таємниці

Стаття 3. Право на віднесення інформації до інформації, що становить комерційну таємницю, і способи одержання такої інформації

Стаття 4. Інформація, яка не може становити комерційну таємницю

Стаття 5. Надання інформації, що становить комерційну таємницю

Стаття 6. Права власника інформації, що становить комерційну таємницю

Стаття 7. Власник інформації, що становить комерційну таємницю, отриману в ході трудових відносин

Стаття 8. Порядок встановлення режиму комерційної таємниці при виконанні державного контракту для державних потреб

Стаття 9. Охорона конфіденційності інформації

Стаття 10. Охорона конфіденційності інформації в рамках трудових відносин

Стаття 11. Охорона конфіденційності інформації в рамках цивільно-правових відносин

Стаття 12. Охорона конфіденційності інформації при її наданні

Стаття 13. Відповідальність за порушення законодавства про охорону комерційної таємниці

Стаття 14. Відповідальність за ненадання органам державної влади, іншим державним органам, органам місцевого самоврядування інформації, що становить комерційну таємницю

Висновок.

Відносини у сфері охорони державної таємниці регулюються Конституцією України (ст. 32, 34), Законом України "Про інформацію", Законом України «Про державну таємницю», міжнародними договорами та іншими нормативно-правовими актами.

Відносини у сфері охорони комерційної таємниці регулюються Законом України "Про інформацію", Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кримінальним кодексом України, Постановою Кабінету Міністрів України “Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці” та інші нормативно-правові акти.

Дослідження всіх вище згаданих нормативних документів засвідчує, про недосконалість та неповноту деяких визначень. Велика кількість законопроектів, які існують у цій сфері свідчить про не повну розробленість цих питань.

Список використаних джерел:

1. Закон України «Про державну таємницю».: Режим доступу -  http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=2&nreg=3855-12&new=1                                

2. Конституція України.: Режим доступу - http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=31992&cat_id=31295