Автор: Пользователь скрыл имя, 21 Марта 2012 в 19:00, реферат
Сучасна доба характеризується прагненням світу до відкритості економічних, культурних, наукових зв’язків на основі новітніх інформаційно-комунікаційних технологій. За таких умов дедалі більше зростає значення інформації, що становить державну та комерційну таємниці.
Інформація стала першоосновою життя сучасного суспільства, предметом та продуктом його діяльності, а процес створення, накопичення, збереження, передачі та обробки, в свою чергу, стимулював прогрес в галузі знарядь її виробництва, що включає електронно-обчислювальну техніку, засоби телекомунікації та системи зв’язку.
Вступ
1. Нормативно-правова база, яка регулює використання інформації, що містить державну таємницю.
2. Нормативно-правова база, яка регулює використання інформації, що містить комерційну таємницю.
Висновок
Список використаних джерел
План
Вступ
1. Нормативно-правова база, яка регулює використання інформації, що містить державну таємницю.
2. Нормативно-правова база, яка регулює використання інформації, що містить комерційну таємницю.
Висновок
Список використаних джерел
Вступ.
Сучасна доба характеризується прагненням світу до відкритості економічних, культурних, наукових зв’язків на основі новітніх інформаційно-комунікаційних технологій. За таких умов дедалі більше зростає значення інформації, що становить державну та комерційну таємниці.
Інформація стала першоосновою життя сучасного суспільства, предметом та продуктом його діяльності, а процес створення, накопичення, збереження, передачі та обробки, в свою чергу, стимулював прогрес в галузі знарядь її виробництва, що включає електронно-обчислювальну техніку, засоби телекомунікації та системи зв’язку. У зв’язку з новими інформаційними досягненнями, державні кордони практично стають прозорими для обігу інформації. При цьому, чим більше зазначена галузь залучається в комерційний обіг, тим більше виникає потреба в захисті інтересів власників комерційної таємниці.
Проблеми використання і захисту комерційної таємниці мають багато аспектів, серед яких найважливішими є визначення правового положення комерційної таємниці як соціального ресурсу, юридичне закріплення права на комерційну таємницю та створення правових гарантій реалізації цього права, регулювання відносин, які виникають в сфері обігу комерційної таємниці.
Завдання забезпечення безпеки держави зумовлюють необхідність захисту його інформаційних ресурсів від витоку важливої політичної, економічної, науково-технічної і військової інформації. Цим визначається існування інституту державної таємниці, що створює можливість для держави проводити незалежну інформаційну політику, захищати свої національні інтереси.
Розголошення або передача відомостей, що містять державну таємницю, шпигунство на користь іноземних держав, втрата секретних документів, публікації в засобах масової інформації документів є серйозною загрозою державній безпеці. Тому одним з найважливіших завдань забезпечення державної безпеки є попередження і виявлення вищезгаданих дій, а також ліквідація їх наслідків, шляхом створення спеціальних органів охорони, ухвалення законодавчих актів тих, що регламентують їх діяльність, а також ухвалення законів покликаних забезпечувати покарання осіб, що скоїли злочини направлені на підрив державної безпеки.
Отже, метою даної роботи є дослідження нормативно-правової бази, яка регулює використання вище згаданих видів інформації.
1. Нормативно-правова база, яка регулює використання інформації, що містить державну таємницю.
Основним нормативно-правовим документом, який регулює використання інформації що містить державну таємницю є закон України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 р.. Згідно цього закону державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.
Відносини у сфері охорони державної таємниці регулюються Конституцією України (ст. 32, 34), Законом України "Про інформацію", цим Законом, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та іншими нормативно-правовими актами. [1]
Згідно Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб і на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших люде й, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.[2]
Основними статтями Закону України «Про державну таємницю» є:
Розділ I Загальні положення.
Стаття 1. Визначення термінів.
Стаття 2. Законодавство України про державну таємницю.
Стаття 3. Сфера дії Закону.
Стаття 4. Державна політика щодо державної таємниці.
Стаття 5. Компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у сфері охорони державної таємниці.
Стаття 6. Здійснення права власності на секретну інформацію та її матеріальні носії.
Стаття 7. Фінансування витрат на здійснення діяльності, пов'язаної з державною таємницею.
Розділ II Віднесення інформації до державної таємниці.
Стаття 8. Інформація, що може бути віднесена до державної таємниці.
Стаття 9. Державні експерти з питань таємниць.
Стаття 10. Порядок віднесення інформації до державної таємниці.
Стаття 11. Рішення державного експерта з питань таємниць.
Стаття 12. Звід відомостей, що становлять державну таємницю.
Розділ III Засекречування та розсекречування матеріальних носіїв інформації.
Стаття 16. Строк засекречування матеріальних носіїв інформації
Розділ IV Охорона державної таємниці
Стаття 18. Основні організаційно-правові заходи щодо охорони державної таємниці.
Стаття 20. Дозвільний порядок провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, та режим секретності.
Стаття 22. Допуск громадян до державної таємниці.
Стаття 23. Відмова у наданні допуску до державної таємниці.
Стаття 24. Перевірка громадян у зв'язку з допуском їх до державної таємниці.
Стаття 27. Доступ громадян до державної таємниці.
Стаття 28. Обов'язки громадянина щодо збереження державної таємниці
Розділ V Контроль за забезпеченням охорони державної таємниці та нагляд за додержанням законодавства про державну таємницю.
Розділ VI Відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю.
Також, відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю регулюється статтею 212-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення законодавства про державну таємницю» [3]
На даний час ми маємо проект Закону України «Про державні секрети», а саме: Службою безпеки України, як спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері забезпечення охорони державної таємниці, на виконання положень Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 12.02.2007 №105/2007 щодо приведення національного законодавства з питань охорони державної таємниці до європейських стандартів, було розроблено Проект Закону України «Про державні секрети» з урахуванням вітчизняного досвіду та досвіду провідних країн світу, у тому числі країн-учасниць Європейського Союзу та НАТО, у сфері охорони інформації з обмеженим доступом. Відповідно до цього Службою безпеки України 25 червня 2008 року було проведено науково-практичну конференцію з питань обговорення проекту Закону України «Про державні секрети». У роботі конференції взяли участь фахівці та науковці понад 50 органів державної влади, підприємств, установ і наукових закладів.
Закон України «Про державну таємницю» та проект Закону України «Про державні секрети» є майже ідентичними, але існують деякі відмінності. [4]
Таблиця №1
Основні відмінності між Законом України «Про державну таємницю» та проектом Закону України «Про державні секрети»
№ | Закон України «Про державну таємницю» | Проект Закону України «Про державні секрети» |
1 | державні секрети (далі також – секретна інформація) – відомості (інформація) з обмеженим доступом, які становлять державну та службову таємницю і підлягають охороні державою; | Немає |
2 | державна таємниця – вид інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди, рівень якої визначається в порядку визначеним цим Законом.
| державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою |
3 | Стаття 6. Національний орган безпеки секретної інформації | Стаття 5. Частина 5. |
4 | Стаття 10. Критерії віднесення інформації до державних секретів | Немає |
5 | Стаття 15. Загальний перелік відомостей, що становлять службову таємницю | Немає |
6 | Стаття 22. Категорії режиму секретності | Немає |
7 | Стаття 25. Допуск громадян до державної таємниці 1. Залежно від ступеня обмеження доступу до інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з інформацією, що має ступені обмеження доступу ,,Особливої важливості”, ,,Цілком таємно”, ,,Таємно”, ,,Для службового користування”; форма 2 - для роботи з інформацією, що має ступені обмеження доступу ,,Цілком таємно”, ,,Таємно” та ,,Для службового користування”; форма 3 - для роботи з інформацією, що має ступінь обмеження доступу ,,Таємно”, ,,Для службового користування”; а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 3 роки; для форми 2 - 5 років; для форми 3 - 7 років. Загальний строк дії допуску до державної таємниці з урахуванням зниження його форми не може перевищувати 7 років. Наявність у громадянина допуску до державної таємниці є підставою для роботи з документами з грифом обмеження доступу ,,Для службового користування”. Громадянин не може бути призначений на посаду, яка передбачає роботу з державною таємницею, до надання Національним органом безпеки секретної інформації допуску до державних секретів. 2. Допуск до державних секретів надається Національним органом безпеки секретної інформації дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання; Для отримання допуску до державної таємниці громадянин України повинен письмово: 1) надати відомості про себе, та згоду щодо проведення стосовно нього спеціальної перевірки, а також на передбачені законом обмеження прав у зв'язку з його допуском до державних секретів; 2) ознайомитись із вимогами законодавства у сфері охорони державних секретів та мірою відповідальності за його порушення; 3) надати зобов'язання щодо збереження державних секретів, які будуть йому довірені. 3. В окремих випадках, що визначаються Кабінетом Міністрів України, громадянам України допуск до державної таємниці може надаватися громадянам України віком від 17 років. 4. Документи у зв’язку з наданням громадянам допуску до державної таємниці, перелік та форми яких визначаються Кабінетом Міністрів України, оформляються та надсилаються до Національного органу безпеки секретної інформації органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, де працюють, проходять службу чи навчаються громадяни. 5. Якщо потреба громадянина у відомостях, що становлять державну таємницю, не пов'язана з місцем роботи, служби або навчання, документи у зв’язку з наданням йому допуску до державних секретів готуються за місцем, де передбачається діяльність з державними секретами. 6. В ході здійснення перевірки у зв’язку з допуском до державної таємниці Національний орган безпеки секретної інформації має право: опитувати громадян, яким оформлюються документи на отримання допуску до державної таємниці, а також одержувати від них особисті письмові пояснення з цих питань; ініціювати перед уповноваженими органами проведення оперативно-розшукових та контррозвідувальних заходів стосовно осіб, яким оформлюється допуск до державної таємниці; здійснювати інші заходи щодо з’ясування обставин, які перешкоджають наданню особі допуску до державної таємниці. 8. Порядок здійснення перевірки громадян у зв’язку з допуском до державної таємниці визначається Національним органом безпеки секретної інформації.
| Стаття 22. Допуск громадян до державної таємниці 1. Залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно"; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та "таємно"; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності "таємно", а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 10 років; для форми 3 - 15 років. Допуск до державної таємниці із ступенями секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно" надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання, наказом чи письмовим розпорядженням керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, де працює, перебуває на службі чи навчається громадянин. В окремих випадках, які визначаються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, за погодженням із Службою безпеки України громадянам України віком від 16 років може надаватися допуск до державної таємниці із ступенями секретності "цілком таємно" та "таємно", а віком від 17 років - також до державної таємниці із ступенем секретності "особливої важливості". Допуск до державної таємниці керівникові органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації надається наказом чи письмовим розпорядженням посадової особи, що призначає його на посаду, а у разі, коли орган державної влади, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація не підпорядкована іншому органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємству, установі, організації або не належить до сфери їх управління, допуск до державної таємниці надається зазначеному керівникові наказом чи письмовим розпорядженням керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, яка є замовником робіт, пов'язаних з державною таємницею. Керівникам центральних органів виконавчої влади допуск до державної таємниці надається розпорядженням Кабінету Міністрів України. Якщо потреба громадянина у відомостях, що становлять державну таємницю, не пов'язана з місцем роботи, служби або навчання, допуск може надаватися за місцем провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею. Надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв'язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв'язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю. Рішення про допуск громадянина до державної таємниці приймається не пізніше 5 днів після надходження до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації висновків по матеріалах його перевірки у зв'язку з допуском до державної таємниці.
|
8 | Стаття 26. Допуск громадян до службової таємниці | Немає |
9 | Стаття 33. Грошова компенсація громадянам у зв'язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці
| Стаття 30. Компенсація громадянам у зв'язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці |
10 | Немає | Стаття 33. Обмеження, пов'язані з державною таємницею, щодо перебування і діяльності в Україні іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, а також розташування та переміщення об'єктів і технічних засобів, що їм належать
|
11 | Стаття 38. Розвідувальні, контррозвідувальні та оперативно-розшукові заходи щодо охорони державних секретів Розвідувальні, контррозвідувальні та оперативно-розшукові заходи щодо охорони державних секретів здійснюються відповідно до Законів України “Про розвідувальні органи”, “Про контррозвідувальну діяльність” та “Про оперативно-розшукову діяльність”.
| Стаття 36. Оперативно-розшукові заходи щодо охорони державної таємниці Оперативно-розшукові заходи щодо охорони державної таємниці здійснюються відповідно до Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" |
Джерело: розроблено автором за даними [1; 4]
2. Нормативно-правова база, яка регулює використання інформації, що містить комерційну таємницю.
Поняття комерційної таємниці визначає стаття 155 Господарського Кодексу України, в якій серед об’єктів прав інтелектуальної власності у сфері господарювання є й комерційна таємниця. Зокрема, відомості, пов’язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб’єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб’єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею.[5]
Терміном «комерційна таємниця» не охоплюються відомості, що складають банківську таємницю, страхову таємницю, авторські права. Зазначені відомості складають самостійні групи конфіденційної інформації із своїм відмінним від «комерційної таємниці» правовим регулюванням.
Як відомо, цивільно-правові відносини щодо комерційної таємниці регулюються положеннями Цивільного кодексу України, зокрема, статтями 505-508. Вказаний нормативно-правовий акт визначає перелік майнових прав, пов’язаних з правом інтелектуальної власності щодо комерційної таємниці. У статті 505 Цивільного кодексу України визнається, що комерційною таємницею є «інформація, що є секретною в тому розумінні, що вона в цілому або в певній формі і сукупності її складових є невідомою і не є легкодоступною для осіб, що зазвичай мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність і була предметом адекватних існуючим обставинам заходів по збереженню її секретності, застосованих особою, яка законно контролює цю інформацію». В той же час Цивільний кодекс відносить комерційну таємницю до прав інтелектуальної власності. Водночас Цивільний кодекс не розглядає такі важливі компоненти правового режиму комерційної таємниці як порядок віднесення інформації до комерційної таємниці; підстави виникнення прав суб’єктів на комерційну таємницю; порядок доступу до комерційної таємниці тощо.[6]
Право суб’єктів підприємницької діяльності на комерційну таємницю передбачено і Господарським кодексом України, відповідно до частини 1 статті 36 якого склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб’єктом господарювання відповідно до закону.
Також згідно зі статтею 30 Закону України “Про інформацію”, інформація з обмеженим доступом поділяється на конфіденційну та таємну. При цьому конфіденційна інформація – це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. До таємної належить інформація, що містить відомості, які становлять державну або іншу передбачену законодавством таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі. [7]