Автор: Пользователь скрыл имя, 02 Декабря 2011 в 20:55, реферат
Широкий асортимент дозволяє диверсифікувати продукцію; орієнтуватуся на різні вимоги споживачів і стимулювати здійснення покупок в одному місці. Одночасно він вимагає вкладення ресурсів і знань в різні категорії продукції. Глибокий асортимент може задовольняти потреби різних купівельних сегментів по одному товару; максимізувати використання місця в торговельних точках; перешкоджати появі конкурентів; пропонувати діапазон цін і стимулювати підтримку дилерів. Однак він також збільшує витрати на підтримку запасів, модифікацію продукції та виконання замовлень. Крім того, можуть виникнути певні труднощі у диференціації між двома схожими асортиментними позиціями.
За першим Варіантом
має здійснюватись лише просте відтворення
основних фондів переважно за рахунок
амортизаційних відрахувань. У цьому
випадку розрахункова процедура обмежується
визначенням акумульованої суми амортизаційних
відрахувань на реновацію основних фондів
та її порівняння з потребою капіталу
для заміни застарілих видів устаткування
сучасними досконалішими їх моделями.
Необхідний для цієї мети розмір капіталу
(грошових коштів) обчислюється на основі
інформації про потребу нового устаткування
у фізичних одиницях та існуючі індивідуальні
ціни на нього. При цьому повинні бути
враховані вартість монтажу (встановлення)
нової техніки і капітальний доход від
реалізації машин та інших засобів праці,
що вибувають з експлуатації.
Другий варіант
передбачає здійснення розширеного
відтворення основних фондів і об'єктів
соціальної інфраструктури. Наслідком
цього процесу має бути нарощування
до необхідних розмірів виробничої потужності
підприємства переважно шляхом його технічного
переозброєння, реконструкції або розширення
за попередньо розробленим проектом. акий
варіант збільшення виробничих можливостей
підприємства зумовлює необхідність ретельного
складання програми (плану) його технічного
переозброєння і реконструкції (розширення).
Розробці програм (плану) повинні передувати
аналіз і оцінка техніко-економічного
і організаційного рівня виробництва
за системою показників, яка охоплює такі
їх основні групи: технічна оснащеність
виробництва і технічний рівень устаткування;
відповідність застосовування технологій
сучасним вимогам; технічний рівень і
якість продукції; рівень організації
виробництва.
Програма (план) складається
звичайно за розділами:
1) зведені техніко-економічні
показники (приріст виробничої потужності
і обсягу товарної продукції; підвищення
рівня механізації (автоматизації) виробництва;
зростання продуктивності праці; економія
енергетичних і матеріальних ресурсів;
загальна сума капітальних вкладень);
2) заходи по окремих напрямках техніко-технологічного
і організаційного розвитку (впровадження
прогресивної технології, механізація
і автоматизація виробництва, модернізація
діючого устаткування, удосконалення
організації виробництва і управління)
з визначенням по кожному з них приросту
виробничої потужності та інших економічних
показників;
3) потреба в устаткуванні
(вітчизняне, у тому числі виготовлене
власними силами; імпортне; типові
вузли для модернізації
Для визначення необхідного
обсягу капітальних вкладень за цим варіантом
економічної ситуації використовують
залежно від стадії планування два методи:
перший - попередньо-приблизних
розрахунків (на основі ; показника
питомих капітальних вкладень на
одиницю приросту виробничої потужності);
другий - прямих розрахунків (за даними
кошторису технічного переозброєння і
реконструкції або розширення підприємства).
За першим методом розрахунки здійснюють
у такій послідовності (цифри умовні).
o Обчислюють необхідну
середньорічну величину
Nсp = 45000 : 0,9 = 50000 одиниць.