Інфляція

   В основі інфляції витрат лежить взаємозв'язок витрат і цін, рівень яких підвищується під впливом зростання витрат або надприбутків. Найхарактернішою ознакою інфляції витрат у її класичному вигляді є спіраль «зарплата - ціни». Наприклад, якщо в економічному середовищі відбувається загальне підвищення цін, стає неминучим зниження реальних доходів населення. Щоб зберегти їх рівень, необхідно збільшувати грошові доходи (заробітну плату), а це призводить до зростання витрат виробництва або бюджетних видатків. Як наслідок зростає собівартість продукції фірм, що призводить до підвищення цін на товари. Подорожчання товарів та послуг знову робить необхідним підвищення заробітної плати: розкручується інфляційна спіраль «зарплата ціни». Графічно цей процес відображає відома в економічній теорії « крива Філіпса ».

   Наведений приклад інфляційної спіралі «зарплата - ціни» демонструє взаємозв'язок чинників інфляції попиту та витрат. З одного боку, підвищення заробітної плати сприяє зростанню доходів населення, а тому є чинником збільшення платоспроможного попиту, з іншого - підвищення заробітної плати збільшує витрати виробництва, оскільки вона є статтею собівартості продукції. А підвищення собівартості продукції, у свою чергу, сприяє зростанню товарних цін.

   Важливим чинником інфляції витрат виробництва є значне подорожчання матеріальних ресурсів. Наприклад, фірма, що випускає певний товар і діє за ринкових умов (вільного ціноутворення), під час зростання ринкових цін на матеріальні компоненти виробництва (сировину, проміжні продукти, енергоносії) буде прагнути утриматися «на плаву», а тому в ціну свого продукту включатиме як реальні витрати на виробництво, так І ті, що визначатимуться інфляційними очікуваннями, щоб забезпечити собі майбутній прибуток та зарплату своїм працівникам.

   Через взаємопов'язаність виробничих процесів в економічному середовищі зростання ціпи на сировину спричинятиме зростання цін на всі інші товари.

   Чинником інфляції витрат є також підвищення цін на продукцію економічних агентів у відповідь на збільшення ставок податків чи плати за кредит, що рівнозначне збільшенню витрат виробництва. За високих ставок податків включаються механізми, які обмежують зростання виробництва. В економічних суб'єктів з'являються все більші проблеми з фінансуванням інвестицій та погашенням боргових зобов'язань. Більше того, послаблюється сама схильність до інвестицій, оскільки виробництво продукції стає економічно невигідним.

   Зростання цін може відбуватись також через очікування суб'єктами господарської діяльності чергового погіршання економічної ситуації: труднощів із поставками сировини, подорожчання банківського кредиту, платіжної кризи тощо. Наслідком такого очікування є збільшення виробничих витрат на так звану плату за ризик.

Імпортна  інфляція. Інфляцію, що імпортується, зумовлюють надмірний наплив іноземної валюти, підвищення імпортних цін тощо.

   Рівень валютного курсу національної валюти до іноземних може бути як інфляційним, так і антиінфляційним чинником. Низький курс національної валюти робить дорожчим імпорт і дешевшим (за межами країни) експорт товарів. Це призводить до зростання цін на імпортовані товари. Тому існує пряма залежність між інфляційними процесами та обсягом чистого експорту (різниця між експортом та імпортом). Отже, зниження курсу національної валюти підвищує вартість імпортованих товарів та сировини на внутрішньому ринку. А це збільшує загальну собівартість виробництва, у тім числі й виробництва продукції на експорт.

   Існує відповідна залежність (еластичність) рівня цін на продукцію вітчизняного виробництва від рівня цін на імпортовану продукцію (сировину, енергоресурси тощо). Підвищення цін на світовому ринку істотно впливає на загальний рівень цін на внутрішньому ринку. Так, динаміка інфляційного промесу, що розпочався в Україні у зв'язку з лібералізацією цін 1992 р. та вимушеним переходом до світових цін на енергоносії, які закуповують за кордоном, спричинила загальне підвищення цін на внутрішньому ринку. Інфляція мала яскраво виражений витратний характер, хоча на початку 1992 р. була досить помітною також інша її складова - інфляція попиту через наявність зайвої грошової маси в обігу. 3 підвищенням світових цій на енергоносії українські товари подорожчали і стали неконкурентоспроможними. У даному разі відбулася суто імпортована інфляція витрат, оскільки разом із товарами було імпортовано високі ціни.

   Хоч у теорії розмежування чинників інфляції є можливим, але насправді вони настільки глибоко взаємопов'язані, що намагатися виокремити їх - марна справа. Не наочно демонструє інфляційний процес в Україні, де переплелися структурна; фіскальна, імпортна інфляція, інфляція витрат її різноманітні різновиди. Тут спостерігаємо цілу низку чинників, які впливають або виключають один одного, надаючи інфляційному процесові особливої складності та непередбаченості. Одне слово, проблеми, породжені інфляцією, виникають не тому, що цінність грошей падає, а тому що майбутню їхню цінність передбачити неможливо. Основний потік макроекономіки розглядає інфляцію як багатофакторний процес, тобто причини інфляції різноманітні.

   Інфляція попиту може виникати внаслідок таких причин:

1) Надмірне  зростання грошової маси - під  зростанням грошової маси розуміють  і зростання обсягу грошей, і/або  зростання швидкості їх обігу.

2) Надмірні  державні видатки - державні видатки  зростають, збільшуючи дефіцит  бюджету.

3) Зростання  чистого експорту - збільшення попиту  на продукцію національних виробників  з боку іноземців підвищує  сукупний попит.

4) Структурні  зрушення - зростання попиту в  одному з секторів економіки  може не супроводжуватися зниженням  цін у депресивному секторі.

5) Інфляційні  очікування - очікування щодо зростання  цін у майбутньому спонукають  споживачів купувати товари про  запас, а фірми - нагромаджувати  фактори виробництва, провокуючи  тим самим додаткові інфляційні  імпульси.

6) Вибір між  інфляцією та безробіттям і  пов'язана з цим стимулююча  політика уряду - уряд намагається  за допомогою стимулюючої політики  знизити рівень безробіття.

Інфляція  пропозиції може мати такі причини:

1) Підвищення  номінальної заробітної плати  - підвищення зарплатні здорожує  виробництво та переміщує криву  сукупної пропозиції вліво та  вгору.

2) Зростання  процентних ставок - підвищення плати  за кредит збільшує витрати  виробництва.

3) Зростання  цін на матеріальні ресурси,  зокрема на енергоносії - зростання  цін на енергоносії збільшує  витрати виробництва і переміщує  криву сукупної пропозиції вліво  і вгору.

4) Підвищення  податків - податки пригнічують приватне  виробництво, що знижує ефективність  економіки, а отже збільшує  витрати на одиницю продукції.

5) Мілітаризація  економіки - військово-промисловий  комплекс, поглинаючи матеріальні,  інтелектуальні та інші ресурси,  спотворює розподіл ресурсів  у національній економіці, що  згубно позначається на сукупній  пропозиції.

6) Монополізм  окремих галузей - у монополізованих  секторах економіки виробники  у відповідь на зростання попиту  підвищують ціни замість нарощувати  обсяги виробництва.

   Інфляційні очікування - для зниження ризику втрати реальних доходів унаслідок інфляції виробники заздалегідь підвищують ціни на свою продукцію.

1.4. Види інфляції

   Раніше інфляція виникала, як правило, при надзвичайних обставинах. Так, під час війн держава часто випускала велику кількість незабезпечених паперових грошей для покриття воєнних витрат. За останні 20-30 років інфляція стала хронічною хворобою економіки багатьох країн світу.

   Інфляція може протікати помірно -- бути повзучою, в умовах якої ціни зростають не більше, ніж на 10% в рік. Багато сучасних економістів, в тому числі сучасні послідовники економічного вчення Кейнса, вважають таку інфляцію необхідною для ефективного економічного розвитку. Така інфляція дозволяє ефективно корегувати ціни стосовно до змінних умов виробництва і попиту.

   Галопіруюча інфляція, при якій характерний ріст цін від 20% до 200% в рік, є вже серйозною напругою для економіки, хоча ріст цін ще не важко передбачити і включити в параметри угод і контрактів.

   Найбільш пагубною для економіки гіперінфляція, яка являє собою астрономічний ріст кількості грошей в обігу і як наслідок катастрофічний ріст товарних цін. Роль грошей у таких випадках різко зменшується, і населення та промислові підприємства переважно переходять на іншу, хоча і менш ефективну форму розрахунку, наприклад - бартер. В окремих випадках з'являються паралельні валюти, сильно зростає роль іноземних валют. Гіперінфляція наносить дуже сильний удар навіть по найбільш забезпеченим верствам суспільства. Більшість економічної літератури приводить приклад Нікарагуа періоду громадянської війни (33000% - середньорічний ріст цін), або післявоєнну Угорщину, чудовим прикладом може бути інфляція та гіперінфляція нашої держави у 1992-1995 роках. Однак приклад Сербії показав, що це ще не межа. Щодо Сербії, то в результаті економічного ембарго світової спільноти проти цієї країни, річний ріст цін склав 3.000.000.000%, а для прикладу, середня зарплата становила суму, що дорівнювала 1 DM (нім. марка) при тому, що ціни виросли ще більше, а багато промислових товарів просто зникли із пропозиції[5].

   Різке зростання цін можна пояснити за допомогою формули MV=PQ [7]. Не дивлячись на рівність M і V не можна забувати про показник швидкості обігу грошей V. Внаслідок втрати господарськими суб'єктами довіри до національної валюти обороти грошей надзвичайно збільшуються, що в даному випадку рівносильні збільшенню їх кількості. Відповідно ціна збільшується набагато більше, ніж кількість готівкових грошей в обороті. У розкрутці спіралі гіперінфляції надзвичайну роль також відіграють інфляційні очікування.

   Всі ці види інфляції існують тільки при її відкритому стані -- тобто при відносно відкритому ринку. При подавленій інфляції ріст цін на товари і послуги може і не проявлятись, а дефіцит грошей може виражатися як дефіцит пропозиції.

 

                                                                                                                      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. Основні соціально-економічні наслідки інфляції

   Основними соціально-економічними наслідками інфляції є:

• перерозподіл доходів і багатства;
• відставання цін державних підприємств від ринкових;
• прихована державна конфіскація коштів через податки;
• прискорена матеріалізація коштів;
• нестабільність економічної інформації;
• падіння реального відсотка;
• зворотна пропорційність темпу інфляції і рівня безробіття[3].

  Розглянемо декілька з наслідків більш детально.

Перерозподіл  доходів і багатства.

  Припустимо, що якийсь пан А взяв позику в пана Б на 5 місяців, і за ці п'ять місяців інфляція знецінила карбованець у 2 рази. Це означає, що через зазначений термін А поверне Б формально номінально всю суму кредиту, а реально - тільки 50%. Прикріше за все є те, що цілком позбутися від подібного негативного ефекту не можна в силу непередбачуваності і незбалансованості інфляції. Отже, при інфляції невигідно давати в борг надовго не тільки по фіксованій ставці, але найчастіше навіть по наростаючій. Якщо ж давати в борг під занадто високий відсоток, то подібні позички навряд чи хто візьме з тієї ж причини - непередбачуваність інфляції.

Другий  наслідок інфляції - відставання цін  державних підприємств від ринкових цін.

   У державному (регульованому) секторі ринкової економіки ціни витрат виробництва і товарів переглядаються рідше і довше, ніж у приватному секторі. В умовах інфляції, кожне підвищення цін держпідприємства змушені обґрунтовувати, одержувати на це дозвіл усіх „ вищих ” установ. Це довго і неефективно. В умовах щомісячного, різкого, несподіваного і стрибкоподібного росту інфляції такий механізм навіть технічно важко здійснити. В результаті наростає дисбаланс приватного і суспільного секторів, держава втрачає свій економічний потенціал впливу на ринок. Даний ефект особливо небезпечний.

Третій  наслідок незбалансованої , нехай навіть і очікуваної інфляції позначається через податкову систему.

   У такій ситуації прогресивне оподатковування в міру росту інфляції автоматично зараховує різні соціальні групи і види бізнесу в більш заможний або прибутковий, не розбираючи: чи зріс прибуток реально або тільки номінально. Це дозволяє урядові збирати велику суму податків навіть без прийняття нових податкових законів і ставок. Відношення бізнесу і населення до уряду, природно, погіршується.

Ще  один наслідок незбалансованої інфляції - населення і корпорації прагнуть матеріалізувати свої швидко знецінювані  грошові запаси. Фірми розробляють плани по активізації використання грошових ресурсів. Негативне тут полягає в тім , що стимулюється слабко продуманий, поспішний і надмірний темп нагромадження матеріальних запасів про запас.

Черговий  наслідок інфляції - нестабільність і  недостатність економічної інформації, що заважають складанню бізнес - планів.

   Ціни - є головним індикатором ринкової економіки. Цінова інформація - головна для бізнесу. У ході ж інфляції ціни постійно міняються , продавці і покупці товарів усе частіше помиляються у виборі оптимальної ціни. Падає впевненість у майбутніх доходах , населення втрачає економічні стимули, знижується активність бізнесу.