Інфляція: суть та особливості

МV = РQ,

де, М (mоney) – середня кількість грошей, що знаходяться в обігу в даному суспільстві протягом року;

V (vеlосіtу) – середня кількість оборотів грошей в їх обміні на блага;

Р (рrіcе) – середня продажна ціна кожного окремого товару, що купується в даному суспільстві;

Q (quantity) – сукупна кількість товарів.

Формула Фішера є некоректною для  умов золотомонетного стандарту, оскільки ігнорує внутрішню вартість грошей. Однак при обігу паперових  грошей, нерозмінних на золото, вона набуває певного раціонального  змісту. В цих умовах зміна грошової маси впливає на рівень товарних цін (хоч, звичайно, І. Фішер в певній мірі ідеалізував ціновий механізм, так як мав на увазі абсолютну еластичність цін). Фішер, як і інші неокласики," відштовхувався від моделі досконалої конкуренції і поширював свої висновки на економіку, в якій існували монополії, і ціни вже в значній мірі втратили еластичність. В концепції Фішера є й інші недоліки, характерні для кількісної теорії, зокрема, перебільшення впливу грошей на товарні ціни. З його формули випливає, що грошова маса виконує активну роль, а ціни – пасивну. У Фішера лише грошова маса виступає як незалежна змінна, тоді як в дійсності має місце відповідний взаємозв'язок. В умовах монополістичного ціноутворення зростання товарних цін нерідко е причиною розширення грошового обороту.

Ця рівність, з їх точки  зору, виражає акт обміну: Г –  Т стосовно всієї маси товарів, тобто  сума грошей, на які куплені товари, рівна (тотожна) сумі цін куплених товарів. Однак це тавтологія, і формула обміну не може служити для пояснення сукупного (абсолютного) рівня цін (мал. 1). Формула обміну, як вважають прихильники кількісної теорії, пояснює абсолютну величину ЕQо (в той час як механізм попиту і пропозицій пояснює лише відносні відхилення від неї).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мал. 1 Абсолютний рівень цін з позицій кількісної теорії

 

Фішер та його послідовники прагнули пояснити, що швидкість обігу грошей (V) і рівень виробництва (Q) не залежать від кількості грошей (М) та рівня цін (Р). Швидкість обігу грошей, з їхньої точки зору, знаходиться в залежності перш за все від демографічних (щільність, густота населення тощо) і техніко-економічних параметрів (суспільний поділ праці, наявність природних ресурсів, розвиток транспорту тощо). Рівень виробництва визначається головним чином умовами, що складаються на ринку праці, й не залежить від рівня цін і кількості грошей в обігу. Очевидно, що в умовах ринкової економіки такі посилання носять нереалістичний характер. Поява кредитних грошей сприяє економії засобів обігу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Еволюція  марксистської теорії інфляції.

 

Марксистська політична економія була започаткована у 40-і рр. XIX ст. Засновниками оригінального напряму економічної думки стали видатні німецькі мислителі К. Маркс (1818–1883) і Ф. Енгельс (1820–1895). Активна участь у революційно-демократичному русі, прагнення довести необхідність докорінних соціально-економічних перетворень та дати теоретичне обґрунтування революційної боротьби пролетаріату проти капіталістів спонукали цих учених до дослідження економічних процесів і явищ у яких вони вбачали першоджерела суспільного розвитку. Відтак марксизм став не просто вираження великодушних устремлінь, а оригінальною науковою системою.

В свою чергу найважливішими історичними передумовами формування марксизму стали:

1. Промисловий переворот, який відбувся на початку XIX ст. спочатку в Англії, а потім і в інших західноєвропейських країнах; виникнення фабричної системи та розвиток машинного виробництва; піднесення економіки розвинених капіталістичних країн на основі прискорення технічного прогресу, зростання продуктивності та підвищення інтенсивності найманої праці;

2. Зміна соціальної структури суспільства в процесі первісного нагромадження капіталу, який супроводжувався масовим розоренням селян і ремісників, вибитих із дрібнотоварного укладу, що складався протягом століть; формування пролетаріату як особливого класу, який відрізнявся від робітників мануфактур та дрібних товаровиробників більшою згуртованістю та організованістю;

3. Загострення соціальних суперечностей у результаті погіршення становища найманих робітників: зростання фізичних, психічних, нервових навантажень; виникнення масового безробіття та жахливої злиденності, які знайшли правдиве відображення у праці Ф. Енгельса «Становище робітничого класу в Англії» та у 3-7-му відділах І т. «Капіталу» К.Маркса (10–14-годинний робочий день, нічні зміни та робота у вихідні без компенсації, масове застосування дитячої праці, починаючи з 7–8-річного віку, виробничий травматизм тощо);

4. Соціальні потрясіння, боротьба робітничого класу за свої права, посилення організованості робітничих виступів, які набували все більш активних і загрозливих форм (збройне повстання ліонських робітників у Франції 1931 і 1834 рр. з вимогами підвищення заробітної плати і розширення прав робітників; масовий організований чартиський рух робітників на захист своїх інтересів у Англії (1830–1850 рр.); повстання сілезьких ткачів у Німеччині проти жорсткої експлуатації і безправного становища тощо);

5. Періодичні кризи надвиробництва, потрясіння ринкової економіки, які засвідчували неспроможність саморегулюючого конкурентного механізму забезпечити високу ефективність та соціально-економічну стабільність суспільства.

Теорія К. Маркса справила значний вплив на еволюцію соціалістичної думки у XIX–XX ст., розвиток впливових політичних партій, суспільних рухів, долю мільйонів людей. У 70-ті рр. XIX ст. отримало поширення поняття «марксизму», яке послідовники К. Маркса ототожнювали з перетворенням утопічного соціалізму в науку та з ідеєю революційного переходу до нового суспільного устрою. У подальшому марксизм став ідеологічною основою соціал-демократичного руху, який на початку XX ст. розділився на революційну та реформістську течії. Представники останньої піддали критиці теорію К. Маркса, відмовившись у подальшому від її основних положень. У революційній течії перемогло крайнє ліве трактування марксизму. Отже, економічне учення марксизму стало своєрідним, теоретичним узагальненням досвіду капіталістичного розвитку європейських країн епохи вільної конкуренції.

 

 

Розділ 3. Аналіз інфляційних процесів в економіці України.

 

Інфляційні процеси  в Україні були зумовлені наступними причинами: невиваженою первинною емісією, диспропорційністю у структурі економіки, що виникла за часів існування адміністративно-командної системи; залежністю українських виробників від імпорту (енергоносіїв, окремих сировинних матеріалів, комплектувальних виробів тощо); неефективністю безготівкової системи розрахунку, від’ємним сальдо зовнішньої торгівлі; зростанням цін на імпортні товари та послуги, необґрунтованим встановленням валютного курсу; втратою зацікавленості у продуктивності праці; суттєвим скороченням інвестицій;надмірним розширенням тіньового сектору економіки; використанням неринкових форм розрахунків, зокрема бартеру; низьким рівнем спроможності економіки щодо задоволення нутрішнього попиту (значна частина приросту ВВП забезпечується за рахунок компонентів, створених у матеріальній сфері).

Процес прогнозування  інфляції, як відомо, спирається на детальний аналіз минулих тенденцій, оцінки поточної ситуації та майбутніх факторів впливу на цінові процеси. Динаміка індекса споживчих цін 1996 по 2010рр.представлено на мал.1.

 

 

Мал.1. Динаміка зміни індекса споживчих цін з 1996 по 2010рр.,%

Як бачимо з мал.1 індекси споживчих цін різні у кожному році. Проаналізуємо сучасний етап: в цілому в 2010 р. рівень інфляції був 109,1 %, у 2009 році індекс споживчих цін склав 112,3% проти 122,3 % у 2008 році та 116,6% у - 2007 році. Інфляція була сформована за рахунок трьох основних складових. Це - продукти харчування, ціни на які зросли на 10,7%, що, за розрахунками, дало 5,4% до загального зростання індексу споживчих цін; житлово-комунальні послуги, де мало місце зростання на 13,8% (внесок - 1,5 в.п.), та - алкогольні напої і тютюнові вироби, де із-за підвищення акцизів був приріст цін - 22,1% . У 2010 році Уряду вперше за 7 років вдалось втримати інфляцію на рівні, меншому 10%, індекс інфляції становив 109,1%.

Стримуючими чинниками  зростання споживчих цін були наступні: - зростання пропозиції товарів і послуг на споживчому ринку (у 2010 році порівняно з 2009 роком загальне виробництво у харчовій промисловості зросло на 3,2% на тлі високого рівня урожаю третій рік поспіль; вартісний приріст імпорту споживчих товарів, включаючи імпорт легкових автомобілів склав 28,3%); - зростання заощаджень домогосподарств (депозити фізичних осіб, за даними НБУ, зросли на 60,3 млрд. грн. або на 28,5%, у тому числі у національній валюті - на 41,1 млрд. грн. або на 41,6%)

- скорочення споживчого  кредитування домашніх господарств  (на 10,3%);

- стабільність валютного  курсу (офіційний курс гривні  до долара США у 2010 році ревальвував на 0,3%).

Формула, яка використовується для розрахунку ІСЦ, виводиться з  класичної формули Ласпейреса, яка  порівнює поточну вартість споживчого набору у базисному періоді (чисельник) з базисною вартістю цього ж набору у базисному періоді (знаменник):

IСЦ= ,

Де p1, p0 - ціни відповідно в поточному і базисному періодах;

q0 - обсяг виробництва в базисному періоді.

Індекси споживчих цін за регіонами за січень у 2009-2011рр. наведені у таблиці 1.

Індекси споживчих цін  за регіонами за січень у 2009-2011рр.

(до попереднього місяця; відсотків)

	2009	2010	2011
Україна	102,9	101,8	101,0
АР Крим	102,6	101,9	101,6
Вінницька	102,3	101,2	100,8
Волинська	101,8	101,2	100,6
Дніпропетровська	103,2	102,2	101,1
Донецька	103,3	102,1	101,1
Житомирська	101,9	101,4	101,2
Закарпатська	102,7	101,6	100,5
Запорізька	102,9	102,2	101,2
Івано-Франківська	103,1	101,9	101,5
Київська	101,5	101,7	100,4
Кіровоградська	102,1	102,1	101,4
Луганська	103,1	101,8	101,3
Львівська	103,8	102,0	101,0
Миколаївська	102,7	102,4	101,1
Одеська	103,0	102,4	101,2
Полтавська	102,6	101,6	100,9
Рівненська	102,9	101,5	101,1
Сумська	102,4	101,6	100,9
Тернопільська	102,5	100,9	100,7
Харківська	102,7	102,0	101,2
Херсонська	103,2	101,8	101,2
Хмельницька	102,5	101,6	100,8
Черкаська	102,9	101,8	100,9
Чернівецька	102,7	101,4	100,9
Чернігівська	103,4	101,2	101,3
М. Київ	103,6	101,7	100,6
М. Севастопіль	103,1	101,6	101,4

 

Як видно з табл. 1., найнижчий рівень інфляції за січень 2009 р. був в Київській області, а найвищий в Львівській. В 2010 році найвищий індекс споживчих цін величиною 102,4 % був в Одеській та Миколаївській областях, а з низькою величиною 100,9 % в Тернопільській обл. На відміну від двох попередніх років рівень індексу споживчих цін за січень 2011 року зменшився по всіх регіонах, що є дуже позитивним явищем. У січні 2011 року споживчі ціни зросли на 1%, в тому числі на продукти харчування - на 1,3%. Це нижче порівняно із показниками січневої інфляції попередніх років (1,8% у 2010 році, 2,9% у 2009 році, середній показник 2002-2010 років - 1,7%). При цьому  січневе підвищення цін у деяких наших країнах-партнерах, зокрема у Російській Федерації становило 2,4%, у тому числі на продовольчі товари - 2,6%; у Республіці Казахстан - 1,7%, на продовольчі товари – 3%. Якщо у 2010 році економіка України відновила зростання за рахунок головним чином споживчого попиту та експорту, то в поточному році є всі ознаки збільшення також і інвестиційного попиту, що разом із поліпшенням регуляторного середовища обумовить економічний розвиток у 2011 році на рівні 4,5%. Згідно з оцінками фахівців, сьогодні в національній економіці України закладено сильний інфляційний потенціал. Для його ліквідації уряду необхідно спільно аналізувати стан економіки та розробляти комплексні програми соціально-економічного розвитку. Здійснення оздоровлення фінансової ситуації в Україні надасть змогу зупинити негативні процеси в економіці - падіння рівня виробництва, знецінення грошей, дефіцит держбюджету - та забезпечити передумови для подальшого економічного росту. Доцільно також прискорити проведення економічних реформ, враховуючи структурну перебудову економіки, стимулювання ринкових відносин. Це об’єктивно забезпечуватиме Україні макроекономічну стабілізацію.

Отже, на сучасному етапі розвитку економічних відносин в Україні питання зниження інфляції постає досить гостро. Адже саме ефективне вирішення даного питання дасть змогу Україні зробити впевнений крок вперед у плані економічного зростання, підвищення життєвого рівня населення та виходу на новий, вищий щабель у світових масштабах.

 

1. Основні чинники інфляції в Україні.

 

Основними чинниками інфляції в Україні є:

1. Не зваженою первинною емісією;
2. Структурними перекосами в матеріальному виробництві і ціновій політиці;
3. Витратами в економіці і непродуктивними витратами окремих виробництв;
4. Значними руйнуваннями товаровиробничої сфери і неефективністю безготівковою системою розрахунків;
5. Негативним сальдо зовнішньої торгівлі і не контрольованим експортом;
6. Процесами долара економіки.