Інфляція: її сутність, причини та види

 

 Таким чином, інфляцію  слід розглядати як процес  багаточинника, але все таки  органічно пов'язаний із зростанням цін. Але не дивлячись на те, що інфляція викликає зростання цін, ціни теж у свою чергу впливають на інфляцію.

 

В зв'язка з цей можна  відзначити два варіанти розвитку спіралі  інфляції:

 

· Після переповнювання каналів грошового обігу паперовими грошима наступає період зростання цін;

 

· Під впливом ряду чинників, діючих на товарних ринках, ціни спочатку повзуть вгору, після чого відбувається збільшення паперово-грошової маси, яка продовжує підштовхувати  зростання цін.

 

Ціни ж можуть зрости із багатьох причин: унаслідок поліпшення споживацьких властивостей і якості товарів, перемикання попиту на більш якісні товари, унаслідок монополізації економіки і ін.

 

 Інфляційні процеси  в Україні з часу отримання  нею незалежності й до сьогоднішнього  моменту були спричинені цілим комплексом факторів. Не поділяючи погляди деяких економістів, що наголошують на однозначності чинників, що викликали інфляцію в нашій державі (надлишкова емісія або ж ріст світових цін), ми вважаємо доцільним розглядати ці фактори в системі, оскільки їх визначення є досить умовним, а в економічних системах перехідного типу одні чинники інфляції переростають або діють паралельно з іншими( інфляція попиту та витрат), а іноді причини та наслідки цього процесу міняються місцями (кумулятивна спіраль зарплата-ціни-інфляція).

 

Серед основних факторів, що спричинили інфляцію в Україні, починаючи  з 1991 р. необхідно зазначити наступне:

 

· політичні трансформації 1991-1992 рр., що фактично спровокували різкий економічний спад, хоча його глибинні причини назрівали давно і корінилися не в політичній, а в суто економічній, виробничій сферах.

· розбалансованість  економічної системи, надмірна частка базових галузей, низька частка галузей, що працюють безпосередньо на споживача .

 

· значна залежність української економічної системи від зовнішнього постачання, зокрема енергоносіїв, і як наслідок величезні втрати від росту цін на імпортні (в основному російські) енергоносії у 1991р.

 

· надлишкова емісія НБУ, що викликала «інфляційний вибух», загострення економічної ситуації та гіперінфляцію, пік якої припадає на 1993р.

 

· некоректна грошово-кредитна політика з боку держави. Експансійна  політика з державним регулюванням цін на енергоносії, підтримки через  тарифи на паливо, електроенергію та газ  АПК, наданням державних дотацій у транспортній, житлово-комунальній сферах не призвела до очікуваних результатів і була замінена на рестрикційною грошово-кредитною політикою(встановлено низькі кредитні стелі для банків, підвищено норми обов’язкового резерву). Проте рестрикційна політика дозволила подолати певні прояви інфляції, так звані «піки», однак не знищила її ключові чинники. При різкому рості заощаджень у комерційних банків виникла фактична нестача обігових коштів, криза неплатежів, стагфляція, що знову підштовхувало державу до нової емісії.

 

· надмірна долоризація  економіки, коли паралельно з національною валютою функціонує інша (долар). Ріст попиту на долар підриває довіру до власної грошової одиниці, посилює  адаптивні очікування, сприяє переливу капіталу з країни на закордонні рахунки. Як результат криза неплатежів, низька інвестиційна активність, бартеризація економіки. Жорстке регулювання валютного курсу національної грошової одиниці з боку держави мало позитивні наслідки в короткостроковому плані, проте заважало розвитку відкритих ринкових відносин у довгостроковій перспективі.

 

· затягування грошової реформи, що умовно розтягнулася на 5 років (1992-1996рр.), та навряд чи може бути названа  завершеною на даному етапі. Реформа, що включила в себе три основні етапи: введення купоно-карбованців в готівковий обіг (січень 1992р.), введення купоно-карбованців в безготівковий обіг (листопад 1992р.), введення єдиної національної валюти - гривні в загальний обіг (вересень 1996р.) через деномінацію в 100 000 разів всіх складових грошової маси частково сприяли зменшенню темпів інфляції та відродженню довіри до національної валюти. Проте як довела криза у вересні 1998р. запровадження гривні ще не означало утворення незалежної, оздоровленої, самостійно функціонуючої за ринковими механізмами грошової системи в Україні. Значна залежність України від ринків сусідів, зокрема Росії, сприяє сьогодні посиленню інфляційних очікувань, новому витку долоризації економіки та падінню курсу національної валюти. Ані деталізація цілей придбання доларів комерційними банками, введена в листопаді цього року, ані інші рестрикційні термінові антиінфляційні заходи, прийняті урядом у зв’язку з зазначеною фінансовою кризою, поки що не збільшили інтерес інвесторів до портфельних інвестицій за рахунок держзобов’язань, та не зменшили адаптивні очікування населення.

 

2. Види інфляції 

 

Інфляція як явище  може бути класифікований по декількох  критеріях.

 

Велике розповсюдження отримала класифікація інфляційного процесу  по його інтенсивності. Проте межі між різними видами інфляції по даному критерію достатньо умовні і рухомі.

 

І. За темпами інфляції розрізняють:

 

Нормальна інфляція - темпи  ростуть поволі, приблизно 3-5% в рік; масштаб інфляції піддається контролю.

 

Помірна інфляція (повзуча) - темпи досягають 10% в рік; така інфляція признається в цілому нешкідливою і відповідною нормальному економічному розвитку; масштаби її приводять до непередбачених порушень в розподілі національного доходу між різними соціальними групами.

 

Галопуюча інфляція - характеризується зростанням цін від 20 до 200% в рік; в цих умовах неможливо контролювати не тільки зростання цін, але і економічний розвиток в цілому.

 

Гіперінфляція - починається  при підвищенні цін більш ніж  на 50% в місяць протягом тривалого  терміну (півроку або більш); за рік ціни підвищуються не менше, ніж в 130 разів; гроші витісняються з обороту і поступаються місцем бартеру; витрачання заробітної платні і зростання цін приймають катастрофічний характер, що позначається на добробуті всіх верств населення навіть забезпечених.

 

Більшість учених виділяє  тільки помірну, галопуючу і гіперінфляцію. В. Усов в своїй роботі “Гроші. Грошовий обіг. Інфляція.” виділив такий  вигляд, як нормальна інфляція. Підставою  для цього, очевидно, послужило те, що у ряді країн з високорозвинутою ринковою економікою, наприклад, країни ЄС інфляція грає роль своєрідного важеля, що балансує попит і пропозиція і виправляючого цінові диспропорції. Для цього її рівень не повинен перевищувати 5% в рік.

 

ІІ. За формами виявлення.

 

Розрізняють відкриту (цінову) або приховану (пригнічену) інфляцію. Підставою для цього послужило порівняння досвіду країн з перехідною економікою, зокрема Росії і деяких країн з ринковою економікою. Відкрита виражається в безпосередньо спостережуваному, систематичному підвищенні рівня цін, тоді як прихована інфляція виявляється в товарному дефіциті, що росте, появі “чорного ринку” з непомірно високими цінами при формальній стабільності цін, забезпечуваній централізований (заморожування цін, заробітної платні). Можлива також комбінація цих двох типів інфляції.

 

ІІІ За джерелами виникнення виділяють:

 

Iнфляцiя попиту спостерiгасться,  коли сукупний попит зростас  швидше за виробничий потенцiал  економiки, пiдносячи цiни, щоб зрiвноважити  пропозицiю i попит. Покупцi конкурують за обмежену пропозицiю товарiв, що призводить до зростання цiн.

 

 Слiд зазначити,  що покриття дефiциту державного  бюджету за рахунок кредитно-грошової  емiсiї є одним з найважливiших  чинникiв iнфляцiї попиту, оскiльки  зростання пропозицiї грошей збiльшує сукупний попит на товари та послуги, який, у свою чергу, пiдвищує рiвень цiн.

 

Iнфляцiя витрат, або  iнфляцiя пропозицiї, спостерiгасться  в тому випадку, коли збiльшуються  витрати на одиницю продукцiї,  тобто середнi витрати за данного обсягу виробництва. Збiльшення витрат на одиницю продукцiї в економiцi скорочує прибутки й обсяг продукцiї, який може бути запропонований за iснуючого рiвня цiн. Внаслiдок цього зменшується сукупна пропозицiя товарiв та послуг, що, в свою чергу, пiдвищує рiвень цiн. Таким чином, витрати, а не попит збiльшують цiни. Зростання собiвартостi, що призводить до iнфляцiї витрат, може бути викликано рiзними причинами, наприклад, недостачею або подорожчанням сировини, матерiалiв, палива, працi. Одним iз джерел iнфляцiї витрат є рiзкi порушення (“шоки”) пропозицiї. Пiд рiзким порушенням (“шоком”) пропозицiї розумiсться подiя, зовнiшня по вiдношенню до функцiонування вiтчизняної економiчної системи (скажiмо, пiдвищення цiн на iмпорт або несприятливi погоднi умови), що збiльшує очiкуваний фiрмами середнiй рiвень цiн на фактори виробництва.

ІV За співвідносністю  зростання цін по різних товарних групах:

 

Збалансованаінфляція - ціни підіймаються відносно помірно  і одночасно на більшість товарів  і послуг. Центральний банк підраховує результати середньорічного зростання цін і піднімає процентну ставку. Таким чином ситуація вирівнюється і балансується як ситуація із стабільними цінами. Товаровиробники періодично підвищують ціни. Втрати несуть тільки виробники, складної продукції, які стоять в кінці технологічного ланцюжка.

 

Незбалансована інфляція означає, що ціни різних товарів постійно змінюються по відношенню один до одного, причому в різних пропорціях. Це торкається як галузевих, так і територіальних диспропорцій. Зростання цін на сировині перевищує зростання цін на кінцеву продукцію, а ціна комплектуючого може виявитися вище за ціну кінцевого виробу. Це вид інфляції дуже небезпечний для виробників. В подібних умовах неможливо скласти прогноз зростання цін. Товарні групи - лідери зростання цін сьогодні можуть не бути такими завтра. Виробники не можуть раціонально вибрати сферу додатку капіталу, порівняти прибутковість інвестиційних проектів. В таких умовах промисловість не має нагоди розвиватися.

 

V Відповідно до критерію очікуваності.

 

Відповідно до даного критерію можна також виділити два  види інфляції: очікувану і несподівану.

 

Очікувана інфляція - та, яка прогнозується на який-небудь період часу, вона передбачена з  достатнім ступенем надійності. Така інфляція нерідко є результатом дій уряду. Чинник очікуваності дозволяє маючи прогноз зростання цін, адаптуватися до нього. Навіть у разі гіперінфляції прогнозоване зростання цін може завдати економічним суб'єктам збитку менш значного, ніж несподіваний стрибок цін хай навіть на невелику кількість відсотків.

 

Несподівана інфляція характеризується раптовим стрибком цін, що негативно  відображається на податковій системі  і системі грошового обігу. Можливий варіант розвитку цього виду інфляції ґрунтується на інфляційних очікуваннях населення. За наявності них у покупців виникає різке збільшення попиту, що деформує економіку, спотворює картину сукупного попиту, оскільки передбачити подібний стрибок украй скрутно. За відсутності ж у населення інфляційних очікувань виникає “ефект Пігу” - різке скорочення попиту оскільки люди сподіваються на швидке зниження цін. Виробник товарів вимушений знижувати ціну в результаті ситуація повертається в стан рівноваги. Така ситуація згубно позначається на великому бізнесі: психологічна стабільність бізнесменів зміняється депресивним очікуванням, сто сковує їх інноваційний потенціал.

 

До вищенаведеної класифікації можна додати ще декілька видів інфляції.

 

Структурна інфляція - це по суті переміщення попиту. На товари, що користуються підвищеним попитом ціни ростуть. В той же час на товари, попит на які невеликий, ціни або не знижуються, або знижуються неістотно (через нееластичність пропозиції по відношенню до попиту, слабої мобільності чинників виробництва і ін.). Це може відбутися в таких галузях, як металургія, хімічна промисловість, лісозаготівлі. Внаслідок цього відбувається: зростання середніх цін скорочення або повне припинення випуску дешевих товарів, зниження якості товарів при стабільних цінах на них.

 

VІ Залежно від джерела  витрат, що ростуть.

 

 По цьому критерію  виділяють: 

 

Інфляція зростання  зарплати - питома вага заробітної платні в ціні товару порівняно невелика (25-30%), але навіть у такому разі зростання  ринкової заробітної платні може ініціювати інфляцію.

 

Інфляція прибутків - промислові підприємства і інші суб'єкти економіки одержують надприбутки, що веде до підвищення рівня цін, покупцю, що не компенсується, зростанням якості товару. Цей вид інфляції особливо небезпечний за умов лібералізації цін відсутності конкуренції, високому рівні монополізму, тотальному дефіциті товарів.

 

Інфляція податків - ситуація, коли держава починає інтенсивно підвищувати податки. З їх допомогою  покриваються витрати на оборону, управління, соціальні програми. Це знижує можливості інвестицій, що скорочує виробництво і, отже, пропозиції, що вже саме по собі служить початковою базою для інфляції.

 

“Товарна інфляція” - це ситуація, коли різко дорожчають сировина і матеріали.

 

Той факт, що діяльність природних монополій, особливо в  Росії, в значній мірі регулюється державою, дозволив також виділити такий тип інфляції, як адміністративна.

 

Адміністративна інфляція – “воля” державних органів, союзів і об'єднань. Згідно цій “волі” збільшуються ціни на залізничні перевезення, платня за поштові послуги, послуги зв'язку, комунальні послуги. Ця інфляція стимулює інфляцію витрат.

 

 Найважливішим показником  інфляції є динаміка індексу  цін. 

 

Індекс цін – коефіцієнт, що показує, у скільки разів змінився загальний рівень цін за даний  період.

 

 Темп інфляції = Рn  – Ро / Ро * 100%,

 

 де Рn – індекс  цін поточного (звітного) періоду 

 

 Ро – індекс  цін базисного періоду 

 

 Зростання iндексу  цiн визначає рiвень iнфляцiї, а  зменшення його- рiвень дефляцiї.  Темп iнфляцii є темпом змiни загального  рiвня цiн i показує ступiнь знецiнення грошей.

 

3. Методи подолання інфляційних  процесів 

 

Теоретики сучасної економічної  думки по-різному підходять до методів боротьби з інфляцією. Розгляди заслуговують ті методи боротьби, які  найбільш часто використовуються в  практиці. Можна виділити декілька таких теоретичних підходів.