Інфляція: її сутність, причини та види

                     МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

                                   ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ

             ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО  ЗАКЛАДУ

 «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

                                імені  ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

 

 

 

 

 

 

 

                 

 

                  КУРСОВА РОБОТА

                          

                           з дисципліни «Політична економія»

 

                                               на тему:

                       «Інфляція: її сутність, причини та види»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                        Виконав студент групи 

 

Зміст………………………………………………………………………….… 2

 

Вступ…………………………………………………………………………… 3

 

1.Причини виникнення і сутність інфляції………………………………… 4

 

2. Види інфляції…………………………………………………………….12

 

3. Методи подолання інфляційних процесів……………….…………… .17

 

 Висновок…………………………………………………………………… 23

 

 Перелік використаної літератури…………………………………………24 
Вступ.

 

Найефективнішим індикатором  «здоров’я» економіки країни є її фінансовий стан. Адже фінансова система не лише забезпечує необхідні взаємозв’язки в економіці, вона є одним з найвпливовіших важелів макроекономічного регулювання, інструментом, за допомогою якого уряди мають змогу регулювати економічний розвиток. Саме тому діяльність виконавчої влади кожної країни спрямована на забезпечення стабільності фінансово-кредитної системи та фінансового стану в цілому. Запорукою цього, серед іншого, має бути стан “керованості” інфляційними процесами. Необхідність у цьому викликана тим, що інфляція не лише призводить до тяжких соціально-економічних наслідків – за умов інфляції втрачається ефективність дії та відбувається деформація інструментів макроекономічного регулювання.

 

Особливо виразно деформація економічних механізмів проявляється в умовах гіперінфляції. В економічній науці вважається, що інфляція переходить в гіперстадію за умов перевищення швидкості росту цін 50% на місяць. Прикладом того є Німеччина 1920-1923рр., Австрія 1921-1923рр., СРСР 1921-1924рр., Грeція 1943-1944рр., Латиноамериканські країни 1970-1980рр. Інфляція в Угорщині після ІІ Світової війни була найвищою з усіх, відомих в історії світової економіки. 3 червня 1946 року були випущені банкноти на суму мільярд білліонів (1 млрд.млрд.). У червні 1946 року Золотий пенге 1931 випуску коштував 130 трильйонів паперових пенге. Гіперінфляція не минула і Ураїни 1991-1996рр. ціни під час якої зросли у 37 тис. раз порівняно з цінами 1990. Ось чому вивчення інфляції є таким важливим і актуальним. У своїй роботі я намагався визначити суть, причини і наслідки та шляхи подолання інфляційних криз.

 

1. Причини виникнення  і сутність інфляції 

 

«Превышение меры в выпусках бумажной монеты

 

 по строгой правде  не может бать иначе представ-

 

 ляемо, как в  виде неприметного похищения части

 

 из имущества каждого» 

 

( Н. Моровiнов, економiст, філософ і державний 

 

 діяч Росії кінця  XVIII в. )

 

Від чого ж залежить кількість  грошей, необхідна для забезпечення товарного обігу ? Передусім від  суми цін товарів, що підлягають реалізації протягом певного періоду, скажімо року. Що більше товарів, тим більше потрібно грошових одиниць для їх реалізації.

 

 

Кількість грошей в обігу  залежить далі від швидкості обігу  кожної грошової одиниці. Це пов'язане  із тим, що одна і та ж сума грошей може обслугувати більше чи менше число актів куплi - продажу.

 

Перевищення кількості  грошових одиниць, що знаходяться в  обігу, над сумою товарних цін  і поява внаслідок цього грошей, не забезпечених товарами, означає  інфляцію. Вона призводить до зростання цін на товари (явному чи прихованому). Тому індекс цін - це один із головних і найбільш наочних показників наявності чи відсутності інфляції, її глибини. Інфляція може бути викликана різними чинниками. Це і випуск зайвої кількості грошових одиниць, і відставання виробництва товарів від зростання платіжездатного попиту, і надходження на ринок товарів, що не користуються попитом.

 

Інфляція - тонке соціально-економічне явище,викликане диспропорціями в  різних сферах ринкового господарства країни, дотепер не освітлено повною мірою в науковому плані.

 

Інфляція - це переповнення фінансових каналів паперовими грошима, що призводить до їх знецінювання. Інфляція - це грошове явище, але вона не обмежується  знецінюванням грошей. Вона проникає у всі сфери економічного життя і починає руйнувати ці сфери. Від неї страждає держава, виробництво, фінансовий ринок, але більше за все страждають люди.

 

Під час інфляції має  місце:

 

1. Знецінювання грошей  по відношенню до золота.

 

2. Знецінювання грошей  по відношенню до товару.

 

3. Знецінювання грошей  по відношенню до іноземної  валюти.

 

Ще одне визначення інфляції ми можемо прочитати в сучасних американських  підручниках:

 

«Інфляція - це підвищення загального рівня цін. Це, зрозуміло, не означає, що підвищуються обов’язково всі ціни. Навіть в періоди досить швидкого зростання інфляції деякі ціни можуть залишатися відносно стабільними, а інші падати. Одне із головних хворих місць - це те, що ціни мають тенденцію підійматися дуже нерівномірно. Перші підстрибують, другі підіймаються понад помірними темпами, а треті зовсім не підіймаються.»

 

У вітчизняній літературі слово “інфляція” частіше за все  зв'язується зі встановленням нової  рівноваги попиту і пропозиції в  умовах, що змінюються. Нерідко при  визначенні інфляції її ставлять в залежність від таких економічних категорій, як попит,пропозиція, рівновага. Зокрема, інфляцією вважається “дисбаланс попиту і пропозиції, що виявляється в загальному зростанні цін”.

 

 Розуміння інфляції  у вітчизняній літературі виходячи з дисбалансу попиту і пропозиції з'явилося, мабуть, унаслідок того, що в умовах тоталітарного режиму, в соціалістичній економіці вважалося, що інфляції немає, оскільки кількість грошей

 

в обігу встановлюється планомірно відповідно до потреб роздрібного  товарообігу. При цьому не враховувалося, що інфляція може носити і прихований характер, що виявляється в товарному дефіциті.

 

 Трактування ж інфляції  як “процесу переповнювання каналів  грошового обігу надмірної в  порівнянні з потребою, масою  грошей, що викликає їх знецінення” в нашій науці обумовлена, очевидно, тим, що коли в 1992г. держава вдалася до лібералізації цін і вони різко зросли, зросла і потреба в грошах. Крім того, уряду було потрібно більше грошей для погашення бюджетного дефіциту. Тоді уряд включив друкарський верстат. Саме в цей період спостерігався найрізкіший стрибок цін.

 

Не привносять нічого нового в поняття інфляції такі пояснення, як “довготривалий процес падіння  купівельної спроможності грошей”  або “знецінення грошей” 

 

Для західної економіки формула “інфляція - зростання цін” виявилася неприйнятною, тому що “там” інфляція означає зростання цін при збереженні балансу попиту і пропозиції. Навіть в періоди швидкого зростання інфляції ціни на деякі товари можуть залишатися відносно стабільними або навіть знижуватися. Дійсно, одне з хворих місць інфляції - це те, що ціни мають тенденцію підвищуватися нерівномірно. Найбільш близьке до цих визначень трактування інфляції у вітчизняній літературі, згідно якої інфляцію можна визначити як “безперервне загальне зростання цін”.

 

Отже, для Заходу головне  в цьому питанні - це ціни, їх загальний  рівень. У вітчизняній науці поняття  інфляції також пов'язано з цінами, але в іншому ракурсі: гроші у  населення є, а купити нічого. Поняття  інфляції в нашій країні має власну властивість і не укладається в рамки класичного уявлення. Інфляційна ситуація, коли попит перевищує пропозицію, розповсюджується не тільки на споживацький ринок, але і на ринок виробів виробничо-технічного призначення. Звідси популярне визначення інфляції: переповнювання грошового обігу паперовими грошима і їх знецінення, тобто перевищення кількості грошових знаків над що знаходиться в обігу кількістю товарів. Ця точка зору домінує у вітчизняній літературі.

Трактування поняття  “інфляція” як переповнювання каналів паперово-грошового обігу представляється одностороннім і не розкриває всю палітру причин виникнення цього складного явища. Інфляція - це багатоплановий феномен вбираючий в себе виробничий, грошовий і відтворювальний аспекти.

 

Проте у всіх випадках інфляцію слід розглядати як:

 

· порушення дій законів  грошового обігу, що викликає розлад державної кредитно-грошової системи;

 

· явне або приховане  зростання цін;

 

· натуралізацію процесів обміну;

 

· зниження життєвого  рівня населення.

 

Ціни - лише вершина айсберга, що є конгломератом чинників, що виявляються як першопричина такого явища, як інфляція. Взагалі в науці  можна виділити дві групи концепцій  розвитку інфляції: монетарні і немонетарні. Прихильники монетарних концепцій  вважають, що зростання номінальної кількості грошей, перевищуюче зростання виробництва при незмінній швидкості грошового обігу є основною причиною інфляції. Винуватцями інфляції в цьому випадку є банківська система, що ослабила контроль за грошовою емісією, або населення, збільшуючи використовування своїх боргових зобов'язань як засоби платежу.

 

Інфляція може виникнути  і при незмінній кількості  грошей в обігу, якщо швидкість їх обігу росте швидше, ніж виробництво. Це може мати місце при скороченні попиту на реальні касові залишки унаслідок удосконалення техніки розрахунків, унаслідок недовіри до національної валюти і перемикання попиту на цінні папери як засоби заощадження.

 

Коли ж інфляція висока, то вона сама стає причиною скорочення попиту на гроші зважаючи на високу альтернативну вартість тримання реальної каси. Тоді обидві вищеперелічені причини починають взаємодіяти, ще більше усилюючи інфляцію.

 

Причиною інфляції окрім  монетарних чинників може бути також  зростання витрат виробництва унаслідок  зростання заробітної платні, що не компенсується зростанням продуктивності праці, або перевищення зростання податків над зростанням реальних доходів.

 

Причиною інфляції може послужити також збільшення сукупного  попиту. Якщо при повній зайнятості у підприємців росте попит на інвестиції унаслідок оптимістичної оцінки майбутньої конюнктури, то рівень цін підвищуватиметься доти поки не буде відновлена рівновага попиту і пропозиції.

 

До немонетарних чинників розвитку інфляція відносить також  структурні зсуви попиту. Асортимент товарів постійно змінюється і попит може перемкнутися з традиційних товарів на нові і престижні, підвищуючи їх ціни. Якби при цьому ціни на традиційні товари знижувалися, то загальний рівень цін залишився незмінним. Але в сучасній економіці за скороченням попиту слідує скорочення пропозиції.

 

Джерелом інфляції може виступати ринкова влада монополій, олігополій і держави, що виражається  в підвищенні цін.

 

Виходячи з того, що інфляція - це багатогранний і багаточинний процес, його не можна розглядати з  погляду якоїсь одній з існуючих теорій. В зв'язка з цей гіпертрофована оцінка одних чинників, що впливають на інфляцію як би ні була велика їх роль, і недооцінка інших не можуть служити методологічною основою для вивчення інфляції.

 

В цілому, чинники розвитку інфляції можна класифікувати у вигляді двох груп – зовнішні і внутрішні.

 

До внутрішніх чинників відносять:

 

1. Незбалансованість  бюджету, що виявляється в його  дефіциті або криза державних  фінансів;

 

2. Надмірні військові  витрати, що сприяє втраті частини суспільного багатства, створює додатковий грошовий попит за рахунок військових асигнувань без відповідного надходження товарів в оборот породжує дефіцит державного бюджету і збільшення державного боргу;

 

3. Надмірні інвестиції;

 

Деякі автори об'єднують останні два чинники в одні. Надмірні військові витрати - це і є по суті інвестиції держави у ВПК.

 

4. Необгрунтоване підвищення  цін і заробітної платні. Цей  чинник може бути сформульований  інакше. Це є результат прояву  в першому випадку монопольної влади фірм, що визначають свої витрати і ціни, а в другому випадку профспілкової монополії задаючої розмір і тривалість того або іншого рівня заробітної платні.

 

5. Кредитна експансія  - розширення масштабів банківського  кредитування понад реальні потреби господарства, що веде до емісії грошей в безготівковій формі;

 

6. Надмірна емісія  грошей в наявній і безготівковій  формах, збільшення швидкості їх  обігу; 

 

7. Інфляційні очікування.

 

Зовнішні чинники обумовлені зростанням цін на товари, що експортуються і імпортуються, обміном банком іноземної валюти на національну, світовими кризами.

 

До зовнішніх чинників відносяться:

 

1. Структурні світові  кризи (сировинний, енергетичний, екологічний), що супроводяться багатократним  зростанням цін на сировину, паливо, імпорт яких став приводом для різкого підвищення цін монополіями. Дія цього чинника посилюється при зростанні відвертості економіки.

 

2. Обмін банками національної  валюти на іноземну, що викликає  потребу в додатковій емісії  грошей, що поповнює канали грошового обігу і веде до інфляції.

 

Як правило, інфляція виникає в тих випадках, коли зростання  доходів в суспільстві вище за можливості їх товарного забезпечення. Це торкається не тільки доходів населення, але і доходів підприємств  і організацій. Тому як основна причина інфляції можна виділити порушення натурально-вартісної збалансованості, а розширення паперово-грошового обігу - її основної умови.