Інфляційні процеси в Україні: характер та причини

б). створити умови для широкого розповсюдження паралельно з існуючою системою торгівлі споживчих кооперативів на підприємствах, в закладах і по місцю проживання для закупки і реалізації продовольчих і промислових товарів членами кооперативу (по наявному і безготівковому розрахунку) по безприбутковим роздрібним цінам. Такого роду кооперативний рух широко розвинений в багатьох індустріальних країнах. Без нього неможливо уявити їх економіку. Споживкооперація буде сприяти нормалізації цій і поза кооперативного сектору.

Протягом  кризового періоду треба також  проводити раціональну державну політику захисту внутрішнього ринку  і суворого контролю приватної експортної діяльності. Всі експортні операції повинні здійснюватись через кілька великих фірм і синдикатів, що контролюються державою і виконують експортні операції на комісійних податках.

3.3. Прямі та непрямі засоби боротьби  з інфляцією

Уряду кожної країни, що знаходиться в кризі, слід проводити антиінфляційну політику. Засоби боротьби з інфляцією можуть бути як прямі так і непрямі.

Частіше всього проявляється наступна закономірність - чим більш кризовою стає ситуація, тим більш актуальні прямі засоби впливу уряду і центрального банку на економіку і грошову масу, як її складову частину.

Непрямі засоби включають:

1. Регулювання   загальної  маси   грошей   шляхом   управління   ними центральним банком,
2. Регулювання позикового і облікового процесу комерційних банків через управління ними центральним банком.
3. Обов'язкові   резерви   комерційних  банків,  операції  центрального банка на відкритому ринку цінних паперів.
4. Операції центрального банка на відкритому ринку цінних паперів.
5. Регулювання процентних ставок комерційних банків через управління ними центральним банком.

Непрямі засоби не можуть працювати в нашій економіці  на повну потужність по причині її недостатньої "ринковості". Повноцінний  ринок цінних паперів, в тому числі ринок державних зобов'язань у нас відсутній, а відповідно центральний банк не може впливати на грошову масу крізь куплю-продаж цінних паперів.[8]

Прямі засоби регулювання покупної спроможності грошової одиниці, тобто боротьби з інфляцією, включають в собі:

1. Пряме і безпосереднє регулювання державою кредитів і тим самим - грошової маси.
2. Державне регулювання цін.
3. Державне (по угоді з профспілками) регулювання заробітної плати.
4. Державне регулювання зовнішньої торгівлі, операцій з іноземним капіталом і валютного курсу.

Практика  прямого регулювання грошової маси широко розповсюджена на заході. США неодноразово в 60х-70х роках заморожували ціни на численні товари. Півтора десятиріччя після другої світової війни знадобилося країнам західної Європи для початку лібералізації цін, та навіть неповної. Франція повністю лібералізувала ціни на внутрішньому ринку лише в 1986 року. Ф. Рузвельт виводив США із найглибшої кризи ЗОх шляхом жорсткого державного регулювання економіки. В більшості країн існували спеціальні закони, що обмежують прибуток від торговельного посередництва.

Нормалізація  валютного курсу є абсолютно  необхідною мірою для припинення усіляких нееквівалентних міжнародних торговельних операцій. Реально оцінюючи можливості регулювання валютного курсу за рахунок інтервенцій центрального банка треба скати, що надій на успіх такої політики практично не існує. Очевидно, що курс долару зростає стрибками - в деякий момент центральний банк не має можливостей стримувати курс і його як би "прориває*¹. Останній час центральний банк навчився використати кризові політичні моменти для таких стрибків.

До тих  пор, поки іноземна валюта не буде використатися  лише для задоволення імпорту і інших поточних платежів політика "ігри на пониження" приречена на поразку.

В цілому, слід визначити, що реально в нашому сьогоднішньому положенні реально ефективні тільки прямі засоби боротьби з інфляцією - регулювання кредитів, цін і заробітної плати, регулювання валютного курсу і зовнішньої торгівлі. Проте схожі дії цього уряду не представляються можливими, вони ще більше похитнули би положення і без цього зазнавши поразки на виборах "урядову" партію. Дії уряду за останні півтора роки змушують його тепер метатися між стримуванням грошової емісії і роздачею кредитів після чергового виступу промисловості.[ІЗ]

ВИСНОВКИ

Таким чином, і експансійна. й рестрикційна політика стосовно до умов України мають свої переваги та недоліки. В умовах пікових темпів інфляції доцільною є рестрикційна політика - політика стримування, її характерні риси: скорочення витрат бюджету та позичкового процента, стримування експорту і грошової емісії, підвищення податкових ставок. У кінцевому результаті, зазначені заходи дають скорочення сукупного попиту.

Оскільки  інфляція в нашій країні носить, по-перше, структурно-системний характер, тобто породжена структурою, шо склалася економіки і діючої тривалий час системою управління господарством, і тільки по-друге, традиційними монетарними чинниками, підойми регулювання цього процесу повинні базуватися на знятті всіх бар'єрів на шляху дії ринкових механізмів, забезпеченні умов структурної перебудови економіки і включати в собі широкий спектр кредитно-грошових і бюджетно-фінансових регуляторів.

На закінчення вважаємо за необхідне звернути увагу  на те, що суттєво 
поліпшити ситуацію можна лише за умов комплексного впровадження 
заходів анти інфляційного регулювання. Адже економіку будь-якої країни 
слід розглядати як систему, організм з обмеженою кількістю прямих та 
опосередкованих зв'язків. Механізм дії інфляційних факторів залежить від 
співвідношення багатьох економічних процесів - внутрішніх і зовнішніх. Він 
неоднорідний на часовому проміжку становлення ринкової економіки в 
Україні. Також неоднакова активність конкретних інфляційних факторів. Це 
обумовлено тим, що інфляція це, передусім, динамічний

макроекономічний процес. У більшості випадків ті негативні процеси, які проглядаються на рівні макроекономіки, є наслідком значних деформацій внутрішніх економічних процесів, як макроекономічних, так і мікроекономічних.

Саме тому без системного підходу, без комплексного оздоровлення фінансової ситуації, що мають бути узгоджені з конкретними національними особливостями, конкретними змінами процесів у кожній ланці економічної системи країни, їх розвитком протягом незупинного плину часу. Інакше, якщо засоби щодо оздоровлення економічної ситуації використовуються частково, то результат нагадуватиме лише тимчасову "косметичну" операцію.

Соціально-економічними наслідками інфляції е багато спотворень в економіці. Часто уряди не змінюють реальної вартості своїх програм, що фактично скорочується, коли ціни зростають. Це відбувається частково тому. що більшість трансфертних програм не індексовані в залежності від зростання рівня цін. Деякі види державних закупок можуть "проходити" по статтях бюджету у номінальному розмірі. Такий стан речей призводить до того, що номінальні витрати будуть менші за необхідні при зростанні рівня цін, так що реальні витрати будуть зменшуватись. Також через інфляцію зростають ціни на товари та послуги, що купує держава у рамках соціальних програм. Тоді, наприклад, урядові витрати на медицину можуть зменшуватись у реальному вираженні, якщо уряд с неспроможним збільшувати бюджет відповідно до зростання витрат на медичне обслуговування.

Країни, що рішуче пішли шляхом ринкових перетворень, частково вже мають певні позитивні результати, які відображуються, передусім, у стримування інфляційних процесів, зростанні обсягів виробництва, підвищенні рівня життя населення. Безперечно, що й Україна, маючи значний економічний потенціал, не лише стабілізує фінансову ситуацію в країні, але й забезпечить умови "керованості" інфляційним факторам, що надасть їй змогу зайняти належне місце серед інших економічно та соціальне розвинутих країн Європи.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Кучукова    Н.    С.    "Пошук    стратегії    забезпечення    фінансової 
   стабільності" //Гроші і кредит №5,1999.
2. Лушин С. І. "Звідкіля взялась інфляція?" //Фінанси №9, 1998.
3. Маневич   В.   І.,   Перламутров  В.   Л.   "Про   інфляційну   політика " 
   //Фінанси №8,2001.
4. Пінзеник В. "Макроекономічна стабілізація в Україні: Підсумки та 
   проблеми першого року" // Економіка України .N«3, 2001.
5. Самуельсон П., Нордгауз В. Економіка. - К.: Техніка, 1994.
6. Тимофісв   В.   "До   питання   антиінфляиійного   оподаткування   й 
   регулювання цін в умовах ринкових відносин"   Економіка України 
   №7,2002.
7. М.Павловський:    «Макроекономіка    перехідного    періоду»,    Київ 
   «Техніка» 1999
8. Журнал: «Версія» №75, 2007
9. Підручник    за    ред.    Савченка    А.Г.,    Пухтаевич    Г.О.    та    ін: 
   «Макроекономіка», Київ, 1995.

10. Р.Дорнбуш, С.Фішер - « Макроекономіка», Київ «Основи» 1996.
11. Семюелсон П., Нордгауз В.: «Макроекономіка.» Киів., "Основи", 1995.
12. С.В. Мочерний: «Політична економія», Київ «Знання-Прес» 2002
13. Джефрі Сакс, Олександер Пивоварський •• «Економіка перехідного 
    періоду», К. 1996
14. Журнал «Економіка України» №7,2000
15. Журнал «Вісник НБУ» №12 1999