Неринкове ціноутворення

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ

  ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ  УКРАЇНИ

КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКА ФІЛІЯ 

Кафедра економічної теорії 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     КУРСОВА РОБОТА

     з мікроекономіки

     на  тему: „НЕРИНКОВЕ ЦІНОУТВОРЕННЯ” 
 
 
 

                                      Робота виконана студенткою:

                       Групи ОБПз – 32 КП

                                               Риндою Оксаною Олександрівною 

                                                       Науковий керівник:

                                                       Старший викладач

                                                       Касап Жанна Борисівна 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                              КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ

            2010 р.

Вступ   3                  

Розділ 1. Основні  теорії ціноутворення. Особливості встановлення цін в

умовах командно-адміністративної системи та в умовах монополізму.     5                   1.1. Основні теорії ціноутворення.     5

1.2. Особливості ціноутворення в умовах командно-адміністративної

системи.   10

1.3. Монопольне ціноутворення.  11

1.4. Моделі олігополістичного ціноутворення.  13

Розділ 2. Наслідки неринкового ціноутворення. Цінова дискримінація.  18

2.1. Монопольна влада.  18

2.2. Досконала цінова дискримінація (перший тип дискримінації).  19

2.3. Цінова дискримінація залежно від об'єму покупки (другий тип дискримінації).  21

2.4. Цінова дискримінація по групах споживачів - розмежування ринків

(третій тип дискримінації).  22

Висновок  25                                                    

Література  27 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

      Актуальність теми дослідження. Ціна є одним з найбільш важливих інструментів регулювання економіки. Її регулюючий вплив на економіку охоплює багато напрямів. Зокрема, за допомогою цін виробництво підпорядковується суспільним потребам, вираженим у формі платоспроможного попиту, ціни стимулюють зниження витрат на виробництво і реалізацію товарів, запровадження досягнень науково-технічного прогресу, підвищення якості товарів і тощо.

     Усі ці регулюючі функції ціна може виконувати найбільш ефективно лише за умов вільного ціноутворення, тобто тоді, коли вона формується тільки під впливом ринкових чинників. Але досвід показує, що як ринок, так і вільна (ринкова) ціна не є універсальним засобами регулювання економіки. Вони не здатні враховувати всієї різноманітності умов і цілей соціально-економічного розвитку країни.

     Характерною рисою для загальнодержавних  і регіональних ринків в Україні  до цього часу можна вважати такий  інституційний чинник, як високий  рівень монополізації. Тому актуальним є подальше вдосконалення системи  державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, оскільки ці суб’єкти найчастіше допускають зловживання монопольним становищем. У звязку з цим недосконалою є діяльність щодо структурної перебудови основних товарних ринків, створення рівних умов діяльності для всіх суб’єктів господарювання.відсутність ефективної системи управління об’єктами державної власності негативно впливає на стан конкурентного середовища, інституційні зміни між суб’єктами економіки.

     Одним із головних факторів, який обумовлює масштаби монопольної влади і розміри прибутку монополій, є висота бар’єрів входження на ринки. Під бар’єрами входження на ринки розуміють будь-які фактори й обставинри правового, організаційного, технологічного, економічного, фінансового характеру, які перешкоджають новим суб’єктам господарювання вступати на даний товарний ринок і на рівних конкурувати з суб’єктами господарювання, що вже діють на ньому. Ці перешкоди діють також, коли ринок є привабливим з точки зору з точки зору одержання додаткового прибутку. Мова йде про інституційні фактори входження на ринки, де монополізм присутній досить тривалий час.

     Фірма, що діє в умовах ринку досконалої конкуренції, не володіє владою над  ціною, вона вимушена продавати весь об’єм випуску за тією ціною, яку  пропонує ринок. На ринку недосконалої конкуренції окрема фірма набуває певної (більшої або меншої) влади над ціною, підвищуючи її в порівнянні з конкурентним рівнем з метою максимізації прибутку. Проте якщо фірма використовуватиме цінову дискримінацію, її прибуток виросте. Цінова дискимінація спостерігається там, де фірма призначає  різні ціни на один і той же товар для різних груп споживачів причому відмінності в ціні не обумовлені відмінностями у витратах або якості товару.

     Таким чином, вказане вище, враховуючи трансформаційні процеси в економіці України, зумовлюють актуальність дослідження курсової роботи.

     Об’єктом  дослідження курсової роботи є теоретичні проблеми мікроекономіки.

     Предмет дослідження – причини та наслідки неринкового ціноутворення.

      Метою курсової роботи є дослідження причин та наслідків неринкового ціноутворення.

      Мета  курсової роботи зумовлює виконання  таких завдань:

• дослідити основні теорії ціноутворення;
• охарактерезувати особливості встановлення цін в умовах командно-адміністративної системи та в умовах монополізму;
• дослідити наслідки неринкового ціноутворення, а також явище цінової дискримінації.

 
 
 

РОЗДІЛ 1.

ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ЦІНОУТВОРЕННЯ. ОСОБЛИВОСТІ ВСТАНОВЛЕННЯ ЦІН В УМОВАХ КОМАНДНО-АДМІНІСТРАТИВНОЇ СИСТЕМИ ТА В УМОВАХ МОНОПОЛІЗМУ 

1.1. Основні теорії ціноутворення. 

      Ціна  – це категорія товарного виробництва, яка обслуговує обмінні процеси, що відбуваються в різних суспільно-економічних формаціях і виступає важелем впливу на суспільне відтворення. Зокрема ціна обслуговує усі стадії суспільного відтворення (виробництво, розподіл, обмін, споживання), бере участь у розвязанні різнобічних соціально-економічних проблем суспільства, виступає важливим фактором впливу на розвиток економіки. Ціна як економічна категорія використовується для реалізації фінансових відносин, стимулювання розвитку науково-технічногго прогресу, формування структури споживання і товарообігу.

      Як  зазначає М.М.Артус „ціні є економічним барометром господарського життя, а механізм цін являє собою серцевину ринкового регулювання”. Тому дослідження природи цін та її теоретичних основ є необхідною умовою вдосконалення господарського механізму в ринкових умовах. Основний зміст економічної категорії „ціна” витікає з підходів до процесу ціноутворення. Світовій економічній думці відомі три найбільш поширені підходи до процесу формування ціни (теорії ціноутворення).

      Перша теорія ціноутворення – це теорія трудової вартості, представниками якої є В.Петті, А.Сміт, К.Маркс. сутність теорії трудової вартості полягає в тому, що в основі ціни лежить вартість товару. З класичного визначення, яке дав К.Маркс, ціна – це грошовий вираз одиниці вартості товару, випливає необхідність з’ясування сутності вартості, яка лежить в основі цін на товари та послуги. У процесі історичного розвитку суспільства, а з ним і розвитку  товарного обміну, виділився товар, в якому всі інші товари виражають свою вартість. Таким товаром виступають гроші (золото). Саме  гроші стають мірою вартості товарів. Вартість характеризується мінливістю, отже метод її виміру означає те, що в грошовому виразі можна отримати приблизне вираження вартості товару.

      Вартість  – внутрішня основа цін товарів, вона відображає суспільні відносини, втілені в товарі. Вартість відображає економічні відносини між суб’єктами господарювання, технічний та організаційний рівень виробництва, рідкісність товару (послуги). Це відносини з приводу творення (виготовлення) продукції для споживача. Величина вартості виражається в пропорціях обмінюваних товарів (міновий обмін). Ці мінові співвідношення товарів служать міновою вартістю. В процесі історичного розвитку мінова вартість пройшла низку форм вартості, аж до вищої грошової форми. Кількість грошей, відданих за певний товар, визначає його ціну. Суспільні відносини, що складаються в процесі виробництва товару та цого обміну на ринку, характеризують якісну сторону вартості. Кількісна сторона вартості виражається величиною втіленої в неї абстрактної суспільно-необхідної праці. Тому ціна як грошова форма вартості з кількісної сторони відображає  витрати абстрактної суспільно-необхідної праці та його виготовлення.

        Однак вартість не може прявитися в певних абстрактних величинах, наприклад, безпосередньо в робочому часі. Вона являє собою витрати абстрактної суспільно-необхідної праці на виробнийтво не будь-якого продукту, а продукту для обміну, тобто товару. Тому вартість може проявлятися тільки в обміні, в міновому відношенні даного товару до іншого, який є його міновою вартістю.

      З теорії трудової вартості випливає важливий в теоретичному плані висновок про  те, що формування вартості ціни здійснюється в сфері виробництва, а проявляється за посередництвом обміну.

      Тому  в основі підходу до формування ціни прихильники теорії трудової вартості вбачають суспільно-необхідні витрати  праці.

      Концепція ціноутворення побудована на засадах теорії трудової вартості дає можливість виявити глибинні аспекти економічного змісту категорії „ціна”, з’ясувати її об’єктивну основу та характер перетворень і модифікацій. Однак, зважаючи на високий рівень абстракції, дана теорія не спроможна вирішувати конкретних проблем ціноутворення. Підтвердженням цієї тези була абсурдна та ірраціональна система цін в СРСР та інших соціалістичних країнах, яку десятиріччями намагалися будувати за К.Марксом.

      В кінці ХІХ ст. на противагу теорії трудової вартості з’явилась інша – маржиналістична (гранична) теорія ціноутворення. Представником цієї теорії були П.Самуельсон, Е.Бем-Баверк, К.Менгер, Ф.Візер основна відмінність теорії граничної корисності від теорії трудової вартості полягає в тому, що при визначенні ціни враховуються не витрати праці, а оцінка граничної корисності самого товару. Тобто покупця цікавить не сам товар, а те, в якій мірі він задовольняє його (споживача) потреби. Вартість товару уособлюється з його цінністю та визначається ступенем корисності для споживача. Тобто основою формування ціни товару представники теорії граничної корисності вважають ступінь корисного ефекту, який він, товар, приносить споживачу.

      Згідно  теорії граничної корисності ціна виступає самостійною „позавартісною” величиною, для визначення якої суб’єктивна оцінка покупця (споживача) є вагомішою, ніж об’єктивно існуючі витрати на виробництво товару.

      Теорія  граничної корисності, вирішуючи вузькі місця теорії трудової вартості, в реальному житті виявилась проблематичною. Адже практично неможливо визначити корисність товару внаслідок його суб’єктивного оцінювання споживачем, оскільки певна річ в більшій мірі задовольнити потреби одного споживача, ніж іншого, а відтак бути більш кориснішою і мати вищу ціну.

      Як  відмічає Ю.В.Бороздін „на сучасному етапі розвитку суспільства не можна безпосередньо виміряти, визначити і співставити ні абстрактну величину корисності товару, ні витрати суспільно-необхідної праці для визначення вартості товару”. Виходячи з вищезазначеного, теорія трудової вартості і теорія граничної корисності не пристосовані до практики ціноутворення. Вони існують лише як теоретична основа ціни. Теорія трудової вартості та теорія граничної корисності – різновекторні характеристики одного явища, тобто ринку. Теорія трудової вартості відображає відносини між суб’єктами господарювання, які базуються на витратах виробництва, а теорія граничної корисності – відображає споживчий попит та його інтенсивність.

      Родоначальником нового напряму в теорії цінності і ціни вважають англійського економіста А.Маршалла та українського вченого М.Туган-Барановського.

      Основна ідея цієї теорії полягає у необхідності перенесення акценту в дослідженнях економістів із проблеми визначення вартості на аналіз закономірностей  взаємодії категорій попиту і пропозиції. Автори неокласичної теорії ціноутворення (теорії попиту та пропозиції) вважали неправомірним надавати вирішального значення при визначенні ціни як теорії трудової вартості, так і теорії граничної корисності. Вони запропонівали враховувати в процесі ціноутворення дію ринкових факторів попиту та пропозиції.

      Попит і пропозиція є реальним відображенням  стану ринкової економіки, де протистоять  інтереси покупців та продавців. Способом розв’язання цієї суперечності є  формування ринкових цін, що призводить до встановлення рівноваги між попитом і пропозицією. При цьому зміну попиту представники  неокласичної теорії пов’язують з теорією граничної корисності, а пропозиції – з вирішальним впливом витрат воробництва.

      Еволюція  основних теорій ціноутворення відображає погляди представників різних підходів до визначення ціни. Так, К.Маркс, представник теорії трудової вартості, визначає ціну як грошовий вираз вартості товару. При цьому основним фактором формування ціни виступають суспільно-необхідні витрати праці. Представникам теорії граничної корисності (Менгер К., Візер Ф. та ін.) визначено ціну як суб’єктивну оцінку індивідуумом споживчих властивостей товару. Згідно цієї теорії основним фактором визначення ціни виступає корисність товару, оцінена споживачем. У теорії цінностей і ціни А.Маршалла та М. Туган-Барановського визначення ціни зводиться до встановлення ринкової рівноваги при взаємодії попиту і пропозиції. Попит визначається граничною корисністю товару для споживача, а пропозиція базується на витратах виробництва. Таким чином, теорія цінності і ціни А.Маршалла поєднує в собі два цінотворчі фактори корисність  товару та витрати виробництва.