Наукова організація праці та її бачення О.К.Гастєвим

 

МІНІСТЕРСТ ВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ТЕОРЕТИЧНОЇ ТА ПРИКЛАДНОЇ ЕКНОМІКИ

 

 

 

 

 

 

 

Наукова робота

з предмету “Менеджмент”

на тему:

«Наукова організація праці та її бачення О.К.Гастєвим»

 

 

 

 

 

Виконав:

студент II курсу 1-ї групи спеціальності 

“Економіка підприємства”

Тимцясь Назар Вікторович

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2011

Праця – це складне і  багатоаспектне явище, яке відіграє в житті суспільства і кожної окремої людини таку важливу роль, що саме це поняття в широкому розумінні  є невід’ємним від людського життя. Праця – це свідома доцільність людей,спрямована на створення матеріальних і духовних цінностей

 Як самостійній економічній  науці праці притаманні кількісні  і якісні характеристики. Кількісна  полягає втому, що вона є  витратою певного обсягу енергії.  З економічної точки зору кількісна  характеристика праці проявляється  в таких поняттях, як чисельність  зайнятих, тривалість робочого дня,  трудомісткість, інтенсивність праці  тощо.

 Наукова організація  праці передбачає систематичне  впровадження досягнень науки  і передового досвіду та дозволяє  найкращим чином поєднувати техніку  і людей в єдиному виробничому  процесі, забезпечує найбільш  ефективне використання матеріальних  і трудових ресурсів, безперервне  підвищення продуктивності праці. 

 Впровадження наукової  організації праці (НОП) спрямоване  на рішення економічних, соціальних  і психофізіологічних задач. 

У розробці систем наукової організації праці велика роль належить таким західним науковцям, як  Ф. Тейлор , Г. Форд,  Г. Емерсон, А. Файоль та таким східним науковцям, як: О. К. Гастєв, П.М. Керженцев.

Олексій Капітонович Гастєв (1882-1941) - один із зачинателів наукової організації праці (НОП) в колишньому СРСР.

Проголошення курсу на нову економічну політику сприяло подальшому вдосконаленню управління виробництвом, яке супроводжувалося послабленням адміністративного втручання. На цьому  етапі у 1920 р. було створено Центральний  інститут праці (ЦІП), який очолив О. Гастєв. у цей період здійснювалися інтенсивні розробки з НОП, було створено Раду НОП при Наркоматі робітничо-селянської інспекції.

О. Гастєв зробив значний внесок у розвиток НОП. Його провідні праці: “Як треба працювати” (1921), “Виховання культури” (1923), “Трудові установки” (1924), “Установка виробництва методом ЦІП” (1927), “формування та організація праці” (1929).

Велику увагу О. Гастєв приділяв культурі праці, яка, на його думку, має економічний вимір. Таким чином, НОП, за О. Гастєвим, - це і культура робочого місця. Головне правило спільної праці - приховувати, а не демонструвати свою індивідуальність, вміти на перше місце ставити не власні, а суспільні інтереси.

Щодо НОП наголошував, що вона є точно розрахованою організацією праці. Щоб цього досягти необхідно  всі способи праці розкласти  на окремі частини, порівняти їх між  собою, обрати кращий варіант, зробити  роботу най економнішою. Отже, НОП  заснована на строго врахованому  досвіді. Тому, перш ніж змінити способи  роботи, потрібно їх старанно вивчити.

Основними завданнями НОП, на думку О. Гатєва, мають бути:

• чітке відокремлення розпорядчої роботи від виконавської;
• здійснення попередніх точних досліджень усього процес виробництва;
• ретельний добір робітників та службовців;
• підготовка робітників та службовців;
• введення особливої системи заробітної плати, яка постійно стимулювала б діяльність працівників (преміальної системи).

Головним завданням ЦІП, очолюваного О. Гастєвим, було вивчення проблем організації праці та управління, узагальнення одержаних результатів, створення систематизованих концепцій управління. Завдяки зв'язку з виробництвом ця науково-дослідна установа стала одним з центрів раціоналізації[1,c. 715].

На сучасному етапі  наукова організація праці(НОП) спрямована на вирішення дещо більшої кількості  задач, які поділяються на такі сфери:

  До економічних задач НОП належать:

• підвищення продуктивності праці, економія живої праці, що витрачається при виконанні трудових операцій;
• найбільш ефективне використання матеріальних і трудових ресурсів;
• використання найбільш прогресивних методів і прийомів праці, скорочення або повна ліквідація витрат робочого часу;
• створення сприятливих умов праці;
• підвищення рівня нормування праці.

 Соціальні задачі НОП:

• всебічний розвиток людини в процесі праці;
• виховання свідомого відношення до праці;
• розвиток творчої ініціативи;
• підвищення освітнього рівня і ділової кваліфікації кадрів і перетворення праці в першу життєву потребу.

Психофізіологічними задачами НОП є:

• забезпечення умов для збереження в процесі праці здоров’я;
• стійкої працездатності людини;
• полегшення праці;
• підвищення його змістовності і привабливості.

 Економічні, психофізіологічні  і соціальні задачі НОП тісно  пов’язані між собою. Впровадження  наукової організації праці дає  найкращий результат тільки тоді, коли її застосування носить  комплексний характер по всьому  підприємству загалом. Таким чином виокремлюють такі основні задачі наукової організації праці:

• підвищення продуктивності праці, зростання освітнього і культурного рівня робітників;
• поліпшення умов праці;
• матеріальне стимулювання працівників;
• правильний підбір кадрів, виховання відповідальності, дисципліна праці;
• розвиток творчої активності робітників. [2, c. 44].

Найбільш важливу роль НОП відіграє в апараті управління, де вона здійснюється за такими основними напрямками(рис. 1), як  :

Рис. 1 - Основні напрямки наукової організації управлінської праці.

Оплата і стимулювання праці Перехід від адміністративно-командних методів управління до ринкової економіки, побудованої на розмаїтті форм власності, передбачає необхідність переосмислення сутності і змісту оплати праці.

  Основний зміст роботи в області матеріальної винагороди робітників організації полягає в тому, щоб визначити міру праці і розмір її оплати. Розробка оптимальних співвідношень в оплаті праці різної складності є найбільш важливим моментом у системі диференціації заробітної платні. Такий підхід забезпечує відповідність розмірів в оплаті праці з її якісними показниками. [3, c. 165].

 Розподіл і кооперація праці. Виконання різних трудових процесів одним керівником, погіршує результативність його роботи, тому розподіл управлінської праці відіграє важливу роль. Виокремлюючи деякі, несумісні, трудові процеси підвищується продуктивність праці виконавця. Таким чином розподіл праці передбачає його кооперацію. Кооперація праці — це об'єднання працівників для спільної участі в одному або різних напрямках діяльності, пов'язаних між собою процесом праці, що відповідно підвищує продуктивність праці та зменшує час на виконання завдання.

 Технічне забезпечення і механізація праці. Так, необхідність широкого використання засобів оргтехніки виникає у зв’язку з переходом до ринкових відносин, зростанням виробництва і зміною номенклатури товарів, а також збільшенням обсягів інформації, що вимагає швидкої її обробки. Традиційні прийоми збору, обробки і передачі інформації стають малоефективними, а це вимагає пошуку і упровадження високопродуктивних систем механізації та автоматизації управлінської праці.

  Упровадження навіть найпростіших засобів техніки управління скорочує затрачуваний на обробку документів час приблизно на 20 %, а системне їхнє застосування збільшує продуктивність управлінської праці в 3 рази.

 Нормування праці. У вирішенні питань нормування управлінської праці особливо важливого значення набуває правильне встановлення меж застосування різних видів нормативів. Досвід показує, наприклад, що недоцільно застосовувати норми у тих випадках, коли неможливо встановити точний обсяг робіт.

 Тим часом створення  системи, в якій раціонально  використовуються, крім простих  нормативів, укрупнені, а також  норми керованості і норми  обслуговування, може стати базою  для визначення реального рівня  організації праці. Наявність  нормативної бази є необхідною  умовою для удосконалення системи  оплати управлінської праці.

  Сприятливий режим і умови праці. Так, продуктивність управлінської праці знаходиться у прямій залежності від стану робочих місць і умов, в яких працює менеджер. Значення розглянутої проблеми підсилюється у зв’язку з появою нових організацій ринкового типу, коли відбуваються суттєві якісні зміни в системі управління економічними і соціальними процесами. Раціональна організація робочого місця менеджера забезпечує створення в управлінській діяльності максимальних зручностей і сприятливих умов праці, підвищує змістовність роботи [4].

Здійснення основних напрямків наукової організації управлінської праці передбачає дотримання певних принципів (рис. 2):

Принцип комплексності полягає в тому, що удосконалення організації праці має здійснюватися за всіма її елементами (напрямками), враховуючи всі аспекти — організаційний, правовий, економічний, технічний, психофізіологічний і соціальний.

Принцип системності доповнює принцип комплексності. Якщо комплексність потребує повноти охоплення всіх напрямів і аспектів НОУП для усунення, які можуть виникнути при ізольованому їх вирішенні.

Рис. 2 - Принципи наукової організації праці.

Принцип регламентації передбачає встановлення і суворе дотримання певних правил, положень, інструкцій, нормативів, заснованих на об’єктивних закономірностях, притаманних науковій організації праці.

Принцип спеціалізації — один з основоположних принципів організації будь-якого виду праці. Спеціалізація управлінської праці полягає в закріпленні за кожним структурним підрозділом підприємства або закладу, а всередині його — за кожним працівником певних функцій, робіт або операцій.

Принцип стабільності передбачає постійність виконуваних функцій, способів їх здійснення структурою управлінського апарату. Звичайно постійність не можна розуміти як незмінність — організація праці повинна бути гнучкою, здатною до перебудови, якщо це викликано об’єктивною необхідністю.

Принцип цілеспрямованої творчості переслідує дві взаємопов’язані цілі: забезпечення творчого підходу при проектуванні і впровадженні наукової організації праці і максимальне використання творчого потенціалу працівників.

Кожний з розглянутих  принципів має певне самостійне значення. Разом з тим, вони доповнюють один одного, розкриваючи той чи інший бік наукового підходу  до організації праці. Тому найбільш ефективна дія принципів проявляється при їх спільному використанні. І за ступенем дотримання всіх розглянутих принципів можна судити про якість розробки і впровадження наукової організації управлінської праці [4, с. 37].

Таким чином можна зробити  деякі висновки щодо наукової організації  праці.

1. Наукова організація  праці передбачає систематичне  впровадження досягнень науки  і передового досвіду та дозволяє  найкращим чином поєднувати техніку  і людей в єдиному виробничому  процесі, забезпечує найбільш  ефективне використання матеріальних  і трудових ресурсів, безперервне  підвищення продуктивності праці

 2.Можна помітити градацію пріоритетів НОП з виробничої сфери в управлінський апарат, порівнюючи задачі, які були пріоритетними на стадії зародження з сучасним.

Основними задачами НОП, на думку О. Гатєва, є:

• чітке відокремлення розпорядчої роботи від виконавської;
• здійснення попередніх точних досліджень усього процесу виробництва;
• ретельний добір робітників та службовців;
• підготовка робітників та службовців;
• введення особливої системи заробітної плати, яка постійно стимулювала б діяльність працівників (преміальної системи).

Основними задачами НОП на сучасному етапі є:

- підвищення продуктивності  праці, зростання освітнього і  культурного рівня робітників, використання  в організації праці наукових  досягнень і передового досвіду;