Напрями вдосконалення формування та використання фінансових ресурсів ПІДПРИЄМСТВ

напрями вдосконалення формування та використання фінансових ресурсів ПІДПРИЄМСТВ 

Головною ланкою економіки  в ринкових умовах господарювання підприємства є фінансові ресурси, які виступають у ролі господарюючих суб’єктів. Фінансові ресурси підприємства забезпечують безперервність процесу виробництва та реалізації продукції. Не потребує доведення той факт, що розвиток підприємництва неможливий без надходження фінансових ресурсів, які формуються з різних джерел. При цьому важливе значення має оптимальне визначення їхньої структури, що сприяє мінімізації залучення додаткових фінансових ресурсів.

Відповідно до Закону України «Про підприємство», фінансові  ресурси підприємств – це переважно  прибуток і амортизаційні відрахування, прибутки від цінних паперів, пайові внески, ресурси спонсорів.

Нестача фінансових ресурсів спричиняє виникнення, формування та зростання заборгованостей перед  фінансовими інституціями, партнерами, інвесторами, працівниками, що негативно  впливає на функціонування та можливості розширення подальшого економічного горизонту підприємств, оскільки при цьому скорочуються обсяги та ускладнюються умови їх фінансування.

Фінансові ресурси за умов реформування економіки України  – важливий вид ресурсів підприємства, що трансформується в будь-який інший вид ресурсів. Зауважимо, що на сьогодні ще не повною мірою розв’язано питання щодо розкриття економічної природи і сутності фінансових ресурсів суб’єктів господарювання, недостатньо досліджуваною залишається фінансова діяльність підприємств за умов ринкової економіки. Усе це об’єктивно потребує нових підходів до формування та використання фінансових ресурсів як з погляду теорії, так і практики.

Фінансові ресурси є  фундаментальною, багатогранною, а  тому досить складною для дослідження  категорією. Саме тому існують різноманітні тлумачення сутності та ролі фінансових ресурсів. Така неоднозначність відображає, по-перше, відірваність вітчизняної економічної науки від тих процесів, які нині відбуваються в національній економіці. По-друге, це свідчить про певне нерозуміння функціонування ринкової економіки та її законів, які поступово, але неухильно приходять на зміну командно-адміністративний системі.

Варто звернутись до тих  тлумачень, які були сформульовані  вітчизняними та зарубіжними науковцями. Так, М.Я. Коробов стверджує: «Фінансові ресурси підприємства – це його власні і позичкові грошові фонди цільового призначення, які формуються у процесі розподілу і перерозподілу національного багатства, внутрішнього валового продукту і національного доходу та використовуються у статутних цілях підприємства».

А на думку В.М. Родіонова: «Фінансові ресурси підприємства –  це грошові доходи і надходження, які перебувають у розпорядженні  суб’єкта господарювання і призначенні  для виконання фінансових зобов’язань, здійснення затрат із розширеного відтворення і економічного стимулювання працівників».

Із наведених вище тлумачень можна зробити висновок, що більшість авторів розуміє  під фінансовими ресурсами грошові  накопичення, доходи і надходження  або ж фонди грошових ресурсів.

Для розв’язання проблем формування і використання фінансових ресурсів підприємств потрібна виважена, довгострокова політика держави щодо розвитку підприємництва та його ролі у піднесенні національної економіки, яка б спиралася на інтереси основних суб’єктів підприємницької діяльності, відповідала потребам основної частини населення і відображала реальний стан у розв’язанні соціально-економічних проблем у країні.

Ефективність фінансування підприємства неабияк визначається стратегією формування ресурсів, що залежить від форми власності, виду діяльності, територіального розміщення та інших чинників впливу. Очевидно зростання частки власних фінансових ресурсів щодо позичених та залучених ресурсів дає змогу зробити висновок про зростання ефективності фінансування підприємства.

Жодне сучасне підприємство не може дозволити собі такої розкоші, щоб спочатку залучати кошти, а вже  потім перетворювати їх у фінансові  ресурси для подальшого використання. Чому? По-перше, жодна копійка не надходить до підприємства просто так. Обов’язково проти кожної копійки, залученої підприємством, виступає або товар, або зобов’язання підприємства у вигляді цінних паперів. І по-друге, кожну копійку підприємство намагається залучати під прогнозований раніше напрям розвитку. Підприємство в сучасних умовах не може тримати довго на поточному рахунку залучені кошти, або ж формувати спочатку спеціальні фонди з них, а вже потім вкладати в реальні основні й оборотні засоби. Чим швидше підприємство пустить в обіг кошти, тим більшу величину доходу і прибутку воно може отримати в майбутньому. В іншому разі кожна хвилина «простоювання» коштів може вилитися підприємству у небажані збитки або недоотримані прибутки.

Ефективне використання власних фінансових ресурсів суб’єктів  господарювання сприяє забезпеченню процесу виробництва оптимальним їх розміром.

Раціональна структура  формування фінансових ресурсів залежить не стільки від співвідношення власних  і залучених коштів, скільки від  дійового використання, загальної суми фінансових ресурсів. Тому надмірну частку власних фінансових ресурсів в їхній загальній сумі не завжди варто оцінювати позитивно.

Важливим напрямком  вдосконалення процесу використання фінансових ресурсів є дальша оптимізація  їхнього формування.

 

 

ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ            ПІДПРИЄМСТВА 

 

Конкурентне ринкове середовище вимагає від підприємства постійного вдосконалення. Для того щоб бути конкурентоспроможним, підприємство повинно мати конкурентні переваги.

Основним засобом отримання конкурентних переваг є пошук шляхів підвищення ефективності власної діяльності та удосконалення фінансового стану.

Фінансовий стан підприємства — це сутнісна характеристика діяльності підприємства у певний період, що визначає реальну та потенційну можливість підприємства забезпечувати достатній рівень фінансування фінансово-господарської діяльності та здатність ефективно здійснювати її в майбутньому. Для визначення фінансового стану використовують низку аналітичних показників: ліквідності, платоспроможності, майнового стану, рентабельності тощо.

Мета, яка полягає у пошуку та використанні шляхів удосконалення фінансового стану, — забезпечення зростання ринкової вартості підприємства в довгостроковому періоді.

Головним завданням є  виявлення шляхів удосконалення фінансового стану за рахунок мобілізації внутрішніх резервів підприємства - явних та прихованих.

Пошук резервів, які можуть бути використані для покращення фінансового стану підприємства, проводиться шляхом ґрунтовного аналізу всіх складових його діяльності [1, с. 61].

Удосконалення фінансового стану підприємства можливе за рахунок збільшення вхідних та зменшення вихідних грошових потоків. Підвищення розмірів вхідних грошових потоків можливе за рахунок:

- збільшення виручки від реалізації;

- продажу частини основних фондів;

- рефінансування дебіторської заборгованості.

Скорочення вихідних грошових потоків можливе за рахунок:

- зниження витрат, які відносяться на собівартість продукції;

- зниження витрат, які покривають за рахунок прибутку.

Основним заходом покращення фінансового стану є збільшення виручки від реалізації. В свою чергу розмір виручки від реалізації залежить від:

- обсягів реалізації продукції;

- ціни одиниці продукції, що реалізується [1, с. 61].

Щоб збільшити обсяги реалізації, треба максимально активізувати збутову діяльність підприємства. Стимулювати збут можна різними методами. Бажаний результат можна отримати наданням знижок покупцям, помірними зменшеннями цін, застосуванням масової реклами. Не існує для всіх підприємств єдиного рецепту збільшення обсягів реалізації. Тип заходів залежить від особливостей конкретного підприємства та обраної ним стратегії маркетингу.

Також одним із важливих шляхів удосконалення фінансового стану є мобілізація внутрішніх резервів. Це:

- проведення реструктуризації активів підприємства;

- сукупність заходів, пов'язаних зі зміною структури та складу активів балансу;

- перетворення в грошову форму наявних матеріальних та фінансових активів підприємства [2, с. 25].

Внутрішні резерви підприємства складаються з явних та прихованих. Виявлення явних резервів здійснюється через ліквідацію: втрат окремих видів ресурсів, перевищення норм їх витрачання.

Особливу увагу необхідно звернути увагу на приховані резерви.

Приховані резерви — частина капіталу, що ніяк не відображена в Балансі.  Розмір прихованих резервів балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об'єктів підприємства та їх реальною вартістю.

Шляхами удосконалення фінансового стану підприємства через виявлення прихованих резервів є:  здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються у робочому процесі; використання зворотного лізингу.

Одним з основних напрямів пошуку резервів є зменшення вихідних грошових потоків через зниження собівартості продукції та витрат, джерелом покриття яких є прибуток. На кожному підприємстві, залежно від його особливостей, можуть бути різними набір факторів, які впливають на собівартість [ 3, с. 95].

Отже, удосконалення фінансового стану підприємства можливе шляхом підвищення результативності розміщення та використання ресурсів підприємства. При цьому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності на основі зростання прибутку й активів, при збереженні платоспроможності та кредитоспроможності.

Література:

1.  Карпенко Г. В. Шляхи удосконалення фінансового стану підприємства // Економіка держави.  – К.,  2010. - №1. – С.61-62.

2. Марцин В. С. Надійність, платоспроможність та фінансова стійкість – основні складові оцінки фінансового стану підприємства //Економіка, фінанси, право. – К., 2009. - №7. – С.26-29.

3. Обущак Т. А.  Сутність фінансового стану підприємства // Актуальні проблеми економіки. –К.,  2009. - №9. – С. 92-100. 

 

 

НЕДОЛІКИ І  ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

В умовах розвитку ринкової економіки серед комплексу проблем гострим постає питанням формування, облік та відображення у звітності фінансових результатів господарюючих суб’єктів з урахуванням інтересів різних категорій користувачів.

Якісних змін потребують всі важелі управління, в тому числі  облік і аналіз. Зробити це неможливо без достовірної, належним чином обробленої та підготовленої для управління інформації про фінансово – господарську діяльність підприємства. Інструментом для одержання такої інформації виступає система бухгалтерського обліку.

Саме облік надає керівництву підприємства оперативну, достовірну та об’єктивну інформацію. Тому для удосконалення управління підприємством необхідно використовувати нові методи управління і сучасні технічні засоби побудови різних інформаційних систем. І перш за все необхідно провести реконструкцію його технічної та інформаційної бази на основі впровадження автоматизованої системи обліку і аналізу, в склад якої входять автоматизовані робочі місця.

Великий внесок у розробку теорії і методики обліку внесли такі вітчизняні вчені, як Ф.Ф. Бутинець, В.М. Жук, Г.Г. Кірейцев, М.М. Коцупатрий, М.Я. Демяненко,Л.К. Сук та інші.

Сучасний етап реформування системи бухгалтерського обліку в Україні характеризується рядом  проблем відносно узгодженості синтетичного, аналітичного і податкового обліку фінансових результатів діяльності підприємства.

В наш час важливим є правильний розмежування між доходами та витратами підприємства, в результаті чого правильне визначення фінансових результатів діяльності підприємства.

Із запровадженням Положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні відбулися суттєві зміни в методиці визначення фінансових результатів. Прийняті положення наближені за своїм змістом до міжнародних стандартів бухгалтерської фінансової звітності.

У світовій практиці фінансовий результат визначають за певним видом діяльності. Фінансовий результат розглядають з позиції, чи отриманий він в результаті звичайної чи надзвичайної діяльності.

Залежно від виду діяльності розрізняють  доходи від:

-           звичайної діяльності;

-           надзвичайної діяльності.

Звичайна діяльність, у свою чергу, поділяється на операційну та іншу звичайну діяльність (фінансову  і інвестиційну).

Визначення прибутку як фінансового результату господарської  діяльності є одним із важливих питань методології бухгалтерського обліку в усі часи його функціонування [4].

Кінцевий фінансовий результат (прибуток чи збиток) підприємства складається із фінансового результату від операцій, які є предметом  його основної діяльності, іншої операційної, фінансової та інвестиційної, а також від операцій, які виникають як наслідок надзвичайних подій.

Визначення фінансових результатів діяльності не може дати повної характеристики всьому різноманіттю ситуацій, пов’язаних з визначенням  фінансових результатів підприємства в процесі його господарської діяльності. Існує певна невідповідність між ознаками видів діяльності, доходів та формування фінансових результатів. Для того, щоб уникнути такої невідповідності у віднесенні операцій до того чи іншого виду діяльності, необхідно чітко розмежувати види діяльності та операції які до них відносяться [2].