Національна економіка

Організацію — інститут при всіх неможливостях їх ототожнення можна представити як коаліцію груп, кожна з яких реалізує свої цільові настанови. По іншому, нормальне функціонування організації обумовлюється не тільки раціональністю структури, врахуванням соціально-психологічних потреб її членів як індивідів, але й інтересів різних соціальних груп, що діють як усередині організації, так (причому в більшому ступені) і поза нею.

Інституціональна характеристика праці припускає можливість бачення в ній особливого типу й особливої сфери діяльності, розмежовувати які принципово необхідно. “Сфери” — це визначені “ділянки” життєдіяльності суспільства, соціальної дійсності. Сфери діяльності виявляються в принципі байдужими до того чи іншого типу діяльності, тобто можуть “заповнюватися” будь-якими різними типами діяльності. Праця може бути простою або складною, розумовою, або фізичною, перетворюючою природний чи духовний предмет, але якщо саме вона, а не власність, влада чи управління виступає підставою отримання засобів існування для її носіїв, відособлюючись в окрему сферу їхньої життєдіяльності, — вона набуває змістовності базисного економічного інституту.

Характеризуючи власність, владу, управління, працю на понятійному рівні, можна констатувати, що власне ними й може бути обмежене коло базисних економічних інститутів.

Висновок

Розгляд питань про базисні економічні інститути спирається на здобутки інституціональної теорії і перш за все “старого” інституціоналізму.

Якщо “інститут” є центральним поняттям в інституціональній теорії, то базисні економічні інститути утворюють “каркас”, “конструкцію, що несе”, інституціональної підсистеми економіки. До них відносяться сфери власності, влади, управління, праці. Наскільки очевидним і “природним” для “живої” економічної практики приналежність певних суб’єктів та страт до різних сфер, “орбіт” в суспільній ієрархії вважається необхідною та достатньою умовою одержання певного соціального статусу та різних за величиною і способам отримання “вменених” доходів, настільки ж визначення власності, влади, управління, праці як базисних інституціональних сфер в економічній теорії та її інституціональному напрямку залишається проблемою, якій приділяється явно недостатня увага і яка чекає не просто постановки, а системного вирішення.

Під базисними економічними інститутами слід розуміти обмежені певними рамками, правилами та нормами особливі сфери соціальних відносин, приналежність до яких наділяє економічних суб’єктів стратифікованим статусом та виступає підґрунтям отримання специфікованих вменених доходів.

В контексті цього визначення слід розуміти серед багатьох правил, норм, рамок, що регламентують економічну поведінку, чотирьох базисних економічних інститутів, взаємообумовленість яких формує інституційну підсистему економіки — власності, влади, управління, праці.

Власність, влада, управління, праця є інститутами, оскільки повною мірою характеризуються за допомогою визначених раніше інституційних ознак. Вони є економічними інститутами, оскільки розглядаються як відокремлені соціальними рамками сфери життєзабезпечення суб’єктів праці, власності, влади, управління. Вони є базисними економічними інститутами, оскільки виступають для їх носіїв підставою отримання вменених доходів, й саме функція “вменення”, суспільного визнання та правового закріплення “справедливості” отримання чотирьох специфікованих типів доходів (прибутку, ренти, підприємницького доходу, заробітної плати) — головне в правилах гри, які диктуються власністю, владою, управлінням, працею.

В певному розумінні усяка структура вторинна і випливає з функціональних особливостей її елементів. Характеризуючи власність, владу, управління, працю на понятійному рівні, можна констатувати, що власне ними й може бути обмежене коло базисних економічних інститутів. Історично, логічно та практично праця, власність, влада, управління, генетично складаючи органічну цілісність, в сучасних умовах перебувають в стані роз’єднаності, відособленості, суперечливості з тим, щоб розгорнути взаємодію за їх більш простими складовими.

Список літератури

1. Заблоцький  Б. Ф. Національна економіка: Підручник. – Львів: Новий світ-2000, 2009. – 582 с.

2. Національна економіка: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. [Білоцерківець В. В., Завгородня О.О., Лебедєва В. К. та ін.]; За ред. В. М. Тарасевича - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 280 с.

3. Національна економіка  [Текст] : Навч. посіб. / Л.О. Петкова, Р.Ф. Пустовійт, А.О. Ходжаян та ін.; За заг. ред. проф. Л.О. Петкової. - К.: «МП Леся», 2009. – 288 с.

4. Національна економіка:  Підручник /  За ред. проф., к.е.н. П. В. Круша. – К. : Каравела; Піча Ю. В., 2008. – 416 с.

5.  Савчук В. С., Якубенко В. Д.  Базисні економічні інститути і напрями аналізу їх парних взаємозв’язків // Економічна теорія. – 2005. - №2. – С. 49 – 63.

6. Ткач А. А . Інституціональна  економіка. Нова інституціональна  економічна теорія. Навчальний посібникю – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 304 с.

7. Чухно А. Інституціоналізм: теорія, методологія, значення // Економіка України. – 2008. - №7. – С. 4 – 12; №77. – С. 4-13.

8. Якубенко В. Д. Базисні інститути у трансформаційній економіці. – К. : КНЕУ, 2004. – 252 с.